Рішення № 139364241, 20.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2026Справа № 910/4362/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний млин

про стягнення 851237,32 грн.

за участі представників:

від позивача: Чередникова А.С.

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний млин про стягнення за Договором поставки №17/п від 30.01.2026 заборгованості в розмірі 821 289,94 грн., пені в розмірі 25 719,51 грн., 3% річних у розмірі 4 227,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

24.04.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2026 задоволено частково клопотання відповідача про витребування доказів, витребувано у ТОВ "МКО Транс-Сервіс" для огляду в судовому засіданні оригінали письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви. Також, судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів у ГУ Пенсійного фонду України у м. Києві.

Ухвалою суду від 07.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 13.08.2026 судом оглянуто оригінали документів (накладні).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний млин про призначення судової експертизи залишено без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що до позову не надані документи, які би містили належні докази повноважень осіб, які за доводами позивача приймали товар та підписали товарно-транспортні накладні. Також, у відзиві зауважено, що складені позивачем податкові накладні та акт звірки не можуть підтверджувати факт передачі товару відповідачу та наявності боргу. При цьому, часткова оплата не свідчить про безумовне визнання відповідачем боргу в повному обсязі. Крім того, відповідач звернув увагу на неврахування позивачем у розрахунку пені банківських днів.

У відповіді на відзив позивач, зокрема, зазначив, що видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт прийняття товару.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 між позивачем (далі Постачальник) та відповідачем (далі Покупець) укладено Договір поставки №17/п, відповідно до п. 1.1. якого Предметом договору є поставка пшениці 2,3,4 класу, жита 1, 2, 3 класу відповідно до умов Даного Договору.

Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити зерно пшениці 2,3,4 класу, жита 1,2,3 класу, надалі Товар (п. 1.2. Договору).

У пункті 1.4. Договору остаточною для визначення кількості зерна, що підлягає оплаті за Даним Договором, являється вага на елеваторах Покупця. Місцем виконання Договору є елеватори ТОВ «Столичний млин» за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 81.

Згідно з пунктом 1.5 Договору вид товару, його ціна, кількість та терміни поставки на кожну партію визначається додатковими Угодами Сторін, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору умови поставки визначаються в Додатковій угоді Сторін, яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.5. Договору визначено терміни, порядок та форма розрахунків: оплата: 86% - протягом 3 банківських днів з моменту поставки, а решта 14% для пшениці протягом 3 банківських днів після реєстрації податкових накладних Постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.5.1. Договору); 80% - протягом 3 банківських днів з моменту поставки, а решта 20 % для жита протягом 3 банківських днів після реєстрації податкових накладних Постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних. (п. 3.5.2. Договору).

26.02.2026 до вказаного договору укладено додаткову угоду № 3 «Протокол погодження цін», відповідно до п. 1 якої сторони погодили поставку товару «Пшениця 2 класу врожаю 2025 року» у обсязі 180,00 +/- 10% тон за ціною 10 351,20 грн. за тону (з них ПДВ 1 271,20 грн.). Вказана ціна визначена на умовах поставки СРТ елеватор «Покупця» ( м. Київ, вул. Межигірська, 81). Термін дії Даної Угоди встановлюється з 26.02.2026 і діє до 27.02.2026 року (п. 3. Додаткової угоди).

У пункті 4 додаткової угоди від 26.02.2026 № 3 визначено порядок оплати: 86% - протягом 3 банківських днів з моменту поставки, а решта 14% для пшениці протягом 3 банківських днів після реєстрації податкових накладних Постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з видатковою накладною від 27.02.2026 №110 позивачем поставлено відповідачу товар «Пшениця 2 класу врожаю 2025 року» у кількості 180 780 кг, вартістю 1 871 289,94 грн. (з яких ПДВ 229 807, 54 грн.). Дана видаткова накладна підписана та скріплена печатками обох сторін.

На підтвердження поставки товару позивачем також надано наступні товарно-транспортні накладні: №15 від 26 лютого 2026 року, на поставку Пшениці 2 класу врожаю 2025 року у кількості 25 700 кг. №14 від 26 лютого 2026 року, на поставку Пшениці 2 класу врожаю 2025 року у кількості 24 940 кг; №13 від 26 лютого 2026 року, на поставку Пшениці 2 класу врожаю 2025 року у кількості 24 240 кг; №1 від 24 лютого 2026 року, на поставку Пшениці 2 класу врожаю 2025 року у кількості 39 720 кг (відвантаження відбулось 27.02.2026), №108 від 24 лютого 2026 року, на поставку Пшениці 2 класу врожаю 2025 року у кількості 42 240 кг (відвантаження відбулось 27.02.2026), №110 від 24 лютого 2026 року, на поставку Пшениці 2 класу врожаю 2025 року у кількості 23 940 кг.

Водночас, відповідач оплатив товар лише на суму 1 050 000,00 грн., у зв`язку з чим залишок боргу становить 821 289,94 грн.

Як слідує з витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, 06.03.2026 позивачем здійснено реєстрацію податкової накладної від 27.02.2026 № 110 на суму 1 871 289,94 грн., у тому числі ПДВ 229 807, 54 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на підставі договору поставки від 30.01.2026 №17/п поставив відповідачу товар за підписаною обома сторонами видатковою накладною від 27.02.2026 №110 на суму 1 871 289,94 грн., з якої відповідачем оплачено 1 050 000,00 грн.

Таким чином, залишок боргу відповідача за поставлений за договором товар становить 821 289,94 грн.

Судом ураховані заперечення відповідача з приводу не надання позивачем доказів наявності повноважень в осіб, які приймали товар та підписали товарно-транспортні накладні.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час, коли оформлювалися спірні накладні) наведено визначення поняття «господарська операція» це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; «первинний документ» це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Із матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна від 27.02.2026 №110 на суму 1 871 289,94 грн. містить всі необхідні реквізити, визначені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також містить печатку юридичної особи відповідача.

Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17.

Отже, видаткова накладна від 27.02.2026 №110 є належним та достатнім доказом на підтвердження поставки відповідачу товару на суму 1 871 289,94 грн. При цьому, дана видаткова накладна підписана 27.02.2026, тобто після товарно-транспортних накладних, датованих 24-26.02.2026 року.

При цьому, суд зауважує, що не надання позивачем довіреностей на отримання товару до спірних товарно-транспортних накладних не спростовує факт поставки товару, підтверджений первинним документом - видатковою накладною. До того ж, на товарно-транспортних накладних наявні відбитки печатки відповідача.

Щодо наданої позивачем податкової накладної на спірну поставку товару, суд зауважує що остання оцінюється судом у сукупності з видатковою накладною.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що позивачем надано до позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків за період із 01.01.2025-13.04.2026, проте даний акт відповідачем не підписаний, та доказів його направлення відповідачу матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Ураховуючи вищевикладене, дослідивши надані обома сторонами докази, приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 821 289,94 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку порушення умов, вказаних в п. 3.5. Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05% за кожний банківський день прострочення від вартості неоплаченої партії зерна.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Водночас, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховано пеню, виходячи з календарних днів прострочення, а не банківських днів.

Отже, за арифметичним перерахунком суду, здійсним із урахуванням банківських днів у визначеному позивачем періоді прострочення, із відповідача підлягає стягненню 18564,32 грн. пені, з яких: 15289,57 грн. пеня, нарахована за період із 05.03.2026 до 15.04.2026 на 86% ціни товару, 3274,75 грн. - пеня, нарахована за період із 12.03.2026 до 15.04.2026 на 14% ціни товару.

При цьому, розрахунок трьох процентів річних на загальну суму 4227,87 грн. здійснений позивачем арифметично правильно.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний млин (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 81; ідентифікаційний код 37175801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" (37500, Полтавська обл., Лубенський район, м. Лубни, вул. Вишневецьких, буд. 4В; ідентифікаційний код 43593108) 821 289 (вісімсот двадцять одну тисячу двісті вісімдесят дев`ять) грн. 94 коп. основного боргу, 18564 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 32 коп. пені, 4 227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. 87 коп. трьох процентів річних, а також 10128 (десять тисяч сто двадцять вісім) грн. 99 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 31.08.2026 року.

Суддя К.В. Полякова