Ухвала суду № 139364099, 01.09.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 2-1498/11

Провадження 4-с/193/1/26

У Х В А Л А

іменем України

01 вересня 2026 року с-ще. Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

при секретарі Ратушної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невжитті заходів щодо зняття арешту з майна, зобов`язання дій по зняттю арешту, інші учасники справи:Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, АТ КБ "ПриватБанк" -

В С Т А Н О В И В:

12.08.2026 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невжитті заходів щодо зняття арешту з майна, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування скарги зазначив, що 12 серпня 2024 року при вчиненні нотаріальних дій, йому стало відомо про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власности на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація про накладення арешту на все належне йому майно (реєстраційний номер обтяження: 10165288, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника, ВП 20924128, 20.08.2010, ВДВС Лутугинського РУЮ; реєстраційний номер обтяження: 12156691, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, ВП 31076389, 13.02.2012, ВДВС Лутугинського РУЮ, головний державний виконавець Воронухіна Д.С.; реєстраційний номер обтяження: 12145298, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно, ВП 31077010, 08.02.2012, ВДВС Лутугинського РУЮ, Сирова О.А. старший державний виконавець). Підстава накладення арешту скаржнику не відома. 20 серпня 2024 року він звертався до Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про припинення обтяження та зняття арешту із належного йому нерухомого майна, яке було отримано відділом державної виконавчої служби 28 серпня 2024 року. Однак, відповіді на звернення не отримав. У зв`язку з цим, 02 червня 2026 року він повторно звернувся до Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту з нерухомого майна.

Листом за № 6012 від 09 червня 2026 року йому було відмовлено у наданні інформації щодо виконавчих проваджень № 31076389 та № 31077010 з тих підстав, що він не являється стороною зазначених проваджень. 03 липня 2026 року його представник звернувся до Луганського відділу державної виконавчої служби із адвокатським запитом на предмет надання інформації щодо можливості припинення обтяження та зняття арешту з нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 12156691, накладений відділом державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно на боржника, ВП 31076389, 13.02.2012 року та реєстраційний номер обтяження 12145298, накладений відділом державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно, ВП 31077010, 08.02.2012 року).

У відповідь на зазначений запит Луганським відділом державної виконавчої в служби у Луганському районі Луганської області було надіслано повідомлення за № 7097 від 21 липня 2026 року (яке було отримано представником 28 липня 2026 року), із якого йому стало відомо, що перевіркою даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень окремого спецрозділу, який є архівною складовою ARAM частиною Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, щ на виконанні у Лутугинському РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області перебувало виконавче провадження АСВП 31076389 з примусового виконання виконавчого листа від 07 грудня 2011 року №2-*1498, виданого Лутугинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанку» заборгованості за кредитним договором 111640,93 грн. 08 лютого 2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 08 грудня 2016 року державним виконавцем згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Скаржником було виявлено помилку у виконавчих документах (ВП-спецрозділ), де сума заборгованості зазначається як 111640,93 грн., в той час як згідно рішення Лутугинського районного суду у справі № 2-1498/11 11640,93 грн.

Враховуючи вищевикладене вважає, що про наявність підстав (невірно зазначена сума) для накладення арешту на належне йому нерухоме майно у рамках виконавчого провадження 31076389 йому стало відомо лише 28 липня 2026 року , з отриманої відповіді.

Зазначив, що виконавче провадження № 31076389 було завершене у 2016 році, повернуті виконавчі документи для примусового виконання повторно не пред`являлись та будь-які виконавчі провадження відносно нього на даний час - відсутні. Вважає, що відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутнісь правової підстави для здійснення примусового виконання судового рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання. При цьому, подальше існування обтяження в Державному реєстрі прав, є перешкодою для реалізації його прав, як власника майна. Таким чином, враховуючи, що станом на час звернення до відділу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з нерухомого майна строки для пред`явлення виконавчого документа до виконання минули, уповноваженою особою державної виконавчої служби було допущено протиправну бездіяльність щодо незняття арешту з належного йому нерухомого майна. Враховуючи положення ст.ст. 18,40,56,59 ЗУ "Про виконавче провадження", на підставі ст. 447-449 ЦПК України прохав визнати дії у вигляді не знаття арешту з майна протиправною бездіяльністю, забов`язати зняти арешт з майна у виконавчому провадженні № 31076398.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.08.2026 справу передано в провадження судді Кравченко Н.О.

Скаржник ОСОБА_1 та його представник до суду не з`явились, подано заяви про розгляд скарги у їхню відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подано клопотання про розгляд справи у його відсутність. Заперечень не подано, матеріали виконавчого провадження не надіслані.

Клопотання про витребування доказів не подані.

За таких підстав суд розглядає справу за наявними у справі доказами та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заперечення проти скарги, викладені у відзиві, всебічно перевіривши обставини, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Скарга повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;

5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;

6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;

7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;

8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

В порушення п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України заявником не надано ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

До матеріалів справи додано заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з майна боржника від 20 серпня 2024 року та повторна заява від 02.06.2026 року, на які посилається заявник. Вважає, що про порушення свого права накладенням арешту дізнався 28.07.2026 року через свого представника.

Зі скаргою звернувся 06.08.2026 року АТ Укрпоштою, яку отримано судом 12.08.2026 року.

Доказів виконання рішення Лутугинського районного суду від 24.11.2011 року про стягнення заборгованості суду не надано.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

У частині першій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, загальні права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанов про арешт майна позивача) з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 757/23139/18.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права та є різновидом негаторного позову (пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц).

У той же час, порядок розгляду саме скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Тобто, якщо виконавче провадження закінчено, знищено, особа не є боржником, а тому неправильним є вимагати від державного виконавця вчинення будь-яких дій, оскільки й виконавчого провадження вже немає. У такому разі арешт знімається судом (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

В даному випадку скаргу подано саме боржником у виконавчому провадженні, відкритому за рішенням суду та не виконаним по цей час.

Згідно прохальної частини перед судом ставиться питання про визнання протиправною дій уповноваженої особи щодо не зняття арешту з належного особі майна та зобов`язання зняти арешт.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся з питання вчинення нотаріальних дій та від нотаріуса йому стало відомо про те, що 20.08.2010 року за реєстраційним номером 12156691, зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна на підставі постанови державного виконавця ВП №31076389 від 13.02.2012 року, на майно боржника; за реєстраційним номером обтяження 12145298 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням обтяження ВП 31077010 від 08.02.2012 року.

Заявником не доведено, що на момент винесення постанови про арешт майна боржника і зараз, дії державного виконавця були незаконними. Не мав державний виконавець й обов`язку знімати арешт, оскільки суду не доведено, що виконавче провадження має статус «завершено у зв`язку з виконанням рішення». Доказів знищення виконавчого провадження не надано.

Арешт може скасувати суд внаслідок пред`явлення позову власником майна (яка вважає, що підстав для збереження арешту немає) до особи в інтересах якої було накладено арешт. Скаржником неправильно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду 14.05.2025 ухвалила постанову у справі №2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24), якою не відступала від свого попереднього висновку, а навпаки підтвердила, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для безумовного зняття арешту з майна боржника. Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу. Таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Його бездіяльність не є порушенням прав заявника, оскільки на момент розгляду скарги відсутні докази законних підстав для зняття арешту в порядку розгляду скарги на дії державного виконавця.

Керуючись статтями 158, 260, 261, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невжитті заходів щодо зняття арешту з майна, зобов`язання дій по зняттю арешту, інші учасники справи:Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, АТ КБ "ПриватБанк" - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Н.О.Кравченко