Рішення № 139371553, 01.09.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/293/26

Провадження № 2/743/339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

I. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 січня 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та відповідачем укладено кредитний договір

№ 9-308-850-2-19-Г, за умовами якого кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою.

Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 28 026,91 гривень готівкою через касу банку.

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі таких договорів про відступлення прав вимоги:

03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (в стані ліквідації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240.

27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 66 578,64 гривень: тіло кредиту 16 752,46 гривень, прострочені проценти 9 392,56 гривень, комісія 40 433,62 гривень.

II. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.05.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.09.2026

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 01.09.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

III. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25 січня 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 у письмовій (паперовій) формі укладено кредитний договір

№ 9-308-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами).

За пунктом 2.2 договору кредит надається на строк з 25 січня 2019 року до 24 січня 2022 року включно. Пунктом 2.3 договору визначено загальний розмір кредиту 28 026,91 гривень. Згідно з пунктом 2.4 договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою і становить 15 % річних. Відповідно до пункту 2.11 договору процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний у пункті 2.2 договору, становить 0,1 % річних. За умовами пункту 2.8 договору позичальник сплачує щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,15 % від суми кредиту, яка вноситься не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (пункт 1.2 договору). Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» свої зобов`язання за договором виконало, видавши ОСОБА_1 готівкові кошти в розмірі 28 026,91 гривень 25 січня 2019 року, що підтверджується випискою за особовим рахунком позичальника.

Право вимоги за кредитним договором № 9-308-850-2-19-Г перейшло до позивача на підставі таких договорів:

03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (в стані ліквідації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240. Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до цього договору, заборгованість ОСОБА_1 станом на дату його укладення становила 66 578,64 гривень: основний борг 16 752,46 гривень, проценти 9 392,56 гривень, комісія 40 433,62 гривень.

27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12. Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до цього договору, обсяг переданого права вимоги відповідав заборгованості ОСОБА_1 у тому самому розмірі 66 578,64 гривень: основний борг 16 752,46 гривень, проценти 9 392,56 гривень, комісія 40 433,62 гривень.

Позивач набув право вимоги за кредитним договором в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 66 578,64 гривень.

Позичальник частково виконував свої зобов`язання за договором, здійснюючи платежі в рахунок погашення тіла кредиту, процентів та комісії до 2020 року, після чого допустив прострочення виконання зобов`язання, внаслідок чого заборгованість обліковувалася на рахунках простроченої заборгованості.

Строк кредитування за договором закінчився 24 січня 2022 року. За розрахунком позивача проценти на заборгованість нараховувалися і після цієї дати до 03 вересня 2024 року, внаслідок чого заявлена до стягнення сума процентів (9 392,56 гривень) перевищує суму процентів, обчислену Додатком № 1 до Паспорта споживчого кредиту (графіком платежів) на весь погоджений строк кредитування, яка становить 7 112,82 гривень.

IV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах і він підписаний його стороною (сторонами).

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір № 9-308-850-2-19-Г від 25 січня 2019 року укладено у письмовій формі та підписано власноручно обома сторонами. Обставин, які б спростовували цей факт, судом не встановлено.

Як встановлено судом у розділі III цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника щомісячної комісії в розмірі 3,15 % від суми кредиту за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому кредитний договір не містить переліку конкретних додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які стягується ця комісія.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування. Водночас за частинами 1, 2 статті 11 цього Закону кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати позичальникові інформацію про стан кредиту на його вимогу не частіше одного разу на місяць. Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

ОП КЦС ВС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 констатувала, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальникові та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію раніше висловила ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 40 433,62 гривень задоволенню не підлягає.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Як встановлено судом у розділі III цього рішення, відповідно до пункту 2.11 кредитного договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом понад строк, вказаний у пункті 2.2 договору, у розмірі 0,1 % річних. Системне тлумачення цього пункту дозволяє дійти висновку, що сторони передбачили нарахування процентів і за період після закінчення строку кредитування, тобто за неправомірну поведінку позичальника.

Додатковим аргументом на користь такого тлумачення є зміст графіка платежів (Додатку № 1 до Паспорта споживчого кредиту), яким загальна вартість кредиту та сума процентів обчислені виходячи з погодженого строку кредитування, і який не передбачає жодних платежів після спливу цього строку.

Водночас за період після спливу строку кредитування користування коштами позичальником є неправомірним позичальник не має права правомірно не повертати кредит, він зобов`язаний його повернути. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання врегульовані спеціальною нормою частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих обставин нарахування позивачем процентів за період поза межами строку кредитування на підставі пункту 2.11 кредитного договору і статті 1048 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правовий режим таких платежів визначається спеціальною нормою частиною 2 статті 625 ЦК України.

Строк кредитування за договором закінчився 24.01.2022. Нарахування позивачем процентів за період з 25.01.2022 по 03.09.2024 в частині, що перевищує суму процентів, обчислену графіком платежів на весь погоджений строк кредитування (7 112,82 гривень), а саме на суму 2 279,74 гривень, здійснено з порушенням наведеного вище правового режиму.

Суд зазначає, що за період після закінчення строку кредитування позивач вправі вимагати відшкодування в порядку частини 2 статті 625 ЦК України. У межах цієї справи позивач таких вимог не заявляв, а тому суд їх не оцінює.

За цих обставин вимога позивача про стягнення процентів підлягає задоволенню в розмірі 7 112,82 гривень, що відповідає сумі процентів, нарахованих у межах погодженого строку кредитування, а в решті (2 279,74 гривень) задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У цій справі право вимоги до позивача перейшло через два послідовні договори відступлення: ланка 1 договір від 03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (в стані ліквідації) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс»; остання ланка договір від 27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» і позивачем.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно, кожна наступна ланка ланцюга не може передати більше прав, ніж було передано на попередній ланці.

Як встановлено судом у розділі III цього рішення, на кожній ланці цього ланцюга обсяг переданого права вимоги до ОСОБА_1 підтверджений відповідними Витягами з Додатку № 1 до відповідних договорів і становив однакову

суму 66 578,64 гривень, з тим самим розподілом на основний борг, проценти та комісію. Розбіжностей в обсязі переданого права вимоги на жодній із ланок ланцюга судом не встановлено.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи, крім тих позицій, стосовно яких судом встановлено інше в цьому рішенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За цих обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 23 865,28 гривень, з яких: основний борг 16 752,46 гривень, проценти 7 112,82 гривень. У задоволенні решти позовних вимог на суму 42 713,36 гривень (комісія в розмірі 40 433,62 гривень та проценти в розмірі 2 279,74 гривень) слід відмовити з підстав, викладених вище.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Загальний розмір позовних вимог становив 66 578,64 гривень, з яких задоволено 23 865,28 гривень, що становить 35,85 % від заявлених вимог (23 865,28 / 66 578,64 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 954,47 гривень (2 662,40 ? 35,85 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 гривень, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, Реєстром боржників від 01 грудня 2025 року та Актом приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги № 12075943 від 05 січня 2026 року, згідно з яким зазначена сума складається з проведення юридичного та фінансового аналізу боржника (1 200,00 гривень) і складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості (10 000,00 гривень).

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, пункт 268), відповідно до якого при вирішенні питання про судові витрати враховуються їх дійсність, необхідність та розумність розміру.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 35,85 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 075,50 гривень (3 000 ? 35,85 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Ушинського, будинок 1, офіс 105) заборгованість за кредитним договором від 25 січня 2019 року № 9-308-850-2-19-Г у розмірі 23 865 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят п`ять) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Ушинського, будинок 1, офіс 105) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 075 (одна тисяча сімдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Ушинського, будинок 1, офіс 105) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 47 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 01.09.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ