Рішення № 139364068, 31.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2026Справа № 910/7122/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київський культурний кластер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24»

про стягнення 973 928, 31 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київський культурний кластер» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» про стягнення 973 928, 31 грн, з яких: 47 713 грн 94 коп. заборгованість за оренду за договором №3455 від 13.09.2021; 71 446 грн 68 коп. заборгованість за відшкодування комунальних послуг за договором №210-Лейп від 20.09.2021; 566 651 гривень 65 коп. - неустойка за кожен день користування майном після дати припинення договору №3455 від 13.09.2021; 128 855 гривень 48 коп. - пеня в розмірі подвійної ставки Національного банку за договором №3455 від 13.09.2021; 1 431 грн 42 коп. штраф в розмірі 3% від суми заборгованості за договором №3455 від 13.09.2021; 10 277 гривень 36 коп. - пеня у розмірі 1% від несплаченої суми простроченого зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за договором №210-Лейп від 20.09.2021; 11 538 гривень 18 коп. 3% річних за договором №3455 від 13.09.2021; 13 307 гривень 65 коп. - 3% річних за договором №210-Лейп від 20.10.2021; 54 263 гривень 48 коп. - інфляційні витрати за Договором №3455 від 13.09.2021; 68 442 гривень 47 коп. - інфляційні витрати за Договором №210-Лейп від 20.10.2021;

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду відповідач не отримав.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6039/6080 змінено назву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адмінстрації) «Київкінофільм» на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський культурний кластер».

12 травня 2023 року відповідні зміни були зареєстровані і внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно Комунальне підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський культурний кластер» подає позов як правонаступником Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм».

13.09.2021 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Орендодавець) та Товариством з обмежено відповідальністю «Ресурс 24» (далі Орендар/Відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №3455 (далі - Договір №3455).

Згідно договору №3455 від 13.09.2021 Балансоутримувачем об`єкту оренди - нежитлового приміщення на першому поверсі загальною площею 142,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Курбаса Леся,8 є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київкінофільм» (далі Позивач).

Відповідно до Акта приймання-передачі нерухомого майна від 13.09.2021 Орендодавець передав об`єкт оренди згідно договору оренди №3455 від 13.09.2021 Орендарю в орендне користування.

Згідно п.11 розділу І Договору №3455 від 13.09.2021, договір укладений строком на 3 роки.

11.07.2024 за договором №3455 від 13.09.2021 листом №060/48-382 позивач повідомив відповідача про не продовження договору оренди №3455 від 13.09.2021 після 13.09.2024 строку закінчення строку оренду, в зв`язку з тим, ТОВ «Ресурс 24» не повідомив за три місяці Орендодавця про продовження договору оренди, відповідно до Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою КМУ №483 від 03.06.2020.

29.07.2024 Наказом Департаменту комунальної власності м. Києва №6112-ОД Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва було відмовлено у продовженні договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 13.09.2021 №3455, укладеного з ТОВ «Ресурс 24».

29.07.2024 листом №060/48-416 позивач повідомив ТОВ «Ресурс 24» про не продовження договору оренди №3455 від 13.09.2021 після закінчення строку, на який його було укладено, та повернення орендованого приміщення Балансоутримувачу за актами приймання-передачі від 13.09.2024. З листом надіслано два примірника цих актів.

У відповідності до п.12.12. Розділу ІІ договору №3455 Майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна.

Після 13.09.2024 строку закінчення дії договору №3455 від 13.09.2021 відповідач орендоване приміщення не звільнив, акти повернення орендованих приміщень не підписав.

В зв`язку з тим, що відповідач відмовився добровільно звільняти орендовані приміщення після закінчення строку дії договору №3455, позивач звернувся до суду з позовом про примусове виселення.

Листом №060/48-592 від 19.11.2024 Позивач, як Балансоутримувач, звернувся до Орендодавця Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської влади (Київської міської державної адміністрації) з проханням звернутись до суду із відповідними позовними заявами щодо виселення ТОВ «Ресурс 24» за договором оренди № 3455 нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 13 вересня 2021 року оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 17 березня 2023 року. Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської влади (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про виселення ТОВ «Ресурс 24» з приміщень орендованих за договорами №3455 та №3698.

Господарський суду міста Києва у справі №910/5380/25 від 25.06.2025 вирішив позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс 24" (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 23/25, код 43910275) з нежитлових приміщень загальною площею 142,9 м2 та 132,43 м2 по вул. Леся Курбаса, 8 у м. Києві. Рішення суду було виконано 27.01.2026 в рамках виконавчого провадження ВП №79365736 від 27.01.2026, що підтверджується: листом Департаменту комунальної власності м. Києва №062/02-07-562 від 29.01.2026, Актом державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №79365736 від 27.01.2026, Постановою про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №79365736від 27.01.2026.

Таким чином, за договором №3455 від 13.09.2021 Орендар користувався орендованою площею нежитлового приміщення з дати прийняття приміщення в оренду згідно приймання-передачі нерухомого майна - 13.09.2021 протягом трьох років, однак по закінченню строку дії договору орендоване приміщення Орендодавцю не повернув, з приміщення не виїхав і продовжив їм користуватись до 27.01.2026 - дати примусового виселення виконавчою службою за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5380/25 від 25.06.2025.

Пунктом 4.1. Розділу ІІ договору №3455 Орендаря зобов`язано звільнити приміщення протягом трьох робочих днів у разі припинення договору та повернути орендоване Майно. Орендар зобов`язаний сплати орендну палату, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди.

Відповідно до пункту 4.3. Розділу ІІ договорів №3455 майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акту повернення орендованого Майна.

Відповідно до п.8.1. Розділу І договору №3455 орендна плата становить 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень на місяць, без податку на додану вартість.

Відповідно до п.9.1. Розділу І договору №3455 розмір авансового внеску орендної плати становить 40 000,00 (сорок тисяч) гривень дві місячні орендні плати, без податку на додану вартість.

Відповідно до п.10 Розділу І договору №3455 розмір забезпечувального депозиту становить 40 000,00 (сорок тисяч) гривень, без податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4.7 Розділу ІІ договору №3455 Балансоутримувач перераховує забезпечувальний депозит у обсязі, передбаченому рішенням Київської міської ради про бюджет на відповідний рік до бюджету м. Києва, якщо Орендар відмовився від підписання акту повернення з оренди орендованого Майна у строк визначений цим Договором. Пунктом 4.2. Розділу ІІ договору №3455 строк підписання і повернення підписаних Орендарем 2-х екземплярів акту повернення з оренди орендовано майна становить наступний робочий день з моменту їх отримання від Балансоутримувача.

Відповідно до п. 3.1. Розділу ІІ договору №3455 Орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1. пункту 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Відповідно до п. 3.2. Розділу ІІ договору №3455 Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає першій місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Відповідно до п.3.3. Договору №3455 Орендар сплачує орендну плату Балансоутримувачу до 15 числа поточного місяця за поточний місяць.

Рішенням Київської міської ради від 30.03.2022 №4554/4592, зокрема п. 1.2.2. вирішено, що з 01.08.2022 і на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарям, визначеним у додатку 1 до цього рішення, та орендарям, які здійснюють підприємницьку діяльність на об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають на балансі комунальних підприємств, зазначених у додатку 2 до цього рішення, орендна плата нараховується в розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, установленої договором оренди.

Як зазначає Позивач 13.09.2021 Відповідач оплатив авансовий внесок орендної плати відповідно до п.9.1. Розділу І договору №3455, в розмірі 48 000,00 грн.

13.09.2021 Відповідач також оплатив забезпечувальний депозит, відповідно до п.10 Розділу І договору №3455, в розмірі 40 000,00 гривень.

Балансоутримувач повертає Орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилась після здійснення вирахувань, передбачених цим пунктом.

За договором №3455 відповідач сплачував оренду плату не в повному обсязі, в зв`язку із чим виникла заборгованість по орендній платі. (рахунки та платіжні інструкції наявні в матеріалах справи)

Відповідно до п. 3.7. Розділу ІІ договорів №3455 орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Балансоутримувачем.

Відповідно до п. 3.10. Розділу ІІ договорів №3455 припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Позивачем направлено Відповідачу акти звірки та претензії по сплаті боргу в 2024 та 2026 році, однак відповідач на них не відреагував, акти звірки не підписав, заборгованість не сплатив.

Таким чином у Відповідача наявна заборгованість по орендній платі в розмірі 47 713 гривень, 94 коп.

Крім того, в зв`язку з укладанням договору оренди №3455, між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київкінофільм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг №210-Лейп від 20.10.2021 (далі - Договір №210-Лейп).

Згідно пункту 1.1. Договору №210 -Лейп Сторона 1 Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса, 8 (далі Будівля), а Сторона 2 , як орендар за договором №3455 нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 13 вересня 2021 року, бере участь у витратах Сторони 1 на виконання вказаних робіт та фактично спожитих послуг із постачання електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації Будівлі, в поряду, на умовах та за тарифами, визначеними спеціальними комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Стороною 1 за цим Договором.

Відповідно до п. 6.1. Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє по 13 вересня 2024 року.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору №210-Лейп 6.1.1. Сторони дійшли згоди, що відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору розповсюджуються на відносини, що виникали з моменту укладення договору, викладеного в п. 1.1. цього Договору, а саме: з 13 вересня 2021 року.

Після 13.09.2024 - закінчення строку дії договору відповідач не звільнив орендоване приміщення і продовжив їм користуватись, а також споживати послуги, передбачені п. 1.1. Договору №210 -Лейп до дати примусового виселення, а саме до 27.01.2026 року.

Відповідно до п.2.1. Договору №210-Лейп Сторона 2 щомісячно до 20 числа місяця наступного за звітним здійснює Стороні 1 оплату вартості спожитих послуг :

- постачання електричної енергії;

- холодного водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації Будівлі, в поряду, на умовах та за тарифами, визначеними спеціальними комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями.

Відповідно до пункту 2.2. Договору №210-Лейп Сторона 2 здійснює оплату вартості спожитих послуг на підставі виставлених Стороною 1 рахунків за користування площею 142,9 кв.м.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору №210-Лейп Сторона 2 зобов`язується не пізніше 3(х) днів після отримання рахунків від Сторони 1 вносити плату на рахунок сторони 1 за обслуговування прилеглої території Будівлі, технічне обслуговування Будівлі, на ремонт Будівлі, фактичні спожиті комунальні послуги - із постачання електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації Будівлі.

За період з 13.09.2021 по 27.01.2026 за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг №210-Лейп Відповідачу були виставлені наступні рахунки на оплату і надані акти наданих послуг, однак Відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані послуги в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 71446 грн.68 коп.

29.07.2024 листом №060/48-416 Позивачем повідомлено Відповідача про не продовження договору оренди №3455 від 13.09.2021 після закінчення строку, на який його було укладено, та повернення орендованого приміщення Балансоутримувачу за актами приймання-передачі від 13.09.2024.

З листом надіслано два примірника цих актів. Після 13.09.2024 строку закінчення дії договору №3455 від 13.09.2021 відповідач орендоване приміщення не звільнив, акти повернення орендованих приміщень не підписав. Позивач був виселений з орендованого приміщення 27.01.2026 в рамках виконавчого провадження ВП №79365736 від 27.01.2026 за рішенням Господарського суду міста Києва у справі від 25.06.2025 №910/5380/25.

Таким чином, за договорами №3455 від 13.09.2021 Орендар користувався орендованою площею нежитлового приміщення після закінчення строку дії договору №3455 з 13.09.2021 до 27.01.2026.

Відповідно до пункту 4.3. Розділу ІІ договорів №3455 майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акту повернення орендованого Майна.

Відповідно до пункту 4.4. Розділу ІІ договору №3455 якщо Орендар не повертає Майно після отримання від Балансоутримувача Акта повернення з оренди орендованого Майна, орендар сплачує Балансоутримувачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування Майном після дати припинення цього Договору.

Неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування Майном після дати припинення цього Договору складає 566 651 грн. 65 коп.

Відповідно до п.3.8. Розділу ІІ договору №3455 на суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати. Пеня в розмірі подвійної ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати складає 128 855 грн. 48 коп.

Пунктом п.3.8. Розділу ІІ договору №3455 передбачено, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше три місяці, Орендар сплачує також штраф у розмірі 3% заборгованості, що становить - 1431,42 грн.

Відповідно до п. 5.7. Договору №210-Лейп у разі порушення строків оплати, передбачених п. 2.1. цього Договору, Сторона 2 сплачує на користь Сторони 1 пеню у розмірі 1% від несплаченої суми простроченого зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення. Пеня у розмірі 1% від несплаченої суми простроченого зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення за договором №210-Лейп складає 10 277 грн. 36 коп.

Відповідно до п.3.8. Розділу ІІ договору №3455 орендар згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми.

Розмір 3% річних від простроченої суми за договором №3455 складає 11 538 грн. 18 коп.

Розмір 3% річних від простроченої суми за договором №210-Лейп складає 13 307 грн 65 коп.

Розмір інфляційних витрат за Договором №3455 розрахований за весь час прострочення виконання зобов`язань складає 54 263 грн. 48 коп.

Розмір інфляційних витрат за Договором №210-Лейп розрахований за весь час прострочення виконання зобов`язань складає 68 442 грн. 47 коп.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 797 ЦК України встановлено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Змістом взаємних договірних зобов`язань сторін встановлено обов`язок орендодавця передати в оренду майно та здійснювати його утримання, а обов`язок орендаря прийняти це майно, здійснювати орендні платежі за користування орендованим майном та відшкодовувати витрати балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано.

Згідно п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, порушення Відповідачем договору оренди та договору про відшкодування витрат балансоутримувача, ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості чи будь-яких заперечень на позов, а також враховуючи відсутність доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 713, 94 грн. заборгованості по орендній платі та 71 446, 68 грн. заборгованості за відшкодування комунальних послуг за договором №210-Лейп від 20.09.2021, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 128 855, 48 грн. пені та 1 431, 42 грн. штрафу та 566 651, 65 грн. неустойки за договором оренди та 10 277, 36 грн. пені за договором відшкодування комунальних послуг.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до пункту 4.4. Розділу ІІ договору №3455 якщо Орендар не повертає Майно після отримання від Балансоутримувача Акту повернення з оренди орендованого Майна, орендар сплачує Балансоутримувачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування Майном після дати припинення цього Договору.

Відповідно до п.3.8. Розділу ІІ договору №3455 на суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати. Пеня в розмірі подвійної ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Пунктом п.3.8. Розділу ІІ договору №3455 передбачено, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше три місяці, Орендар сплачує також штраф у розмірі 3% заборгованості.

Відповідно до п. 5.7. Договору №210-Лейп у разі порушення строків оплати, передбачених п. 2.1. цього Договору, Сторона 2 сплачує на користь Сторони 1 пеню у розмірі 1% від несплаченої суми простроченого зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення. Пеня у розмірі 1% від несплаченої суми простроченого зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.

Здійснивши перерахунок пені штрафу та неустойки суд встановив, що розмір санкцій Позивачем розраховано вірно, відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 11 538 гривень 18 коп. 3% річних за договором №3455 від 13.09.2021; 13 307 гривень 65 коп. - 3% річних за договором №210-Лейп від 20.10.2021; 54 263 гривень 48 коп. - інфляційні витрати за Договором №3455 від 13.09.2021; 68 442 гривень 47 коп. - інфляційні витрати за Договором №210-Лейп від 20.10.2021.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договорами, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунки позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕСУРС 24» (Україна, 03115, місто Київ, вул. Пушиної Феодори, будинок 23/25, ідентифікаційний код 43910275) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ КЛАСТЕР» (Україна, 01024, місто Київ, б. Шевченка Тараса, будинок 3, ідентифікаційний код 35531906) заборгованість з орендної плати у розмірі 47 713 (сорок сім тисяч сімсот тринадцять) грн. 94 коп.,заборгованість за відшкодування комунальних послуг у розмірі 71 446 (сімдесят одна тисяча чотириста сорок шість) грн. 68 коп., пеню у розмірі 128 855 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 48 коп., штраф у розмірі 1 431 (одна тисяча чотириста тридцять один) грн. 42 коп., неустойка в розмірі 566 651 (п`ятсот шістдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн. 65 коп., пеня 1 % від несплаченої суми в розмірі 10 277 (десять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 122 705 (сто двадцять дві тисячі сімсот п`ять) грн. 95 коп., 3 % річних у розмірі 24 845 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок п`ять) грн. 83 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 608 (чотирнадцять тисяч шістсот вісім) грн. 92 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 57 350 (п`ятдесят сім тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва