Рішення № 139375253, 01.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/273/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

01 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2366966 від 08 травня 2020 року в загальному розмірі 16400,00 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 2366966, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 гривень на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася під час входу до особистого кабінету, а підписання договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, направленим на номер мобільного телефону, зазначений клієнтом при оформленні кредиту. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у сумі 5000,00 гривень на його платіжну картку.

08 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2366966 від 08 травня 2020 року.

Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача становить 16400,00 гривень, яка складається з: 5000,00 гривень заборгованості за тілом кредиту та 11400,00 гривень заборгованості за відсотками.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши подані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 08 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2366966 про споживчий кредит.

Як убачається із паспорта споживчого кредиту та умов кредитного договору № 2366966, вони сформовані на ім`я відповідача ОСОБА_1 та містять сукупність його ідентифікаційних і контактних даних, у тому числі реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу проживання, а також реквізити електронного платіжного засобу, зазначеного для отримання кредитних коштів та погоджені умови кредитування.

Відповідно до пункту 1.3 договору сума кредиту складає 5000,00 гривень.

Згідно з пунктом 1.4 договору загальний строк кредитування становить 30 днів. Договором передбачено ставку процентів у розмірі 1,90 відсотка за кожен день користування кредитом (стандартна процентна ставка).

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

На підтвердження проходження відповідачем процедури електронної ідентифікації та підписання кредитного договору позивачем надано довідку про ідентифікацію, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА». Із цієї довідки вбачається, що при укладенні кредитного договору № 2366966 від 08 травня 2020 року був використаний одноразовий ідентифікатор М982680, який був відправлений відповідачу 08 травня 2020 року о 09:59:12 на належний йому номер телефону НОМЕР_1 .

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», згідно з яким здійснено переказ коштів у сумі 5000,00 гривень на банківську картку НОМЕР_2 .

Окрім цього, обставина отримання коштів підтверджується листом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260323/122853-БТ від 31 березня 2026 року, наданим у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів. Згідно з наданою банківською установою інформацією, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку, і по відповідному рахунку 08 травня 2020 року дійсно відбулося зарахування коштів на суму 5000,00 гривень.

Згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач у межах цього цивільного процесу не надав суду доказів, які б спростовували факт отримання ним цих коштів.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом також встановлено, що після укладення кредитного договору відбулася заміна кредитора у зобов`язанні. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

08 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021.

Із витягу з реєстру боржників вбачається, що до реєстру включено ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором № 2366966 від 08 травня 2020 року із сумою заборгованості 16400,00 гривень.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є належним позивачем у даній справі.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2366966 від 08 травня 2020 року вбачається, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 16400,00 гривень, яка складається з 5000,00 гривень за тілом кредиту та 11400,00 гривень за відсотками.

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000,00 гривень підтверджена належними доказами, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.

Вирішуючи питання щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню, суд виходить із необхідності дотримання засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності у споживчих правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, однак така свобода здійснюється з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 наголосив, що споживач є слабкою стороною договору споживчого кредиту та підлягає особливому правовому захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначила, що якщо обсяг відповідальності боржника є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір відсотків.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 викладено висновок про те, що визначення процентів, які становлять непропорційно велику суму порівняно з розміром кредиту та покладаються на споживача у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання, може свідчити про несправедливість відповідної умови договору та істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживача.

Позивач просить стягнути 11400,00 гривень відсотків при сумі отриманого кредиту 5000,00 гривень. Заявлені відсотки більш ніж у два рази перевищують суму самого кредиту, що є явно неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання та фактично становить надмірну компенсацію на користь кредитодавця.

Ураховуючи розмір отриманого кредиту, погоджений строк користування ним, а також імперативні положення законодавства про захист прав споживачів, суд вважає справедливим, розумним і пропорційним визначити суму відсотків, що підлягає стягненню, у розмірі 5700,00 гривень. У стягненні решти заявленої заборгованості за відсотками слід відмовити.

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір, який згідно з поданою позовною заявою та платіжною інструкцією становить 2662,40 гривень.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги - 16400,00 гривень підлягають задоволенню частково на суму 10700,00 гривень, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно судовий збір у розмірі 1737,05 гривень.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордер серії ВС № 1381377, акт наданих послуг № 553 від 13 лютого 2026 року та детальний опис на суму 8000,00 гривень.

Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, типовість позовів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, враховуючи, що справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 3000,00 гривень. У стягненні решти витрат слід відмовити.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 1737,05 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями статтями 4, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 273, 280, 287 - 289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", заборгованість за кредитним договором № 2366966 від 08 травня 2020 року в загальному розмірі 10700,00 гривень (десять тисяч сімсот гривень 00 копійок), що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок) та заборгованості за відсотками у розмірі 5700,00 гривень (п`ять тисяч сімсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1737,05 гривень (одна тисяча сімсот тридцять сім гривень 05 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи докуметнообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор