Рішення № 139375527, 01.09.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1121/26

Провадження № 2/692/901/26

01.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Процент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 34381 від 25.05.2025, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00гр., строком на 730 днів до 25.05.2027 шляхом переказу на її платіжну картку НОМЕР_1 , емітовану у АТ «Райффайзен Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% від суми кредиту в день. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначено у кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 25.05.2026 о 10:28:30 шляхом введення електронного підпису з з одноразовим ідентифікатором 836034 в особистому кабінеті в мережі Інтернет https://procent.com.ua

Вказав, що у межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 20 днів. Починаючи з 14.06.2025 відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, але не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів. Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 25.05.2025 по 20.05.2026 та не вимагає і не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування.

Зазначає, що заборгованість відповідача станом на 22.05.2026 становить: 25200,00грн. заборгованість за процентами за кредитом за період з 25.05.2025 по 20.05.2026 та 14000,00грн. штрафу за порушення умов кредитного договору.

Вказав попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що включає судовий збір у розмірі 2662,40грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.

Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором № 34381 від 25.05.2025: - 25200,00грн. заборгованості за процентами, - 14000,00грн. штрафу за порушення умов кредитного договору, судовий збір у розмірі 2662,40грн. та 10000,00грн. витрат на правову допомогу. Також клопотав про витребування доказів в АТ «Райффайзен Банк».

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 30 липня 2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_1 адвоката Скользнєвої В.В. 14.08.2026 надійшов відзив, у якому представник вказала, що відповідач позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що на позивача покладено обов`язок доведення факту укладення кредитного договору, факту надання відповідачу кредитних коштів та розміру заборгованості. Вказала, що позивачем на підтвердження позовних вимог додано довідку ТОВ «Пейтек» про перерахування коштів відповідачу на картковий рахунок сумі 7000,00грн., проте до матеріалів справи не додано доказів існування правовідносин між ТОВ «Пейтек» та позивачем, а вказаний лист не містить відомостей, що дозволяє ідентифікувати отримувача коштів. Вважала, що з наданих документів неможливо встановити кому саме було перераховано кошти, що свідчить про недоведеність факту надання кредиту відповідачу. Позивачем не надано виписки з рахунку, а також інших первинних документів, що підтверджували б виникнення зобов`язань за кредитним договором. Зазначила, що кредитний договір укладено 25.05.2025, тобто у період дії воєнного стану і відповідач звільняється від обов`язку сплати позивачу штрафу відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Посилаючись на норми ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів» вважала умови договору щодо нарахування відсотків несправедливим, оскільки заборгованість за відсотками (254200,00грн.) майже в 4 рази перевищує суму кредиту (7000,00грн.). Тому вважала, що розмір процентів підлягає до зменшення та має становити не більше ніж сума тіла кредиту: 7000,00грн. Вказала, що такий розмір заборгованості забезпечить баланс інтересів сторін та не призведе до безпідставного тиску на відповідача. Вважала витрати на правову допомогу необґрунтованими. Зазначила, що предмет спору у справі є нескладним, категорія справ є розповсюдженою і відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи є нескладними і не можуть займати значного часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом у галузі права. Позовна заява є шаблонною і адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, що регулюють спір у справі. Тому вважала розмір витрат позивача на правову допомогу завищеним, необґрунтованим та неспівмірним з витраченим часом і обсягом виконаних робіт. Також зазначила, що між відповідачем та представником було укладено договір про надання правової допомоги. Тому просила у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00грн.

17.08.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій представник вказав, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді. Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору. Відповідач зареєструвалась на веб-сайті позивача в мережі Інтернет, для чого пройшла ідентифікацію та верифікацію особи, підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилась з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах надання фінансового кредиту, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зазначив, що укладення договору є правом відповідача, відповідач не була обмежена у часі ознайомлення з умовами кредитування та договором. Звернув увагу, що відповідачем будь-які зміни до умов кредитного договору не вносились. Наголосив на обов`язку відповідача по виконанню умов кредитного договору. Вказав, що відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки згідно графіку платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами. Таким чином відповідач свій обов`язок не виконала, а відповідно норм ЦК одностороння відмова від зобов`язань не допускається. Звернув увагу, що зміни до кредитного договору не вносились і правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає. Вважав правомірним нарахування штрафів. Також вважав правомірним розмір витрат позивача на правову допомогу у сумі 10000,00грн., співмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання робіт обсягом наданих робіт та ціною позову. Вважав, що у матеріалах справи наявні всі необхідні документи, що підтверджують витрати позивача на правову допомогу. Тому просив стягнути з відповідача на користь позивача суми коштів у відповідності до позовних вимог, зменшити витрати відповідача на правову допомогу, розгляд справи провести за відсутності представника позивача.

14.08.2026 від АТ «Райффайзен Банк» надійшла витребувана інформація.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно Кредитного договору № 34381 від 25.05.2025 його сторонами є ТОВ «ФК «Процент» (товариство) та ОСОБА_1 (позичальник),

Згідно п. 1.1 Договору товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Договором визначено істотні умови кредиту. Так, процентна ставка за користування кредитом: 1,0% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%), фіксована (п. 1.2), строк надання кредиту та строк дії Договору становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку № 1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.3). Товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові, денна процентна ставка складає 1,00% (п. 1.6). Загальні витрати позичальника за кредитом: 51100,00грн. (п. 1,8), орієнтовна реальна річна процентна ставка: 2686,54% річних (п. 1.9). Орієнтовна загальна вартість кредиту: 58100,00грн.

Згідно п. 1.4 Договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом товариство рекомендує позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів та кредиту згідно розрахунку: дата видачі кредиту: 25.05.2025, дата платежу процентів першого періоду: 14.06.2025, сума кредиту: 7000,00грн., нараховані проценти за користування кредитом: 1400,00грн., разом до сплати: 8400,00грн.

Згідно п. 2.3.1 Договору достроково повернути кредит як в повному обсязі, так і частинами, сплативши проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного залишку суми кредиту та строку користування кредитом.

Згідно п. 2.4.1, 2.4.2 Договору позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, штрафні санкції (у разі наявності) та повернути кредит; достроково повернути кредит та нараховані проценти за фактичну кількість днів користування кредитом в порядку визначеному Договором.

Розділом 3 Договору передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору.

Згідно п. 4.1 Договору сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору у строки відповідно до графіку визначеному у Додатку № 1.

Згідно п. 4.2 Договору нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.

Згідно п. 4.4 Договору у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за кредитом, позичальник зобов`язаний протягом 20 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати та інших платежів за цим Договором.

Згідно п. 4.5 Договору позичальник здійснює платежі за Договором у розмірі та у строки визначені цим Договором.

Згідно п. 6.1 Договору даний Договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІКС) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6.2 Договору з метою отримання кредиту, позичальник проходить реєстрацію в ІКС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація позичальника в ІКС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІКС, позичальнику створюється Особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані.

Договір містить відмітку про йог підпис позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 836034, відправленим: 25.05.2025 о 10:28:12, введеним 25.05.2025 о 10:28:30, номер телефону: НОМЕР_3 .

Згідно додатку № 1 до кредитного договору - Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором № 34381 від 25.05.2025, дата видачі кредиту: 25.05.2025, дата платежу: періодами з 14.06.2025 по 25.05.2027, всього 36 періодів по 20 днів та один період (останній) - 10 днів, кількість днів у розрахунковому періоді: 730 днів. Чиста сума кредиту: 7000,00грн., сума платежу за розрахунковий період: 1400,00грн. у кожному періоді окрім останнього, де вказана сума 7700,00грн., всього 58100,00грн. сума кредиту за договором/погашення суми кредиту: 7000,00грн. Проценти за користування кредитом: 1400,00грн. у кожному розрахунковому періоді окрім останнього де така сума вказана 7000,00грн., всього 51100,00грн. Реальна річна процентна ставка: 2686,54%. Загальна вартість кредиту: 58100,00грн. Таблиця містить відмітку про її підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 836034.

Згідно Паспорту споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит вказано інформацію про умови кредиту у розмірі 7000,00грн. строком на 730 днів. Паспорт містить відмітку про його підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 798061.

Згідно повідомлення ТОВ «Пейтек» № 20260529-2340 від 29.05.2026, адресованого ТОВ «ФК «Процент», між товариством та ТОВ «ФК «Процент» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 2024-04-02. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «Ппроцент»: 25.05. 2025 на суму 7000,00грн., електронний платіжний засіб НОМЕР_5 . Призначення платежу: Перерахування коштів за договором 34381 від 2025-05-25 на умовах фінансового кредиту.

Згідно Детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 34381 від 25.05.2025, клієнт: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , сума кредиту: 7000,00грн., річний процент: 365,00, дата повернення кредиту: 25.05.2027. Розрахунок виконано за період з 25.05.2025 по 20.05.2026. Протягом всього періоду розрахунку тіло кредиту є незмінним та становить 7000,00грн., щоденно нараховувались відсотки за ставкою 1,00% у розмірі 70,00грн., окрім 26.05.2025, коли таке нарахування відсутнє. З 18.06.2025 по 03.08.2025 щоденно нараховувались штрафні санкції. Станом на дату завершення розрахунку тіло кредиту: 7000,00грн., нараховані відсотки: 25200,00грн., штрафні санкції: 14000,00грн., загальна сума 46200,00грн., відомості про оплати: 0,00грн.

Згідно повідомлення АТ «Райффайзен Банк» № 81-15-9/13704-БТ від 07.08.2026, банківська картка НОМЕР_5 належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим та знаходиться в анкетних даних. Згідно доданої виписки по рахунку ОСОБА_1 , картка № НОМЕР_5 , за період 25.05.2025-30.05.2025, вказано про операцію з надходження коштів у розмірі 7000,00грн. 25.05.2025, опис операції: зарахування переказу Moneysend FUIB MoneyTransfer.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір

Відповідно до положень ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно положень ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації. Згідно положень ст. 1 вказаного Закону автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних, електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-82 ЦПК.

Згідно пункту 81 Постанови Великої Палата Верховного суду від 18.03.2020 року по справі № 129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Завдання суду - встановити чи мав місце факт. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п 11. Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Вказаними Кредитним договором позичальник зобов`язалась повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування. Факт укладення кредитного договору стороною відповідача не заперечується.

Відповідач вважає відсутніми докази перерахування їй кредитних коштів, проте таке твердження спростовується як доказами, наданими позивачем разом з позовом, так і інформацією АТ «Райффайзен Банк», отриманою в порядку витребування доказів, а доказів на підтвердження своєї позиції відповідач не надала.

Щодо твердження відповідача про несправедливі умови договору щодо нарахування відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

У той же час суд звертає увагу, що сторонами у кредитному договорі № 34381 від 25.05.2025 узгоджено як розмір процентної ставки: 1,00% в день від суми кредиту, що не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, так і строк кредитування: 730 днів. Також умовами договору було визначено як загальні витрати позичальника за кредитом, так і розмір орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту. Матеріали справи не містять даних, що позичальник на час укладення договору вважала визначені у ньому умови кредитування несправедливими або просила про визначення інших, ні ж ті, що вказані у кредитному договорі, умов кредитування, натомість позичальник погодилась з такими умовами шляхом підписання кредитного договору та отримання коштів на банківську картку.

Пунктом 1.4 Договору товариством рекомендовано позичальнику для мінімізації загальних витрат за кредитом здійснити повне погашення нарахованих процентів та кредиту 14.06.2025 у загальній сумі 8400,00грн, проте позичальник такими рекомендаціями не скористалась.

ОСОБА_1 усунулась від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та відсотками. Матеріали справи не містять жодної інформації про сплату позичальником будь-яких коштів в рахунок погашення заборгованості.

Тому суд погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за відсотками за період з 25.05.2025 по 20.05.2026 у розмірі 25200,00грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій на суму 14000,00грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В Україні воєнний стан, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, введений із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та неодноразово продовжено, станом на даний час воєнний стан триває.

Враховуючи викладене, той факт, що кредитний договір укладено 25.05.2025, у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості за штрафними санкціями, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково то відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1711,54грн.

Стороною позивача заявлено до відшкодування 10000,00грн. витрат на професійну правову допомогу.

Стороною відповідача заявлено до відшкодування 8000,00грн. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу надано копію договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, Акт від 03.04.2026 приймання передачі наданих послуг № 144 до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, Витяг від 30.04.2026 з Реєстру № 1 до Акту приймання передачі наданих послуг № 144 до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 та копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 70 від 30.04.2026.

Згідно договору № 03/06/2024 його сторонами є ТОВ «ФК «Процент» та ФОП ОСОБА_2 (вказано дані про зайняття адвокатською діяльністю), предметом договору є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно Акту від 03.04.2026 приймання передачі наданих послуг № 144 виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги: складання та подання позовних заяв до суду про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно реєстру № 1 від 30.04.2026 на загальну суму 100000,00грн.

Згідно Витягу з реєстру № 1 виконавець підготував послуги: складання та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 34381 від 25.05.2025 та клопотання про витребування доказів вартістю 9000,00грн. та складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 34381 від 25.05.2025 вартістю 1000,00грн. Загальна кількість складених позовних заяв становить 10 шт. на загальну вартість 100 000,00грн.

Згідно копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 70 від 30.04.2026 ТОВ «ФК «Процент» перерахувало ОСОБА_2 кошти у розмірі 100000,00грн. як оплату за надання юридичних послуг по Договору № 03/06/2024 від 03.06.24 згідно акту № 144 від 30.04.2026 без ПДВ.

На підтвердження понесених витрат відповідача на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги від 13.07.2026, копію Акту здачі-прийняття наданих послуг ввід 28.07.2026 та копію квитанції до прибуткового касового ордеру № б/н від 28.07.2026.

Згідно Договору про надання правничої допомоги від 13.07.2026 його сторонами є клієнт ОСОБА_1 та адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна, предметом договору є надання правничої допомоги.

Згідно розділу 4 Договору «Порядок оплати за договором» за надання правової допомоги адвокатом клієнт зобов`язаний сплатити гонорар. Розмір гонорару визначається за домовленістю сторін.

Згідно копії Акту здачі-прийняття наданих послуг адвокат надав правову допомогу під час вирішення судового спору, що виник з цивільних правовідносин між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 у справі № 692/1121/26: ознайомлення з матеріалами справи, на що витрачено 2 години вартістю 1000,00грн/год., у загальному розмірі 2000,00грн., написання відзиву на позовну заяву, на що витрачено 2 години вартістю 3000,00грн/год. у загальному розмірі 6000,00грн. Загальна вартість послуг за актом визначена у розмірі 8000,00грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконани хробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторонни або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Щодо розміру витрат позивача на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно розділу 3 Договору 03/06/2024 «Порядок розрахунків» визначено вартість послуг виконавця у фіксованій сумі, зокрема 9000,00грн. - за складання позовної заяви та 1000,00грн. - за складання та надсилання адвокатського запиту. Загальний розмір витрат визначено у сумі 10000,00грн. Відповідачем заперечено розмір таких витрат з мотивів викладених у відзиві. Відповідач вважає вказаний розмір витрат завищеним та необґрунтованим. Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладно, надавач юридичних послуг є адвокатом, тобто кваліфікованою особою у галузі права. Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним та неспівмірним з ціною позову, який складає 39200,00грн.

Враховуючи викладене, наявність заперечень відповідача, той факт, що позов задоволено частково у розмірі 64,28% від заявлених вимог, до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3000,00грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Щодо розміру витрат відповідача на правову допомогу суд зазначає таке.

Умовами Договору про надання правничої допомоги від 13.07.2026 не визначено як вартість гонорару, так і його складові і їх вартість. Не вказано, яка форма оплати (фіксована чи погодинна) буде застосовуватись при обрахуванні розміру гонорару та зазначено, що гонорар визначається за погодженням сторін. Юридичні послуги відповідачу надавались адвокатом - кваліфікованим надавачем юридичних послуг, сама справа є типовою та не складною, як визнав сам відповідач у своєму відзиві, відзив було подано до суду шляхом його направлення через систему «Електронний суд», тому у суду виникають сумніви щодо часу, витраченого адвокатом на дання юридичних послуг згідно вказаного переліку.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, факт часткового задоволення позову, суд вважає розмір витрат відповідача на правову допомогу завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 1000,00грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи норму ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 000,00грн. витрат на правову допомогу (3000-1000=2000).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 77-78, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за процентами за кредитним договором № 34381 від 25.05.2025 за період з 25.05.2025 по 20.05.2026 у розмірі 25200,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388) судові витрати в розмірі 1711,54грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388), місцезнаходження: 03124, бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя Л.О. Левченко