Рішення № 139364377, 31.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2026 Справа № 910/6866/26За позовом Приватного підприємства "ЕНЕРГОБУДІВНИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕЙР ГАЗ"

про стягнення 1 507 790,08 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ю.В. Завадська

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ЕНЕРГОБУДІВНИК" (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕЙР ГАЗ" (далі відповідач) про стягнення 1 507 790,08 грн на підставі Договору № 040226-3 про надання лісозаготівельних послуг від 04.02.2026, з яких: 1 478 208,71 грн основної заборгованості, 8 886,45 грн 3% річних та 20 694,92 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору № 040226-3 про надання лісозаготівельних послуг від 04.02.2026 щодо оплати наданих позивачем послуг.

Разом із позовною заявою позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 заяву Приватного підприємства "ЕНЕРГОБУДІВНИК" про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 позовну заяву Приватного підприємства "ЕНЕРГОБУДІВНИК" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

22.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 позовну заяву Приватного підприємства "ЕНЕРГОБУДІВНИК" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6866/26, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/6866/26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 витребувано у позивача та відповідача докази здійснення відповідачем повної оплати на підставі Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 54 від 28.02.2026.

31.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів.

05.08.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

05.08.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, з огляду на те, що дана справа є справою незначної складності, а заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, встановленим частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

04.02.2026 між Приватним підприємством "ЕНЕРГОБУДІВНИК" (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕЙР ГАЗ" (далі замовник) було укладено Договір № 040226-3 про надання лісозаготівельних послуг (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язався на свій ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати замовнику лісозаготівельні послуги (лісозаготівля) механічним способом із застосуванням лісозаготівельної техніки за завданням замовника, а замовник зобов`язався прийняти й оплатити такі послуги.

Пунктом 1.2 Договору визначено склад, види та обсяг послуг, що надаються за цим Договором: звалювання дерев; обрізування, обрубування гілок та сучків, розмітку довгомірних лісоматеріалів, розкряжування, первинне трелювання деревини сортиментами з сортуванням та штабелюванням.

Згідно з п. 1.3 Договору, обсяг надання послуг визначається кожною специфікацію, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Договір вступає в силу та набуває чинності з моменту його підписання обома сторонам і діє до 30.06.2026, а в частині фінансових зобов`язань - до повного виконання (п. 10.1 Договору).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Договір № 040226-3 про надання лісозаготівельних послуг від 04.02.2026 за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна Договору визначається сукупною вартістю усіх наданих послуг протягом дії Договору на підставі Специфікацій та Актів приймання-передачі робіт та послуг.

Ціна Договору включає в себе: вартість послуг, витрати, пов`язані з підготовкою, наданням послуг, винагороду виконавця, понесені ним витрати на залучення третіх осіб (за необхідності), податки та інші обов`язкові платежі, пов`язані з наданням послуг (п. 2.3 Договору).

Судом встановлено, що 04.02.2026 сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору № 040226-3 про надання лісозаготівельних послуг від 04.02.2026, якою відповідач доручив, а позивач зобов`язався надати лісозаготівельні послуги (валка дерев, обрізування гілок, розкряжування, первинне трелювання деревини).

Послуги за цією Специфікацію надаються у період: з 04.02.2026 по 29.02.2026 включно (п. 3.1. Специфікації № 1).

Пунктом 4.2 Специфікації № 1 визначено, що загальна вартість послуг за цією Специфікацію складає: 1 188 577,49 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 Специфікації № 1, факт надання послуг підтверджуються Актом приймання-передачі наданих послуг, який складається за результатами лютого 2026 року.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу лісозаготівельні послуги за Специфікацію № 1, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт № 54 від 28.02.2026.

Позивач виставив відповідачу Рахунок на оплату № 19 від 28.02.2026 на загальну суму 1 188 577,49 грн.

Судом встановлено, що 02.03.2026 сторони підписали Специфікацію № 2 до Договору № 040226-3 про надання лісозаготівельних послуг від 04.02.2026.

Відповідно до Специфікації № 2 позивач зобов`язався надати позивачу лісозаготівельні послуги у період: з 02.03.2026 по 31.03.2026 включно.

Пунктом 4.2 Специфікації № 2 визначено, що загальна вартість послуг за цією Специфікацію складає: 1 478 208,71 грн з ПДВ.

Згідно з п. 5.1 Специфікації № 2, факт надання послуг підтверджуються Актом приймання-передачі наданих послуг, який складається за результатами березня 2026 року.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу лісозаготівельні послуги за Специфікацію № 2, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт № 96 від 31.03.2026.

Позивач виставив відповідачу Рахунок на оплату № 28 від 31.03.2026 на загальну суму 1 478 208,71 грн.

Специфікаціями №1 та № 2 визначено, що оплата здійснюються відповідачем у порядку та строки, передбачені Договором № 040226-3 про надання лісозаготівельних послуг від 04.02.2026.

Відповідно до п. 3.1 Договору, замовник сплачує вартість наданих послуг на підставі рахунку-фактури, що надається виконавцем після підписання сторонами Акту приймання-передачі робіт та послуг протягом 5 робочих днів, з урахуванням показників багатоопераційної лісозаготівельної машини.

Отже, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за Специфікацією № 1 у строк до 06.03.2026 включно, а за Специфікацією № 2 у строк до 07.04.2026 включно.

Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату за Специфікацією № 1 у розмірі 1 188 577,49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1823 від 18.03.2026 на суму 500 000,00 грн, платіжною інструкцією № 1878 від 25.03.2026 на суму 300 000,00 грн та платіжною інструкцією № 1938 від 01.04.2026 на суму 388 577,49 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 1 478 208,71 грн.

23.05.2026 позивач надіслав відповідачу Досудову претензію, якою просив сплатити заборгованість за Договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав заперечень та (або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів оплати заборгованості або контррозрахунок заявленої позивачем суми.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога Приватного підприємства "ЕНЕРГОБУДІВНИК" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕЙР ГАЗ" 1 478 208,71 грн на підставі Договору № 040226-3 про надання лісозаготівельних послуг від 04.02.2026 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 8 886,45 грн 3% річних та 20 694,92 грн інфляційних втрат.

Відповідно до 5.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування 3% річних окремо за Актом № 54 від 28.02.2026 у період: з 08.03.2026 по 18.03.2026 на суму 1 188 577,49 грн, з 18.03.2026 по 25.03.2026 на суму 688 577,49 грн та з 25.03.2026 по 01.04.2026 на суму 388 577,49 грн та окремо за Актом № 96 від 31.03.2026 у період з 08.04.2026 по 07.06.2026 на суму боргу 1 478 208,71 грн.

Враховуючи, що відповідач здійснив оплату за надані позивачем послуги за Актом № 54 від 28.02.2026 з простроченням, судом встановлено, що позивач не вірно визначив кінцеву дату прострочення.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок 3% річних, врахувавши вірно визначений період прострочення, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних у розмірі 8 886,45 грн, в той час як правильною є сума 9 007,94 грн.

Приписами статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 ГПК України.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 886,45 грн підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат Актом № 96 від 31.03.2026 у період з 08.04.2026 по 30.04.2026 на суму боргу 1 478 208,71 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 20 694,92 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 18 093,48 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн. Також позивачем зазначено, що розрахунок судових витрат на правничу допомогу буде подано відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 18 093,48 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 81, 86, 165, 123, 124, 129, 165, 236-238, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕЙР ГАЗ" (Україна, 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7-А, офіс 8-10; ідентифікаційний код: 36858311) на користь Приватного підприємства "ЕНЕРГОБУДІВНИК" (Україна, 54017, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників, будинок 26-А; ідентифікаційний код: 13889245) 1 478 208,71 грн (один мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч двісті вісім гривень 71 коп.) заборгованості, 8 886,45 грн (вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 45 коп.) 3% річних, 20 694,92 грн (двадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири гривні 92 коп.) інфляційних втрат та 18 093,48 грн (вісімнадцять тисяч дев`яносто три гривні 48 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.08.2026.

Суддя Оксана ГУМЕГА