Рішення № 139376555, 31.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/13863/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

22.05.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, з вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача, які оформлені відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 02.03.2026 №5/5-58, щодо неналежного розгляду адвокатського запиту ОСОБА_1 від 11 лютого 2026 року в інтересах ОСОБА_2 та з порушенням строку розгляду;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур надати повну і обґрунтовану відповідь та копії запитуваних документів на адвокатський запит ОСОБА_1 від 11 лютого 2026 року, у передбачений ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строк.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що представляючи інтереси ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги, позивачем в порядку статей 20 і 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», 11.02.2026р. було направлено адвокатський запит до Відділу ЦНАП «Правобережний» в інтересах клієнта для отримання інформації та документації, необхідних для надання правових послуг. В даному запиті позивач просила надати інформацію стосовно осіб, що мали реєстрацію місця проживання (прописку) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення приватизації з 01.01.1996 по 31.12.1996, (прізвища, ім`я, по батькові), вид прописки (тимчасова/ постійна) та всі наявні копії документів, засвідчені належним чином, на підтвердження даної інформації. Також, позивачем в адвокатському запиті було додатково зазначено, що її клієнт - ОСОБА_2 є спадкоємицею ОСОБА_3 за заповітом від 15.08.2023р., оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було заведено спадкову справу № 64/2025, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 74641423. Дана квартира була приватизована 09.07.1996р. без визначення часток. При цьому, належну ОСОБА_3 частку зазначеної квартири він заповів онуці - ОСОБА_2 . Отже, з метою встановлення достовірної інформації щодо належної клієнту частки майна у вказаній квартирі, позивач звернувся з адвокатським запитом до відповідача. Так, 02.03.2026р. на електронну адресу позивача надійшла відповідь відповідача №5/5-58, в якій було зазначено про відсутність законних підстав для надання такого виду інформації, з посиланням на норми ст. 14 та 16 Закону України «Про захист персональних даних». Позивач зазначив, що вказана відповідь була надана відповідачем з порушенням строків розгляду адвокатських запитів, жодних проміжних листів-повідомлень щодо розгляду адвокатського запиту від 11.02.2026р. йому направлено не було. Позивач вважає, що подання адвокатського запиту є професійним правом адвоката у зв`язку з наданням правової допомоги, який було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства, запитувана інформація в зазначеному запиті стосується здійснення захисту прав спадкоємиці - ОСОБА_2 та родинних зв`язків з померлим. Крім того, особи щодо яких було посилання в адвокатському запиті та які зазначені у ордері №559 на зайняття квартири також є померлими особами, а тому посилання на норми законодавства про захист персональних даних є безпідставним. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання інформації, яка необхідна для надання правової допомоги клієнту, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 25.05.2026р., що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18,251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною у справі.

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 25.05.2026р., відзиву на позов суду не надав.

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає підстави достатніми для розгляду справи з урахуванням вимог ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду даної справи, строки розгляду справи, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відзиву на позов за наявними у справі матеріалами, виходячи з вищенаведених вимог ч.6 ст.162 наведеного Кодексу.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є адвокатом, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 06.02.2026р., що підтверджується копією ордера серія АЕ № 1474008 від 11.02.2026р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_1 від 07.11.2019р. та змістом даного договору, наявними в матеріалах справи.

В порядку статей 20 та 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 11.02.2026р. на електронну адресу Відділу ЦНАП «Правобережний» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) адвокатом ОСОБА_1 направлено адвокатський запит, зокрема, в якому було запрошено надати інформацію стосовно осіб, що мали реєстрацію місця проживання (прописку) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення приватизації з 01.01.1996 по 31.12.1996, (прізвища, ім`я, по батькові), вид прописки (тимчасова/ постійна) та всі наявні копії документів, засвідчені належним чином, на підтвердження даної інформації.

02.03.2026р. надійшла відповідь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №5/5-58 від 02.03.2026р. на адвокатський запит наступного змісту:

«Згідно статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних», порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат

Таким чином, на підставі викладеного щодо надання інформації про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.01.1996 по 31.12.1996, не має законних підстав.»

Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні витребуваної інформації та документів на адвокатський запит, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію» (№ 2657-XII від 02.10.1992, далі - Закон № 2657-XII) визначено, що цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону № 2657-XII встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 11 Закону № 2657-XII визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 21 Закону № 2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Так, положення Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297-VI) регулюють правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Абз. 10 статті 2 Закону №2297-VI встановлено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону №2297-VI визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону №2297-VI, порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно із ст. 24 Закону №2297-VI, обмеження дії статей 6, 7 і 8 цього Закону може здійснюватися у випадках, передбачених законом, наскільки це необхідно у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, економічного добробуту або захисту прав і свобод суб`єктів персональних даних чи інших осіб.

Дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до ст. 20 Закону № 5076-VI передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно із ст.24 Закону № 5076-VI, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що персональні дані стосовно будь-якої фізичної особи охороняються законом та в своїй сукупності є інформацією з обмеженим доступом, чіткі критерії для отримання якої визначенні нормами законодавства.

Водночас, з аналізу вищенаведених норм слідує, що адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом в інтересах клієнта, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами до органів державної влади для отримання відповідної інформації та копій документів з метою ефективного захисту прав клієнта та надання правової допомоги.

При цьому, нормами законодавства чітко визначені обов`язкові вимоги до адвокатського запиту для належного його оформлення, а саме: до адвокатського запиту додаються копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач (адвокат ОСОБА_1 ) представляє інтереси - ОСОБА_2 , на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 06.02.2026р.

Так, для надання правової допомоги клієнту, 11.02.2026р. позивачем був направлений відповідний адвокатський запит на електронну адресу відповідача з метою отримання інформації стосовно осіб, що мали реєстрацію місця проживання (прописку) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення приватизації з 01.01.1996 по 31.12.1996, до якого було додано посвідчені адвокатом копії свідоцтва серії НОМЕР_1 від 07.11.2019р. про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру серії АЕ № 1474008 від 11.02.2026р.

Окрім цього, зі змісту наведеного запиту вбачається, що ОСОБА_2 є спадкоємецею ОСОБА_3 за заповітом від 15.08.2023р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим було заведено спадкову справу №64/2025, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за №74641423. На підставі ордеру №559 від 16.05.1975р. ОСОБА_3 та його сім`ї у складі п`ятьох осіб: ОСОБА_3 (голова), ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_6 (мати) надано право на зайняття квартири за вказаною адресою. Вказані особи щодо яких було посилання в адвокатському запиті є померлими особами та родичами клієнта адвоката - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про смерть вказаних осіб (№ НОМЕР_3 від 26.07.2025р., № НОМЕР_2 від 22.08.2011р., № НОМЕР_4 від 24.06.2022р.), наявних в матеріалах справи.

Далі, Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради була надана відповідь на адвокатський запит №5/5-58 від 02.03.2026р., відповідно до якого позивачу було відмовлено у наданні інформації про зареєстрованих осіб за вищенаведеною адресою з підстав відсутності законних підстав відповідно до положень Закону України «Про захист персональних даних».

Отже, з аналізу вищенаведених норм законодавства та встановлених обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, з порушенням п`ятиденного строку для надання відповіді на адвокатський запит, було відмовлено позивачу у наданні інформації та копій документів щодо осіб, що мали реєстрацію місця проживання (прописку) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01.01.1996 по 31.12.1996, що призвело до порушення прав позивача, оскільки адвокат є уповноваженим представником клієнта, який має право вчиняти дії в його інтересах для надання правової допомоги останньому, зокрема, направляти адвокатські запити до органів державної влади з метою отримання необхідної інформації та копій документів у відповідності до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Щодо змісту відповіді наданої позивачу, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 02.03.2026р. Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради була надана відповідь №5/5-58 на адвокатський запит від 11.02.2026р., зі змісту якого видно, що позивачу було відмовлено у наданні вказаної інформації з підстав відсутності законних підстав з посиланням на статті 14 та 16 Закону України «Про захист персональних даних».

Так, суд зауважує на тому, що згідно із термінологічним визначенням, персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних»), оскільки адвокатський запит стосується відомостей щодо осіб, що мали реєстрацію в зазначеній квартирі, які є вже померлими згідно наявних свідоцтв про смерть, то посилання відповідача на зазначені норми Закону №2297-VI як нормативне обґрунтування для відмови адвокату у наданні запитуваної інформації є неспроможним та не можуть застосовуватися до даних правовідносин, адже Закон України «Про захист персональних даних» не поширює свою дію на померлих осіб, інформація про осіб, яких вже немає в живих втрачає статус «конфіденційних персональних даних».

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, запитувана інформація стосується захисту прав сподкоємиці, клієнтки адвоката - ОСОБА_2, яка має родинні зв`язки з померлими особами, а запитувана інформація стосується законного правового інтересу особи на спадкування частки квартири, визначеної відповідно до заповіту, тому посилання відповідача на норми статті 14 та 16 Закону №2297-VI є необґрунтованими та такими, які не відповідають чинним нормам законодавства, без врахування усіх обставин справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні запитуваної інформації на адвокатський запит, оформлена відповіддю від 02.03.2026р. № 5/5-58, є протиправною, необґрунтованою, з порушенням принципу пропорційності, зокрема, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення та без врахування всіх обставин справи, що мають значення для особи, а тому порушені права позивача потребують судовому захисту, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіривши правомірність дій відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що відмовляючи у наданні запитуваної інформації на адвокатський запит, оформленої відповіддю від 02.03.2026р. № 5/5-58, з посиланням на статті 14 та 16 Закону України «Про захист персональних даних» відповідачем не було враховано факту смерті осіб щодо яких здійснювався запит, оскільки дія положень зазначеного Закону не поширюється на померлих осіб, а інформація про осіб, яких вже немає в живих втрачає статус «конфіденційних персональних даних», тому у суду наявні всі правові підстави для висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень протиправно відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації, діяв не в межах своїх повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Так, відповідачем жодними належними та допустимими доказами на спростуванні встановлених обставин справи до суду не надано, а матеріали справи таких доказів не містять

За таких обставин, з урахуванням того, що суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у наданні інформації на адвокатський запит, оформлену відповіддю від 02.03.2026р. № 5/5-58, та задоволенню основної позовної вимоги позивача (про визнання протиправними дії щодо неналежного розгляду адвокатського запиту ОСОБА_1 від 11 лютого 2026 року в інтересах ОСОБА_2 ), а тому і похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії підлягають задоволенню.

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1 064,96 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії відповідача, які оформлені відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 02.03.2026 №5/5-58, щодо неналежного розгляду адвокатського запиту ОСОБА_1 від 11 лютого 2026 року в інтересах ОСОБА_2 та з порушенням строку розгляду.

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур надати повну і обґрунтовану відповідь та копії запитуваних документів на адвокатський запит ОСОБА_1 від 11 лютого 2026 року, у передбачений ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строк.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 40392181, 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька буд. 58) на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук