Ухвала суду № 139366805, 01.09.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/1013/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про поновлення строку для подання відповіді на відзив у справі

за позовом Акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до Фермерського господарства "ХОРСТА

про стягнення 1186529,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2026 Акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "ХОРСТА".

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача стягнути борг.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує самовільне підключення електропроводки з порушенням схеми обліку без укладення договору, у результаті чого електролічильник не врахував відповідачу спожиту електричну енергію у повному обсязі. Внаслідок повторного розгляду акту про порушення ПРРЕЕ комісією позивача ухвалено рішення, яким відповідачу визначено обсяг та вартість безобліково спожитої електричної енергії.

21.07.2026 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження.. Підготовче засідання призначив об 11: 00 09.09.2026.

В ухвалі про відкриття провадження у справі cуд встановив відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву тривалістю 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (п. 5 ухвали суду). Встановив позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву (п. 6 ухвали суду).

18.08.2026 позивач подав до суду клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив та просив долучити до матеріалів справи відповідь на відзив з доданими до неї доказами.

Позивач ствердив, що 06.08.2026 отримав відзив відповідача на позовну заяву в період перебування відповідального за ведення справи юрисконсульта у щорічній основній відпустці. Позивач ствердив, що п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив сплив 11.08.2026. Проте після закінчення відпустки 17.08.2026 представник позивача підготував та подав до суду відповідь на відзив.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив та долучення відповіді на відзив з доданими до неї доказами до матеріалів справи, суд дійшов висновку задовольнити клопотання позивача частково.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Процесуальний строк для подання відповіді на відзив визначається у календарних днях з дня отримання позивачем відзиву відповідача на позов. Закон не визначає іншого порядку обчислення початку його відліку.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановив позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив тривалістю п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.

06.08.2026 позивач отримав відзив на позов. Строк на подання відповіді на відзив закінчився 11.08.2026.

18.08.2026 після закінчення встановленого судом строку для подання відповіді на відзив позивач подав клопотання про його поновлення.

Відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Вказаною нормою процесуального закону врегульовано порядок та підстави поновлення процесуального строку, який встановлений законом.

Встановлений законом процесуальний строк не може бути продовжений судом.

Під час розгляду справи за правилами загального провадження процесуальні строки для подання заяв по суті спору встановлює суд. Такі строки не підлягають поновленню, проте у передбачених законом випадках можуть бути продовжені судом за заявою учасника справи чи з ініціативи суду.

Процесуальний порядок продовження строку, встановленого судом, врегульовано частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У випадку неможливості вчинення процесуальної дії у строк, встановлений судом, учасник справи зобов`язаний до закінчення цього строку звернутися до суду із заявою про його продовження. Подання такої заяви після закінчення строку є підставою для відмови у продовженні строку не залежно від причин його пропуску.

Позивач звернувся до суду із клопотанням, у якому просив поновити строк для подання відповіді на відзив після його закінчення.

Оскільки строк для подання відповіді на відзив встановлений судом й такий строк не підлягає поновленню суд дійшов висновку відмовити позивачу в поновленні строку для подання відповіді на відзив.

До закінчення встановленого судом строку для подання відповіді на відзив позивач не звертався до суду з клопотанням про його продовження, а тому такий строк не підлягає продовження за заявою позивача.

Частиною 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено основні засади (принципи) господарського судочинства, яким є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Враховуючи принцип змагальності та рівності сторін у судовому процесі, право сторони ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них, суд дійшов висновку продовжити позивачу строк на подання відповіді на відзив з власної ініціативи до дати її подання.

Керуючись статтями 119, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

У клопотанні позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив відмовити.

Продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 18.08.2026.

Відповідь на відзив з доданими до неї доказами прийняти до розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та в частині відмови у поновленні строку на подання відповіді на відзив може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання суддею, в решті ухвала суду окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Гладун