Ухвала суду № 139374828, 31.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 31.08.2026Справа № 554/10244/26 Провадження № 2-ві/554/12/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«31» серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого - судді Сметаніної А.В.,

за участі секретаря Злобинець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду міста Полтави Михайлової Ілони Миколаївни від участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної ради про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Шевченківського районного суду міста Полтави Михайлової І.М. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної ради про відшкодування моральної шкоди.

30.07.2026 року ОСОБА_1 подана заява про відвід судді, відповідно до якої, останній просить відвести суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Михайлову І.М. від участі у розгляді цивільної справи за його позовом до Полтавської обласної ради про відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що суддя Михайлова І.М. при відкритті провадження проігнорувала його клопотання про звільнення від сплати судового збору, незважаючи на надані докази та повторні звернення. Вказане свідчить про перешкоджання реалізації ним процесуальних прав та невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви у встановлений строк. З метою захисту своїх прав він подав скаргу до Вищої ради правосуддя на бездіяльність судді Михайлової І.М. Наявність такої скарги, на його думку, підтверджує існування конфлікту інтересів між ним та суддею, що виключає можливість неупередженого розгляду справи суддею.

Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 31.07.2026 року заява ОСОБА_1 про відвід судді Михайлової І.М. визнана необґрунтованою, справу передано до канцелярії суду для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 року вищезазначену заяву, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 та ч.3 ст. 40 ЦПК України, розподілено судді Сметаніній А.В.

З 19.08.2026 по 21.08.2026 суддя Сметаніна А.В. перебувала у відрядженні в м.Києві, а з 24.08.2026 по 28.08.2026 включно перебувала у відпустці.

З урахуванням викладеного, розгляд заяви про відвід призначено, відповідно до вимог ч.7 ст. 40 ЦПК України, в перший робочий день після виходу судді з відпустки.

У відповідності до ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

В даному випадку за ініціативою суду заява про відвід судді вирішувалась без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

З вимог ст.ст. 126, 129 Конституції України вбачається, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України.

Як роз`яснено в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 № 8, виходячи з того, що незалежність суддів є основною передумовою їх об`єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний.

Частиною 2 ст. 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (ч.2 ст. 36 ЦПК).

Частиною 3 вказаної статті визначено, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

З вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України вбачається, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Положеннями ч. 3 ст. 39 ЦПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов?язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об?єктивності судді.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об?єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом є гарантією права на справедливий суд, як в процесі щодо прав та обов`язків цивільного характеру, так і щодо кримінального обвинувачення і неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід/самовідвід.

Як зазначив Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб?єктивного та об?єктивного критеріїв. За суб?єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Стосовно суб?єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Відповідно до об?єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03 травня 2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб?єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження та об?єктивного критерію, тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з?ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. При чому позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об?єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення ЄСПЛ у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), п. 58). У цьому зв?язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швецарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Під час розгляду заяви судом встановлено, що заявлений відвід не містить даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді Михайлової І.М., що передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України.

Заявником не надано належних доказів того, що існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в об`єктивності та неупередженості судді Михайлової І.М., відсутні конкретні факти, які б свідчили про будь-яку необ?єктвність та упередженість судді під час розгляду даної цивільної справи.

Всі доводи про упередженість судді зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді під час прийняття рішення про відкриття провадження у справі.

Як було зазначено вище, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст. 36 ЦПК).

Подання скарги до Вищої ради правосуддя на бездіяльність судді Михайлової І.М. також не свідчить про обґрунтований сумнів в об?єктивності судді під час розгляду нею справи.

Інші обставини, які б викликали обґрунтований сумнів у неупередженості або об?єктвності судді під час розгляду справи, заявником не зазначено.

Таким чином, викладені в заяві про відвід доводи заявника не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, не свідчать про необ?єктивність та упередженість судді, а отже вони не є тими обставинами, які виключають участь судді у розгляді даної цивільної справи.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду міста Полтави Михайлової І.М.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-41, 258-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду міста Полтави Михайлової Ілони Миколаївни від участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної ради про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Полтави: Аліна СМЕТАНІНА