Рішення № 139364570, 25.08.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/261/26

Номер провадження 2/383/396/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Зербул С.В.,

представника позивача - адвоката Якушева С.О. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - адвоката Гольфіндера С.К. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі - АТ КБ «Приват Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що 22.09.2024 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 укладений договір №б/н (референс угоди SAMDNWFC000110249465) на підставі підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №240922B1DT014011CVZUMAIN, відповідно до умов якого: Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. для карт «Універсальна»; 2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; 4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0 % - для карт Універсальна; 5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; 6. Розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно; - 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення та інші умови.

Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг №240922B1DT014011CVZUMAIN від 22.09.2024 року та паспорт споживчого кредиту від 22.09.2024 року підписані відповідачем за допомогою простого електронного підпису - OTP паролем.

На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжні інструменти - кредитні картки, а саме: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 .

Відповідач використала кредитний ліміт (максимальний розмір наданого ліміту - 75000 грн.), вчиняла операції. Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідач припинила здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на «спірні» платіжні операції щодо переказу кредитних коштів в сумі 74293,90 грн. (з урахуванням комісії банку), які були виконані 22.09.2024 року з 12:22 год. по 12:31 год. по вищевказаному договору та віртуальній кредитній картці № НОМЕР_1 , а також по картці для виплат № НОМЕР_3 .

У зв`язку порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на часткове погашення заборгованості відповідач станом на 11.02.2026 року має заборгованість перед АТ КБ «Приват Банк» за договором №б/н (референс угоди SAMDNWFC000110249465) від 22.09.2024 року у розмірі 93054,33 грн., яка складається з: 74816,16 грн. - заборгованість за тілом кредита, 18238,17 грн. - заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також понесені судові витрати.

Представник відповідача адвокат Гольфіндер С.К. подав відзив на позовну заву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в зв`язку з їх безпідставністю. Зазначив, що відповідач не отримувала від позивача кредитні кошти за обставин зазначених у позовній заяві. 22.09.2024 року невідома особа ідентифікована, як ОСОБА_2 з банківських карток відповідача викрала гроші в сумі 11550 грн. та 74293 грн. 90 коп. чим завдала матеріальної шкоди відповідачу на загальну суму 85843 грн. 90 коп., що підтверджується витягом з ЄРДР за № 12024121050000118 від 23.09.2024 року (а.с.94-95).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.57-58).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.03.2026 року задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.75-76).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25.08.2026 року задоволено заяву представника відповідача адвоката Гольфіндера Сергія Костянтиновича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.137-138).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.02.2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приват Банк», відповідно до якої сторони узгодили, що при наданні банком будь-яких послуг клієнту, в тому числі але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису, зокрема ОТП - пароля (а.с.12-13).

Крім того, 22.09.2024 року о 12:12 год. відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт споживчого кредиту за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис споживача із позначкою дати та часу (а.с.41-45).

Також 22.09.2024 року о 12:12 год. відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №240922B1DT014011CVZUMAIN, за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу. У заяві наведені ідентифікаційні дані користувача - ОСОБА_1 , код користувача, адреса реєстрації, паспортні дані (а.с.22-35).

Пунктом 9 заяви від 22.09.2024 року визначено: АТ КБ «ПриватБанк» є кредитодавцем; тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; тип платіжної картки - «Універсальна»; розмір кредитного ліміту не перевищує 200000 грн. для карт «Універсальна»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом; реальна річна процентна ставка для карток «Універсальна» 42,0% річних; кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого емітовано кредитну картку, до останнього календарного дня місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредиту, наданого банком відповідно до умов цього договору; розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно; 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.

На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжні інструменти - кредитні картки, а саме: № НОМЕР_2 , дата відкриття 23.09.2024 року, термін дії 04/28, картка «Універсальна»; № НОМЕР_1 , дата відкриття 22.09.2024 року, термін дії 10/28, картка «Універсальна», що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 13.02.2026 року, реєстр № 0000005236937951 (а.с.17 зворот).

Як вбачається з довідки АТ КБ «Приват Банк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) від 13.02.2026 року № 0000005236924499, за картковим рахунком № НОМЕР_1 , старт якого розпочався 22.09.2024 року, встановлено кредитний ліміт в сумі 75000 грн., який 31.01.2025 року зменшено до 0,00 грн. (а.с.18).

Відповідно до виписки за договором № б/н за період 01.01.1999-12.02.2026 року (а.с.13 зворот) та виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 за 22.09.2024 року (а.с.15 зворот), по картковому рахунку № НОМЕР_1 відбулося списання грошових коштів:

22.09.2024 року 12:22, деталі операції ОСОБА_2 , сума у валюті операції - 26350,00 UAН, сума у валюті картки - 27140,50, сума комісії 790,50, залишок після операції - 27140,50;

22.09.2024 року 12:27, деталі операції ОСОБА_2 , сума у валюті операції - 24580,00 UAН, сума у валюті картки - 25317,40, сума комісії 737,40, залишок після операції - 52457,90;

22.09.2024 року 12:29, деталі операції ОСОБА_2 , сума у валюті операції - 21200,00 UAН, сума у валюті картки - 21836,00, сума комісії 636,00, залишок після операції - 74293,90.

У подальшому банк здійснював операції зі списання відсотків за використання кредитного ліміту: 01.11.2024 року - 3101,35 грн., 01.12.2024 року - 2577,10 грн., 01.01.2025 року - 2661,48 грн., 01.02.2025 року - 2668,79 грн., 01.03.2025 року - 2410,52 грн., 01.04.2025 року - 2668,79 грн., 01.05.2025 року - 2582,70 грн., 01.06.2025 року - 2668,79 грн.

Відповідно до виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 за 22.09.2024 року, відбулося списання грошових коштів 22.09.2024 року 12:31, деталі операції ОСОБА_2 , сума у валюті операції - 11550,00 UAН, сума у валюті картки - 11550,00, залишок після операції 576,70 (а.с.15).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н референс угоди SAMDNWFC000110249465, станом на 11.02.2026 року, відповідач має заборгованість у сумі 93054 грн. 33 коп., яка складається з: 74816 грн. 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18238 грн. 17 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.46-47).

Згідно заяви ОСОБА_1 адресованої голові правління АТ КБ «Приват Банк» від 23.09.2024 року, заявник повідомила, що 22.09.2024 року до неї зателефонувала невідома особа, яка представилась працівником АТ КБ «Приват Банк» з проханням підтвердити платіж на її ім`я про оформлення двох ноутбуків. Схвильована підтвердила платіж, потім зрозуміла, що це шахраї. З її картки № НОМЕР_2 були зняті кошти 22.09.2024 року в сумі 21836 грн. о 12:29 год., в сумі 25317,40 грн. о 12:27 год. та в сумі 27140,50 грн. о 12:22 год. Також було знято кошти з картки № НОМЕР_5 в сумі 11550 грн. о 12:31 год. Просила провести службову перевірку щодо даних операцій та повернути кошти на її картковий рахунок (а.с.36).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121050000118, за заявою ОСОБА_1 23.09.2024 року внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією ч.4 ст.184 КК України, за фактом того, що 22.05.2024 року невідома особа з її банківської картки «Приват Банк» № НОМЕР_3 викрала гроші в сумі 11550 грн. та з банківської картки «Приват Банк» № НОМЕР_6 викрала гроші в сумі 74293,90 грн., чим завдала матеріальної шкоди на загальну суму 85843,90 грн. (а.с.16 зворот).

Здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024121050000118 від 23.09.2024 року також підтверджується ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31.10.2024 року по справі №383/1346/24, якою задоволено частково клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів (а.с.51).

За даними сервісу Voice Record System аудіо запису розмови ОСОБА_1 з оператором АТ КБ «ПриватБанк» на гарячій лінії 3700 22.09.2024 року о 17:35 год. встановлено, що на 01 хвилині 15-30 секунді та 3:00 хвилині розмови ОСОБА_1 підтверджує, що вона зробила всі перекази коштів, які їй сказав здійснити невідомий чоловік, нібито з банку. «Вони мені сказали зайти в Приват24 та перевести зі своєї картки на другу картку.» На 11:10 хвилині розмови вона каже, що її просили натиснути, тобто підтвердити операції (а.с.47).

Аналізом логів входів до аканта клієнта - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , фінансовий телефон: НОМЕР_8 ) за період з 01.09.2024 року по 01.10.2024 року встановлено, що під час здійснення всіх спірних транзакцій з переказу коштів від 22.09.2024 року використовувався звичний (типовий) пристрій клієнта: НОМЕР_8, Phone M2101K6G|Redmi Android 11, imei 953afa204018a5af (а.с.92).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарського кодексу України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтю 1 Закону України «Про платіжні послуги» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Пунктом 42 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Частиною 20 статті 38 вказаного Закону передбачено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29.07.2022 року №164 (далі - Положення), користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).

Аналіз вказаних нормативно-правових актів, яка є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 456/4026/21, від 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23, від 01 листопада 2024 року у справі № 332/6036/23, від 19 березня 2025 року у справі № 755/12569/22, від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23, від 02 грудня 2025 року у справі № 211/6872/23.

Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), зазначив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц суд дійшов наступного правового висновку: «на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (не розкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була проведена в мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ Приватбанк, то останнє не повинно нести відповідальність за дану операцію».

Як встановлено судом, відповідач, як користувач кредитних карток, та споживач банківських послуг, авторизувала вхід до Приват24 з власного пристрою та своїми діями здійснила операції з отримання кредиту та переказу коштів третій особі.

З цих же підстав у банку не було можливості оскаржити ці транзакції через міжнародну платіжну систему.

Відсутні докази вини позивача, а АТ КБ «ПриватБанк» не несе відповідальності за проведені операції по рахунку.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доводи сторони відповідача щодо отримання нею кредиту внаслідок обмана невідомою особою суд як підставу для відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом суд вважає безпідставними та відхиляє, оскільки кредитний договір укладений самим відповідачем, однак з підстав обману недійсним не визнавався, а наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

При цьому, відповідач не позбавлена можливості в подальшому звернутися до винних осіб, встановлених у кримінальному провадженні, з вимогами про відшкодування списаних з її рахунку коштів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами статей 1066, 1068 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що встановлено невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному у розмірі 93054 грн. 33 коп.

У відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь банку підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір в сумі 2662грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість станом на 11.02.2026 року за кредитним договором №б/н (референс угоди SAMDNWFC000110249465) від 22.09.2024 року в загальній сумі 93054 (дев`яносто три тисячі п`ятдесят чотири) грн. 33 коп., яка складається з: 74816 грн. 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18238 грн. 17 коп. - заборгованість за відсотками, а також судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, п.і. 01001.

Відповідач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 31.08.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко