Рішення № 139364408, 01.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/876/26

01 вересня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районнй суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

представника відповідача: Романка В.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 08.12.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 438180-КС-004 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 08.12.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 438180-КС-004 про надання кредиту. 08.12.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію щодо укладення указаного договору на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони позивачем було направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2370, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 08.12.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 438180-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 1, 2 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 25000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,7 процентів за кожен день користування. Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 25000,00 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_2 (який позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).

Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором № 438180-КС-004, станом на 13.03.2026 утворилася заборгованість в розмірі 56006,28 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19331,28 грн; суми прострочених платежів по процентах - 20820,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3355,00 грн; суми заборгованості по відмотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст відзиву на позов.

Від представника відповідача-адвоката Романка В.М. поступив письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги позивача визнає частково, заперечує нараховані проценти, відсотки та комісію.

Так, позивач подав позов, вимоги якого грунтуються на довідці про стан заборгованості (без номера та дати) станом на 10.03.2026. Водночас, до позову не долучено жодного розрахунку заборгованості по процентах, відсотках та комісії, тому не ясно як він їх нараховував та неможливо перевірити правильність їх нарахування.

Крім цього, згідно наданої довідки про стан заборгованості, заборгованість нараховано по 10.03.2026. Однак не враховано, що договір було укладено 08.12.2024 терміном на 24 тижні, та строк повернення кредиту становив 25.05.2025 а не 10.03.2026, як зазначено у спірній довідці. У наслідку позивач безпідставно продовжив термін дії договору та безпідставно нарахував заборгованість по договірних умовах ще за майже 8 місяців, так як договір закінчився 25.05.2025, а нараховано заборгованість по 10.03.2026.

Також позивач передчасно ставить вимогу про стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ розміром 12500 грн, так як сума заборгованості за кредитним договором спірна і з цього приводу відсутнє судове рішення, що вступило у законну силу. По цій вимозі позивач не надав будь-який розрахунок та неясно з якої суми боргу та з якого часу почато нарахування відповідальності по ст. 625 ЦК України, які застосовано індекси інфляції, час прострочення та як нараховано 3% річних від простроченої суми.

Крім того відповідачка категорично заперечує щодо стягнення процентів розміром 20820 грн, відсотків відповідно ст. 625 ЦК України розміром 12500 грн та комісії розміром 3355 грн, оскільки вона є дружиною військовослужбовця, та відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про «Про соціальний і правовий захист військово-службовців та членів їх сімей» № 2011-Х11 від 20.12.1991 визначено, що пільги мають: 1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; 2) військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам).

Відповідачка ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 мають пільги, встановлені п. 15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з наданих ним доказів вбачається, що чоловік є військовослужбовцем, який: за довідкою (форми № 5) від 11.07.2022 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ; за довідкою (форми № 6) від 06.06.2023 брав безпосередню участь у бойових діях; якому видано посвідчення серії НОМЕР_4 від 02.11.2023 ветерана війни-учасника бойових дій; які між собою перебувають у шлюбі з 15.06.2003. Крім того, пільга, передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розповсюджується не лише на період перебування пільговика безпосередньо у зоні бойових дій чи АТОЄ/ООС та здійснення визначених законом заходів, оскільки відповідно до вище зазначеного закону надана державою пільга діє з початку і до моменту закінчення особливого періоду, який в Україні діє з березня 2014 року і триває по теперішній час.

У даному випадку чоловік відповідачки проходить військову службу та неодноразово брав участь у бойових діях, отримав посвідчення ветерана війни, тому відповідачка ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Крім того просить врахувати, що ОСОБА_1 , не працює і доходів за довідкою з ДПС не має, за довідкою з ПФУ отримує соціальну допомогу на дітей в сумі 2100 грн, є багатодітною матір`ю і на її утриманні і вихованні знаходяться 3 неповнолітніх дітей, які сукупно надають підстави просити суд застосувати розстрочку сплати боргу.

Також у позові позивач визначає, що ОСОБА_1 здійснила часткову оплату на загальну суму 10525 грн. У зв`язку з чим та з урахуванням звільнення від сплати штрафів, відсотків, процентів та комісії, заборгованість по тілу кредиту становить (25000-10525) 14475 грн, яку відповідачка визнає.

Враховуючи статус багатодітної сім`ї і учасника бойових дій та перебування сім`ї в тяжкому матеріальному становищі, відповідачка просить розстрочити сплату тіла кредиту на 6 місяців, по тисячі на місяць.

Короткий зміст відповіді на відзив.

Від представника позивача- Басалиги Д. поступила письмові додаткові пояснення по справі, в якій зазначено, що позивач заперечує обставини, викладені у відзиві.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 10525,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, ідповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначає, що відповідно до ч. 15 ст. 14 зазначеного Закону (в останній редакції) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

При цьому зазначає, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців (чоловіка чи дружини військовослужбовця) від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту.

Крім того зазначає, що на підтвердження статусу дружини військовослужбовця сторона відповідача додала до відзиву на позовну копію свідоцтва про укладення шлюбу, копію військового квитка та копію посвідчення УБД.

Відповідно до наданої копії військового квитка, 25.02.2022 зазначену особу було зараховано до списків військової частини, а 11.07.2022 - виключено із списків військової частини, тобто, до дати укладення кредитного договору між сторонами (08.12.2024). Із наданої копії посвідчення УБД вбачається, що воно було видано 02.11.2023, тобто, до дати укладення кредитного договору між сторонами (08.12.2024).

При цьому зазначають, що сторона відповідача не надала суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме чоловік відповідача по справі перебував на військовій службі саме протягом строку дії кредитного договору, а саме з 08.12.2024 по 25.05.2025, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів дружині військовослужбовця.

Також, з метою встановлення (ідентифікації) особи чоловіка відповідача по справі, сторона відповідача у встановленому ЦПК України порядку та строк мала надати суду копії паспорта та картки платника податків чоловіка відповідача по справі, а також документ щодо його актуальної адреси реєстрації. Саме сторона відповідача повинна була надати суду належні, достовірні та достатні докази того, що справді саме чоловік відповідача по справі перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів дружині військового, однак такі докази сторона відповідача не надала.

У зв`язку з вищевикладеним, правові підстави для застосування у даній справі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів дружинам військових, відсутні.

Тому з відповідачки підлягає стягненню вся сума заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту, процентів, відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, та комісії.

Щодо нарахування процентів зазначає, що умовами кредитного договору визначено стандартну та знижену проценту ставку в розмірі 0,7% (фіксована), яка нараховувалась протягом всього строку кредитування.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на нарахування відсотків поза межами строку кредитування зазначає, що відсотки нараховувались позивачем по 25.05.2025, тобто виключно в межапш строку, визначеного договором. Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача за кредитним договором після 25.05.2025 припинила змінюватися, у зв`язку із закінченням строку дії кредитного договору. Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії кредитного договору (після 25.05.2025) до дати створення цього розрахунку заборгованості. У першій таблиці вищезазначеного розрахунку заборгованості зазначено, що він виконаний станом на 10.03.2026. Як вбачається з останньої горизонтальної таблиці розрахунку заборгованості, останньою датою у розрахунку є 10.03.2026 р., тобто дата, на яку розрахунок заборгованості був виконаний (створений).

Відповідно до зазначаного, ТОВ «Бізнес Позика» не продовжувало строк дії кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувало проценти після закінчення строку дії кредитного договору, та не просило суд стягнути з відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору.

Щодо правомірності нарахування комісії за надання кредиту зазначає, що умовами кредиту передбачено нарахування комісії за надання кредиту в сумі 5000,00 грн. Встановлений вищезазначеним пунктом кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Крім того, позичальник добровільно погодилась з умовами кредитного договору (зокрема щодо обов`язку сплатити комісію за надання кредиту), та погодилась його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України).

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема заборгованості за комісією за надання кредиту.

Також зазначає, що долучений стороною позивача розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи.

Щодо заяви сторони відповідача про розстрочення виконання рішення суду зазначає, що на думку сторони позивача, така заява є незаконною, необґрунтованою, поданою з порушенням обов`язкових вимог ЦПК України, та такою, що подана з метою затягування розгляду справи та відстрочення притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення умов кредитного договору, що є зловживанням стороною відповідача своїми процесуальними правами. Тому зазначена заява не підлягає задоволенню.

Короткий зміст заперечення.

Від представника відповідача-адвоката Романка В.М. поступило письмове заперечення за письмові пояснення представника позивача, в якому зазначено, що сторона відповідача не погоджується з обставинами, викладеними представником позивача у поданих письмових поясненнях.

Так, у пиьмових поясненнях позивач заперечує застосування пільг визначених п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», посидаючись на те, що чоловік звільнений з військової служби. Разом до відзиву подано копії документів, які підтверджують статус чоловіка відповідачки як військовослужбовця, який проходив ійськову службу та неодноразово брав участь у бойових діях, отримав посвідчення ветерана війни, тому відповідачка ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Крім того, відповідно даного закону пільги поширюються на весь особливий період, який за ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настає з моменту оголошення про мобілізацію або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні та охоплює час мобілізації,воєнний час і частково відбудовний період, після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні діє з 18.03.2014, з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014, а скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України.

Таким чином, при укладенні кредитного договору від 08.12.2024 та при поданні позову в Україні діяв та діє особливий період під час якого застосовуються пільки визначені ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також просить суд врахувати, що відповідачка ОСОБА_1 не працює і доходів за довідкою з ДПС не має, за довідкою з ПФУ отримує соціальну допомогу на дітей в сумі 2100 грн, є багатодітною матір`ю і на її утриманні і вихованні знаходяться 3 неповнолітніх дітей, які сукупно підтверджують тяжке матеріальне становище сім`ї.

Стислий виклад позиції сторін:

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, у поданих позовній заяві та письмових поясненнях просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в сумі 56006,28 грн, та стягнути сплачені судові витрати по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково з підстав, зазначених у відзиві на позов та запереченнях. Не заперечив проти стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в сумі 14475,00 грн (з урахуванням сплачених коштів в сумі 10525,00 грн), що складається з тіла кредиту, та розстрочити сплату тіла кредиту на 6 місяців, по 2412,50 грн на місяць. У решті вимог позову просив відмовити.

Процесуальні дії у справі:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026, головуючим по даній справі визначено суддю Міськевич О.Я.

З повідомлення відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління ДМС від 10.04.2026 за Вх. № Еп-860 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 10.04.2026 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Також даною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що 08.12.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір № 438180-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 20-29).

Зокрема, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 08.12.2024 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 438180-КС-004 про надання кредиту (а.с. 30-40).

08.12.2024 відповідач ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 438180-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 41-50).

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2370, на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено.

Відповідно до п. 2.1 договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання спожичих коштів.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили натупні умови кредитування: Тип кредиту - кредит (п. 2.2 договору); Строк, на який надається кредит - 24 тижні (п. 2.3 договору); Стандартна процента ставка за кредитом - 0,7% в день фіксована (п. 2.4 договору); Комісія за видачу кредиту - 5000,00 грн (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту) (п. 2.5 договору); Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 51071,54 грн (п. 2.8 договору); Загальні витрати за кредитом - 26071,54 грн (п. 2.9 договору); Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2436,44% (п. 2.10 договору); Денна процентна ставка - 0,62% (п. 2.11 договору); Дата видачі кредиту - 08.12.2024 (п. 2.12 договору); Дата повернення кредиту - 25.05.2025 (п. 2.13 договору). Пунктом 4.2.2 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Згідно п. 7.5. договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 ЦК України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1% від неповернутої позичальником суми кредиту, тощо.

Крім того, матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, в якому містяться основні умови кредитування (а.с. 17-19).

Як вбачається із анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи), ОСОБА_1 просила надати кредит в розмірі 25000,00 грн. Кошти просила перерахувати на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 52).

Крім того матеріли справи містять візуальну форму послідовності дій клієнта, в якій міститься послідовність дій відповідача ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика», спрямованих на укладення електронного договору про надання кредиту (а.с. 51).

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 25000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , вказану останньою при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 53).

Згідно інформації, наданої АТ «Акцент-Банк» на виконання ухвали суду від 10.04.2026 про витребування доказів, встановлено, що банківська картка з номером № НОМЕР_2 емітована до рахунку НОМЕР_5 , належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 . Також надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 08.12.2024 по 23.12.2024, з якої вбачається, що на карту відповідача 08.12.2026 зараховано кошти на суму 25000,00 грн (а.с. 82-89).

Відповідно до разрахунку заборгованості, наданого позивачем, у відповідача ОСОБА_1 станом на 10.03.2026 утворилась заборгованість за договором № 438180-КС-004 від 08.12.2024 про надання кредиту в розмірі 56006,28 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 19331,28 грн; заборгованість по відсотках - 20820,00 грн; заборгованість по комісії - 3355,00 грн; заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 12500,00 грн. Також з розрахунку вбачається, що протягом строку кредитування відповідачем сплачено кошти в сумі 10525,00 грн, які кредитором спрямовано на погашення тіла кредиту (5668,72 грн), відсотків (3211,28 грн), та комісії (1645,00 грн) (а.с. 12-15).

Також дана заборгованість наведена у довідці про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 438180-КС-004, складеній ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (а.с. 16).

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 з 14.10.2003 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 16.08.2013 (а.с. 97).

Також судом встановлено, що чоловік відповідача - ОСОБА_2 25.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_8 , в період з 27.04.2022 по 11.07.2022 брав участь у заходах, необхідних для оборони України, що підтверджується довідою від 06.06.2023 № 2521, має статус учасника бойових дій (а.с. 99-101, 103).

Як зазначено у посвідченні серії НОМЕР_4 від 02.11.2023, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 99-зворот).

Згідно копії довідки від 11.07.2022 № 51, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 (а.с. 103).

Згідно копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 14.04.2026, загальний дохід ОСОБА_1 за 2025 рік склав 13354,66 грн (а.с. 102).

Мотиви, з яких виходить суд та застовані норми права:

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів за договором.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір № 438180-КС-004 про надання кредиту, у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора UA-2370.

В укладеному між сторонами кредитному договорі погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії, тощо.

За умовами укладеного кредитного договору № 438180-КС-004 від 08.12.2024, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання спожичих коштів.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили натупні умови кредитування: Тип кредиту - кредит (п. 2.2 договору); Строк, на який надається кредит - 24 тижні (п. 2.3 договору); Стандартна процента ставка за кредитом - 0,7% в день фіксована (п. 2.4 договору); Комісія за видачу кредиту - 5000,00 грн (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту) (п. 2.5 договору); Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 51071,54 грн (п. 2.8 договору); Загальні витрати за кредитом - 26071,54 грн (п. 2.9 договору); Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2436,44% (п. 2.10 договору); Денна процентна ставка - 0,62% (п. 2.11 договору); Дата видачі кредиту - 08.12.2024 (п. 2.12 договору); Дата повернення кредиту - 25.05.2025 (п. 2.13 договору). Пунктом 4.2.2 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Згідно п. 7.5. договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 ЦК України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1% від неповернутої позичальником суми кредиту, тощо.

Законодавство України, зокрема ст.ст. 207 та 1055 ЦК України, а також спеціальні норми Закону України «Про електронну комерцію», прямо передбачають можливість укладення кредитних договорів в електронній формі. Стаття 12 цього Закону визначає, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину, який за своїми юридичними наслідками прирівнюється до власноручного підпису.

Договір № 438180-КС-004 від 08.12.2024 укладений шляхом акцепту (прийняття) відповідачем публічної оферти кредитора та підтверджується електронним підписом одноразового ідентифікатора Шулепин А.В. - UA-6624, 08.12.2024 о 16:23:22.

Таким чином, відповідач вчинила активні дії, що свідчать про її волевиявлення на укладення договору на запропонованих умовах. Договір був укладений в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України, містить усі істотні умови, укладені з дотриманням вимог законодавства щодо електронної форми правочину, а тому є дійсним та обов`язковим до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином судом встановлено, що кредитний договір № 438180-КС-004 від 08.12.2024 підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання правочину між позивачем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 .

Доказів протилежного матеріали справи не містять, стороною відповідача таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком.

Щодо перерахування кредитних коштів позичальнику суд зазначає, що у відповідності до умов договору про надання фінансового кредиту, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Позивач ТОВ «Бізнес Позика», з урахуванням перерахування усіх коштів на банківську карту позичальника, не володіє та не може володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки він не є банком, а перерахування коштів здійснювалось з використанням оператора послуг платіжної інфраструктури, який і займався перерахуванням коштів.

Позивачем ТОВ «Бізнес Позика» здійснено перерахування кредитних коштів в сумі 25000,00 грн на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , вказану нею в анкеті клієнта.

Факт перерахування коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Крім того, Згідно інформації, наданої АТ «Акцент-Банк» на виконання ухвали суду від 10.04.2026 про витребування доказів, встановлено, що банківська картка з номером № НОМЕР_2 емітована до рахунку НОМЕР_5 , належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 . Також надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 08.12.2024 по 23.12.2024, з якої вбачається, що на карту відповідача 08.12.2026 зараховано кошти на суму 25000,00 грн, що стороною відповідача не заперечується.

При цьому суд зазначає, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19).

Позивач надав суду всі наявні в нього докази, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами та їх розмір, а також їх правомірність та відповідно й отримання коштів відповідачем, натомість відповідач не довела суду, що у неї немає обов`язку щодо сплати заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відтак суд дійшов висновку про доведеність укладення кредитного договору № 438180-КС-004 від 08.12.2024 між позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» відповідачем ОСОБА_1 , та отримання відповідачем кредитних коштів шляхом перерахування на її картковий рахунок.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості, складених ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 438180-КС-004 від 08.12.2024 станом на 10.03.2026 становить 56006,28 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 19331,28 грн; заборгованість по відсотках - 20820,00 грн; заборгованість по комісії - 3355,00 грн; заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 12500,00 грн. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за даним договором на загальну суму 10525,00 грн., з яких позивачем зараховано в погашення заборгованості за: тілом кредиту - 5668,72 грн; відсотками - 3211,28 грн; комісією - 1645,00 грн.

Доказів погашення тіла кредиту (основної суми боргу) в повному обсязі, матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості по тілу кредиту.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 з 14.10.2003 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 16.08.2013.

Також судом встановлено, що чоловік відповідача - ОСОБА_1 25.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_8 , в період з 27.04.2022 по 11.07.2022 брав участь у заходах, необхідних для оборони України, що підтверджується довідою від 06.06.2023 № 2521, має статус учасника бойових дій.

Як зазначено у посвідченні серії НОМЕР_4 від 02.11.2023, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно копії довідки від 11.07.2022 № 51, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 .

Як вбачається із відзиву на позов та заперечення, відповідач ОСОБА_1 визнає заборгованість за кредитним договором за основною сумою боргу у розмірі не повернутого тіла кредиту - 14475,00 грн, а заборгованості за процентами, відсотками на підставі ст. 625 ЦК України та комісією не визнає і заперечує проти їх стягнення, з огляду на її статус дружини військовослужбовця та положення п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий періодперіод функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», свідчить про те, що пільги мають: -військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; -військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Як встановлено судом, 25.02.2022 чоловік відповідача - ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації, що підтверджується копією військового квитка останнього.

Згідно копії довідки командира військової частини НОМЕР_3 № 2521 від 06.06.2023, солдат ОСОБА_2 в період з 27.04.2022 по 11.07.2022 в брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Як зазначено у посвідченні серії НОМЕР_4 від 02.11.2023, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 , як на члена сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та який брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 25.02.2022 поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.

Суд зазначає, що навіть відсутність звернення відповідача до позивача не спростовує той факт, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 642/548/21.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України за договором про надання кредиту № 438180-КС-004 від 08.12.2024, відсутні.

Щодо стягнення комісії у розмірі 3355,00 грн суд зазначає, що 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Як передбачено п. 2.5. кредитного договору та зазначено вище, комісія за видачу кредиту складає 5000,00 грн.

Що стосується посилання сторони відповідача щодо застосування до нарахованої комісії положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», суд звертає увагу, що дане положення не передбачає звільнення від нарахування комісії, натомість не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом.

Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Як наведено вище, із розрахунку заборгованості за договором № 438180-КС-004 вбачається, що відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за даним договором на загальну суму 10525,00 грн., з яких позивачем зараховано в погашення заборгованості за: тілом кредиту - 5668,72 грн; відсотками - 3211,28 грн; комісією - 1645,00 грн.

Тобто, зарахувавши із сплачених відповідачем коштів 1645,00 грн. в погашення заборгованості за комісією за надання кредиту, позивач просить стягнути з відповідача 3355,00 грн.

При цьому оскільки нараховані позивачем відсотки за користування кредитом та відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України підлягали списанню кредитодавцем, сплачені відповідачем кошти в сумі 3211,28 грн, спрямовані кредитодавцем на погашення відсотків за користування кредитом, підлягають відрахуванню від суми заборгованості зокрема із суми заборгованості за комісією.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за комісією у розмірі 143,72 грн.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за договором про надання кредиту № 438180-КС-004 від 08.12.2024 в розмірі 19475,00 грн, з яких: 19331,28 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 143,72 грн - сума прострочених платежів за комісією за надання кредиту.

Вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за договором про надання кредиту № 438180-КС-004 від 08.12.2024 в сумі 36531,28 грн,задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат:

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9124 від 31.03.2026 (а.с. 11).

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 19475,00 грн, що становить 34,77% від ціни позову (56006,28 грн), розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 925,72 грн (19475,00 грн/100*34,77%).

Висновки суду:

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню, і з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання кредиту № 438180-КС-004 від 08.12.2024 в розмірі 19475,00 грн, з яких: 19331,28 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 143,72 грн - сума прострочених платежів за комісією за надання кредиту.

У задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за договором про надання кредиту № 438180-КС-004 від 08.12.2024 в сумі 36531,28 грн, необхідно відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 925,72 грн судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 207, 638-640, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 178, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, буд. 26, оф. 411 - заборгованість за договором про надання кредиту № 438180-КС-004 від 08.12.2024 в сумі 19475 грн. 00 коп. (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень), з яких: 19331,28 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 143,72 грн - сума прострочених платежів за комісією за надання кредиту.

У задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за договором про надання кредиту № 438180-КС-004 від 08.12.2024 в сумі 36531,28 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, буд. 26, оф. 411 - 925 грн 72 коп. (дев`ятсот двадцять п`ять гривень сімдесят дві копійки) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: бул. Л.Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Міськевич О.Я.