Ухвала суду № 139366386, 01.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

01.09.2026 року Справа № 917/1814/25(917/1648/26)

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали

за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер", вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42556531

про грошові вимоги кредитора до боржника по справі № 917/1814/25

за заявою Акціонерного товариства "Одеснафтопродукт", провулок 2-й Артелерійський, 6, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 03482749

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер", вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42556531

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер" (код ЄДРПОУ 42556531) н7а стадії ліквідаційної процедури.

21.08.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява від 06.08.2026 року (вх. № 1710/26), у якій остання просить суд визнати грошові вимоги до боржника, що складаються з 48 522,14 грн - заборгованість із заробітної плати (чиста сума до виплати); 55 777,70 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 1 087,00 грн - судовий збір.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2026 року заяві присвоєно унікальний номер судової справи № 917/1814/25(917/1648/26) та передано для розгляду судді Білоусову С.М.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);

виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;

відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;

перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Як зазначено вище, у заяві з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 просить суд визнати її грошові вимоги до боржника, що складаються з 48 522,14 грн - заборгованість із заробітної плати (чиста сума до виплати); 55 777,70 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 1 087,00 грн - судовий збір.

Однак, суд згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 року у справі №640/8348/21 дійшов висновку, що поняття "оплата праці" і "заробітна плата", які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір в цій справі в частині вимог стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці", у зв`язку з чим, не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення".

Отже, за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати не підлягає сплата судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Даний висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі № 127/2697/23.

Поряд із цим, за грошові вимоги в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні заявником має бути сплачений судових збір з огляду на наступне.

Стягнення (визнання) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення (визнання) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст. 117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Згідно пп. 2-1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 328 гривні.

При цьому, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, кредитором за подання до господарського суду кредиторської заяви з грошовими вимогами до боржника справляється судовий збір у розмірі 5 324,80 грн.

Дослідивши вищевказану заяву і приєднані до неї документи, суд встановив, що заявником було допущено недоліки при її оформленні, які потребують усунення шляхом подачі до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме у сумі 5 324,80 грн.

За змістом частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Таким чином, заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

За викладених обставин, додана суду заява ОСОБА_1 від 06.08.2026 року (вх. № 1710/26 від 21.08.2026 року) підлягає залишенню без руху.

Разом з тим, суд зазначає, що вищевказані недоліки заяви повинні бути усунуті ОСОБА_1 у строк, що не повинен перевищувати п`яти днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 45, 46, 122 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 06.08.2026 року (вх. № 1710/26 від 21.08.2026 року) про визнання кредиторських вимог - залишити без руху.

2. Встановити заявнику для усунення недоліків 5-денний строк з дня вручення даної ухвали суду.

3. Усунути недоліки заяви шляхом подання до господарського суду Полтавської області доказів сплати судового збору за подання заяви до суду у розмірі 5 324,80 грн.

4. Попередити заявника, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.

5. Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає (ст. ст. 235, 255 ГПК України).

Суддя Білоусов С. М.