Вирок № 139368894, 31.08.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3853/26

Провадження №1-кп/944/1448/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 травня 2026 року за №22026140000000139, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, із середньою освітою, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, посада - курсант, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_4 , діючи умисно в особливий період, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в порушення ст. ст. 19, 65, 68, 85, 106 Конституції України, п. п. 2, 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку», п. п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України, п. 22 ч. III Стратегії забезпечення державної безпеки, положень ст. 1 та приписів ст. 4 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 3, 17 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», п. п. 1, 8, 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Закону України «Про чисельність Збройних Сил України», положень ст. 1, п. 8 ст. 4, п. п. 1, 3, 5 ст. 22, п. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 20.05.2025, перешкодив законній діяльності Збройних Сил України в особі військової частини НОМЕР_2 , що входила в структуру Збройних Сил України та дислокувалась станом на травень 2025 року на території АДРЕСА_2 , що виразилось в унеможливленні виконання військового обов?язку в складі Збройних Сил України (Військової частини НОМЕР_2 ) військовослужбовцем вказаної військової частини солдатом ОСОБА_9 , шляхом забезпечення організації протиправного залишення останнім військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Військової частини НОМЕР_2 , шляхом надання порад та вказівок (щодо місця, способу та часу протиправного залишення військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 ) наданням та отриманням засобів (безперешкодно перевезли військовослужбовця ОСОБА_9 з невстановленого досудовим розслідуванням місця, розташованого неподалік військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Військової частини НОМЕР_2 , на транспортному засобі марки «BMW X5» р.н. НОМЕР_3 під особистим контролем ОСОБА_6 , з відома ОСОБА_10 та керуванням ОСОБА_8 і ОСОБА_4 , до невстановленого органом досудового розслідування, фактичного місця проживання ОСОБА_9 у село Бабин Рівненської області).

Таким чином, ОСОБА_4 здійснив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України.

29 червня 2022 року між підозрюваним ОСОБА_4 і прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_11 була укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. ст. 468, 472 Кримінального процесуального кодексу України.

В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно з угодою ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні. В угоді про визнання винуватості сторони також узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст.114-1 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком 5 років із звільненням від відбування покарання з випробуваннямнНа підставі ст. 75 Кримінального кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, оскільки при її укладенні були дотримані вимоги Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив вказану угоду затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Також пояснив, що угода укладена добровільно, він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, норми ч. 5 ст. 474 цього Кодексу, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також просив перерахувати в державний бюджет на потреби ЗСУ заставу, внесену за нього його дружиною ОСОБА_12 .

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала зазначену угоду про визнання винуватості, просила її затвердити, зазначивши, що угода укладена обвинуваченим добровільно, в її присутності та відповідає вимогам, встановленим нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене вище, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України в угоді про визнання винуватості зазначаються, зокрема, її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Суд з`ясував, що обвинувачена повністю розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Також суд встановив та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам законодавства, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України.

Також зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що укладена між прокурором та підозрюваним угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, має на утриманні неповнолітню дитину, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, передбачені до ст. 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, перерахування застави на потреби Збройних Сил України.

Як обставини, які обтяжують покарання, передбачені до ст. 67 Кримінального кодексу України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком 5 років.

Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 Кримінального кодексу України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Крім того, постановою слідчого СВ Управління СБУ у Львівській області від 26 червня 2025 року визнано речовим доказом мобільний телефон марки «Iphone 7+», IMEI: НОМЕР_4 , медичну документацію ОСОБА_13 (виписний епікриз № 3591, медичні документи з в/ч НОМЕР_1 , довідки ВЛК та ін) всього на 8 аркушах, медичну документацію ОСОБА_4 (епікриз виписний № 7156, довідка № 1117, довідки та ін) всього на 11 аркушах, зошит з рукописними записами «Peach Copybook», аркуш паперу з чорновими написами «0362255108....0962153540...», магнітний носій «SP» 8 Гб.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 27 червня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Управління СБУ у Львівській області ОСОБА_14 про накладення арешту на вищезазначене майно.

Згідно з нормами ч. ч. 9, 10 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому , гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку .

Також відповідно до ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Зважаючи на викладене, суд вважажє, що слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді на вказані речові докази,а самі речові докази: мобільний телефон марки «Iphone 7+», IMEI: НОМЕР_4 , медичну документацію ОСОБА_13 (виписний епікриз № 3591, медичні документи з в/ч НОМЕР_1 , довідки ВЛК та ін) всього на 8 аркушах, медичну документацію ОСОБА_4 (епікриз виписний № 7156, довідка №1117, довідки та ін) всього на 11 аркушах, зошит з рукописними записами «Peach Copybook», аркуш паперу з чорновими написами «0362255108....0962153540...», магнітний носій «SP» 8 Гб - слід повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .

Крім того, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 27 червня 2025 року щодо ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240,00 грн, дію якої неодноразово було продовжено слідчим суддею.

19 грудня 2025 року заставодавець ОСОБА_12 внесла заставу у визначеному ухвалою слідчого судді розмірі.

Таким чином щодо ОСОБА_4 діє запобіжний захід у виді застави.

Згідно з ст. 203 Кримінального процесуального кодексу України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи наведене вище, слід рипинити дію ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 27 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбаченихчастинами третьоюабочетвертою статті 183 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.

Враховуючи те, що заставодавець ОСОБА_12 в своїй заяві просила здійснити звернення внесеної застави в розмірі 242240,00 грн в дохід держави, для забезпечення потреб Збройних Сил України, суд вважає можливим задовольнити дану заяву, тому внесену заставодавцем суму застави слід зарахувати в дохід держави.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 182, 203, 349, 366-371, 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 червня 2026 року, укладену в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 травня 2026 року за № 22026140000000139, між підозрюваним ОСОБА_4 і прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_11 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до частини 4 статті 76 Кримінального кодексу України нагляд за ОСОБА_4 як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_4 згідно з частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 27 червня 2025 року на: мобільний телефон марки «Iphone 7+», IMEI: НОМЕР_4 , медичну документацію ОСОБА_13 (виписний епікриз № 3591, медичні документи з в/ч НОМЕР_1 , довідки ВЛК та ін) всього на 8 аркушах, медичну документацію ОСОБА_4 (епікриз виписний № 7156, довідка № 1117, довідки та ін) всього на 11 аркушах, зошит з рукописними записами «Peach Copybook», аркуш паперу з чорновими написами «0362255108....0962153540...», магнітний носій «SP» 8 Гб.

Речові докази: мобільний телефон марки «Iphone 7+», IMEI: НОМЕР_4 , медичну документацію ОСОБА_13 (виписний епікриз № 3591, медичні документи з в/ч НОМЕР_1 , довідки ВЛК та ін) всього на 8 аркушах, медичну документацію ОСОБА_4 (епікриз виписний № 7156, довідка № 1117, довідки та ін) всього на 11 аркушах, зошит з рукописними записами «Peach Copybook», аркуш паперу з чорновими написами «0362255108....0962153540...», магнітний носій «SP» 8 Гб - повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

Припинити дію ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 27 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 .

Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 27 червня 2025 року, внесену заставодавцем ОСОБА_12 за ОСОБА_4 , у розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок - перерахувати в дохід держави, для забезпечення потреб Збройних Сил України (отримувач - Військова частина НОМЕР_5 , код ЄДРПОУ 26632789, код класифікації доходів бюджету - благодійні внески, гранти та дарунки, код програмної класифікації видатків (КПКВ) - 2101150, рахунок - UA948201720313281002301005049, банк - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, МФО - 820172).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених частиною 3 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- обвинуваченим і його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1