Рішення № 139375877, 20.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 серпня 2026 р. Справа № 120/1790/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни

представника позивача: Островерха Р.В.,

представника відповідача: Король Л.Б.,

представника третьої особи: Снісаренко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку громад та території України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вінницька міська рада про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі також - ГУ ДПС у Вінницькій області, позивач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі також - третя особа 1), Міністерство фінансів України (далі також - третя особа 2), Міністерство розвитку громад та території України (далі також - третя особа 3), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - третя особа 4) з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (далі також - КП "Вінницяоблводоканал", відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вінницька міська рада (далі також - третя особа 5) про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що КП "Вінницяоблводоканал" має прострочену заборгованість перед державним бюджетом за кредитом, наданим у межах реалізації Другого проекту розвитку міської інфраструктури відповідно до договору про субкредитування від 28.02.2017 №13010-05/25 та додаткової угоди до нього від 26.08.2021 №13010-05/25-4. За даними подань Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області від 27.01.2026 №49, №50, №51 та №52, загальний розмір заборгованості становить 176 162 865,13 грн, з яких основний борг, відсотки, плата за надання гарантій та пеня.

Позивач зазначив, що відповідач добровільно погасити заборгованість відмовився, як і його засновник - Вінницька обласна рада. Посилаючись на положення Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174, позивач вказав, що органи ДПС уповноважені здійснювати стягнення простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою, у тому числі у судовому порядку, без обмеження строками позовної давності. З огляду на непогашення відповідачем заборгованості, позивач просить стягнути з КП "Вінницяоблводоканал" 176 162 865,13 грн простроченої заборгованості.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 25.03.2026.

02.03.2026 до суду за допомогою підсистеми "Електронний суду" надійшли пояснення представниці Міністерства фінансів України, в яких остання підтримала заявлені ГУ ДПС у Вінницькій області позовні вимоги. Зокрема зазначила, що КП "Вінницяоблводоканал" як субпозичальник за договором про субкредитування від 28.02.2017 №13010-05/25 зобов`язане своєчасно та в повному обсязі погашати основну суму субкредиту, сплачувати відсотки, маржу та інші платежі. Оскільки ці зобов`язання належним чином не виконані, станом на 01.01.2026 за відповідачем обліковується прострочена заборгованість у розмірі 4 081 322,50 дол. США та 3 164 583,26 грн пені.

Представниця третьої особи 2 вказала, що відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174, така заборгованість підлягає стягненню органами ДПС. При цьому часткове погашення відповідачем заборгованості у 2025 році та укладення додаткових угод до договору свідчать про визнання КП "Вінницяоблводоканал" наявності боргу.

Окремо Мінфін наголосив на тому, що зобов`язання за договором визначені в іноземній валюті, а тому з урахуванням пункту 5.7 договору та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.09.2024 у справі №500/5194/16, заборгованість у гривнях має визначатися за офіційним курсом НБУ на день виконання судового рішення, а не на дату подання позову.

У зв`язку з цим представниця Міністерства фінансів України просила суд врахувати подані пояснення та стягнути з КП "Вінницяоблводоканал" прострочену заборгованість у гривневому еквіваленті 4 081 322,50 дол. США за офіційним курсом НБУ на день виконання судового рішення, а також 3 164 583,26 грн пені.

04.03.2026 представниця відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначила, що КП "Вінницяоблводоканал" не заперечує факту укладення Договору про субкредитування від 28.02.2017 № 13010-05/25, однак виникнення заборгованості за ним зумовлено не ухиленням підприємства від виконання своїх зобов`язань, а невиконанням іншими сторонами договору взятих на себе обов`язків, зокрема щодо встановлення економічно обґрунтованих тарифів та врегулювання питання відшкодування різниці в тарифах.

Відповідач вказав, що внаслідок дії економічно необґрунтованих тарифів, які для населення збережені на рівні тарифів станом на 24.02.2022, підприємство зазнало значних збитків та об`єктивно не мало достатніх фінансових ресурсів для своєчасного виконання кредитних зобов`язань. При цьому КП "Вінницяоблводоканал" систематично подавало до НКРЕКП розрахунки тарифів, однак економічно обґрунтовані тарифи встановлені не були, а належний механізм компенсації різниці в тарифах державою не запроваджено.

Посилаючись на умови Договору про субкредитування, відповідач наголосив, що Міністерство розвитку громад та територій України, Вінницька міська рада та НКРЕКП також мали визначені договором обов`язки щодо забезпечення належного виконання підприємством кредитних зобов`язань, встановлення тарифів на рівні, достатньому для обслуговування боргу, а також врегулювання відповідних фінансових питань. На думку відповідача, невиконання цих обов`язків перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з утворенням заборгованості.

Представниця КП "Вінницяоблводоканал" також зазначила, що відповідач не відмовлявся добровільно погашати заборгованість, а в межах наявних фінансових можливостей здійснював її часткове погашення, зокрема у вересні 2025 року сплатив 4 295 596,24 грн. Крім того, підприємство зверталося до органів місцевого самоврядування та інших органів державної влади з метою врегулювання проблеми заборгованості та отримання фінансової допомоги.

Відповідач послався на принципи добросовісності та заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), зазначивши, що суб`єкти владних повноважень тривалий час визнавали наявність проблеми економічно необґрунтованих тарифів і відсутність механізму компенсації, обговорювали необхідність її врегулювання, однак надалі почали вимагати від підприємства повного виконання кредитних зобов`язань та вживати заходів щодо примусового стягнення заборгованості.

Окремо представниця відповідача зазначила, що позивачем не доведено дотримання встановленого Податковим кодексом України порядку погашення простроченої заборгованості, зокрема не підтверджено вжиття передбачених главою 9 розділу II ПК України заходів, у тому числі надсилання податкової вимоги, опису майна та інших заходів щодо погашення боргу. У зв`язку з цим, на думку відповідача, відсутні належні правові підстави для задоволення позову.

З огляду на викладене КП "Вінницяоблводоканал" просило відмовити у задоволенні позову повністю.

12.03.2026 до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшли пояснення представниці третьої особи 4, в яких зазначено про відсутність підстав для участі НКРЕКП у справі як третьої особи, оскільки з позовної заяви та ухвали про відкриття провадження не вбачається, яким чином судове рішення може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки НКРЕКП. Зазначено, що предметом спору є правовідносини між ГУ ДПС у Вінницькій області та КП "Вінницяоблводоканал" щодо стягнення заборгованості, які мають податковий характер. НКРЕКП, будучи регуляторним органом у сферах енергетики та комунальних послуг, не є учасником спірних правовідносин, стороною договорів чи зобов`язань, пов`язаних із предметом спору, а її компетенція не охоплює питань податкових зобов`язань відповідача. Також представниця НКРЕКП наголосила, що будь-яке судове рішення у цій справі не породжуватиме для Регулятора прав чи обов`язків, не змінюватиме та не припинятиме його правового статусу. У зв`язку з викладеним НКРЕКП просила долучити подані пояснення до матеріалів справи.

12.03.2026 до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшли заперечення представниці відповідача, в яких остання не погоджується з доводами позивача щодо правомірності застосування положень Податкового кодексу України при стягненні заборгованості.

Представниця відповідача зазначила, що положення пункту 1 підрозділу 10 розділу ХХ та пункту 87.5 статті 87 Податкового кодексу України передбачають спеціальний порядок погашення податкового боргу за рахунок дебіторської заборгованості, який деталізований Порядком №585. При цьому контролюючий орган, перш ніж звертатися до суду, зобов`язаний визначити дебіторську заборгованість джерелом погашення податкового боргу, повідомити про це платника податків та запропонувати укласти договір про переведення права вимоги такої заборгованості.

Звернула увагу, що КП "Вінницяоблводоканал" має значний обсяг дебіторської заборгованості, у тому числі за послуги водопостачання та водовідведення, а також заборгованості з різниці в тарифах, яка підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Водночас позивачем не надано доказів направлення відповідачу повідомлення про переведення права вимоги дебіторської заборгованості на контролюючий орган за встановленою Порядком №585 формою.

У зв`язку з цим представниця відповідача вважає, що контролюючим органом порушено передбачений законодавством порядок та черговість вжиття заходів щодо погашення податкового боргу, а відтак заявлені вимоги є необґрунтованими. З огляду на принцип законності, за яким суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, визначені законом, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 16.03.2026 вирішено допустити участь представника Міністерства фінансів України під час розгляду адміністративної справи № 120/1790/26 в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20.03.2026 до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшли пояснення представника третьої особи - Міністерства розвитку громад та територій України, в яких останній просить врахувати наведені у них обставини під час розгляду справи.

Представник Мінрозвитку зазначив, що Міністерство в межах визначених законодавством повноважень не наділене функціями контролю за діяльністю непідпорядкованих йому суб`єктів господарювання. Водночас КП "Вінницяоблводоканал" є учасником «Другого проекту розвитку міської інфраструктури», що фінансувався за рахунок позик Міжнародного банку реконструкції та розвитку та Фонду чистих технологій.

Зазначено, що правовідносини у межах вказаного Проєкту врегульовані договорами про субкредитування від 28.02.2017, укладеними, зокрема, за участю Міністерства. Такими договорами визначено порядок отримання, обслуговування та погашення субкредиту, а також обов`язки Міністерства щодо координації учасників, моніторингу виконання умов та погодження окремих операцій у межах Проєкту. При цьому Мінрозвитку наголосило, що його обов`язки за вказаними договорами не мають фінансового характеру, оскільки Міністерство не є стороною фінансових зобов`язань за субкредитом.

Також представник зазначив, що протягом реалізації Проєкту Міністерством вживалися заходи для вирішення проблемних питань, зокрема шляхом проведення координаційних нарад із представниками інших центральних органів виконавчої влади, НКРЕКП та органів місцевого самоврядування.

За результатами пояснень Мінрозвитку просило суд прийняти їх до розгляду, врахувати викладене під час вирішення справи та здійснити розгляд справи за відсутності представника Міністерства.

24.03.2026 до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшли письмові пояснення третьої особи Вінницької міської ради, в яких остання зазначила, що, хоча є стороною договору про субкредитування № 13010-05/25 від 28.02.2017, її участь у відповідних правовідносинах не означає набуття статусу боржника за субкредитом. Обов`язки міської ради за договором полягають, зокрема, у вжитті заходів для належного виконання КП "Вінницяоблводоканал" умов договору та визначенні його правонаступника у разі ліквідації, тоді як грошового обов`язку щодо повернення субкредиту на міську раду не покладено. На думку третьої особи, прострочена заборгованість за субкредитом підлягає стягненню саме з КП "Вінницяоблводоканал" як суб`єкта господарювання. При цьому міська рада наголосила, що сама її участь у договорі субкредитування та пов`язаних договірних правовідносинах не створює правових підстав для покладення на неї відповідальності за борговими зобов`язаннями підприємства.

Щодо розміру заявленої заборгованості Вінницька міська рада зазначила, що не є розпорядником первинних бухгалтерських документів КП "Вінницяоблводоканал", не веде облік розрахунків за субкредитом та не здійснює нарахування сум основного боргу, відсотків, плати за гарантію чи пені, а тому не може підтвердити або спростувати наведений позивачем розрахунок. Водночас просила суд розглянути справу виключно в межах заявлених позовних вимог та підстав позову і прийняти рішення на підставі наявних у справі матеріалів.

25.03.2025 судове засідання не відбулось, а справу було знято з розгляду в зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 08.04.2026.

В підготовчому судовому засіданні судом проведено всі необхідні підготовчі дії та протокольною ухвалою постановлено закрити підготовче судове засідання та призначити розгляд справи по суті на 30.04.2026.

Протокольною ухвалою від 30.04.2026 задоволено клопотання представниці відповідача та, за згодою присутніх у судовому засіданні сторін, судове засідання відкладено на 24.06.2026.

29.05.2026 до суду надійшли додаткові пояснення ГУ ДПС у Вінницькій області, в яких позивач зазначив, що заперечення відповідача щодо необхідності попереднього направлення податкової вимоги є безпідставними. Позивач вказав, що КП "Вінницяоблводоканал" 23.10.2021 задекларувало податок на прибуток у сумі 1 679 521 грн, який у зв`язку з несплатою у встановлений строк набув статусу податкового боргу. У зв`язку з цим контролюючим органом було сформовано та направлено підприємству податкову вимогу від 29.11.2022 № 0036602-1302-0228.

Разом з тим позивач зазначив, що 26.01.2022 отримав від ГУ ДКСУ у Вінницькій області повідомлення про наявність у КП "Вінницяоблводоканал" простроченої заборгованості за кредитом, залученим державою, та подання для здійснення заходів щодо її стягнення. Посилаючись на положення пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, ГУ ДПС дійшло висновку, що після направлення податкової вимоги у разі зміни розміру податкового боргу додаткова податкова вимога не надсилається, а погашенню підлягає вся сума боргу, що існує на день його погашення. Відтак, на думку позивача, законних підстав для формування та направлення відповідачу окремої (другої) податкової вимоги у зв`язку з виникненням заборгованості за кредитом МБРР не було.

23.06.2026 до суду надійшли додаткові пояснення представниці відповідача, в яких остання заперечила доводи позивача щодо чинності податкової вимоги №0036602-1302-0228 від 29.11.2021 та зазначила, що зобов`язання, які становили основу податкового боргу, були повністю погашені.

Представниця відповідача вказала, що за результатами 2021 року КП "Вінницяоблводоканал" подало річну декларацію з податку на прибуток, якою у зв`язку з отриманими збитками було зменшено раніше задеклароване податкове зобов`язання, унаслідок чого станом на 11.03.2022 податковий борг у сумі 1 679 521 грн припинив існувати. Крім того, посилаючись на надані платіжні інструкції, відповідач зазначив, що всі зобов`язання за Субкредитним договором, зокрема основний борг, відсотки та плата за надання позики, були сплачені у повному обсязі.

На думку представниці відповідача, відповідно до статті 60 ПК України податкова вимога у разі повного погашення податкового боргу вважається відкликаною, а тому вимога №0036602-1302-0228 від 29.11.2021 втратила юридичну силу та не може бути підставою для подальшого стягнення. Зазначене, як вказано у поясненнях, також підтверджується листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.12.2023 №40055/6/02-32-13-03-10. Відтак відповідач вважає, що податковий борг за вказаною вимогою відсутній, а заявлена до стягнення заборгованість не підлягає стягненню, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 24.06.2026 судом оголошено перерву до 06.07.2026.

01.07.2026 до суду надійшли додаткові пояснення ГУ ДПС у Вінницькій області, в яких представник позивача заперечив твердження відповідача про повне погашення у червні 2023 року простроченої заборгованості за договором про субкредитування №13010-05/25 від 28.02.2017.

Представник позивача зазначив, що ГУ ДПС у Вінницькій області самостійно не здійснює облік заборгованості за субкредитним договором, оскільки така заборгованість не є податковим боргом, а інформація про стан розрахунків надходить до контролюючого органу від ГУ ДКСУ у Вінницькій області на підставі відповідних подань. За даними таких подань, станом на 01.01.2022 за відповідачем обліковувалась прострочена заборгованість у сумі 8 027 461,98 грн, станом на 01.12.2022 20 885 746,30 грн, станом на 01.01.2023 - 35 582 545,23 грн, а станом на 01.07.2023 - 17 043 585,15 грн.

У зв`язку з цим ГУ ДПС дійшло висновку, що твердження КП "Вінницяоблводоканал" про зменшення заборгованості до нуля є помилковим та не відповідає даним подань органу Державної казначейської служби, а надані відповідачем платіжні інструкції не підтверджують повного погашення заявленої до стягнення заборгованості.

06.07.2026 в судовому засіданні перед переходом до судових дебатів оголошено перерву до 17.08.2026.

В судовому засіданні 17.08.2026 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, покликаючись на доводи наведені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представниця відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, додаткових письмових поясненнях, а також в усних поясненнях наданих по суті заявлених позовних вимог.

Представниці Міністерства фінансів України в судовому засіданні також підтримала заявлені позивачем позовні вимоги, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

17.08.2026 в судовому засіданні після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, керуючись положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 227 КАС України, постановив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк до 20.08.2026.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з`ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Під час перебування на стадії ухвалення судового рішення суд дійшов висновку про необхідність з`ясування (уточнення) окремих обставин справи, а саме: чи дійсно мало місце приривання заборгованості за субкредитним договором з одночасним повним погашенням заборгованості по податковим зобов`язаням в 2023 році та з яких саме документів, що містяться в матеріалах справи можливо встановити відповідні обставини.

З даного приводу, представниця Міністерства фінансів України в судовому засіданні пояснила, що преривання (тобто повного погашення) заборгованості в грудні 2023 року не відбулось, адже, як вже наголошувалось раніше в письмових поясненнях, КП "Вінницяоблводоканал" в 2021, 2022, 2023 роках здійснювало лише часткове погашення взятих на себе зобов`язань за субкредитним договором. Наголосила на тому, що відповідні обставини прослідковуються із наданих до письмових пояснень копій розрахунків заборгованості за Договором про субкредитування (том 1 а.с. 105, 139-199).

З огляду на кількість наданих до справи розрахунків судом на розгляд поставлено питання щодо необхідності формування представницею Мінфіну зведеної таблиці нарахованої КП "Вінницяоблводоканал" в 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках заборгованості за Договором про субкредитування та сплачених на його виконання зобов`язань.

Втім, представниця КП "Вінницяоблводоканал" в категоричній формі заперечила щодо такої ініціативи суду, наполягала на тому, що в сторони позивача та третьої особи 2 була можливість надати всі докази в підтвердження заявлених позовних вимог. Наголосила, що на даній стадії розгляду справи витребування додаткових доказів не передбачено.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, 26.05.2014 між Україною та Міжнародним банком реконструкції і розвитку укладено угоду про позику "Другий проект розвитку міської інфраструктури" №8391-UA, ратифіковану Законом України № 22-VIII від 21.11.2014.

Відповідно до положень «Виконання проекту» Розділу 3.01 Угоди про позику позичальник заявляє про своє зобов`язання досягти цілей Проекту, для чого через Мінрегіон забезпечує виконання відповідними Комунальними підприємствами Частини 1 Проекту ("Виконавці Проекту").

Відповідно до положення "Виконання проекту" Розділу І Угоди про позику для забезпечення виконання кожним Комунальним підприємством відповідної Частини Проекту в рамках своєї Інвестиційної програми, узгодженої з Банком, позичальник, через Мінфін, має надати частину коштів Позики кожному Комунальному підприємству шляхом укладання договору про субкредитування між позичальником (представленим Мінфіном, Мінрегіоном та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), відповідною муніципальною/регіональною радою та з кожним Комунальним підприємством на умовах, погоджених з Банком.

На виконання зазначених положень 28.02.2017 між Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (нині Міністерство розвитку громад та територій України), Вінницькою міською радою, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Комунальним підприємством "Вінницяоблводоканал" укладено договір про субкредитування № 13010-05/25.

Відповідно до пункту 2.1 статті ІІ розділу ІІ Загальних положень Договору про субкредитування Субкредитор (Міністерство фінансів України) рекредитує Субпозичальнику (КП "Вінницяоблводоканал") частину коштів Позики у сумі 39 571 798,79 дол. США, що включає початкову разову комісію (0,25% від суми субкредиту), на платній, зворотній, строковій основі. Субпозичальник зобов`язується використовувати надані кошти відповідно до умов цього Договору, Угоди про позику, виконувати інші зобов`язання, передбачені цим Договором, повернути отриману суму Субкредиту, в тому числі початкову разову комісію, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, нараховані згідно з положеннями цього Договору.

В подальшому, між сторонами укладено додаткову угоду до Договору про субкредитування № 13010-05/25-4 від 26.08.2021, за умовами якої у пункті 2.1 статті ІІ Договору цифри та слова "у сумі 39 571 798,79 … дол. США" замінено цифрами та словами "у сумі 16 051 323,63 … дол. США".

Пунктами 5.1 і 5.7 статті V розділу ІІ Договору визначено, що Субпозичальник погашає основну суму Субкредиту відповідно до графіка погашення, що міститься у Додатку 1 до цього Договору. Погашення, обслуговування Субкредиту та сплата будь-яких платежів за цим Договором здійснюється шляхом перерахування Субпозичальником гривневого еквіваленту відповідної суми у валюті Позики (за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів) на вказаний Субкредитором рахунок.

Пунктом 5.3 статті V розділу ІІ Договору визначено, що Субпозичальник сплачує Субкредитору відсотки на вибрану та непогашену суму Субкредиту за ставкою, що дорівнює відсотковій ставці, яку сплачує Субкредитор Банку відповідно до розділу 2.04 Угоди про позику у відповідному періоді нарахування відсотків.

Пунктом 5.4 статті V розділу ІІ Договору визначено, що Субпозичальник сплачує Субкредитору маржу в розмірі 0,01% річних від вибраної та непогашеної суми Субкредиту.

Субпозичальник, згідно з підпунктом 8.1.4 пункту 8.1 статті VІІІ розділу ІІІ Договору, зобов`язаний своєчасно здійснювати платежі в рахунок погашення боргу за основною сумою Субкредиту, відсотками, маржею та іншими платежами, передбаченими цим Договором.

Пунктами 18.1, 18.2, 18.3 статті XVIII розділу IV Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання Субпозичальником своїх обов`язків із своєчасного повернення основної суми Субкредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим Договором Субпозичальник сплачує Субкредитору пеню з розрахунку 120% облікової ставки Національного банку України, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області на адресу ГУ ДПС у Вінницькій області скеровано подання №№ 49, 50, 51, 52 від 27.01.2026 для здійснення заходів щодо стягнення з КП "Вінницяоблводоканал" простроченої заборгованості за Договором про субкредитування № 13010-05/25 від 28.02.2017 на загальну суму 176 162 865,13 грн, в тому числі: 109 210 736,54 грн (2 576 466,26 дол. США) основний борг; 63 675 875,09 грн (1 502 221,75 дол. США) відсотки; 111 670,24 грн (2 634,49 дол. США) плата за надання гарантій; 3 164 583,26 грн пеня.

ГУ ДПС у Вінницькій області листом № 42438/6/02-32-13-01-17 від 17.07.2025 повідомляло КП "Вінницяоблводоканал" про необхідність добровільної сплати простроченої заборгованості, однак згідно з відповіддю № 04/07-3043 від 31.07.2025 відповідач відмовився добровільно виконувати взяті на себе зобов`язання. Аналогічне повідомлення листом №6771/5/02-32-13-01-11 від 17.07.2025 було направлено засновнику КП "Вінницяоблводоканал" - Вінницькій обласній раді, від якої також отримано відмову (лист вх. № 22168/5 від 01.08.2025).

Оскільки у добровільному порядку заборгованість відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 17 Бюджетного кодексу України (далі БК України), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання податковими органами, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою не поширюється.

Згідно з частиною другою статті 50 БК України податкові органи є органами стягнення простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами з бюджету.

Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 174 (далі Порядок № 174).

Пунктом 2 Порядку № 174 встановлено, що боржник суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 174, облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані. Кошти в національній валюті, що надходять в рахунок погашення заборгованості та нарахованої на її суму пені, зараховуються на окремий рахунок, відкритий у Державній казначейській службі. Датою надходження коштів до державного бюджету в рахунок погашення заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені є дата зарахування коштів на окремий рахунок, відкритий в Державній казначейській службі, або на валютні рахунки, відкриті в обслуговуючих банках. Перерахунок в іноземну валюту кредиту коштів, що надходять у національній валюті в рахунок погашення заборгованості за кредитом, здійснюється за офіційним курсом Національного банку на дату зарахування коштів на окремий рахунок, відкритий в Державній казначейській службі.

Пунктом 8 Порядку № 174 визначено, що Мінфін на підставі інформації банку-агента та Державної казначейської служби подає Державній казначейській службі щомісяця та за підсумками року до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, інформацію про зміну розміру існуючої заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами та нарахованої на її суму пені.

Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку № 174, Державна казначейська служба на підставі зазначеної інформації відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені. З метою примусового стягнення такої заборгованості територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом, інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені.

За змістом пунктів 11, 12, 13 Порядку № 174, нарахування пені на прострочену заборгованість за кредитами здійснюється Мінфіном; нарахування пені починається з моменту виникнення простроченої заборгованості і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання повинне бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором про надання кредиту. Пеня нараховується у гривнях на суми простроченої заборгованості за кредитами (в тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання гарантій або кредитів, залучених державою) у порядку, передбаченому кредитною (субкредитною) угодою.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 174 прострочена заборгованість за кредитами, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на її суму пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Відповідно до пункту 14 Порядку взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2016 № 621, щомісяця до кінця місяця, що настає за звітним, органи Казначейства надають у паперовому вигляді відповідним органам ДПС подання за встановленою формою щодо простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, із зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми такої заборгованості за кожним її видом.

До функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі ПК України) віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Главою 9 розділу II ПК України врегульовано питання погашення податкового боргу платників податків.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що законодавець поширив процедуру погашення податкового боргу на порядок стягнення заборгованості за бюджетними кредитами, наділивши у такий спосіб правовідносини кредиту, що виникли між державою як кредитором та господарюючим суб`єктом як позичальником, ознаками публічно-правових. При цьому органами, що уповноважені здійснювати стягнення, є контролюючі органи, які під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених ПК України.

Відтак, контролюючий орган, отримавши подання органу державного казначейства щодо наявності непогашеної заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за надану останньому позику, а також пені, нарахованої на таку заборгованість, вправі звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення такої заборгованості без обмеження строками позовної давності. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 807/257/14 (адміністративне провадження № К/9901/4647/18).

При цьому на податковий орган не покладено обов`язок перевіряти правомірність та обґрунтованість заборгованості, а органи стягнення під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених ПК України, за поданням територіальних органів Державної казначейської служби.

Так, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал» (ЄДРПОУ 03339012) перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.

Як уже встановлено судом, факт укладення Договору про субкредитування № 13010-05/25 від 28.02.2017 та отримання КП "Вінницяоблводоканал" коштів субкредиту відповідачем не заперечується, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України звільняє позивача від обов`язку доказування цих обставин.

Як зазначалося вище, згідно з пунктами 3, 8, 12 Порядку № 174 облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами та нарахування на прострочену заборгованість пені ведеться Мінфіном. З аналізу норм Порядку № 174 вбачається, що подання територіальних органів Державної казначейської служби не є документами, які визначають чи підтверджують розмір заборгованості за основним боргом, відсотками, маржею та пенею, а лише передають визначену Мінфіном інформацію щодо наявності у боржника простроченої заборгованості за кредитом, що надає право органам державної податкової служби виконати обов`язок, встановлений статтею 17 БК України та нормами ПК України, щодо стягнення такої заборгованості. Тому підтвердженням розміру заборгованості відповідача за Договором є виключно інформація Мінфіну, яка міститься у сформованих Мінфіном детальних розрахунках такої заборгованості та нарахованої пені.

Судом встановлено, що Міністерство фінансів України, підтримуючи позов, надало до матеріалів справи розрахунки заборгованості КП "Вінницяоблводоканал" за Договором та довідку про стан простроченої заборгованості станом на 01.02.2026, згідно з якими за відповідачем обліковується прострочена заборгованість у розмірі 4 081 322,50 дол. США (основний борг, відсотки, плата за надання гарантій) та 3 164 583,26 грн пені. Жодних заперечень щодо правильності таких розрахунків, підкріплених належними доказами, відповідач суду не надав.

Судом також встановлено, що частина заборгованості за Договором була частково погашена відповідачем, зокрема, платіжною інструкцією від 24.09.2025 № 26545 на суму 4 295 596,24 грн, а також, за інформацією Державної казначейської служби України, у 2025 році в рахунок погашення основного боргу відшкодовано 128 813,53 дол. США. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, вчинення відповідачем певних дій, а саме часткове погашення простроченої заборгованості, свідчить про визнання ним боргу та наявності заборгованості. Діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема й часткове погашення заборгованості, а також укладення додаткових угод до Договору.

Щодо доводів відповідача про повне погашення заборгованості у червні 2023 року, суд встановив, що вони спростовуються поданими ГУ ДПС у Вінницькій області додатковими поясненнями, згідно з якими станом на 01.01.2022, 01.02.2022, 01.12.2022, 01.01.2023 та 01.07.2023 за відповідачем послідовно обліковувалась прострочена заборгованість за Договором у сумах 8 027 461,98 грн, 8 027 461,98 грн, 20 885 746,30 грн, 35 582 545,23 грн та 17 043 585,15 грн відповідно, що виключає висновок про повне (нульове) погашення боргу в зазначений період. Надані відповідачем платіжні інструкції підтверджують лише часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, а не її повне припинення.

Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем порядку, встановленого главою 9 розділу II ПК України, зокрема ненадіслання окремої податкової вимоги щодо цієї заборгованості та невжиття заходів згідно з Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.07.2015 № 655 (Порядок № 585), суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює саме порядок обліку, нарахування пені та стягнення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, є Порядок № 174, яким установлено самостійний, відмінний від загального порядку погашення податкового боргу, механізм через подання органу Казначейства до органу ДПС, що є достатньою та належною підставою для звернення до суду з позовом про стягнення такої заборгованості. Установлена судом обставина щодо направлення ГУ ДПС у Вінницькій області податкової вимоги від 29.11.2021 № 0036602-1302-0228 та подальше збереження податкового боргу відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України (згідно з яким додаткова податкова вимога у разі зміни розміру боргу не надсилається, а погашенню підлягає вся сума боргу, що існує на день погашення) додатково підтверджує безперервність існування у відповідача заборгованості перед державним бюджетом.

З приводу доводів відповідача про звільнення від відповідальності у зв`язку з невиконанням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерством розвитку громад та територій України і Вінницькою міською радою власних договірних обов`язків щодо встановлення економічно обґрунтованих тарифів та запровадження механізму відшкодування різниці в тарифах, а також посилання на доктрину venire contra factum proprium, суд зазначає, що правовідносини щодо стягнення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання за кредитом, залученим під державні (місцеві) гарантії, мають публічно-правовий характер і врегульовані спеціальними імперативними нормами БК України та ПК України, які не ставлять здійснення контролюючим органом власних владних повноважень щодо стягнення такої заборгованості в залежність від виконання іншими учасниками договірних правовідносин їхніх власних договірних зобов`язань. Питання невиконання цими суб`єктами відповідних зобов`язань є предметом окремих правовідносин і не може бути підставою для звільнення КП "Вінницяоблводоканал" від виконання власного грошового зобов`язання перед державним бюджетом за отриманими коштами субкредиту. При цьому матеріали справи не містять документального підтвердження настання форс-мажорних обставин у розумінні Розділу V Договору, зокрема підтвердження Торгово-промисловою палатою, а складний фінансовий стан підприємства сам собою не є підставою, передбаченою законом або Договором, для звільнення від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Судом також ураховано, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 49 КАС України питання про наявність підстав для залучення НКРЕКП до участі у справі як третьої особи вирішено ухвалою суду про відкриття провадження, а доводи цієї третьої особи про відсутність впливу судового рішення на її права та обов`язки стосуються оцінки судом підстав її участі у справі та не спростовують встановлених судом обставин щодо наявності заборгованості відповідача. Аналогічно, доводи третьої особи Вінницької міської ради про те, що вона не є боржником за Договором, а її участь у договірних правовідносинах не покладає на неї грошового обов`язку з повернення субкредиту, судом ураховані та не суперечать висновку про стягнення заборгованості саме з КП «Вінницяоблводоканал» як субпозичальника.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що учасник судового процесу суб`єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас інший учасник судового процесу не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. У даному випадку обов`язок доказування відсутності простроченої заборгованості за кредитом у сумі, яка обліковується за даними органу Державної казначейської служби та Мінфіну, покладається на відповідача, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом щодо її стягнення. Такого доведення відповідачем суду надано не було.

Водночас, визначаючись щодо способу захисту порушених прав, суд звертає увагу, що пунктом 4 Порядку № 174 передбачено, що кошти в національній валюті, що надходять в рахунок погашення заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами та нарахованої на її суму пені зараховуються на окремий рахунок, відкритий у Державній казначейській службі, а перерахунок в іноземну валюту кредиту коштів, що надходять у національній валюті, здійснюється за офіційним курсом Національного банку на дату зарахування коштів на такий рахунок.

Згідно з пунктом 5.7 статті V розділу ІІ Договору погашення, обслуговування Субкредиту та сплата будь-яких платежів за цим Договором здійснюється шляхом перерахування Субпозичальником гривневого еквіваленту відповідної суми у валюті Позики (за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів) на вказаний Субкредитором рахунок.

Частиною другою статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Свою позицію щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16, зокрема зазначивши, що: "Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення".

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Оскільки норма пункту 5.7 Договору за своєю суттю є подібною до норми частини другої статті 533 ЦК України, суд враховує наведений висновок Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, прострочена сума заборгованості за Договором в частині основного боргу, відсотків та плати за надання гарантій підлягає стягненню з КП "Вінницяоблводоканал" у гривневій сумі, що еквівалентна 4 081 322,50 дол. США за офіційним курсом Національного банку України саме на день виконання судового рішення, а пеня у визначеному Мінфіном розмірі 3 164 583,26 грн, як така, що вже визначена в національній валюті.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (код ЄДРПОУ 03339012) прострочену заборгованість за кредитом, наданим відповідно до договору про субкредитування №13010-05/25 від 28.02.2017 та додаткової угоди №13010-05/25-4 від 26.08.2021 в розмірі 176 162 865,13 грн (сто сімдесят шість мільйонів сто шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят п`ять гривень 13 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150

Відповідач: Комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 03339012

Треті особи:

Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 37979858),

Міністерство фінансів України (вул. Межигірська, 11, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 00013480), Міністерство розвитку громад та території України (пр-т. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37471928),

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім`ї Бродських, 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133)

Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 31.08.2026

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна