Рішення № 139376762, 31.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/15225/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, 3-й Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Житомирській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати Головне управління ДСНС України у Житомирській області нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;

- визнати протиправними дії Головного управління ДСНС України у Житомирській області щодо неврахуванням вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року;

- зобов`язати Головне управління ДСНС України у Житомирській області здійснити перерахунок та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року з урахуванням положень абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року;

- визнати протиправними дії Головного управління ДСНС України у Житомирській області щодо обчислення та виплати йому з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 30.06.2025 року грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р.;

- зобов`язати Головне управління ДСНС України у Житомирській області здійснити перерахунок з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025року по 30.06.2025року сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з врахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020року та з 18.06.2025року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату із врахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Житомирській області щодо обчислення та виплати йому з 01.07.2025 року по 23.02.2026 року грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 року;

- зобов`язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Житомирській області здійснити перерахунок з 01.07.2025 року по 23.02.2026 року сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з врахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року та з 18.06.2025 року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що під час проходження служби цивільного захисту в період з 29.01.2020 року по 23.02.2026 року Відповідачі невірно встановлювали йому розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі. З 01.01.2016 року по 28.02.2018 року Позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація його грошового забезпечення, а з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року виплачувалася в неповному обсязі, а саме не виплачувалася щомісячно різниця між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення. На звернення Позивача щодо нарахування та виплати такої індексації Позивач отримав відповідь від 09.04.2026 року, в якій було відмовлено в такій виплаті. Позивач вважає, що має законне право на грошового забезпечення за вказані періоди та його індексацію в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року позовну заяву після усунення її недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача-1, Головного управління ДСНС України у Житомирській області, направила до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує і зазначила про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення Позивача та його індексації за спірні періоди з 01.01.2016 року по 23.02.2026 року. У відзиві зазначається, що лише у жовтні 2018 року було перевищено поріг індексації в 103%, а тому з грудня 2018 року Позивачу індексація виплачувалася належним чином в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Представник Відповідача-2, 3-й Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Житомирській області, відзив на позовну заяву до суду не подав.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав для проведення індексації грошових доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII) в редакції що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач з 17.06.2003 року по 30.06.2025 року проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні ДСНС України у Житомирській області, а з 01.07.2025 року по 23.02.2026 року - в 3-у Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Житомирській області на посадах рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Суть спору між сторонами в даній справі в першій частині позовних вимог зведена виключно до наявності у Позивача права на грошове забезпечення з врахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (в редакції чинній з 29.01.2020 року та з 18.06.2025 року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на відповідні роки (2020-2026 роки) встановленого Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням посади, яку займав Позивач.

Позивачем зазначено, що протягом 2020-2026 років грошове забезпечення Позивача нараховувалося та виплачувалося Відповідачами із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та без врахування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (в редакції чинній з 29.01.2020 року та з 18.06.2025 року).

Безспірно, за приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704) було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, в тому числі органів цивільного захисту) та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.

Так, відповідно до пункту 4 цієї постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 (далі - постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови № 103.

Відтак, починаючи з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704.

Одночасно суд враховує, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (надалі - Постанова №481) внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та викладено абзац перший в такій редакції: "установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, з дня набрання чинності цією Постановою №481 (20.05.2023) замість розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, Кабінет Міністрів України запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Правомірність Постанови №481 підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року по справі №320/29450/24.

За висновками Верховного Суду, викладеними у вищевказаній постанові, Кабінет Міністрів України уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема, у твердому (фіксованому) розмірі, та реалізація таких повноважень не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сторонами не заперечується, що в період з 29.01.2020 року по 23.02.2026 року Позивачу нараховувалося грошове забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року. Отже, Відповідачами застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, а не встановлений законом на 01 січня календарного року, зокрема у 2020-2026 роках.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії Відповідача-1, які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні Позивачу в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року (до набуття чинності Постанови №481) розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови, є протиправними.

Разом з тим, з набуттям чинності Постанови №481 суд вважає про відсутність у Позивача права на перерахунок його грошового забезпечення після 19.05.2023року, так як алгоритм нарахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням не змінився.

Таким чином, позовні вимоги Позивача в цій частині позову є часткового обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Порушене право Позивача в цій частині підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Відповідача-1 здійснити Позивачу перерахунок з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з врахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (в редакції чинній з 29.01.2020року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Суть спору між Позивачем та Відповідачем-1 в іншій частині позовних вимог зведена до наявності у Позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірний період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 р.

Суд враховує, що індексація заробітної плати - це механізм її підвищення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону №1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок № 1078.

Розрахунок самої індексації, оскільки вона покликана захистити доходи населення від інфляції, ґрунтується на індексі споживчих цін (індексі інфляції), який щомісяця публікується Держстатом України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачу за спірний період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася і відповідно не виплачувалася.

Доводи Позивача щодо наявності у нього права на індексацію грошового забезпечення за спірний період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 р., узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

Так, в розумінні вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 для індексації заробітної плати необхідно визначити два показники: базовий місяць та коефіцієнт індексації. Базовий місяць - це місяць останнього підвищення окладів.

Коефіцієнт індексації обчислюється на базі щомісячних індексів інфляції. Розрахунок ведеться зростаючим підсумком шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим - до перевищення порогу індексації.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Суд враховує, що до підвищення з 01.01.2018 року схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою КМ України від 7 листопада 2007 р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", що набрала чинності з 01.01.2008 року.

Таким чином, в розумінні вимог п.5 Порядку №1078 саме січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення Позивачу за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Зазначене свідчить про наявність порушеного права Позивача на проведення індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту виключно шляхом зобов`язання Головне управління ДСНС України у Житомирській області здійснити нарахування та виплату Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачу індексація його грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по грудень 2022 року у відповідних розмірах нараховувалася та виплачувалася, що підтверджується довідкою Відповідача-1 від 09.04.2026 року, копія якої досліджена судом.

Суть спору між сторонами в даній справі в цій частині позовних вимог зведена виключно до наявності у Позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірний період із врахуванням вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року із застосуванням індексів споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

Безспірно, в розумінні вимог Закону №1282-XII та Порядку № 1078 для індексації заробітної плати необхідно визначити два показники: базовий місяць та коефіцієнт індексації. Базовий місяць - це місяць останнього підвищення окладів. Коефіцієнт індексації обчислюється на базі щомісячних індексів інфляції. Розрахунок ведеться зростаючим підсумком шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим - до перевищення порогу індексації.

Суд погоджується із доводами Відповідача-1, наведеними у відзиві, що відповідно до абзацу другого пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно абзацу другого пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Суд враховує, що підвищення окладів (посадових та за військовим званням) для військовослужбовців, до яких відносився Позивач, мало місце з 01.03.2018 року згідно постанови КМ України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 року в редакції від 24.02.2018 року, що набрала чинності з 01.03.2018 року.

Таким чином, базовим місяцем для спірного обчислення є березень 2018 року, а розрахунок - з наступного за базовим.

За офіційними даними Державної служби статистики індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, у квітні 2018 року - 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, у вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%. Тобто, відповідно до офіційних даних поріг індексації в 103% було перевищено лише в жовтні 2018 року (100,8% х 100,0% х 100,0% х 99,3% х 100,0% х 101,9% х 101,7% та поділити на 100).

Приписами ст.3 Закону №1282-XII прямо зазначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Відсутність такого перевищення індексу споживчих цін виключає підстави для нарахування індексації.

Відповідно до вимог пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Враховуючи, що офіційне опублікування індексу споживчих цін, який засвідчив перевищення порогу в 103%, мало місце в листопаді 2018 року, у Позивача право на індексацію його грошового забезпечення виникло в грудні 2018 року, а не в березні 2018 року.

Як вже зазналося судом, Позивачем до позову долучено копію довідки на підтвердження проведення індексації грошового забезпечення Позивача за період з грудня 2018 року по грудень 2022 року та її розміри.

Жодних обґрунтувань протиправності нарахування такої індексації за вказаний період в позові не наведено.

В позові не наведено жодних обґрунтувань того, що розмір фактичного підвищення доходу Позивача в березні 2018 року є меншим за розмір можливої індексації. При цьому Позивач в наведеному розрахунку безпідставно розмір підвищеного доходу ототожнив виключно із розміром підвищеного посадового окладу, без врахування інших основних та додаткових видів його грошового забезпечення.

В розумінні вимог пункту 2 Порядку №1078 Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, до яких відноситься грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а не лише їх посадові оклади.

За приписами абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Тобто, в основу розрахунку покладено всі складові грошового доходу, а підвищення посадового окладу є лише місяцем, в якому проводиться відповідний розрахунок.

Суд звертає увагу, що в розумінні вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу лише за умови якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації.

Більш того, Позивач не врахував, що приписами статі 2 Закону №1282-XII та пункту 4 Порядку №1078 прямо зазначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п`ятий пункту 4 цього ж Порядку №1078).

Такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 року у справі №400/6254/24, який підлягає врахуванню судом при вирішенні даного спору.

Суд враховує, що відповідно до вимог ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III (надалі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін віднесено до державних соціальних гарантій.

В розумінні вимог ст.1 цього ж Закону № 2017-III прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Позивач не врахував, що за приписами ст.6 Закону №1282-XII грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Системний аналіз положень Закону № 2017-III та Закону N1282-XII свідчить, що індексація грошових доходів населення, в тому числі грошового забезпечення Позивача, є державною соціальною гарантією, що здійснюється з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Така індексація не здійснюється та не має на меті перегляд посадових окладів, заробітної плати громадян, пенсії, тощо з метою їх збільшення.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 року у справі №400/6254/24 зазначила, що перерахунок підвищеного розміру грошового забезпечення у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня відповідних років виключає підстави для індексації такого доходу.

Тобто, визнання судом права Позивача на перерахунок його грошового забезпечення за вказаний спірний період у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня відповідних років виключає підстави для індексації такого доходу Позивача.

Зазначене дає право суду зробити висновок, що індексація грошового забезпечення Позивача за період з грудня 2018 року по грудень 2022 року Відповідачем-1 була проведена і відповідно виплачена Позивачу у відповідності до вимог Порядку №1078 та Закону №1282-XII.

По цій причині відсутні підстави для врахування судом при вирішенні даного спору інших висновків Верховного Суду у відповідних справах, зазначених у позові.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

При визначенні розміру сум судових витрат, що підлягають відшкодуванню Позивачу за результатами розгляду даної справи суд враховує наступне.

Як зазначено в позові, судовими витратами Позивача, зумовлених звернення до суду з даним позовом, є витрати Позивача на правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн.

За приписами статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд погоджується із доводами представника Відповідача-1 щодо неспівмірності заявлених сум витрат на правничу допомогу адвоката виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Відтак, враховуючи, що спір виник у правовідносинах, які не є складними, беручи до уваги визначеність та сталість практики Верховного Суду у цій категорії справ, що істотно зменшує складність послуг та зменшує їх обсяг, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню Позивачу, до 2500,00 грн. Такий підхід відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Розподіл судового збору у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Суд враховує, що відповідності до вимог частини 8 статті 139 КАС України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судові витрати Позивача на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача-1.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДСНС України у Житомирській області (вул. Героїв Пожежників,67-б м. Житомир, 10006, код ЄДРПОУ 38624322) та 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Житомирській області (вул.Волонтерська,4-а м.Коростень, Житомирська область, 11503, код ЄДРПОУ 38115565) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України у Житомирській області, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.

Зобов`язати Головне управління ДСНС України у Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з врахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (в редакції чинній з 29.01.2020року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Головне управління ДСНС України у Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДСНС України у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

31.08.26