Рішення № 139364229, 31.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1258/26

Провадження №2/338/1158/26

31 серпня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю : секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 581737001 від 12 лютого 2026 року.

Позов обґрунтовано тим, що 12 лютого 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем із використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено в електронній формі договір № 581737001 про надання кредиту.

За умовами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 1 % на день. Строк кредитування становив 16 тижнів, із 12 лютого до 04 червня 2026 року. Крім того, договором передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 2400 грн.

Відповідач прийняв пропозицію укласти договір шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-8099, направленого на зазначений ним номер телефону.

Позивач виконав свої зобов`язання та перерахував 12000 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконав, платежів на погашення заборгованості не здійснював.

Станом на 09 липня 2026 року позивач визначив заборгованість у загальному розмірі 33960 грн, яка складається із: 12000 грн заборгованості за тілом кредиту; 13560 грн заборгованості за процентами; 2400 грн заборгованості за комісією; 6000 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість і 2662,40 грн судового збору.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача просила про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримав, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 12 лютого 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем із використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено в електронній формі договір № 581737001 про надання кредиту.

За умовами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 1 % на день. Строк кредитування становив 16 тижнів, із 12 лютого до 04 червня 2026 року. Крім того, договором передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 2400 грн.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію про належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 та рух коштів за рахунком, відкритим для її обслуговування.

Згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» від 18 серпня 2026 року № БТ/Е-35771 банківська картка № НОМЕР_1 та відповідний рахунок відкриті на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Із наданої банком виписки вбачається, що 12 лютого 2026 року о 15 год 30 хв 55 с на рахунок відповідача від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зараховано 12000 грн. Платежів відповідача на користь позивача протягом дослідженого періоду виписка не містить.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними і достатніми у своїй сукупності.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частин першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, якими обмінялися сторони, або волю сторін виражено за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що без отримання електронного листа чи повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою особистого логіна і пароля електронний договір не був би укладений, тому такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, а також від 8 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25.

Матеріали справи містять пропозицію укласти договір, акцепт, текст договору, паспорт споживчого кредиту, анкету відповідача та візуальну послідовність дій клієнта в інформаційній системі кредитодавця.

Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем окремим одноразовим ідентифікатором UA-3470, а акцепт пропозиції укласти договір - одноразовим ідентифікатором UA-8099. В акцепті зазначені персональні дані відповідача, номер його телефону, електронна адреса та реквізити банківської картки.

Наведені відомості узгоджуються між собою та з відповіддю АТ «Універсал Банк». Тому суд вважає доведеним, що саме ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладення договору, та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Позивач перерахував відповідачу 12000 грн, що підтверджується не лише складеною платіжним посередником довідкою, а й безпосередньо банківською випискою з рахунку відповідача. Доказів повернення кредиту повністю або частково суду не надано. Тому вимога про стягнення 12000 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою.

Щодо процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Пунктами 2.3, 2.4, 2.8, 2.13 та 2.14 договору встановлено строк кредитування тривалістю 113 днів: із 12 лютого до 04 червня 2026 року включно, а також фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % на день.

Відповідно до умов договору проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування коштами з урахуванням дня видачі та дня повернення кредиту.

Графік платежів передбачав поступове погашення тіла кредиту, у зв`язку із чим за умови належного виконання договору загальна сума процентів мала становити 9872,82 грн.

Однак відповідач не здійснив жодного передбаченого графіком платежу. Тому протягом усього строку кредитування непогашений залишок кредиту становив 12000 грн.

Нараховані позивачем проценти становлять:

12 000 грн ? 1 % ? 113 днів = 13560 грн.

Проценти нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування - до 04 червня 2026 року включно. Після закінчення строку кредитування договірні проценти позивачем не нараховувалися.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитодавця охороняються частиною другою статті 625 ЦК України.

Оскільки у цій справі 13560 грн процентів нараховано виключно протягом погодженого сторонами строку кредитування, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості нарахування договірних процентів після закінчення такого строку позивачем не порушені.

З урахуванням наведеного вимога про стягнення 13560 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення 2400 грн комісії суд доходить такого висновку.

Пунктом 2.5 договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 2400 грн, яка нараховується в день видачі коштів.

У пункті 1.6 договору комісію визначено як одну зі складових оплати за надання та користування кредитом. У паспорті споживчого кредиту цей платіж зазначено в розділі «Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору» як «комісія за надання кредиту».

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб.

Водночас частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умова договору про споживчий кредит, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, що не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Видача кредиту є виконанням кредитодавцем його основного обов`язку за кредитним договором і здійснюється у власному інтересі кредитодавця з метою виконання укладеного правочину. Вона не є окремою додатковою чи супутньою послугою, яку замовив відповідач.

Позивач не зазначив і не довів, яку саме додаткову або супутню послугу було надано відповідачу за 2400 грн, окрім безпосередньої видачі кредитних коштів.

Саме по собі зазначення розміру комісії в договорі, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів свідчить про розкриття її розміру, однак не змінює правової природи дії, за яку такий платіж установлено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що умова договору про споживчий кредит, яка встановлює плату за дії кредитодавця, які відповідно до закону повинні здійснюватися безоплатно або не є окремою послугою споживачу, є нікчемною. Для застосування наслідків нікчемності такої умови не вимагається пред`явлення окремого позову про визнання її недійсною.

Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15 також зазначив, що на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялися і кредитодавцем фактично не надавалися. Умови про платежі за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь, є несправедливими та не можуть бути підставою для стягнення відповідних сум.

З урахуванням наведеного умова договору про сплату комісії саме за видачу кредиту є нікчемною, а тому вимога про стягнення 2400 грн задоволенню не підлягає.

Щодо 6000 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000 % річних відповідно до статті 625 ЦК України. Розмір таких процентів за кожний день обмежено 2 % неповернутої суми кредиту, а їх загальний розмір - половиною суми одержаного кредиту.

Позивач нарахував 6000 грн процентів за статтею 625 ЦК України, тобто максимальний передбачений договором розмір.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування процентів річних та інфляційних втрат є мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплатити неустойку за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання такого договору, підлягають списанню кредитодавцем.

Пленум Верховного Суду в постанові від 7 лютого 2025 року № 6 зазначив, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України законодавець установив особливі наслідки прострочення кредитних і позикових зобов`язань у період воєнного стану, які полягають у звільненні позичальника від усіх видів відповідальності, визначених частиною другою статті 625 ЦК України.

Договір укладено 12 лютого 2026 року, а всі нарахування за прострочення здійснено під час дії воєнного стану. Тому відповідач звільнений від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а нараховані позивачем 6000 грн підлягають списанню.

Вимога про їх стягнення задоволенню не підлягає.

Отже, із заявлених позивачем 33960 грн стягненню підлягають 25560 грн, які складаються із 12000 грн заборгованості за кредитом і 13560 грн процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив 2662,40 грн судового збору. Позов задоволено на суму 25560 грн із заявлених 33960 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 2662,40 грн ? 25560 грн ? 33 960 грн = 2003,86 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 280-285, 274-279 ЦПК України, статтями 205, 207, 525, 526, 530, 625, 626-628, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 581737001 про надання кредиту від 12 лютого 2026 року в загальному розмірі 25560 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка складається із: 12000 грн заборгованості за кредитом; 13560 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 2400 грн комісії за видачу кредиту та 6000 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2003 (дві тисячі три) гривні 86 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий???????????????????????? ???О. А. Шишко