Постанова № 139370884, 01.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4103/26

№ 3/688/802/26

Постанова

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Шепетівка

Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Козачук С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14 жовтня 2024 року органом 6831, РНОКПП НОМЕР_2 ),

за ч. 3 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

17 серпня 2026 року о 10 год 50 хв ОСОБА_1 по вул. Генерала Шухевича (до перейменування Котовського) в м. Шепетівка керував транспортним засобом марки ЗИЛ ММЗ 554М, державний номерний знак НОМЕР_3 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги п. 31.3 б) Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Також, 17 серпня 2026 року о 10 год 50 хв ОСОБА_1 по вул. Генерала Шухевича (до перейменування Котовського) в м. Шепетівка керував транспортним засобом марки ЗИЛ ММЗ 554М, державний номерний знак НОМЕР_3 , не маючи реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.1 б) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім того, 17 серпня 2026 року о 10 год 50 хв ОСОБА_1 по вул. Генерала Шухевича (до перейменування Котовського) в м. Шепетівка керував транспортним засобом марки ЗИЛ ММЗ 554М, державний номерний знак НОМЕР_3 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Постановами судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2026 справи №688/4103/26 3/688/802/26, №688/4104/26 3/688/803/26 та №688/4105/26 3/688/804/26 відносно ОСОБА_1 були об`єднані в одне провадження із присвоєнням даній справі №688/4103/26 3/688/802/26.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив розгляд справ провести у його відсутності, вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП, визнав, щиро розкаявся.

За таких обставин, визнаю можливим справу розглянути без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки перешкод для такого розгляду, визначених ч. 3 ст. 268 КУпАП, не має.

Відповідно до загальних положень Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. (п.п.1.3, 1.4 ПДР України).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).

Згідно з п. 31.3. б) Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів, зокрема, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світло пропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років, технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Згідно ч. 3 ст. 121 КУпАП підлягає адміністративній відповідальності водій за керування транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але який своєчасно його не пройшов.

Згідно п. 2.1. б) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.1 а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4, 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано, зокрема, автомобілями, колісними такторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів - особам, які досягли 18-річного віку.

Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КУпАП.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», зазначає, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП підтверджується даними: протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №747780 від 17.08.2026, серії ЕПР1 №747790 від 17.08.2026, серії ЕПР1 №747765 від 17.08.2026 та відеозапису, долученого до них, якими зафіксовано факт вчинення правопорушень; довідки інспектора ВАП УПП в Хмельницькій області ДПП І. Зінчук, відповідно до якої згідно відомостей ІКС «ІПНП» відсутня інформація щодо отримання посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортними засобами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витягу з протоколу щодо обов`язкового технічного контролю транспортного засобу марки ЗИЛ ММЗ 554М, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Аналізуючи наведені письмові докази в їх сукупності та, вважаючи їх такими, що відповідають фактичним обставинам, вважаю, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП та вина останнього у їх вчиненні є доведеною.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 06.04.2010, та копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 14.10.2024 органом 6831, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній не досяг віку, з якого особа може отримати право керування транспортним засобом.

Згідно ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 44, 51, 89, 121-127, 130, ст. 139, ч. 3 ст. 154, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

З урахуванням характеру вчинених правопорушень та особи правопорушника вважаю, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Визначаючи вид адміністративного стягнення, враховую характер вчинених правопорушень, їх кількість, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, наявність обставини, яка пом`якшує відповідальність, якою є щире розкаяння винного.

З урахуванням викладеного, вважаю, що до ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених - ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

А тому, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягнення 665,60 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 33-36, 121 ч. 3, 126 ч.ч. 1, 2, 283, 284, 294 КУпАП, ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, які слід стягнути на користь держави на рахунок: отримувач коштів: ГУК у Хмельницьк.обл/Хмельн.обл./21081300, код отримувача: (ЄРДПОУ) 37971775, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку (МФО ДКСУ): 899998, номер рахунку (IBAN): UA748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір п.5).

Згідно із ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст. 308 КУпАП).

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Світлана КОЗАЧУК