Ухвала суду № 139366008, 31.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1573/26

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши заяву (вх. № 7940 від 28.08.2026) заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 911/1573/26

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Узинської міської ради

до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська»

про витребування земельної ділянки

встановив:

До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Узинської міської ради до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3220410500:05:011:0005, площею 18,5527 га.

Прокурор зазначає, що підставою до звернення до суду з позовом у даній справі слугувало те, що у порушення вимог ст.ст. 28, 82, 125, 126, 152, п.п. 21, 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст.ст. 10, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Приватним орендним підприємством «Агрофірма Узинська» не законно та без правовстановлюючих документів зареєструвало за собою право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:011:0005, площею 18,5527.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2026 (суддя Заєць Д.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1573/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Також, 28.08.2026 заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області із заявою в порядку ст. ст. 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України від 28.08.2026 (вх. № 7940 від 28.08.2026), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:011:0005, площею 18,5527 га, що знаходиться на території Узинської територіальної громади Білоцерківського району Київської області та право власності на яку належить Приватному орендному підприємству «Агрофірма Узинська».

Прокурор зазначає про наявну у Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» можливість змінити первісний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання, а також здійснити відчуження земельної ділянки, що в майбутньому утруднить виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури від 28.08.2026 (вх. № 7940 від 28.08.2026) передано на розгляд судді Христенко О.О.

Розглянувши заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури від 28.08.2026 (вх. № 7940 від 28.08.2026) про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15.09.2023 р. у справі № 917/453/23).

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 р. у справі № 916/3599/23.

У даному випадку, суд зазначає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами обставин імовірності відчуженння земельної ділянки на користь третіх осіб.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, у поданій заяві прокурор посилається лише на потенційну можливість виникнення наведених у заяві обставин. Однак, суд зазначає, що посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів та необхідності саме термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову. Так само як і посилання у заяві на право учасника справи передбаченого ст. 136 ГПК України також не є достатньою та самостійною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.

З огляду на вищевикладене та зміст заяви в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури від 28.08.2026 (вх. № 7940 від 28.08.2026) про забезпечення позову, оскільки в такій не наведено доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, суд відмовляє в задоволенні заяви заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури від 28.08.2026 (вх. № 7940 від 28.08.2026) про забезпечення позову.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 129, 136, 140, 234 ГПК України, суд -

постановив:

Відмовити заступнику керівника Білоцерківській окружній прокуратурі в задоволення заяви від 28.08.2026 (вх. № 7940 від 28.08.2026) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена у встановленому порядку.

Ухвалу підписано - 31.08.2026

Суддя О.О. Христенко