Рішення № 139367252, 01.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15904/26

Провадження № 2/752/12679/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО», Відповідач 2), у якому просить стягнути з відповідачів на свою користь 50 000,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.03.2021 між ПрАТ «СК «АРКС» та ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № bm098a21ц, предметом якого, зокрема, є транспортний засіб Renault Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

03.11.2021 о 07:59 у м. Хмельницькому сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Logan, яким керувала водій ОСОБА_2 , та автомобіля Renault Kango, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував Відповідач 1 - ОСОБА_1 . Учасниками ДТП складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), згідно з яким ДТП сталася внаслідок порушення Відповідачем 1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України (недотримання безпечної дистанції).

На підставі страхового акта № ARX3036854 від 11.11.2021 та умов договору страхування позивач визначив розмір страхового відшкодування в сумі 50 000,00 грн (ліміт відповідальності страховика за Європротоколом без залучення поліції, встановлений станом на дату ДТП) та сплатив його за відновлювальний ремонт транспортного засобу на СТО згідно з платіжним дорученням № 848225 від 03.12.2021, що є достатнім і належним доказом фактично здійснених позивачем витрат на відшкодування шкоди.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача 1 як водія транспортного засобу Renault Kango на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА» (правопопередника Відповідача 2 - ПрАТ «СК «ВУСО») згідно з полісом № ЕР205384631, ліміт відповідальності за яким становить 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

23.05.2024 ПрАТ «УАСК АСКА» приєднано до ПрАТ «СК «ВУСО», яке є його правонаступником.

07.02.2025 позивач звернувся до Відповідача 2 із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 19.02.2025 № 1056/2025/вих/ел/f-17614/2 Відповідач 2 відмовив у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пропуск річного строку звернення із заявою про страхове відшкодування, встановленого пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

20.02.2025 позивач звернувся до Відповідача 1 з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка залишена без задоволення.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Відповідач ОСОБА_1 надіслав відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки його цивільно-правова відповідальність як водія транспортного засобу Renault Kango на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА» (правопопередника Відповідача 2 - ПрАТ «СК «ВУСО») згідно з полісом № ЕР205384631, ліміт відповідальності за яким становить 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Відповідач - ПрАТ «СК «ВУСО» надіслав відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до ПрАТ «СК «Вусо» стосовно отримання страхового відшкодування з порушенням строку, визначеного положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактично сплаченої суми переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що 03.11.2021 о 07:59 у м. Хмельницькому сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Logan, яким керувала водій ОСОБА_2 , та автомобіля Renault Kango, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував Відповідач 1 - ОСОБА_1 .

Дорожньо-транспортна пригода від 03.11.2021, унаслідок якої пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Renault Logan, оформлена учасниками шляхом складення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) без залучення уповноважених працівників поліції, яким винним у ДТП визначено Відповідача 1, що узгоджується з наданою учасниками схемою пригоди (розділ 1 Інструкції щодо заповнення повідомлення про ДТП, схема 1.2) та відповідачами не спростовано.

На підставі страхового акта № ARX3036854 від 11.11.2021 та умов договору страхування позивач визначив розмір страхового відшкодування в сумі 50 000,00 грн (ліміт відповідальності страховика за Європротоколом без залучення поліції, встановлений станом на дату ДТП) та сплатив його за відновлювальний ремонт транспортного засобу на СТО згідно з платіжним дорученням № 848225 від 03.12.2021, що є достатнім і належним доказом фактично здійснених позивачем витрат на відшкодування шкоди.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача 1 як водія транспортного засобу Renault Kango на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА» (правопопередника Відповідача 2 - ПрАТ «СК «ВУСО») згідно з полісом № ЕР205384631, ліміт відповідальності за яким становить 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

23.05.2024 ПрАТ «УАСК АСКА» приєднано до ПрАТ «СК «ВУСО», яке є його правонаступником.

07.02.2025 позивач звернувся до Відповідача 2 із заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом від 19.02.2025 № 1056/2025/вих/ел/f-17614/2 Відповідач 2 відмовив у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пропуск річного строку звернення із заявою про страхове відшкодування, встановленого пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування протягом одного року з дня скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Відповідача 2 із такою заявою 07.02.2025, тобто зі значним пропуском зазначеного строку, у зв`язку з чим Відповідач 2 відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV.

Проте суд не вважає це підставою для відмови в позові з огляду на таке.

Право потерпілого (особи, до якої в порядку суброгації перейшло право вимоги) на відшкодування шкоди за рахунок особи, відповідальної за її заподіяння, або за рахунок страховика цивільно-правової відповідальності такої особи, є похідним від деліктного зобов`язання, яке виникає безпосередньо із факту заподіяння шкоди (ст. 1166, 1187 ЦК України), а не із факту своєчасного звернення до страховика. Ні Закон № 1961-IV, ні ЦК України не передбачають припинення самого матеріального права на отримання страхового відшкодування (як заходу цивільно-правової відповідальності страховика) унаслідок пропуску встановленого пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 цього Закону річного строку звернення із заявою; такий пропуск, за відсутності прямої вказівки закону про преклюзивний (пресекательний) характер цього строку, не є самостійною матеріально-правовою підставою для відмови в захисті порушеного права в судовому порядку, а лише позбавляє потерпілого можливості одержати відшкодування в позасудовому (заявному) порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Судом встановлено, що жоден з відповідачів не подав до суду заяви про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог, заявлених у порядку загального цивільного судочинства, а тому в суду відсутні підстави для самостійного, з власної ініціативи, застосування позовної давності до спірних правовідносин. Суд також враховує, що відповідно до п. 12 та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19 (до 30.06.2023), а також на строк дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (з урахуванням продовжень), який станом на час звернення позивача до суду не закінчився, у зв`язку з чим загальна позовна давність за вимогами, що виникли 03.11.2021, на момент подання позову (20.05.2026) не сплила.

Судом також встановлено, що позивач на підставі страхового акта та платіжного доручення № 848225 від 03.12.2021 підтвердив фактичний розмір здійсненого страхового відшкодування - 50 000,00 грн, сплачених за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, згідно з якою платіжне доручення про сплату СТО вартості ремонту є належним доказом розміру фактично понесених страховиком витрат, а відсутність окремого звіту про оцінку не є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до сталої практики Великої Палати Верховного Суду, зокрема висновків, викладених у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, основний тягар відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, покладається на страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність винної особи, у межах ліміту його відповідальності за договором обов`язкового страхування, і саме страховик є належним відповідачем у спорах у межах страхової суми.

Судом встановлено, що заявлений позивачем розмір шкоди (50 000,00 грн) не перевищує ліміту відповідальності Відповідача 2 за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР205384631 (130 000,00 грн), а тому в межах цієї суми належним відповідачем є саме страховик цивільно-правової відповідальності винної особи - Відповідач 2, до якого й підлягає стягненню заявлена сума шкоди. Оскільки сума шкоди повністю охоплюється лімітом відповідальності Відповідача 2 та не перевищує страхову суму, підстав для покладення відповідного обов`язку особисто на Відповідача 1 в порядку ст. 1194 ЦК України судом не встановлено, а тому в задоволенні позовних вимог до Відповідача 1 слід відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Відповідача 2 - ПрАТ «СК «ВУСО» - є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі, тоді як у задоволенні позовних вимог до Відповідача 1 - ОСОБА_1 - слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі щодо одного з двох відповідачів, а сума позову до кожного з відповідачів по суті є єдиною вимогою про стягнення 50 000,00 грн, заявленою альтернативно/солідарно до належного відповідача, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 3 328,00 грн, підлягає стягненню на користь позивача з Відповідача 2, до якого позов задоволено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 979, 993, 1166, 1187, 1194, 267 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 35, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 178, 258-259, 263-265, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 50 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 328 грн. 00 коп.

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя