Рішення № 139364285, 01.09.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1390/25

Номер провадження 2/341/76/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Гаполяка Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Документавто»;

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними та повернення майна,-

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідачів.

Представник адвокат Раврик І.Д. в інтересах довірительки ОСОБА_1 звернувся в Галицький районний суд Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Документавто», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , змінивши предмет позову просить суд:

- визнати недійсним Договір комісії №8096/25/1/000052 від 26 березня 2025 року, який укладений між ТОВ «Документавто» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №8096/25/1/000052 від 27 березня 2025 року, укладений між ТОВ «Документавто» та ОСОБА_3

- зобов`язати ТОВ «Документавто» та ОСОБА_3 повернути автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску, д.н.з . НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник покликається на те, що ОСОБА_1 з 14 жовтня 2011 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 . Шлюб розірвано рішенням Галицького районного суду від 24 липня 2025 року.

Позивачці належить автомобілю VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску, що стверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03 серпня 2024 року.

08 квітня 2025 року позивачці стало відомо, що 26 березня 2025 року між ТОВ «Документавто» з однієї сторони та нібито нею з іншої сторони, укладено договір комісії №8096/25/1/000052, відповідно до якого комісіонер зобов`язується за дорученням позивачки здійснити продаж належного їй транспортного засобу. На виконання умов даного договору, між сторонами складено акт приймання-передачі транспортного засобу, акт огляду реалізованого транспортного засобу та акт технічного стану транспортного засобу.

Позивачка не укладала договору комісії, зокрема, не підписувала такий, як і не підписувала вищевказані акти. З даного приводу позивачка звернулася в поліцію про вчинення кримінального правопорушення. 08 квітня 2025 року зареєстроване кримінальне провадження №12025091170000212 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України. В межах кримінального провадження встановлено що ОСОБА_2 підробив підписи позивачки в договорі комісії №8096/25/1/000052 від 8 квітня 2025 року та інших документах.

На виконання договору комісії від 8 квітня 2025 року №8096/25/1/000052 між ТОВ «Документавто» та батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу №8096/25/1/000052 від 27 березня 2025 року згідно якого ТОВ «Документавто» продало автомобіль ОСОБА_3 за ціною 270000 гривень. Зазначений правочин слід оцінити, як удаваний. Обидва договори слід визнати недійсними.

Позивачу відомо, що автомобіль перебуває у ТОВ «Документавто», однак право власності на такий зареєстровано за ОСОБА_3 . Відтак, слід зобовязати ТОВ «Документавто» та ОСОБА_3 повернути автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску, д.н.з . НОМЕР_1 .

В судове засідання належно повідомлене про час та місце розгляду справи позивачка та її представник не з`явились. Позивачкою скеровано заяву про розгляд справи у її відсутності. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

Відповідачем ОСОБА_3 скеровано до суду відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач позов заперечує. Заперечуючи позов покликається на те, що в межах згаданого у позовній заяві кримінального провадження судом не ухвалено та не постановлено жодного рішення. Матеріали кримінального провадження не можуть використовуватись як докази у даній цивільній справі. Висновок почеркознавчої експертизи, наявний у матеріалах кримінального провадження не може судом братись до уваги, оскільки не складений для подачі до суду. Спірний автомобіль є спільною власністю подружжя. Просив в позові відмовити.

В судове засідання належно повідомлений про час та місце розгляду справи ОСОБА_3 не з`явився, представника не скерував. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

ТОВ "Документавто" скеровано відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач позов заперечує з підстав помилково обраного способу захисту порушеного права.

Заперечуючи позов відповідач покликається на те, що договір, який не укладено не може бути визнаний недійсним. Визнання договору недійсним є неналежним способом захисту у випадку оспорювання самого факту укладення правочину через відсутність волевиявлення (підробку підпису). Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права шляхом визнання обов`язку боржника за договором відсутнім.

Автомобіль вибув з володіння власника позивачки за її бажанням, а саме у спосіб передачі реєстраційного посвідчення іншій особі. Власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. У випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Позивач, несучи ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі, передала відповідачу ОСОБА_2 . Відповідно позивач не позбавлена можливості захистити своє право шляхом звернення з позовом до суду про відшкодування збитків до особи, якій вона передала річ у користування і володіння.

ТОВ "Документавто" стверджує, що у нього відсутній автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно вимога до Товариства про повернення авто є безпідставна. Просить у позові відмовити.

В судове засідання належно повідомлене про час та місце розгляду справи ТОВ "Документавто" представника не скерувало. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

В судове засідання належно повідомлений про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 не з`явився, представника не скерував. Відзив на позовну заяву не скерував також. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Галицького районного суду від 24 липня 2025 року розірвано укладений 14 жовтня 2011 року шлюб між сторонами позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 7-10).

03 серпня 2022 року у період шлюбу за позивачкою ОСОБА_1 здійснено реєстрацію автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03 серпня 2024 року (а.с. 12).

26 березня 2025 року між ТОВ «Документавто» з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, вбачається «підписано» договір комісії №8096/25/1/000052 відповідно до якого комісіонер зобов`язується за дорученням ОСОБА_1 здійснити продаж належного їй транспортного засобу (а.с. 14-15).

26 березня 2025 року ТОВ «Документавто» та ОСОБА_1 вбачається «складено» акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №8096/25/1/000052 автомобіля VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску (а.с. 18).

27 березня 2025 року ТОВ «Документавто» та ОСОБА_1 вбачається «складено» акт приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин що мають ідентифікаційні номери автомобіля VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску (а.с.16).

27 березня 2025 року ТОВ «Документавто» та ОСОБА_1 вбачається «складено» акт технічного стану транспортного засобу автомобіля VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску (а.с. 17).

05 квітня 2025 року зареєстроване кримінальне провадження №12025091170000212 за заявою ОСОБА_1 з попередньою кваліфікацією - частина 3 статті 358 КК України по факту перереєстрації транспортного засобу - автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску без відома ОСОБА_1 . Підроблення договору комісії за попередньою змовою групою осіб (а.с. 13).

За змістом висновку почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №12025091170000212 підписи у в договорі комісії №8096/25/1/000052 від 8 квітня 2025 року, акті приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин що мають ідентифікаційні номери, між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером без дати на номера та акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №8096/25/1/000052 від 26.03.2025 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Експерт ствердив, що попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України (а.с. 19-23).

На виконання договору комісії 27 березня 2025 року між ТОВ «Документавто» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу №8096/25/1/000052 за змістом якого ТОВ «Документавто» продало автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску ОСОБА_3 (а.с. 27).

3.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Передбачених частиною 2 статті 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259 ЦПК України та частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог частини 4 статті 268 ЦПК України, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1 статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 дав судам роз`яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (частини перша та друга статті 61 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню (частина третя статті 57 СК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (стаття 1011 ЦК України).

«У постанові від 26 жовтня 2022 року, ухваленій у справі № 227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За встановленими у справі обставинами, оспорюваний договір ОСОБА_5 не підписував та, відповідно, волевиявлення щодо правочину не було, істотних умов цього договору не погоджував.

З урахуванням викладеного немає підстав вважати договір оренди (майнового найму) нежитлового приміщення від 20 травня 2015 року укладеним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це і стверджується позивачем і достеменно встановлено судом).

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним,шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.»

«У постанові від 23 січня 2024 року, ухваленій у справі № 523/14489/15-ц, Велика Палата Верховного Суду виснувала, зокрема, вважає правильним висновок судів про те, що підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу щодо розпорядження майном, набутим під час шлюбу, є не лише відсутність згоди іншого з подружжя на його вчинення, але й недобросовісність набувача з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном згідно із частиною першою статті 319 ЦК України. Однак розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (частини перша та друга статті 369 ЦК України).

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним зі співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника в разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина четверта статті 369 ЦК України).

Розвиваючи висновок, сформульований у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказала, що презумпція розпорядження спільним майном одним із подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той із подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (пункт 96).»

Враховуючи зазначені норми права та встановлені обставини, зокрема те, що:

-титульним власником автомобіля VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску, д.н.з . НОМЕР_1 є позивачка ОСОБА_1 ;

-договір комісії №8096/25/1/000052 від 26 березня 2025 року, який укладений між ТОВ «Документавто» та ОСОБА_1 , позивачкою ОСОБА_1 не підписаний, відтак такий слід оцінити як не укладнений, що виключає можливість визнання такого недійсним.

-для укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу №8096/25/1/000052 від 27 березня 2025 року, укладеного між ТОВ «Документавто» та ОСОБА_3 , ТОВ «Документавто» - продавець не наділене повноваженнями на укладення такого (договір комісії не укладено), а покупець ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зокрема будучи батьком одного з подружжя за обставинами справи не міг не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що згода принаймні одного з подружжя на відчуження майна відсутня,

а також те, що визнання такого договору недійсним позивачкою здійснюється для реалізації наступної вимоги, відтак позов в цій частині підлягає до задоволення;

-враховуючи недійсність договору купівлі-продажу транспортного засобу №8096/25/1/000052 від 27 березня 2025 року, укладеного між ТОВ «Документавто» та ОСОБА_3 слід зобов`язати ОСОБА_3 , особу покупця за недійсним правочином повернути автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску, д.н.з . НОМЕР_1 позивачці.

Відтак, позов слід задовольнити частково.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 88, 200, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовом ОСОБА_1 до:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Документавто»;

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та повернення майна,

- задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №8096/25/1/000052 від 27 березня 2025 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Документавто» та ОСОБА_3 , предметом якого є автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску, д.н.з . НОМЕР_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску, д.н.з . НОМЕР_1 позивачці ОСОБА_1 .

В позові в частині вимог:

- визнати недійсним договір комісії №8096/25/1/000052 від 26 березня 2025 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Документавто» та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Документавто» повернути автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS 2007 року випуску, д.н.з . НОМЕР_1 позивачці ОСОБА_1

- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 ;

відповідачі:

-ТОВ «Документавто», місцезнаходження якого за адресою: вул. Київська, 108/В, м. Рівне, Рівненська обл., ідентифікаційний номер юридичної особи - 43475307;

- ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_2 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_5 .

СуддяТарас ГАПОЛЯК