Рішення № 139376405, 31.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/2385/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 підтвердженої заборгованості з пенсії за період з 19.04.2022 р. по 30.11.2024 р. у сумі 289086 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят шість) гривень 92 копійки;

-стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України (ЄДРПОУ 21910427) в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості по пенсії у розмірі 289086 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят шість) гривень 92 копійки одним платежем.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», призначеної на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №160/11581/22. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №160/11581/22 відповідачем проведено остаточний перерахунок пенсії, однак відповідач протиправно ухиляється від виплати заборгованості (різниці між старою та новою сумою пенсії), яка утворилась за період з 19.04.2022 по 30.11.2024. Сума нарахованої, але невиплаченої за цей період пенсії становить 289086,92 грн. Позивач вказує, що звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою виплатити заборгованість по пенсії, що утворилась у зв`язку з виконанням рішення суду за період з 19.04.2022 по 30.11.2024 в сумі 289086,92 грн. Однак у листі від 17.09.2025 №44086-33512/Г-01/8-0400/25 відповідач відмовив у виплаті заборгованості, посилаючись на пункт 13 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку із чим позивач вважає бездіяльність відповідача у невиплаті заборгованості по пенсії за період з 19.04.2022 по 30.11.2024 у сумі 289086,92 грн. протиправною, оскільки порушує право володіти своїм майном, тому просить задовольнити позовні вимоги та порушені права відновити у спосіб, що заявлений.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2385/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, витребуваних доказів не надав та не пояснив причини невиконання ухвали суду.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами (частина дев`ята статті 80 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 18.09.1997 Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач з 13.02.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

19.04.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію державного службовця.

Відмова відповідача у переведенні на пенсію державного службовця зумовила позивача звернутись до суду із позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №160/11581/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 нову довідку про складові заробітної плати помісячно за період з 16.03.2007 р. по 11.02.2022 р. з урахуванням відомостей, які зазначені у Довідці форми ОК-5 ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», починаючи з 19 квітня 2022 року з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати помісячно за період з 16.03.2007 р. по 11.02.2022 р.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №160/11581/22 набрало законної сили 05.05.2023.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №160/11581/22 ОСОБА_1 переведено з 19.04.2022 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та нараховано доплату за період з 19.04.2022 по 30.11.2024 у сумі 289086,92 грн.

19.08.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питань пенсійного забезпечення.

Листом від 17.09.2025 №44086-33512/Г-01/8-0400/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №160/11581/22 його переведено з 19.04.2022 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та нараховано доплату за період з 19.04.2022 по 30.11.2024 у сумі 289086,92 грн. Відповідно до пункту 13 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до пункту 2 статті 72 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на сьогодні не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік після його затвердження. Таким чином, доплата за рішенням суду за період з 19.04.2022 по 30.11.2024 у сумі 289086,92 грн. буде виплачена при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати суми заборгованості по пенсії, що виникла внаслідок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №160/11581/22 за період з 19.04.2022 по 30.11.2024 у сумі 289086,92 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат; здійснює призначення, нарахування (перерахунок) та виплату житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, а також надання одержувачам зазначених пільг та житлових субсидій інформації, визначеної законодавством.

Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.

Кабінет Міністрів України з метою врегулювання питання погашення заборгованості постановою від 03.09.2014 №440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі - Порядок №440).

Згідно з пунктом 20 Порядку №440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845 (далі - Порядок №845).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком №845.

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)

Таким чином, виплата заборгованості по пенсіях здійснюється за рахунок спеціальних бюджетних призначень в порядку черговості, яка складається в залежності від дати надходження рішення до боржника. При цьому, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з бюджетом Головного управління на відповідний рік за програмою КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» виділяються кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в межах, передбачених на цю мету асигнувань у бюджеті Пенсійного фонду України з урахуванням черговості їх виконання.

У постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю територіального управління Пенсійного фонду України, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Також, Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 наголосив, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

У постанові Верховний Суд від 23.04.2020 справі № 560/523/19 дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, суд робить висновок, що вказані обставини виключають протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати нарахованої суми пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 по справі №160/11581/22, оскільки у межах своїх повноважень відповідач вчинив необхідні дії для виконання вказаного судового рішення, а невиконання на даний час рішення суду в частині виплати перерахованої суми пенсії (доплати за період з 19.04.2022 по 30.11.2024) зумовлено обставинами, які не залежать від відповідача чи його посадових осіб.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заявлені вимоги позовної заяви щодо стягнення фактично стосується порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 по справі №160/11581/22. За своєю правовою природою така вимога спрямована на врегулювання питань, пов`язаних із виконанням судового рішення, а не на захист порушеного права в межах нового публічно-правового спору.

Суд вказує, що самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат є встановлення факту невиконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених правових норм викладено у постановах Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22, від 11.11.2014 у справі №21-475а14, від 11.11.2014 у справі №21-394а11, від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а, від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а, від 21.08.2018 у справі №803/3805/15, від 11.02.2020 у справі №826/8279/16, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.

Враховуючи наведене, суд наголошує, що у даному випадку, з метою ефективного виконання рішення суду та реалізації свого права на захист, позивач може звернутися до суду із заявою відповідно до ст.ст.378, 382 або 383 КАС України, тобто в порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 по справі №160/11581/22.

При цьому, суд звертає увагу, що при розгляді позовних вимог щодо невиконання окремого судового рішення в іншій справі суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 30.03.2021 у справі №580/3376/20, від 27.06.2023 по справі 160/18740/22.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова