Ухвала суду № 139363948, 19.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4579/26

Провадження № 4-с/191/11/26

У Х В А Л А

іменем України

19 серпня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Форощука О.В.

за участю секретаря судового засідання - Рибак М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу АТ «Державний ощадний банк України», інтереси якого представляє ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця округу Дніпропетровської області Селезньова М.О., боржник: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , а саме визнання дій приватного виконавця протиправними та скасування результатів оцінки майна,-

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся представник АТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 зі скаргою на дії приватного виконавця округу Дніпропетровської області Селезньова М.О., в якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо визначення вартості та оцінки майна боржника та скасувати результати оцінки транспортного засобу, проведеної у межах зведеного виконавчого провадження № 70594294.

В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 70594294 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , до складу якого входять, зокрема, виконавчі провадження № 70583765, № 70584517 та № 77151008.

У межах зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем 04.03.2026 проведено опис та арешт належного боржнику транспортного засобу марки PEUGEOT, модель 301, тип легковий загальний/CAR GENERAL СЕДАН-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , чорного кольору, об`ємом двигуна 1199.

Постановою приватного виконавця від 18.03.2026 для визначення вартості зазначеного транспортного засобу залучено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 .

За результатами проведеної оцінки складено звіт № 1004-11/26 від 10.04.2026 про оцінку описаного та арештованого майна, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу визначена у розмірі 232 500,00 грн без урахування ПДВ.

16.04.2026 приватним виконавцем на адресу стягувача направлено повідомлення про результати визначення вартості майна.

20.04.2026 АТ «Державний ощадний банк України» повідомило приватного виконавця про незгоду з визначеною суб`єктом оціночної діяльності вартістю транспортного засобу.

На думку скаржника, визначена у звіті вартість автомобіля є заниженою, оскільки оцінювачем при застосуванні порівняльного підходу використано об`єкти-аналоги з мінімальними цінами, а відтак отриманий результат не відповідає дійсній ринковій вартості транспортного засобу.

Скаржник посилається також на те, що середня вартість аналогічних транспортних засобів, на його думку, є вищою за визначену оцінювачем вартість, у зв`язку з чим вважає результати оцінки необґрунтованими.

Приватний виконавець Селезньов М.О. проти задоволення скарги заперечив.

У запереченнях приватний виконавець зазначив, що при проведенні виконавчих дій ним дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», для проведення оцінки транспортного засобу належним чином залучено суб`єкта оціночної діяльності, а сам звіт складено відповідним фахівцем у межах його професійної діяльності.

Приватний виконавець також зазначив, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з результатом професійної оціночної діяльності, однак не підтверджують наявності порушень у діях самого приватного виконавця.

На підтвердження своїх заперечень приватним виконавцем надано рецензію на звіт № 1004-11/26 від 10.04.2026.

Зі змісту рецензії вбачається, що звіт про оцінку в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а виявлені під час рецензування недоліки не вплинули на достовірність оцінки та не перешкоджають використанню звіту за призначенням.

Приватний виконавець також звернув увагу суду на те, що скаржником не подавалося клопотання про призначення судової експертизи для встановлення дійсної ринкової вартості транспортного засобу та не надано іншого належного доказу, який би підтверджував недостовірність результатів проведеної оцінки.

Крім того, приватний виконавець повідомив суд, що станом на час розгляду скарги спірний транспортний засіб уже реалізований у межах виконавчого провадження, а саме 03.07.2026 року.

У судовому засіданні представник скаржника надав пояснення аналогічні викладеним обставинам зазначеним у скарзі, підтримав вимоги скарги, просив їх задовольнити.

Приватний виконавець у судовому засіданні підтримав свої письмові заперечення надані суду, просив відмовити у задоволенні вимог скаржника.

Суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , підтримав позицію приватного виконавця, просив відмовити у задоволенні скарги.

Інші учасники справи, які були належним чином повідомленні про розгляд скарги, у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до положень статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного або приватного виконавця, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи та матеріали зведеного виконавчого провадження, оцінивши доводи скарги, заперечення приватного виконавця та надані докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, якщо інше не передбачено законом.

За змістом частини першої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Водночас відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та сукупністю дій, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться, зокрема, на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язок виконавця вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 15 частини третьої статті 18 зазначеного Закону передбачено право виконавця залучати в установленому порядку експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки транспортних засобів виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Таким чином, закон прямо встановлює обов`язок виконавця у разі проведення оцінки транспортного засобу залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Як установлено судом, приватним виконавцем Селезньовим М.О. 04.03.2026 проведено опис та арешт належного боржнику автомобіля PEUGEOT 301, а постановою від 18.03.2026 для визначення його вартості залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 .

Отже, порядок залучення суб`єкта оціночної діяльності приватним виконавцем відповідає вимогам статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

За результатами проведеної оцінки складено звіт № 1004-11/26 від 10.04.2026, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу визначена у розмірі 232 500,00 грн без урахування ПДВ.

Суд звертає увагу, що визначення вартості конкретного майна є спеціальним видом професійної діяльності, яка здійснюється суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства у сфері оцінки майна.

При цьому приватний виконавець не є суб`єктом професійної оціночної діяльності та не наділений повноваженнями самостійно визначати ринкову вартість транспортного засобу замість залученого ним оцінювача або втручатися у професійну діяльність такого оцінювача.

Отже, предметом судової перевірки у цій справі є насамперед правомірність дій приватного виконавця щодо організації та проведення оцінки, а також наявність чи відсутність доказів того, що результат оцінки отримано внаслідок порушення вимог закону, яке призвело до порушення прав скаржника.

Судом установлено, що після отримання звіту про оцінку приватний виконавець повідомив стягувача про результати визначення вартості майна.

Скаржник скористався своїм правом на незгоду з результатами оцінки та звернувся до суду із відповідною скаргою.

Разом з тим сама по собі незгода сторони виконавчого провадження із визначеною суб`єктом оціночної діяльності вартістю майна не є достатньою підставою для висновку про неправомірність дій приватного виконавця.

Судом встановлено, що скаржник обґрунтовує свою незгоду переважно тим, що при застосуванні порівняльного підходу оцінювачем використано об`єкти-аналоги з мінімальними цінами, що, на думку скаржника, призвело до заниження вартості автомобіля.

Разом з тим скаржником не доведено, що використані оцінювачем об`єкти-аналоги за своїми характеристиками не могли бути використані для проведення порівняльного аналізу, або що їх використання суперечить обов`язковим вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Так само скаржником не наведено належного та достатнього обґрунтування того, яка саме інша ринкова вартість транспортного засобу повинна була бути визначена за результатами оцінки, на підставі яких конкретних об`єктів-аналогів та відповідних розрахунків.

Посилання скаржника на те, що оцінювач мав використовувати інші об`єкти-аналоги або іншим чином визначати середню ціну аналогічних транспортних засобів, за відсутності належного підтвердження порушення нормативно встановленої методики оцінки, фактично свідчить лише про незгоду з професійним судженням оцінювача.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна полягає у його критичному розгляді та може здійснюватися, зокрема, оцінювачем, який має відповідний досвід практичної діяльності.

У цій справі приватним виконавцем надано рецензію на звіт № 1004-11/26 від 10.04.2026.

Зі змісту зазначеної рецензії вбачається, що звіт про оцінку в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а виявлені недоліки не вплинули на достовірність оцінки та не перешкоджають використанню звіту за призначенням.

Таким чином, матеріали справи містять професійний висновок щодо результатів критичного аналізу спірного звіту, відповідно до якого виявлені недоліки не мають характеру таких, що вплинули на достовірність визначеної вартості.

При цьому скаржником зазначений висновок рецензента належними та допустимими доказами не спростовано.

Зокрема, скаржником не надано іншого звіту про оцінку, висновку експерта або іншого належного доказу, який би встановлював, що визначена у звіті № 1004-11/26 від 10.04.2026 ринкова вартість автомобіля у розмірі 232 500,00 грн без ПДВ є результатом неправильного застосування методичних підходів або інших істотних порушень вимог законодавства.

Суд також враховує, що в межах розгляду цієї скарги скаржником не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи для встановлення дійсної ринкової вартості транспортного засобу та не порушувалося питання про необхідність проведення повторного чи додаткового дослідження спірної оцінки.

Водночас суд не покладає на скаржника обов`язок обов`язково подавати альтернативний звіт або заявляти клопотання про експертизу як умову для звернення зі скаргою.

Однак за відсутності такого доказу та за наявності рецензії, якою підтверджено можливість використання спірного звіту та відсутність впливу встановлених недоліків на достовірність результату, твердження про заниження вартості майна залишаються непідтвердженими належними та достатніми доказами.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що скаржником не доведено конкретного порушення суб`єктом оціночної діяльності вимог законодавства, яке б безпосередньо вплинуло на визначення вартості автомобіля у розмірі 232 500,00 грн.

Не встановлено судом і неправомірних дій приватного виконавця під час призначення оцінки, вибору суб`єкта оціночної діяльності, отримання звіту та повідомлення сторін про результати визначення вартості майна.

Саме по собі посилання на те, що на думку скаржника аналогічні транспортні засоби можуть продаватися за вищою ціною, не свідчить про неправомірність дій приватного виконавця.

Ринкова вартість майна визначається станом на відповідну дату та за встановленою процедурою, тоді як ціна фактичної реалізації майна у виконавчому провадженні формується за результатами передбаченої законом процедури примусової реалізації.

Судом також установлено, що спірний транспортний засіб 03.07.2026 року був реалізований у межах виконавчого провадження.

Зазначена обставина сама по собі не свідчить про недостовірність звіту про оцінку.

Ціна, за якою майно фактично реалізоване в межах процедури примусової реалізації, не є тотожною його ринковій вартості, визначеній суб`єктом оціночної діяльності станом на дату проведення оцінки.

Особливо це стосується випадку, коли реалізація відбувається після проведення електронних торгів та зміни початкової ціни майна у зв`язку з його нереалізацією на попередніх етапах.

Тому сам по собі факт реалізації автомобіля 03.07.2026 року за ціною, нижчою за визначену у звіті ринкову вартість, не є доказом того, що станом на 10.04.2026 року його ринкова вартість була визначена неправильно.

Інший висновок фактично означав би ототожнення ринкової вартості майна з ціною, за якою це майно було придбане конкретним учасником процедури примусової реалізації, що не відповідає суті зазначених понять.

Результат електронних торгів залежить, зокрема, від фактичного попиту на конкретний об`єкт, кількості учасників торгів, їхніх цінових пропозицій та встановленої законодавством процедури реалізації майна.

Отже, подальша реалізація транспортного засобу за ціною, відмінною від визначеної у звіті оцінки, не спростовує правильності проведеної оцінки та не є самостійною підставою для визнання дій приватного виконавця неправомірними.

Суд також враховує, що на час розгляду скарги транспортний засіб уже вибув із процедури підготовки до реалізації, оскільки 03.07.2026 року його реалізовано.

Разом із тим ця обставина не є самостійною підставою для залишення скарги без задоволення чи закриття провадження за скаргою, оскільки предметом судового контролю залишається перевірка правомірності дій приватного виконавця на момент їх вчинення.

Однак після встановлення факту реалізації майна суд має оцінити також те, чи доведено скаржником наявність порушеного права та чи існують передбачені статтею 451 ЦПК України підстави для поновлення такого права.

Судом таких обставин не встановлено.

Скаржник не довів, що дії приватного виконавця щодо організації проведення оцінки або використання результатів звіту порушили його права чи законні інтереси.

Навпаки, встановлено, що приватний виконавець діяв у межах наданих йому законом повноважень, для проведення оцінки транспортного засобу залучив суб`єкта оціночної діяльності, отримав відповідний звіт, повідомив сторони про результати оцінки та в подальшому здійснив реалізацію майна у межах виконавчого провадження.

Доказів того, що приватний виконавець втручався у професійну діяльність оцінювача, визначав вартість транспортного засобу самостійно, надавав оцінювачу неправомірні вказівки або іншим чином вплинув на результат оцінки, суду не надано.

Посилання скаржника на результати внутрішнього аналізу оцінки, проведеного на замовлення стягувача, не змінюють зазначеного висновку.

Такий аналіз є доказом позиції скаржника щодо незгоди з результатом оцінки, однак сам по собі не встановлює факту порушення приватним виконавцем вимог закону.

При цьому суд не має повноважень самостійно визначати замість суб`єкта оціночної діяльності ринкову вартість автомобіля на дату проведення оцінки, якщо належними доказами не встановлено недостовірність або незаконність проведеної оцінки.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту є способом його критичного розгляду та оцінки повноти, правильності виконання і відповідності застосованих процедур вимогам нормативно-правових актів у сфері оцінки майна.

Наявна у матеріалах справи рецензія не містить висновку про те, що звіт № 1004-11/26 від 10.04.2026 складено з такими порушеннями, які унеможливлюють його використання або ставлять під сумнів достовірність визначеної вартості.

За таких обставин суд вважає, що доводи скаржника не знайшли свого належного підтвердження.

Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України для відмови у задоволенні скарги достатнім є встановлення того, що оскаржувані дії вчинені відповідно до закону, у межах повноважень виконавця, а право заявника при цьому не було порушено.

З урахуванням установлених обставин суд приходить до висновку, що приватний виконавець Селезньов Максим Олександрович при організації проведення оцінки транспортного засобу діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Доказів протилежного скаржником не надано.

З огляду на викладене суд не встановив правових підстав для визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо визначення вартості транспортного засобу та для скасування результатів оцінки, визначених звітом № 1004-11/26 від 10.04.2026.

При цьому суд зазначає, що висновок про відмову у задоволенні скарги не ґрунтується лише на факті подальшої реалізації автомобіля. Вирішальним є те, що скаржником не доведено неправомірності дій приватного виконавця, недостовірності результату оцінки та порушення його права внаслідок таких дій.

Факт реалізації автомобіля 03.07.2026 року є додатковою обставиною, яка свідчить про завершення відповідного етапу реалізації майна, але не змінює висновку суду щодо правомірності дій приватного виконавця та недоведеності підстав для скасування результатів оцінки.

За таких обставин скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 76, 77, 78, 81, 89, 447451 ЦПК України, статтями 1, 18, 57 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» інтереси якого представляє Яковенко Т.А. на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича, боржник: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , визнання їх неправомірними щодо визначення вартості та оцінки майна боржника та скасувати результати оцінки транспортного засобу, проведеної у межах зведеного виконавчого провадження № 70594294 відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Форощук