Рішення № 139373148, 19.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13385/26

Провадження № 2/161/6670/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Кукса К.О. звернулася до суду з позовною заявою, поданою через систему "електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.05.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 184854 на суму 22 892,00 грн. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Кредіплюс» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідача, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію первісного кредитора.

Вказує, що первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав в повному обсязі, однак, відповідач умови договору не виконали у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Також зазначає, що умовами договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з кредитодавцем.

10.10.2025 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивачем по справі ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого позивач отримав право вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за договором № 184854 від 23.05.2025 року.

Згідно витягу з додатку № 10,11 до договору факторингу № 10102025від 10.10.2025 року, реєстру прав вимог № 4, ТОВ ТОВ «Юніт Капітал» передано від ТОВ «ФК «Кредіплюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № № 10102025 від 10.10.2025 року, на загальну суму заборгованості 30 163,84 грн., яка складається з: 16 945,41 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 9 317,43 грн. - заборгованість по несплачених відсотків за користування кредитом; 701 грн. - заборгованість по комісії; 3 200,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Разом з тим, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 26 963,84 грн.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 26 963,84 грн. згідно кредитного договору № 184854 від 23.05.2025 року та понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Ухвалою судді від 24 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви представник позивача просить розгляд справи проводити за відсутності представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 19 серпня 2026 року до суду подала заяву,в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, вказує, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 23.05. 2025 року між ТОВ ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», з використанням електронного підпису за допомогою ідентифікатора укладено договір про споживчий кредит № 184854.

Відповідно до пункту 2.1. договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначеним цим договором, на строк визначений п. 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 22892.00 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дві грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 18107.12 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №173178 від 28.02.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 893.24 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3891.64 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікаторомbdecda40.

ТОВ ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за вищевказаним договором виконало в повному обсязі, а саме 23.05.2025 року перерахувало грошові кошти в сумі 22 892,00 на її банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів, наявної в матеріалах справи.

Крім того, за умовами договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з кредитодавцем, на підтвердження даного факту первісним кредитором надано довідку про проведення взаємозаліку.

Натомість, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, після закінчення строку кредитування не повернула у повному обсязі кредит та не сплатила відсотки за користування ними.

Суд установив, що 10.10.2025 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивачем по справі ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого позивач отримав право вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за договором № 184854 від 23.05.2025 року.

Згідно витягу з додатку № 10,11 до договору факторингу № 10102025від 10.10.2025 року, реєстру прав вимог № 4, ТОВ ТОВ «Юніт Капітал» передано від ТОВ «ФК «Кредіплюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № № 10102025 від 10.10.2025 року, на загальну суму заборгованості 30 163,84 грн., яка складається з: 16 945,41 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 9 317,43 грн. - заборгованість по несплачених відсотків за користування кредитом; 701 грн. - заборгованість по комісії; 3 200,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Разом з тим, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в прозмірі 3 200 грн. у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог становить 26 963,84 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам,суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Такі правові висновку викладені у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 23.03.2020 у справі №404/502/18.

В статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначений цим Законом.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, Товаристо з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатила заборгованість за кредитним договором.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, що становить 26 963,84 грн.

Оскільки сума заборгованості відповідача по кредитному договору підтверджена належно проведеним розрахунком, тому саме такий її розмір слід стягнути на користь позивача.

Згідно з ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до вимог ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 50 відсотків, сплаченого при поданні позову, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, що становить 1 331,20 грн.,50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (1 331,20 грн), підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, за договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, на підставі якого складено акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2025, згідно з яким складання позовної заяви зайняло 2 год, вартість послуг - 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи зайняло 2 год., вартість послуг 1 000,00 грн., підготовка адвокатського запиту 500 грн., підготовка та подача клопотань 500 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

В силу вимог ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження.

Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат до 3 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 184854 від 23 травня 2025 року у розмірі 26 963 ( двадцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень витрати на правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі даного позову на підставі платіжної інструкції № 44111 від 17 червня 2026 року, що становить 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333.);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Дата складення повного тексту заочного рішення - 24 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М. Філюк