Рішення № 139364966, 27.08.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/370/26

Провадження № 2/615/343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Левченка А. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлович В.А.,

представника позивача Калачика В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 19 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено Договір договір споживчого кредиту № 1451414 відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн шляхом їх зарахування на банківську картку № НОМЕР_1 , строком кредитування 360 днів, процентна ставка за користування коштами 2,5 % від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору.

Відповідно до порядку визначеному ст. 11 Закону № 675, відповідач зареєструвалася на веб-сайті в мережі Інтернет https://selfiecredit.ua/ для чого пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив особу шляхом фотофіксації особи з ідентифікаційним документом, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

В подальшому для здійснення підпису відповідачу був направлений на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор (Р202), у повідомлення, та відповідно відповідач ввела цей пароль у ІТС, чим підтвердила акцептування договору. Підписання договору №1451414 про надання споживчого кредиту від 19.04.2024 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Договору та отриманням кредиту.

На виконання умов кредитного договору № 1451414, було забезпечено перерахування кредитних коштів у розмірі 12 000,00 грн. на номер картки НОМЕР_1 .

Переказ коштів здійснено через надання платіжних послуг (технічного еквайєра) ТОВ «Пейтек», , що діє на підставі Договору № 01042024-2 від 2024-04-01 з ТОВ «Селфі Кредит» та ліцензії НБУ (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій).

Станом на дату звернення до суду, відповідач борг та нараховані відсотки не погасила, наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 1451414 у розмірі 55 200,00 грн, з яких 12000,00 грн сума кредиту, 43200,00 грн заборгованість за відсотками.

Представник позивача зазначає, що за умовами п. 1.5.1 договору, стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору.

22 листопада 2023 року було прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який встановив імперативні обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки за договорами споживчого кредиту.

Так, Законом № 3498-IX статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено новою частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток.

Отже, позивач, дотримуючись вимог чинного законодавства, здійснив перерахунок заборгованості за відсотками, застосовуючи ставку в розмірі 1% на день згідно з розрахунком 12 000,00 грн (тіло кредиту) * 1 % * 360 днів = 43 200,00 грн (заборгованість за відсотками), загальна заборгованість 55 200,00 грн.

Ураховуючи викладене, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «УМ Факторинг», заборгованість за договором № 1451414 від 19 квітня 2024 року в розмірі 55200,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано У АТ «Універсал Банк», який є емітентом платіжної картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2 розширену виписку за період з 19 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року із зазначенням контрагента.

01 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що на підтвердження наявності права вимоги позивач додав до позовної заяви копію договору факторингу, укладеного між ним та первісним кредитором. Водночас зазначений договір є рамковим та не містить конкретизації щодо кредитних договорів, за якими відступається право вимоги; осіб боржників; розміру заборгованості та інших істотних умов, необхідних для ідентифікації переданих прав вимоги. Таким чином, сам по собі договір факторингу не підтверджує факту переходу права вимоги саме до Відповідача.

Наданий до суду акт фактично є копією невідомого походження, яка не містить власноручних підписів уповноважених осіб сторін, відбитків печаток (у разі їх використання), а також будь-яких ознак належного засвідчення. Документ має вигляд технічно сформованого тексту, який був вставлений до позовної заяви без дотримання вимог до оформлення письмових доказів. Зокрема, у ньому відсутні: підпис уповноваженої особи ТОВ «Селфі Кредит», підпис уповноваженої особи ТОВ «УМ Факторинг»; будь-які реквізити, які б дозволяли встановити його автентичність та юридичну силу.

Вказаний документ фактично є роздруківкою, складеною позивачем одноособово; не містить підпису іншої сторони договору; не є належним чином засвідченою копією Реєстру боржників; не підтверджує свого походження від первісного кредитора.

Також, позивачем заявлений несправедливий розмір відсотків за користування кредитом. Станом на день подання позовної заяви позивачем нараховано проценти у розмірі 43 200,00 грн, що понад утричі перевищуєсуму отриманого кредиту12 000,00 грн.

Представник відповідача звертає увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ, які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Тож, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У відповіді на відзив від 04 травня 2026 року, представник позивача просить відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та зазначає, позивач фізично і юридично не міг надати до суду повний акт, оскільки він містить персональні дані тисяч інших громадян. Позивач абсолютно законно виготовив витяг з Акту, документ подавався через «Електронний суд» та накладення КЕП директора наділяє його статусом оригіналу електронного документа (ст. 5 ЗУ «Про електронні документи...»).

Щодо вимоги зменшити відсотки з посиланням на ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про споживче кредитування». Саме він встановлює правила нарахування відсотків.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі відмовлено.

У додаткових поясненнях від 08 червня 2026 року представник відповідача повідомляє, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 23.08.2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №29.

Чоловік відповідачки є військовослужбовцем, який призваний до служби у лавах ЗСУ під час мобілізації та перебуває на службі з 13 листопада 2022 року у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 ; довідкою форми 5 та посвідченням учасника бойових дій, а тому на відповідачку поширюються пільги, встановлені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» та їй не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом та штрафні санкції, які були нараховані в цей період.

Отже, нарахування кредитором заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 43 200,00 грн є протиправним та таким, що прямо суперечать вимогам чинного законодавства. Відповідно, розмір дійсного грошового зобов`язання позичальника має визначатися виключно виходячи з фактично отриманої суми (тіла кредиту).

У додаткових поясненнях від 09 червня 2026 року представник відповідача зазначає, що Законом України №3633-ІХ від 11.04.2024 внесено зміни до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом були поширені також на дружин (чоловіків) військовослужбовців. Водночас зазначені зміни набрали чинності лише 18.05.2024 року. Отже, на дату укладення кредитного договору законодавство України не передбачало поширення відповідної пільги на дружин військовослужбовців. Фактично відповідач просить застосувати до спірних правовідносин редакцію закону, яка на момент виникнення таких правовідносин ще не діяла.

Шлюб із військовослужбовцем було укладено вже після виникнення кредитних правовідносин та після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент укладення кредитного договору відповідач не мала статусу дружини військовослужбовця, а відповідні права та обов`язки сторін уже були сформовані та погоджені сторонами договору. Сам по собі факт укладення шлюбу після виникнення кредитних правовідносин не може змінювати зміст раніше укладеного договору, не припиняє існуючі зобов`язання та не звільняє особу від виконання погоджених сторонами умов кредитування.

При цьому відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, не оспорює дійсність договору та не заявляє вимог про визнання його недійсним.

Крім того, нарахування процентів за користування кредитом є виконанням основного договірного обов`язку позичальника та не може розглядатися як застосування до нього заходів відповідальності. Фактично доводи відповідача спрямовані на звільнення її від виконання частини основного грошового зобов`язання, яке виникло з укладеного кредитного договору, хоча законних підстав для такого звільнення не існує.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 19 квітня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір № 1451414 про надання споживчого кредиту за продуктом «NEWShort» на умовах якого товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором ( а.с.25-28).

Сума кредиту (загальний розмір) складає 12000,00 грн (п. 1.2.), строк кредиту - 360 днів (п. 1.3.), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до цього Договору (п. 1.4.); стандартна процентна ставка 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору (п. 1.5.1.); денна процентна ставка складає 2,5 % в день за весь строк користування (п. 1.7.1.).

Загальні витрати на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування 108000,00 грн (п.1.8).

Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів споживача для надання кредиту за цим договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття товариством рішення про надання кредиту споживачу. Якщо сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду Споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим договором, а у товариства не виникає прострочення кредитора.

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту: 19.04.2024 (п.2.2).

Відповідно до п. 4.4 договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п. 7.1. договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт . Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві. Код доступу також може надсилатись з використанням меседжерів (Viber,Telegram, тощо), в тому числі з використанням роботизованого функціоналу таких менеджерів ( ботів). При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програми і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту товариства.

Сторони договору в п.7.2 передбачили, що перед укладенням договору товариство здійснює віддалену ідентифікацію споживача з метою надання фінансових послуг. В залежності від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один або декілька із способів ідентифікації та верифікації споживача ( в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між сторонами) з урахуванням вимог, визначених нормативно- правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:

- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;

- отримання копії ідентифікаційного документу та довідки про присвоєння РНОКПП , засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;

- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номеру телефону з бюро кредитних історій та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фото фіксації особи із використанням методу розпізнання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником товариства та кваліфікованої електронної позначки часу та отриманий електронний документ, що містить фото;

- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи суб`єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнта.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п.1.3 договору (п.7.3).

Договір № 1451414 від 19 квітня 2024 року про надання споживчого кредиту за продуктом «NEWShort» підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р202 19.04.2024 18:15:19 ОСОБА_3 та містить необхідну для ідентифікації позичальника інформацію (паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання/перебування, контактні дані клієнта),

Додатком № 1 до цього договору є Графік платежів, розрахований виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. У таблиці визначено

Згідно з поясненнями до таблиці, виходячи зі строку кредиту, розрахунки за кредитом мають наступні значення: усього сума платежів за розрахунковий період складе 120000,00 грн; сума процентів за користування кредитом складе 108000,00 грн; реальна річна процентна ставка складе 231834,66 % річних; загальна вартість кредиту складе 120000,00 грн.

Додатком № 2 до договору є інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, яким ОСОБА_3 передає ТОВ «Селфі Кредит» персональні дані третіх осіб ( в т.ч. близьких осіб) з метою інформування про необхідність виконання споживачем під час укладання договору про надання споживчого кредиту.

Додаток № 1, № 2 до договору підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р202 19.04.2024 18:15:19 ОСОБА_3 (а.с.30).

В матеріалах справи наявний підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х591 19.04.2024 18:15:00) в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка; тип процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту (за стандартною ставкою: 23 платежі по 4500,00 грн зі сплати процентів, останній 24 платіж 16500,00 грн з них 4500,00 грн проценти, 12000,00 грн кредит); наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит та інше ( а.с.23-24).

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» № 20250708-434 від 08 липня 2025 року, між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_5 від 01 квітня 2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» 01.10.2024 17:04:10 на суму 12000,00 грн (банк-еквайр-АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ), що також підтверджується довідкою АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картці від 30 квітня 2026 року за період з 19 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року емітованої на ім`я ОСОБА_2 (а.с 83).

За розрахунком позовних вимог заборгованість за договором № 145414 від 19 квітня 2024 року становить 55200,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 43200,00 грн - заборгованість за процентами, Проценти за користування кредитом нараховувалися з 19 квітня 2024 року по 14 квітня 2025 року за ставкою 0,01 % на день, що становило 120 грн.

Доказів, які б спростовували правильність наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

18 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24 за умовами якого фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та в строки, встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (а.с. 16-21 ).

Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 53644114,27 грн станом на дату підписання сторонами цього договору (пункт 6.1.1. договору).

Згідно із пунктом 6.2.3 договору, права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників за формою додатку 2 цього договору та виконання фактором вимог пункту 7.2 договору.

В матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції № 201 від 19 грудня 2024 року (призначення платежу: оплата фінансування за договором факторингу № 18/12/24 від 18 грудня 2024 року)( а.с.35).

Відповідно до витягу із акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу від 18 грудня 2024 року №18/12/24, ТОВ «УМ Факторинг» прийняло реєстр боржників, у якому під № 2883 зазначена ОСОБА_3 , договір № 145414 від 19 квітня 2024 року, загальна заборгованість 55200,00 грн ( а.с.6).

Щодо тверджень представника відповідача, що позивачем не доведено належними доказами переходу права грошової вимоги за вказаним договором від первісного кредитора ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «УМ Факторинг».

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана ТОВ «УМ Факторинг» через систему «Електронний суд», до позовної заяви позивач додав копію договору факторингу від 18 грудня 2024 року №18/12/24, витяг із акту приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2024 року до договору факторингу, докази оплати договору факторингу.

Згідно із ч. 1 ст. 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів) (п. 2 Положення).

Відповідно до п. 16 Положення про ЄСІТС процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

У п. 26 Положення про ЄСІТС передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Згідно із п. 27 Положення про ЄСІТС до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

Зважаючи на підписання електронним підписом позовної заяви, додатком до якої є витяг із акту приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2024 року до договору факторингу № 18/12/24 від 18 грудня 2024 року, доводи представника відповідача про недоведеність позовних вимог у частині переходу до позивача права грошової вимоги за договором факторингу є необґрунтованими.

Згідно із частиною 6 статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Представник відповідача не заявляла клопотання про витребування від позивача оригіналу (повного тексту) акту приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2024 року, який є додатком до договору факторингу.

З огляду на викладене, відсутні підставі не приймати наданий позивачем витяг із прізвищем відповідачки достатнім та належним доказом відступлення на користь позивача прав вимоги за кредитним договором № 145414.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору,умови,що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. ( ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що 19 квітня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір № 1451414 про надання споживчого кредиту за продуктом «NEWShort» в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р202, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України)

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.2 ст. 615 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

Ураховуючи, що фактично отримані кошти в добровільному порядку ані позивачу, ані первісному кредитору не повернуті, суд вважає, що з відповідачки на користь ТОВ «УМ Факторинг» слід стягнути суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12000,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 43200,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголошує, що станом на день подання позовної заяви позивачем нараховано проценти у розмірі 43 200,00 грн, що понад утричі перевищує суму отриманого кредиту 12 000,00 грн. Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ, які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Тож, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як встановлено судом, пунктом 1.5.1. договору № 1451414 про надання споживчого кредиту за продуктом «NEWShort» від 19 квітня 2024 року визначено, що стандартна процентна ставка 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Законом України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої згідно з частиною четвертою цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток.

Разом із тим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів 1,5 відсотка.

Таким чином: з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 відсотка; з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 відсотка; починаючи з 20 серпня 2024 року застосовується загальне правило, встановлене частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток.

Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором проценти за користування кредитом нараховувалися з 19 квітня 2024 року по 14 квітня 2025 року за ставкою 0,01 % на день, що становило 120 грн на день. Отже, розмір денної процентної ставки не перевищує встановленого Законом України «Про споживче кредитування» максимального розміру.

Згідно з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

Сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставістатті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У справі, що розглядається, позивачем заявлені вимоги про сплату процентів за користування грошовими коштами, що були надані як позика (кредит), та обраховані позивачем (кредитором) на узгоджених сторонами умовах договору та в межах строку кредитування, у зв`язку із чим відсутні підстави для кваліфікації заявлених до стягнення процентів як таких, що мають компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві (стаття 625 ЦК України), та їх зменшення відповідно до статті 625 ЦК України, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Докази того, що відповідач пред`являла вимоги щодо визнання договору про надання кредиту недійсними в частині нарахування процентів, в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач мала право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору без пояснення причин.

Разом із тим, представником відповідача долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 укладеного 23 серпня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрованого Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 91: копію довідки командира військової частини НОМЕР_3 № 33/1185 від 17 травня 2025 року (довідка форма5) відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_4 перебуває на службі у військовій частині з 13 листопада 2022 року; копію військового квитка ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 із відмітками щодо дати зарахування в списки в/ч та № наказу; копію посвідчення серії НОМЕР_6 виданого 04 січня 2024 року що підтверджує наявність у ОСОБА_4 статусу учасника бойових дій та права на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на 19 квітня 2024 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

18 травня 2024 року набув чинності Закон № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким внесено зміни до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та викладено в такій редакції:

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі №199/3051/14 (провадженням 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Ураховуючи викладені обставини та долучені представником відповідача документи слід дійти висновку, що пільга передбачена для дружин військовослужбовців, за вимогами ч.15 ст.14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення від нарахування штрафних санкцій та відсотків за користування кредитом повинна бути застосована до відповідачки з 23 серпня 2024 року, тобто з дати укладення шлюбу.

Заборгованість за відсотками за період з 19 квітня 2024 року по 22 серпня 2024 року (125 днів прострочення) у розмірі 15000,00 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь ТОВ «УМ Факторинг».

На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 1451414 від 19 квітня 2024 року в розмірі 27000,00 грн

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2662,40 грн судового збору, позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягать стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1302,26 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 27, 80, 141, 206, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», код ЄДРПОУ 40274286, заборгованість за договором № 1451414 від 19 квітня 2024 року в розмірі 27000,00 грн (двадцять сім тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», код ЄДРПОУ 40274286 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1302,26 грн (одна тисяча триста дві гривні 26 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ТОВ «УМ Факторинг», код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: 01001, м. Київ, Майдан Незалежності, буд. 2, офіс 712;

- відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 01.09.2026 року.

Суддя А.М. Левченко