Рішення № 139363743, 26.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026Справа № 910/6389/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» (01133, місто Київ, вул.Коновальця Євгена, будинок 31, офіс 353, Ідентифікаційний код юридичної особи 39691782) до за участі за участі про1. Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13, Ідентифікаційний код юридичної особи 00015622); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІНС» (01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА/БАСЕЙНА, будинок 1-3/2 ЛІТ А, ідентифікаційний код юридичної особи 24748170) Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача: 1. Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (01034, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 00034074) 2. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 ); Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача: 4. Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМІЧНА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» (03150, місто Київ, вул.Предславинська, будинок 35, НЕЖИЛІ ПРИМІЩЕННЯ КОРПУСУ 12-13, ідентифікаційний код юридичної особи 44130324); 5. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗ» (01133, місто Київ, вул.Коновальця Євгена, будинок 36 літера Д, офіс 22а, ідентифікаційний код юридичної особи 45589926) визнання протиправним та скасування наказуПредставники:

від Позивача: Мацегорін А.О. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача-1: Свіршкова І.В. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача-2: не з`явились;

від Третьої особи-1: Дубняк Н.К. (представник в порядку самопредставництва);

від Третьої особи-2: не з`явились;

від Третьої особи-4: Забава С.В. (представник на підставі довіреності);

від Третьої особи-5: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі також - «Відповідач») про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1380/5 від 20.05.2025 року.

Одночасно з позовною заявою, Заявником подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6389/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2025 року, залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Департамент захисту національної державності Служби безпеки України (01034, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 00034074) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірину Володимирівну ( АДРЕСА_1 ).

06.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшли клопотання про продовження процесуального строку для подання Службою безпеки України до суду доказів та пояснень на позовну заяву ТОВ «МОДУС ФІНАНС».

12.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗ» надійшли пояснення.

20.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 року клопотання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України про продовження процесуального строку для подачі письмових пояснень щодо позову або відзиву по справі №910/6389/25 задоволено. Продовжено Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України процесуальний строк для подання суду письмових пояснень щодо позову або відзиву по справі №910/6389/25 до 30.06.2025 року.

24.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшли пояснення щодо позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 7 днів з 26.06.2025 року для надання заперечень, встановлено Позивачу строк до 5 днів з 26.06.2025 року для надання заперечень на пояснення третьої особи, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з 26.06.2025 року для надання заперечень на пояснення третьої особи, відкладено розгляд клопотання Позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача ТОВ "Твінс",ТОВ "ХІМІЧНА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ", ТОВ«ТВІЙ ГАЗ», задоволено клопотання Позивача про відкладення підготовчого судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 30.07.2025 року.

30.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли заперечення на пояснення Третьої особи - 1.

21.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газ» надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача.

25.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМІЧНА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача.

28.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІНС».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача ТОВ "ТВІНС, залучено до участі у справі в якості третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача ТОВ "ХІМІЧНА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ", залучено до участі у справі в якості третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача ТОВ ТВІЙ ГАЗ", зобов`язано Позивача направити на адресу Третьої особи 3 , Третьої особи 4 та Третьої особи 5 копію всіх заяв по суті позовних вимог із доданими до них документами, у строк не пізніше 5 днів з 31.07.2025, докази чого надати суду, зобов`язано Відповідача направити на адресу Третьої особи 3 , Третьої особи 4 та Третьої особи 5 копію всіх заяв по суті позовних вимог із доданими до них документами, у строк не пізніше 5 днів з 31.07.2025, докази чого надати суду, зобов`язано Третю особу 1 направити на адресу Третьої особи 3 , Третьої особи 4 та Третьої особи 5 копію всіх заяв по суті позовних вимог із доданими до них документами, у строк не пізніше 5 днів з 31.07.2025, докази чого надати суду, встановлено Третій особі 3, Третіх особі 4 та Третіх особі 5 строк до 15 днів з дня отримання всіх заяв по суті для надання письмових пояснень по суті позовних вимог, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання письмових пояснень третіх осіб для надання заперечень/додаткових пояснень, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання письмових пояснень третіх осіб для надання заперечень/додаткових пояснень, встановлено Третій особі 1 строк до 5 днів з дня отримання письмових пояснень третіх осіб для надання заперечень/додаткових пояснень, встановлено Третій особі 2 строк до 5 днів з дня отримання письмових пояснень третіх осіб для надання заперечень/додаткових пояснень, відкладено підготовче судове засідання на 27.08.2025 року.

31.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог ухвали суду.

31.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог ухвали суду.

07.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог ухвали суду.

12.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи-4 надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 25.09.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, зобов`язано Позивача, Відповідача та Третю особу 1 надати суду пояснення / заперечення щодо зупинення провадження у справі №910/6389/25 у строк не пізніше 5 днів з 26.09.2025 року, відкладено підготовче судове засідання на 08.10.2025 року.

29.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи-1 надійшли пояснення у справі.

29.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення на зупинення провадження у справі.

29.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 року зупинено провадження у справі №910/6389/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу до розгляду Верховним Судом у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів справи №910/10897/24.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 року залишено без змін.

Як встановлено Судом, постановою Верховний Суд у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 09.02.2026 року по справі №910/10897/24 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про передачу справи №910/10897/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/10897/24 скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " МЛП-Чайка " та Компанії " Марсфілд Лімітед " ( Marsfield Limited ) про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 04.09.2024 № 2619/5 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 року поновлено провадження у справі № 910/6389/25, підготовче судове засідання у справі №910/6389/25 призначено на 03.06.2026.

27.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІНС».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості Відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІНС», встановлено Відповідачу 2 строк до 15 днів з дня отримання ухвали для надання Відзиву, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу 1 та Відповідачу 2 строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 24.06.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 22.07.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2026 року.

18.08.2026 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 4 надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 26 серпня 2026 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача-1 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позову. Представники Третіх осіб -1, 4 надали усні пояснення по суті спору. Представники Відповідача-2 та Третіх осіб-2,5 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету представників учасників судового процесу.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач-2 та Треті особи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач-2 та Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідача та Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26 серпня 2026 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

30.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІНС» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №33/2013-К з урахуванням додаткових угод до нього. (т.1 а.с.15-33)

30.10.2008 року між Акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Опторг Маркет» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №58/2008-К з урахуванням додаткових угод до нього. (т.1 а.с.34-54)

29.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Опторг Маркет» (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Квентал Сервіс» (Новий боржник) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім» (Кредитор) було укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого Первісний боржник переводить свій борг (обов`язки та права) за Кредитним договором №58/2008-К від 30.10.2008 року та додатковими договорами до нього станом на 29.08.2014, укладеним між Первісним боржником та Публічним акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім», а Новий боржник замінює Первісного боржника в зобов`язаннях та правах, що виникають із зазначеного кредитного договору, і приймає на себе в повному обсязі всі обов`язки та права Первісного боржника за кредитним договором. (т.1 а.с.55-57)

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №58/2008-К від 30.10.2008 року, 12.02.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІНС» (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №58/2008-03К, посвідчений Палладій Н.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу «12» лютого 2019 року та зареєстрованим в реєстрі за № 63, відповідно до умов якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є: земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 38, 40. (т.1 а.с.70-75)

27.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» (Фактор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім» (Клієнт) було укладено Договір про надання фінансових послуг з факторингу №1, відповідно до умов якого Клієнт передає Фактору, а Фактор приймає в повному обсязі всі права грошової вимоги, що належать Клієнту на підставі Кредитного договору №33/2013-К від 30.07.2013 року, укладеного між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІНС». (т.1 а.с.82-85)

27.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» (Фактор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім» (Клієнт) було укладено Договір про надання фінансових послуг з факторингу №2, відповідно до умов якого Клієнт передає Фактору, а Фактор приймає в повному обсязі всі права грошової вимоги, що належать Клієнту на підставі Кредитного договору №58/2008-К від 30.10.2008 року, укладеного між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квентал Сервіс». (т.1 а.с.86-90)

22.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» (Новий Іпотекодержатель) та Акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім» (Первісний Іпотекодержатель) було укладено Договір відступлення (передачі) прав вимоги за Іпотечним договором №33/2013-01К, посвідченим 30.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В. за реєстровим №540, за умовами якого Первісний Іпотекодержатель передає, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права, що належать Первісному Іпотекодержателю за Договором іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань боржника. Вказаний договір посвідчено 22.03.2023р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г.О. за реєстровим № 739. (т.1 а.с.91-93)

22.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» (Новий Іпотекодержатель) та Акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім» (Первісний Іпотекодержатель) було укладено Договір відступлення (передачі) прав вимоги за Іпотечним договором №58/2008-03К, посвідченим 12.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. за реєстровим №63, за умовами якого Первісний Іпотекодержатель передає, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права, що належать Первісному Іпотекодержателю за Договором іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань боржника. Вказаний договір посвідчено 22.03.2023р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г.О. за реєстровим № 740. (т.1 а.с.94-96)

Вимогами №2612/01, №2612/03 від 26 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІНС» усунути порушення зобов`язань за Кредитними договорами №58/2008-К від 30.10.2008 року, №33/2013-К від 30.07.2013 року. (т.1 а.с.97-98)

21.02.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. проведено державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво, будівництво офісного центру (55% готовності) за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 38, 40 за Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав. (т.1 а.с.101)

21.02.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2912 га за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 38, 40 за Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав. (т.1 а.с.102)

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІНС» є ОСОБА_1 .

Департамент захисту національної державності Служби безпеки України звернувся зі скаргою №5/1-74 від 11.04.2025 року до Міністерства юстиції України, в якій просив скасувати реєстраційні дії від 21.02.2025 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС». (т.2 а.с.19-20)

Наказом Міністерства юстиції України №1380/5 "Про задоволення скарги" від 20.05.2025 року скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 11.04.2025 № 5/1-74 задоволено. визнано прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни від 21.02.2025 року №№ 77405336, 77411916, 77412936, 77414596, 77414947, 77416861, 77413610, 77414209, 77415226, 77415486, 77417260. (т.1 а.с.10-14)

Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства юстиції України слугував висновок Центральної колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту від 05.05.2025 року, складеного за результатом розгляду скарги Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 11.04.2025 року за №5/1-74, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.04.2025 року за №СК-1334-25. (т.2 а.с.39-42)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції №1380/5 "Про задоволення скарги" від 20.05.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на сьогоднішній день відсутні жодні обмеження щодо здійснення ТОВ «МОДУС ФІНАНС» своїх прав для захисту своїх законних інтересів шляхом здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже в даному випадку відсутнє порушення Указу Президента України №376/2024 від 24.06.2024 року, яким було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 червня 2024 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Тлумачення вказаних норм доводить, що набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки на підставі застереження в іпотечному договорі є зверненням стягнення на предмет іпотеки. Таке звернення стягнення на предмет іпотеки є примусовим відчуженням майна без волі власника. Таким чином, іпотекодержатель у позасудовому порядку здійснив захист свого цивільного права та інтересу, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання сторони узгодили у Договорі іпотеки. Реєстраційні дії, про які йдеться в оскаржуваному наказі, жодним чином не пов`язані зі зміною статутного капіталу ТОВ і за жодних обставин не можуть бути кваліфіковані як такі, що будь-яким чином втручаються в права розпорядження активами (корпоративними правами) бенефіціарного власника підприємства - іпотекодавця. Отже, при проведенні державної реєстрації переходу прав власності на об`єкт незавершеного будівництва та на земельну ділянку від ТОВ «ТВІНС» до ТОВ «МОДУС ФІНАНС» було дотримано всі вимоги чинного законодавства, а тому відповідно наказ Міністерства юстиції України №1380/5 від 20.05.2025 року є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та протирічить положенням чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, ні ТОВ «ТВІНС», ні його кінцеві бенефіціарні власники, не вчиняли будь-яких дій щодо розпорядження майном в період існування санкцій, і тому не відбулось порушення Указу Президента України №376/2024 від 24.06.2024 року, яким було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 червня 2024 року. За таких підстав, просить Суд визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №1380/5 від 20.05.2025 року «Про задоволення скарги», яким: скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 11.04.2025 № 5/1-74 задоволено; визнано прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни від 21.02.2025 року №№ 77405336, 77411916, 77412936, 77414596, 77414947, 77416861, 77413610, 77414209, 77415226, 77415486, 77417260.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач-1 зазначає, що приймаючи спірний наказ, Мін`юст діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 5 Закону до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Такі висновки Верховний Суд сформував у постановах від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 15.07.2021 у справі №924/48/19.

Згідно із абзацом 1 ч. 3 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Реєстраційна дія, проведена всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", може бути оскаржена суб`єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб`єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов`язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, протягом двох місяців з дня, коли відповідний суб`єкт дізнався про таку реєстраційну дію. (абзац 2 ч.3 ст. 34 Закону)

Згідно з абзацами 3-5 ч. 3 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше шести місяців з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

Поновлення строку подання скарги не допускається.

Відповідно до ч.4 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі безпосередньо до суб`єкта розгляду скарги та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Скарга на рішення, дії державного реєстратора, прийняте, вчинені всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", має містити обставини, якими суб`єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Якщо з дня прийняття рішення державного реєстратора, прийнятого з порушенням Закону України "Про санкції", спливло більше двох місяців, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про таку реєстраційну дію.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подана особою, яка не має на це повноважень, або не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов`язковим), підпис скаржника або його представника, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Скарга на рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", яка не містить обставин, якими суб`єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Скарга, подана в електронній формі без використання кваліфікованого електронного підпису або без застосування засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання у встановленому порядку.

Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику.

Подання скарги не зупиняє дію реєстраційної дії, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;

7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та скасовані;

8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України №1380/5 "Про задоволення скарги" від 20.05.2025 року скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 11.04.2025 № 5/1-74 задоволено. визнано прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни від 21.02.2025 року №№ 77405336, 77411916, 77412936, 77414596, 77414947, 77416861, 77413610, 77414209, 77415226, 77415486, 77417260. (т.1 а.с.10-14)

Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства юстиції України слугував висновок Центральної колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту від 05.05.2025 року, складеного за результатом розгляду скарги Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 11.04.2025 року за №5/1-74, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.04.2025 року за №СК-1334-25. (т.2 а.с.39-42)

Пункт 2 Наказу №1380/5 "Про задоволення скарги" від 20.05.2025 року, що є предметом оскарження у цій справі, стосується скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни від 21.02.2025 року №№ 77405336, 77411916, 77412936, 77414596, 77414947, 77416861, 77413610, 77414209, 77415226, 77415486, 77417260 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» на незавершене будівництво, будівництво офісного центру (55% готовності) за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 38, 40 ТА на земельну ділянку площею 0,2912 га за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 38, 40.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункт 1);

перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 2).

Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили (пункт 1 частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Перелік документів необхідних для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки визначено пунктом 57 та пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553)

Згідно з п.57 Порядку для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п.61 Порядку для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:

1) оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

оригінал або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, комунікаційної або інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, або інші документи, передбачені договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, що підтверджують факт належного виконання іпотекодержателем вимог законодавства щодо направлення вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами, або інші документи, передбачені договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, що підтверджують факт належного виконання іпотекодержателем вимог законодавства щодо направлення вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту).

Вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, незалежно від обраного іпотекодержателем способу її направлення, передбаченого цим підпунктом, повинна бути надіслана не раніше шести місяців до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше 10 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат", крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.

У разі надсилання вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, засобами поштового зв`язку державним реєстратором за допомогою офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку перевіряється за штриховим кодовим ідентифікатором поштового відправлення факт його вручення адресату, відмови адресата від одержання чи повернення відправнику у зв`язку з відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення. Сканована копія відомостей за результатами такої перевірки долучається до відповідної заяви.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.06.2019 по справі № 392/1829/17 державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також постановах Верховного Суду: від 04.02.2026 у справі № 914/3180/23, від 21.01.2026 у справі № 916/1844/23, від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24.

В рамках наведеного Суд звертає увагу, що в цьому випадку Наказ №1380/5 "Про задоволення скарги" від 20.05.2025 року жодним чином не спростовує наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» права на звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечними договорами, а стосується виключно протиправності прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, обставини та підстави набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» права власності на незавершене будівництво, будівництво офісного центру (55% готовності) за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 38, 40 ТА на земельну ділянку площею 0,2912 га за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 38, 40, не підлягають оцінці як такі, що не входять до предмета доказування в даній справі щодо оскарження Наказу №1380/5 "Про задоволення скарги" від 20.05.2025 року.

Частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про санкції" встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

У статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій є, зокрема, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 24 червня 2024 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком, зокрема, до ОСОБА_1 у вигляді: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3640, зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3735); 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

Строком на 10 років.

Указом Президента України від 24 червня 2024 року № 376/2024 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 червня 2024 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (додається).

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання (частина 3 статті 5 Закону України "Про санкції").

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації.

Відповідно до пункту 3-4 частини другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державний реєстратор перевіряє наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації.

Пунктом 3-3 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» врегульовано, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації, крім проведення державної реєстрації змін до відомостей про боржника на підставі судового рішення господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника.

З огляду на зазначене приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. повинен був відмовити у проведенні оскаржуваних реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» на підставі пункту 3-3 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», оскільки ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІНС».

Так, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

При цьому, Суд відзначає, що таке втручання держави у відповідне право ґрунтується на вимогах, зокрема, Закону України «Про санкції» та має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи (розпорядження активами), яка може нести загрозу національним інтересам України. Такий контроль за Законом України «Про санкції» є необхідним для ефективного реагування держави на загрози її безпеці в умовах агресії Росії проти України. Зокрема він є заходом, який наша держава вживає, перебуваючи у стані самооборони згідно зі статтею 51 Статуту ООН».

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2024 року у справі №824/107/23.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 року у справі № 824/107/23 вказано, що «приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Суд зауважує, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту з метою створення передумов для виведення активів із-під санкцій та/або їх «обходу». Тому правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок. Одним із нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилось із прийняттям Закону України «Про санкції» внаслідок збройної агресії щодо України.

При цьому у разі використання приватноправового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Схожим є підхід до визначення Європейським судом з прав людини поняття «цивільні права» та застосування концепції позову як активу, що підпадає під дію статті 1 Протоколу № 1. Зокрема, на думку суду таке право становило «володіння» у значенні статті 1 Протоколу № 1 (справа Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis проти Греції; Плеханов проти Польщі тощо).

Так, дія «санкційного мораторію» передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 року у справі №925/1248/21, від 22.08.2023 року у справі №922/1589/22, від 08.11.2023 року у справі №915/18/23, від 21.11.2023 року у справі №910/14552/22.

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. провів державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» на незавершене будівництво, будівництво офісного центру (55% готовності) за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 38, 40 ТА на земельну ділянку площею 0,2912 га за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 38, 40 з порушенням вимог закону, а саме відповідно до пункту 34 частини другої статті 6 Закону № 755-IV державний реєстратор перевіряє наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації.

У ч. 1 ст. 28 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій) визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Зокрема, правову позицію про те, що підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, визначені ч. 1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», охоплювали в тому числі й таку підставу для відмови, як прийняття РНБО та введення в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, викладено у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі 910/2529/22, а також від 14.05.2025 справа №320/14459/24.

Додатково суд зазначає, що обов`язок державного реєстратора перевіряти інформацію, що міститься у публічних державних реєстрах, включаючи автоматизовані інформаційні системи, держателями яких є державні органи, під час проведення реєстраційних дій прямо закріплений у ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та Порядку № 359/5.

Оскільки в силу положень ст. 5 Закону України «Про санкції» рішення РНБО про застосування санкції у вигляді блокування активів вводиться у дію Указом Президента України, відповідно, відомості про осіб, щодо яких застосовані санкції оприлюднюються на офіційних веб-ресурсах Президента України та Верховного Ради України. За таких умов державний реєстратор має обов`язок та реальну можливість (за умови оприлюднення рішення РНБО про застосування санкції на офіційних державних ресурсах) отримати інформацію про те, що кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи-боржника перебуває під санкціями, а відтак мав упевнитися в наявності підстав для проведення державної реєстрації на підставі посвідчених іншим суб`єктом документів, виявити розумну обачність та здійснити перевірку відомостей, що містяться у державних реєстрах та інших офіційних ресурсах про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи-боржника, зокрема, відомостей про рішення РНБО про застосування санкцій до цієї особи та, виявивши угоду, спрямовану можливо на обхід санкцій, а отже і на порушення публічного порядку, яка є нікчемною у силу закону, повинен був дійти висновку про невідповідність на цій підставі поданого для проведення державної реєстрації документа вимогам Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про санкції» санкції застосовуються з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Виходячи із зазначеної мети, завданням блокування активів є не покарання суб`єкта, до якого застосовані санкції, а недопущення нанесення ним шкоди національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальної цілісності України. Блокування можливості розпорядження активом у вигляді акцій запобігає зміні власника, зокрема, й кінцевого бенефіціарного власника відповідної юридичної особи чи перерозподілу кількості голосів в управлінні такою юридичною особою, з метою попередити обхід санкцій.

Суд зазначає, що поняття «обходу санкцій» законодавчо не визначено, отже під обходом санкцій можна розуміти діяння, які безпосередньо не порушують санкції, проте спрямовані на сприяння та приховання таких порушень, зокрема, набуття заблокованих активів або вчинення дій щодо їх переміщення, перетворення, приховування чи маскування, доведення до банкрутства чи фіктивне банкрутство суб`єкта господарської діяльності, щодо якого чи щодо кінцевого бенефіціарного власника якого застосовано санкцію у виді блокування активів.

Так, у справі № 910/2529/22 від 21.06.2023 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації має враховувати дійсні наміри сторін правочину, на підставі якого проводиться державна реєстрація, беручи до уваги вид та дату застосування персональних санкцій, чи не укладений він з метою уникнення введених санкцій, добросовісність сторін. Оскільки в Законі України «Про санкції» активи, якими особа володіє безпосередньо, і активи, якими особа володіє опосередковано - через інших осіб - вважаються однаково заблокованими, на них поширюється ідентичний правовий режим, то аналогічних висновків слід дійти і при оцінці реєстраційної дії щодо позивача: державний реєстратор був зобов`язаний перевірити, чи не укладено відповідні договори з метою уникнення введених санкцій, та добросовісність сторін.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 року у справі № 824/107/23, публічний порядок охоплює основоположні принципи та засади, які формують державний лад, незалежність, цілісність, недоторканість, а також конституційні права, свободи й гарантії. Це оціночне поняття, елементи якого визначаються публічно-правовими нормативними актами, зокрема, тими, що стосуються економічної та політичної безпеки держави.

Суд відзначає, що закон про санкції запроваджує механізми санкційного регулювання, яке стало невід`ємною частиною захисту публічного порядку в умовах збройної агресії проти України. У цьому контексті санкції є засобом забезпечення економічної та політичної безпеки держави, а також спрямовані на захист її цілісності та суверенітету. Правовий захист не може надаватися правам чи інтересам, які виникли з дій, що суперечать публічному порядку. Якщо в межах даного судового процесу буде встановлено, що позивач або третя особа здійснювали дії на обхід санкцій, встановлених відповідно до Закону про санкції, або іншим чином діяли всупереч публічному порядку України, їхні права не підлягають судовому захисту. Санкційне регулювання, визначене Законом про санкції, є механізмом забезпечення публічного порядку. Будь-які спроби обійти санкції, зокрема шляхом подання документів або вчинення інших дій, які на перший погляд є формально законними, фактично порушують публічний порядок. Такі дії не можуть бути підставою для захисту прав чи інтересів у судовому порядку. Якщо судом встановлено, що дії були спрямовані на порушення публічного порядку, суд не має підстав для задоволення їхніх позовних вимог. Таким чином, дії, спрямовані на порушення публічного порядку, зокрема шляхом обходу санкційного регулювання, позбавляють особу права на правовий захист.

Будь-які права чи інтереси, які виникли внаслідок дій, що суперечать публічному порядку України, не підлягають захисту.

Окремо суд зазначає, що Мін`юстом під час розгляду скарги на реєстраційні дії не розглядалось і не вирішувалось питання матеріального права Позивача у даній справі чи підсанкційної особи, а лише перевірялась правомірність вчинення реєстраційної дії державним реєстратором за формально-юридичними ознаками на предмет порушень вимог законодавства, позаяк повноваження Мін`юсту при розгляді скарг на дії чи бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів реєстрації чи його територіальних органів за Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та Порядком № 1128 обмежуються контролем процедурних моментів (дотримання строків, належне оформлення та відповідність документів, наявність підписів тощо).

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.08.2019 року у справі № 911/714/18, від 15.07.2021 року у справі №924/48/19 тощо.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України №1380/5 "Про задоволення скарги" від 20.05.2025 року прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

За таких обставин, Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України №1380/5 від 20.05.2025 року «Про задоволення скарги» не було доведено невідповідність такого наказу нормам чинного законодавства України на момент його прийняття.

Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача з посиланням на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року по справі №320/20073/25 за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №979/5 від 07.04.2025 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року адміністративний позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року без змін.

Проте, Суд не приймає до уваги вказану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року по справі №320/20073/25, оскільки в межах даної справи досліджувалось питання правомірності проведення Міністерством юстиції України камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни, а не питання правомірності проведення державної реєстрації права власності Позивача.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІНС» про визнання протиправним та скасування наказу є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС» до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІНС» про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин