Рішення № 139376506, 01.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокуСправа №160/26479/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства «Інфоресурс», про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача адвокатом Сироватком Станіславом Юрійовичем, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відображення у довідці про здобувача освіти № 715419 від 02.09.2025, сформованій за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, інформації про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо непорушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначити: «Так, не порушує».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач здобув базову та повну загальну середню освіту, а також закінчив Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури, отримав диплом молодшого спеціаліста НР № 45660486 від 28.06.2013. 01.09.2013 був зарахований до Одеського національного технологічного університету за освітнім рівнем бакалавр, на заочній формі навчання, структурний підрозділ - факультет низькотемпературної техніки та інженерної механіки, спеціальність: 6.050604 енергомашинобудування. В подальшому позивач був відрахований з Одеського національного технологічного університету за невиконання вимог навчального плану, диплом ним отримано не було. 01.09.2023 він вступив на навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету», освітній рівень - фаховий молодший бакалавр, спеціальність - 081 Право. З 01.09.2025 вступив до Вищого навчального приватного закладу «Дніпровський гуманітарний університет», освітній рівень - бакалавр, спеціальність - С4 Психологія. У Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 715419 від 02.09.2025 зазначено про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Позивач зазначає, що не порушує послідовність здобуття освіти, оскільки він не завершував навчання за освітньо-професійним рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».

Ухвалою суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс», встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

25.09.2025 надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

26.09.2025 надійшов відзив Міністерства освіти і науки України, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що за інформацією з ЄДЕБО здобувач освіти ОСОБА_1 30.06.2013 завершив навчання у Дніпровському фаховому коледжі будівельно-монтажних технологій та архітектури, та отримав диплом молодшого спеціаліста. У 2013 році ОСОБА_1 зарахований до Одеського національного технологічного університету для здобуття освітнього ступеня бакалавра, відрахований за невиконання вимог навчального плану 01.02.2015. У 2023 році позивач зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» для здобуття освітнього ступеня фахового молодшого бакалавра (форма: денна). У 2025 році позивач зарахований до Вищого навчального приватного закладу «Дніпровський гуманітарний університет» для здобуття освітнього ступеня бакалавра (форма: денна), що свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Міністерство освіти і науки України не вносить відомості до ЄДЕБО стосовно позивача, який перебуває у відповідних відносинах із навчальним закладом. Функції щодо внесення відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб`єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи. На Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на Державне підприємство «Інфоресурс» - технічні функції. Також відповідач вказував про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу з обсягом наданих послуг.

02.10.2025 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та не погодився з доводами відповідача. Позивач вважає помилковим покликання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758, оскільки такий не є нормативно-правовим актом. Зазначив, що саме Міністерство освіти і науки України та технічний адміністратор - ДП «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Копія ухвали від 22.09.2025 про відкриття провадження у справі вважається врученою третій особі - Державному підприємству «Інфоресурс» 24.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Пояснення від третьої особи до суду не надійшли.

Заперечення до суду не надійшло. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02.09.2025 стосовно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було сформовано довідку № 715419 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у якій зазначено, що на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». В інформації про поточне здобуття освіти вказано про зарахування позивача наказом № 99 від 21.08.2025 на навчання до Вищого навчального приватного закладу «Дніпровський гуманітарний університет», ступінь/рівень освіти бакалавр, форма здобуття освіти денна, код та назва спеціальності/професії С4 Психологія, дата початку здобуття освіти 01.09.2025, дата завершення здобуття освіти 30.06.2029. В інформації про документи про освіту зазначено: диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 , виданий 28.06.2013 Дніпропетровським монтажним технікумом.

Представником позивача направлено адвокатський запит № 10/09/2025 від 10.09.2025 до Одеського національного технологічного університету щодо підстав внесення інформації до ЄДЕБО про порушення ОСОБА_1 послідовності навчання та про надання інформації щодо навчання ОСОБА_1 в університеті.

Листом Одеського національного технологічного університету № 700/Р01-В01 від 24.09.2025 повідомлено представника позивача, що інформація до ЄДЕБО про порушення ОСОБА_1 послідовності навчання в Одеському національному технологічному університеті не вносилась, оскільки довідка про здобуття освіти формується ЄДЕБО. ОСОБА_1 не закінчив навчання в Одеському національному технологічному університеті та не отримав диплом бакалавра.

Відповідно до витягу з наказу Одеської національної академії харчових технологій від 29.01.2015 № 21-03 ОСОБА_1 було відраховано за невиконання навчального плану з 01.02.2015.

Згідно з випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи 28.06.2013 ОСОБА_1 . Дніпропетровським монтажним технікумом було видано диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 . У 2013 році ОСОБА_1 був зарахований до Одеського національного технологічного університету для здобуття освітнього ступеня бакалавра, відрахований за невиконання вимог навчального плану 01.02.2015. У 2023 році позивач зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» для здобуття освітнього ступеня фахового молодшого бакалавра, форма навчання - денна. У 2025 році позивач зарахований до Вищого навчального приватного закладу «Дніпровський гуманітарний університет» для здобуття освітнього ступеня бакалавра, форма навчання денна.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до статті 3 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (частини перша та друга) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Частиною другою статті 10 вказаного Закону встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За приписами частини другої статті 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту», згідно з визначенням термінів частини першої статті 1 якого (пункти 5, 19) вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Частина перша статті 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Здобувачем вищої освіти у розумінні пункту 1 частин другої статті 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону України «Про вищу освіту», частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти (частини друга, четверта статті 5 Закону України «Про вищу освіту»).

За змістом частин першої, другої статті 6 наведеного Закону атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Норми частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.

Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Згідно з установленими у справі обставинами станом на момент формування довідки про здобувача освіти № 715419 від 02.09.2025 позивач здобував вищу освіту за ступенем бакалавр у вищому навчальному закладі - Вищому навчальному приватному закладі «Дніпровський гуманітарний університет», до якого він був зарахований на навчання 21.08.2025 за освітнім рівнем бакалавра.

Позивач вважає, що такі обставини не свідчать про порушення ним визначеної у законі послідовності здобуття освіти, тоді як відповідач такі доводи заперечує.

Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24 зазначив, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.

При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

ОСОБА_1 має лише диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 від 28.06.2013 Дніпропетровського монтажного технікуму, і станом на дату формування довідки про здобувача освіти № 715419 від 02.09.2025 здобував вищу освіту.

З`ясовані судовим розглядом цієї справи обставини підтверджують, що позивач раніше не отримував жодного документа про вищу освіту, у тому числі за ступенем вищої освіти - бакалавр.

За таких обставин справи та наявного у спірних правовідносинах правового регулювання суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки ОСОБА_1 здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень молодшого спеціаліста, який прирівнюється до рівня молодшого бакалавра.

Оскільки передбаченого законом документа про вищу освіту ОСОБА_1 не отримував, він не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня бакалавр.

Такий висновок відповідає викладеному у постанові Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24.

Суд критично оцінює покликання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», оскільки такий документ не належить до нормативних актів, а отже має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований (керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та ДП «Інфоресурс»), і спірних у цій справі правовідносин не врегульовує.

Установлені судовим розглядом цієї справи обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням у ній відомостей про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Формування та видача позивачу такої довідки порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за № 1132/32584.

Зазначене Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.

В абзаці четвертому пункту 2 розділу I цього ж Положення наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.

Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).

Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ вищезазначеного Положення ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.

Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти.

Відповідно до норм, що містяться у підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV вказаного вище Положення розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

З огляду на вищевказані норми Положення Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24 дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Це означає, що заклад вищої освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався ОСОБА_1 , в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.

Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо Міносвіти шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень.

Зазначення у довідці № 715419 від 02.09.2025 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти стосовно позивача, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону № 2145-VIII, є протиправним. Отже, наявні підстави для визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо внесення даних до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

З метою повного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Міністерство освіти і науки України як суб`єкта владних повноважень внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо непорушення поточним здобуттям освіти ОСОБА_1 послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказати: «Так, не порушує».

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн за подання позовної заяви, що підтверджується квитанцією № 33Р9-Х018-61НМ-3619 від 09.09.2025.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Позивач у позовній заяві також просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн до позовної заяви додано копії: договору про надання правової допомоги № 09/09/25 від 09.09.2025, укладеного між адвокатом Сироватком С.Ю. та ОСОБА_1 , з додатками 1, 2, 3 (актом № 1 приймання-передачі послуг правової допомоги від 15.09.2025); свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 6356, виданого Сироватку С.Ю. 28.02.2024; ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Сироватком С.Ю. серії АН № 1788545 від 10.09.2025; квитанції № 1 від 15.09.2025 до договору про надання правової допомоги № 09/09/25 від 09.09.2025 про отримання адвокатом Сироватком С.Ю. від ОСОБА_1 гонорару адвоката в сумі 6000,00 грн (оплати за надані послуги правової допомоги згідно з актом № 1 від 15.09.2025 до договору № 09/09/25 від 09.09.2025).

Відповідно до пункту 4.1 договору № 09/09/25 від 09.09.2025 вартість послуг адвоката визначається на підставі актів приймання-передачі наданих послуг та становить суму, зазначену в них.

Згідно з пунктом 4.2 договору № 09/09/25 від 09.09.2025 оплата послуг здійснюється клієнтом шляхом перерахування коштів на розрахунковий або картковий рахунок адвоката, або шляхом внесення готівки в касу адвоката.

В акті № 1 від 15.09.2025 приймання-передачі послуг правової допомоги додатку 3 до договору про надання правової допомоги № 09/09/25 від 09.09.2025 зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: усна консультація (500,00 грн), складення та направлення адвокатського запиту (500,00 грн), складення позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (4000,00 грн), складення клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (500,00 грн), складення та подання до суду клопотання про долучення доказів (500,00 грн), на загальну суму 6000,00 грн.

Витрати позивача на оплату консультації не належать до судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи. Складення та направлення адвокатського запиту є послугою, пов`язаною з підготовкою позовної заяви.

З урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг (подання позовної заяви, до якої додано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, подання відповіді на відзив), ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову за результатами розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), обґрунтованим та документально підтвердженим розміром витрат на правничу допомогу є сума 2000,00 грн, яка відповідно до ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства «Інфоресурс», про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо внесення даних до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо непорушення поточним здобуттям освіти ОСОБА_1 послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказати: «Так, не порушує».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Міністерство освіти і науки України, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ 38621185.

Третя особа: Державне підприємство «Інфоресурс», місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ 37533381.

Повний текст рішення складено 01.09.2026.

Суддя В.В. Рянська