Рішення № 139375060, 01.09.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5736/25

Провадження № 2/545/558/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Зуб Т.О.,

при секретарі Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.03.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79288764 на суму 7500,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 13182.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало свої зобов`язання та надало відповідачці грошові кошти в сумі 7500,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.

Після відступлення права вимоги за кредитним договором, позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідачки за кредитним договорам.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 12832,50 грн., яка складається з: 7500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1687,50 грн. - заборгованість за відсотками; 3645,00 грн. - заборгованість за відсотками за понадстрокове користування позикою.

Просив стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором позики № 79288764 в розмірі 12832,50 грн. та судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Від представника відповідачки на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила наступне. При зверненні до суду з позовом позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано виписок з рахунку первісного кредитора або інших платіжних документів, які б підтверджували перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі вказаному у Договорі позики №79288764 від 30.03.2024 року. Зі змісту договору позики неможливо встановити на який саме рахунок позичальника та кому саме були перераховані кошти. Додана до позовної заяви Довідка від АТ "Таскомбанк" № 25362/47.1. від 27.06.2025 09:06, не є первинним документом, окрім того в частині , що "додаткова інформація про платіж" містить пряме застереження, що дана інформація вказана "згідно інформації отриманої від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». З огляду на характер спірних правовідносин, зміст та підстави заявлених позовних вимог, позивач має довести відповідними доказами факт переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за договорами позики, а також наявність та розмір заборгованості за вказаними договорами. Витяг з реєстру боржників, що доданий до договору факторингу, не містить будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості Відповідача , яку відступив первісний кредитор. На час укладення договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, договору позики № 79288764 укладеного між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 30.03.2024 ще не існувало. Коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній направлений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Позивачем не доведений належними доказами факт переходу до ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права грошової вимоги за Договором позики №79288764 від 30.03.2024 року у заявленому розмірі. Як вбачається зі змісту наданого Позивачем Кредитного договору з додатком до нього, строк кредитування встановлено договором. Позивачем може бути нарахована заборгованість за процентами за користування кредитом тільки в межах строку кредитування. Таким чином, не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, нараховані поза межами строку кредитування, оскільки строк кредитування не було пролонговано. Позовні вимоги повністю не обґрунтовані.

Просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначено, ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з відзивом Відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі. Договір факторингу укладений між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача. Документи, які були додані Позивачем до позовної заяви, Позивач додає у порядку, визначеному чинним законодавством, зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст. 43, ч. 4 ст. 179, ч. 8 ст. 279 ЦПК України, опонуючи в межах відповіді на відзив на позовну заяву, надаючи відповідь на твердження та :міркування представника Відповідача, подані у відзиві на позовну заяву. Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Також представником відповідача були подані заперечення на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив просив розглядати справу без його участі.

Відповідачка, представник відповідачки в судове засідання не з`явилися. До суду представник відповідача надала заяву про розгляд справи буз їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, доходить наступного висновку.

Статтями 525, 527 ЦК України передбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 615, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В судовому засіданні встановлено, що 30.03.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79288764 на суму 7500,00 грн., який є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 7500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно з п.1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти).

Відповідно до п.2.2 договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Згідно договору денна відсоткова ставка становить 0,75% в день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1186,17%, орієнтовна загальна вартість позики 9187,50 грн.

Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що вона ознайомлена з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг (п.п.5.1. п.5 Договору позики).

А також погодилась, що до моменту підписання Договору позики вивчила цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору їй зрозумілі (п.п.5.3. п.5 Договору позики).

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», перебувають загальному доступі, будучі опублікованими на сайті www.mycredit.ua.

Ці правила є публічному пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Даний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Додатком №1 до договору № 79288764 від 30.03.2024 є графік розрахунків.

Кредитний договір № 79288764 від 30.03.2024 був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 13182.

Відповідно до статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі наявні у постанові ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Одноразовий персональний ідентифікатор 13182 направлено відповідачці на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів 0992180502, одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства30.03.2024 о 17:48.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті.

Таким чином позивач надав беззаперечні докази того, що відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наявними у матеріалах доказами підтверджується та не спростовано відповідачем, що при підписанні договору позики № 79288764 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) сторонами було погоджено всі істотні умови договору.

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність договору, суду не надано. Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору АТ «Таскомбанк» надало довідку про підтвердження платежу від 30.03.2024 18:00:34 на суму 7500,00 грн., картка отримувача НОМЕР_1 .

Згідно наданої інформації АТ КБ «Приватбанк» на ухвалу суду, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку, та на картку НОМЕР_1 30.03.2024 року було здійснено зарахування в сумі 7500,00 грн.

Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свого обов`язку щодо надання коштів відповідачці за договором позики № 79288764 від 30.03.2024 року.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачка та її представник суду не надали, як і доказів належного виконання кредитного зобов`язання на користь первісного кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року, яка відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України враховується судом, у справі № 727/2790/25 зауважив:

- допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені у виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

- наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

- майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

- у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

- майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Так, 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21.

Згідно із умовами укладеного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до договору факторинг під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Сторони узгодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Додатковими угодами №2 від 28.07.2021 року, №7 від 13.06.2022 року, №34 від 19.08.2024 року строк дії договору був продовжений.

Реєстр боржників за вказаним договором факторингу був підписаний 19.08.2024 року за №30, після укладення 30.03.2024 року спірного кредитного договору між відповідачкою та первісним кредитором. На момент переходу права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» кредитні правовідносини між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 існували, та відповідачка належним чином не виконувала умови договору з повернення кредиту.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 12832,50 грн., яка складається з: суми заборгованості по тілу кредиту 7500,00 грн., суми заборгованості за відсотками 1687,50 грн., суми заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою 3645,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з розрахунку заборгованості, наданими первісним кредитором проценти за користування кредитом нараховувались відповідачці з 30.03.2024 по 28.04.2024. За цей період відповідачкою проплати в рахунок погашення заборгованості не проводилися.

Пролонгація даним договором не передбачена.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідача, є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за N 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

В даному випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного ст. 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, за понадстрокове користування позикою - слід відмовити.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого первісним кредитором за період з 30.03.2024 по 28.04.2024 ( в межах строку дії договору) нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 1687,00 грн.

Отже, доведеним є зобов`язання відповідачки повернути ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» кредит в сумі 7500,00 грн. та процентів за користування кредитом з з 30.03.2024 по 28.04.2024 в розмірі 1687,50 грн.

На підставі викладеного, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 9187,50 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 7500,00 грн., та заборгованості за відсотками за користування кредитом 1687,50 грн.

На підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2167,74 грн.

Керуючись ст.ст.12, 76-83, 89, 141, 158, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором позики №79288764 від 30.03.2024 в розмірі 9187,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2167,74 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т. О. Зуб