Рішення № 139366237, 01.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2183/26Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

справу № 916/2183/26

за позовом Державного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, код ЄДРПОУ 14307357)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Груп» (65048, м. Одеса, вул. Базарна, 5, код ЄДРПОУ 35085088)

про стягнення 10 083,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 Державне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 2232/26) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Груп», в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 10 083,05 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем свого зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2026 позовну заяву ДПСП «Арсенал» залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

15.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№20725/26), згідно якої останнім такі недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2183/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 22.06.2026 була надіслана та доставлена сторонам до їх електронних кабінетів - 22.06.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів (а.с.53-54).

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, в силу вищенаведених положень законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до п. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Враховуючи введення в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, ТОВ «Горизонт Груп» для здійснення передоплати за матеріали було виставлено КПСП «Арсенал» рахунки на оплату: № 16 від 20.01.2023 («круг 28 БРКМЦ», кількістю 6,3 кг) на суму 8001,66 грн.; № 60 від 30.01.2023 («стрічка бронзова БРБ2 0,25 x 250», кількістю 11,16 кг) на суму 52 496, 64 грн.

Зазначені рахунки були сплачені КПСП «Арсенал» в повному обсязі згідно платіжного доручення № 2899 від 26.01.2023 та платіжної інструкції № 3149 від 03.03.2023.

При цьому, ТОВ «Горизонт Груп» були поставлено, а КПСП «Арсенал» прийнято товар згідно видаткових накладних: № 15 від 20.01.2023 («круг 28 БРКМЦ», кількістю 6,3 кг) на суму 8001,66 грн. , в т.ч. ПДВ 1 333,61 грн.; № 167 від 07.03.2023 («стрічка бронзова БРБ2 0,25 x 250», кількістю 9,6 кг) на суму 45 158,40 грн., в т.ч. ПДВ 7 526,40 грн.; №195 від 22.03.2023 («круг 6 БРБ2», кількістю 1,882 кг) на суму 7 338,24 грн. в т.ч. ПДВ 1 223,04 грн.

Разом з тим, як зазначає позивач, станом на 14.05.2026 відповідач так і не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні за зазначеними господарськими операціями, а саме: реєстрація податкової накладної №10 від 20.01.2023 на суму 8001,66 грн. з ПДВ - зупинена, а по іншим господарським операціям податкові накладні взагалі не складались та не направлялись на реєстрацію, що, в свою чергу, призводить до збитків позивача у вигляді заблокованого податкового кредиту на загальну суму 10 083,05 грн.

04.11.2025 позивачем на адресу ТОВ «Горизонт Груп» було направлено вимогу №1447/70-12/04 щодо негайного відшкодування збитків по незареєстрованим податковим накладним на зальльну суму 10 083,05 грн. Однак, зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Між тим, позивач зазначає, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 158-р від 17.02.2023 «Про реорганізацію Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» та відповідно до наказу Державного космічного агенства України №78 від 15.04.2025, Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» реорганізовано шляхом перетворення у Державне підприємство спеціалізованого приладобудування «Арсенал», яке є правонаступником у повному обсязі всіх прав та обов`язків КП СПБ «Арсенал», та, відповідно, є належним позивачем у даній справі.

З огляду на вищевикладене, Державне підприємство спеціалізованого приладобудування «Арсенал» і звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт Груп» 10 083,05 грн. - збитків.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Згідно зі ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

Як встановлено матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Горизонт Груп» для здійснення передоплати за матеріали було виставлено Казенному підприємству спеціального приладобудування «Арсенал» (правонаступником якого є Державне підприємство спеціалізованого приладобудування «Арсенал») рахунки на оплату: № 16 від 20.01.2023 («круг 28 БРКМЦ», кількістю 6,3 кг) на суму 8001,66 грн.; № 60 від 30.01.2023 («стрічка бронзова БРБ2 0,25 x 250», кількістю 11,16 кг) на суму 52 496, 64 грн.

На підставі виставлених відповідачем рахунків, КПСП «Арсенал» було здійснено переплату за матеріали в загальній сумі 60 493,30 грн, що підтверджується: платіжним дорученням № 2899 від 26.01.2023 на суму 8 001,66 грн. із призначенням платежу: «передоплата за матеріали зг. рах.16 20.01.2023. в т.ч. ПДВ 20% 1333,61 грн.» та платіжною інструкцією № 3149 від 03.03.2023 на суму 52 496,64 грн. із призначенням платежу: «передоплата за матеріали зг. рах. 60 30.01.2023. в т.ч. ПДВ 20% 8749,44 грн.»;

Таким чином, суд доходить висновку, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується рахунками на оплату: № 16 від 20.01.2023, № 60 від 30.01.2023 (оферта), платіжним дорученням № 2899 від 26.01.2023 та платіжною інструкцією № 3149 від 03.03.2023 (акцепт).

Отже, між сторонами виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, ТОВ «Горизонт Груп» на підставі оплачених вище рахунків було поставлено, а КПСП «Арсенал» прийнято наступний товар згідно видаткових накладних:

- № 15 від 20.01.2023 («круг 28 БРКМЦ», кількістю 6,3 кг, рахунок на оплату №16 від 20.01.2023) на суму 8001,66 грн., в т.ч. ПДВ 1 333,61 грн.;

- № 167 від 07.03.2023 («стрічка бронзова БРБ2 0,25 x 250», кількістю 9,6 кг, рахунок на оплату №60 від 30.01.2023) на суму 45 158,40 грн., в т.ч. ПДВ 7 526,40 грн.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 (Порядок) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Рішення може бути оскаржено в адміністративному та судовому порядку у строки, визначені статтею 56 Кодексу. Задоволення скарги є підставою для реєстрації зазначених у скарзі податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі з урахуванням вимог пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу.

Отже, на підставі проведених сторонами господарських операцій, згідно з вимогами податкового законодавства у відповідача виник обов`язок зареєструвати податкову накладну у порядку та строки, що визначені ПК України.

При цьому, як вбачається з квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація, поданої ТОВ «Горизонт Груп» податкової накладної № 10 від 20.01.2023 (зареєстрована в ЄРПН 05.11.2023 за № 9295438171), платник податку продавець: ТОВ «Горизонт Груп», платник податку покупець: КПСП «Арсенал», загальна сума операції з ПДВ 8001,66 грн, - зупинена, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідачем були усунуті виявлені порушення та стосовно того, що подана відповідачем податкова накладна на суму 8001,66 грн. з ПДВ (за видатковою накладною № 15 від 20.01.2023) була зареєстрована в ЄРПН. Також, відповідачем не надано доказів або оскарження дій податкової в судовому порядку, за результатами якої було б задоволено скаргу відповідача.

При цьому, матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів складання та реєстрації податкової накладної в ЄРПН на суму 45 158,40 грн., в т.ч. ПДВ 7 526,40 грн. за результатом господарської операції відповідно до видаткової накладної № 167 від 07.03.2023.

Отже, оскільки відповідачем не виконано вимог статті 201 ПК України, позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 8 860,01 грн. (1333,61 грн. (сума ПДВ за видатковою накладною №15 від 20.01.2023) + 7 526,40 грн. (сума ПДВ за видатковою накладною № 167 від 07.03.2023)).

У постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним способом захисту для суб`єкта господарювання, який втратив право на зменшення податкового зобов`язання внаслідок порушення контрагентом постачальником товару вимог щодо належної реєстрації податкових накладних, може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку за договором щодо складення та реєстрації податкових накладних.

В іншій постанові від 1 березня 2023 року у справі № 925/556/21 Велика Палата Верховного Суду відзначила, зокрема, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас, саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.

Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 02.03.2021р. у справі № 922/1742/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21.

Суд зауважує, що формування у позивача податкового кредиту з податку на додану вартість було би можливим, якщо відповідач зареєстрував би податкові накладні із господарських операцій.

Однак, як встановлено матеріалами справи, відповідач не виконав вимоги Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 8 860,01 грн.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором, в т.ч., укладеного в спрощений спосіб, матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ.

З огляду на викладене, в даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку скласти та зареєструвати податкові накладні та надати їх позивачу, і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку що позивачем належними та допустимими доказами доведено заподіяння йому збитків в розмірі 8 860,01 грн., внаслідок порушення відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Разом з тим, щодо позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 1 223,04 грн. (за видатковою накладною №195 від 22.03.2023), суд зазначає наступне.

Як вбачається з видаткової накладної №195 від 22.03.2023, ТОВ «Горизонт Груп» були поставлено, а КПСП «Арсенал» прийнято товар: «круг 6 БРБ2», кількістю 1,882 кг на суму 7 338,24 грн. в т.ч. ПДВ 1 223,01 грн. Зазначена видаткова накладна містить посилання на рахунок на оплату: «№ 171 від 21 березня 2023».

Так, в матеріалах справи міститься, виставлений ТОВ «Горизонт Груп» як постачальником КПСП «Арсенал» як покупцю, рахунок на оплату №171 від 21.03.2023 («круг 6 БРБ2», кількістю 1,882 кг) на суму 7 338,24 грн. в т.ч. ПДВ 1 223,01 грн.

Між тим, докази оплати зазначеного рахунку №171 від 21.03.2023 в матеріалах справи відсутні.

При цьому, судом оцінюються критично посилання позивача на те, що підтвердженням оплати за поставлений відповідачем товар згідно видаткової накладної №195 від 22.03.2023 є платіжна інструкція № 3149 від 03.03.2023 на суму 52 496,64 грн, оскільки як вбачається з останньої, в призначенні платежу зазначено інший рахунок, а саме: «передоплата за матеріали зг. рах. 60 30.01.2023. в т.ч. ПДВ 20% 8749,44 грн.».

До того ж, рахунок на оплату № 60 від 30.01.2023 на суму 52 496, 64 грн. було виставлено на оплату зовсім іншого товару: «стрічка бронзова БРБ2 0,25 x 250», кількістю 11,16 кг, а ніж того, що був поставлений згідно видаткової накладної №195 від 22.03.2023.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної №195 від 22.03.2023, суд доходить висновку про недоведення позивачем понесення ним реальних збитків у розмірі 1 223,04 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зі стягнення з відповідача на користь позивача 8 860,01 грн. збитків.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Груп» (65048, м. Одеса, вул. Базарна, 5, код ЄДРПОУ 35085088) на користь Державного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, код ЄДРПОУ 14307357) збитки у розмірі 8 860 (вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 01 коп. та 2 924 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 32 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко