Рішення № 139363583, 26.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/15771/25

Номер провадження2/205/237/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою мотивуючи свої вимоги тим, що 04 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2238740, відповідно до умов якого відповідач отримала 15 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу грошові кошти, а відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору. 23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №74-МЛ, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги, в тому числі і за вищевказаним кредитним договором, а сума заборгованості становить 18 893,53 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 7 120 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 11 278,53 грн., прострочена заборгованість за комісією 495 грн. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2238740 від 04 січня 2021 року в розмірі 18 893,53 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

04 грудня 2025 рокуухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2026 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про встановлення факту невиконання ТОВ «Мілоан» обов`язку видачі коштів за договором кредитної лінії №2238740 від 04 січня 2021 року на її користь; та задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи і продовження строку для надання відзиву на позовну заяву у вищевказаній цивільній справі.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що кредитний договір з додатками наданий позивачем в електронних копіях без підписів, не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій, ні в електронній, тому оригіналу не існує. Підпис і печатка первісного кредитора ТОВ «Мілоан» та її підписи на всіх наданих копіях відсутні. Немає жодних підписів обох сторін. Позивачем не додано доказів, що вона і первісний кредитор підписували наданий суду текст кредитного договору будь-яким способом. Надана позивачем копія кредитного договору з додатками це просто текст виконаний без жодних підписів обох сторін, який не дозволяє встановити волевиявлення і не відповідають імперативним вимогам до електронних документів. Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом, а саме копія електронного документу. Недоведеність перерахунку їй коштів первісним кредитором, а отже і виникнення прав, які могли перейти від нього позивачу. Не доведено перерахування кредитних коштів позичальнику. Відсутність самого первинного документу, у зв`язку із чим виписка не є належним та достатнім доказом. Розрахунки не підтверджені доказами руху коштів, суперечать наданим ним текстам та вимогам спеціального законодавства і правовим висновкам Верховного Суду про заборону підвищення фіксованої процентної ставки і нарахування процентів після закінчення строку кредитування, ще й у період карантину. Нею не погоджувалось жодного продовження строку кредитування понад 30 днів чи інших його умов про збільшення витрат за кредитом і не вчинялось дій спрямованих на це. У договорі зазначено нечіткі або двозначні положення договорів, які із споживачами тлумачаться на користь споживачів. Відсотки не могли бути збільшені з 80 грн. до 480 грн. на день, оскільки на такий правочин під час карантину існувала пряма заборона закону. Розрахунки надані позивачем не відповідають вимогам закону та Великої Палати Верховного Суду і не підтвердженні доказами фактичного руху коштів, у зв`язку із вищезазначеним відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу, витрати на правничу допомогу не були для позивача неминучими, він як фінансова компанія здійснює стягнення заборгованості основним видом господарської діяльності, має штат працівників і фінансові можливості забезпечити юридичний супровід справ власними силами, а їх розмір не є обґрунтованим та спів мірним зі складністю справи.

02 червня 2026 року ухвалами Новокодацького районного суду міста Дніпра відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів.

Представник позивача надав суду позовну заяву, в якій просив суд розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання, відповідно до якого, просила суд розглядати справу без її участі та позовні вимоги не підтримує у повному обсязі.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 04 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2238740, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 15 000 грн. строком на 30 днів, з терміном (датою) повернення кредиту і сплатою комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом 03 лютого 2021 року, з відсотковою ставкою в день 5% в день, комісією за надання кредиту 495 грн., яка нараховується за ставкою 3,30% від суми кредиту одноразово, в якому зазначені анкетні дані ОСОБА_1 , з визначеним графіком платежів на загальну суму 17 520 грн. (а.с. 10-12).

Матеріали вищезазначеної справи містить паспорт споживчого кредиту №2238740 як додаток №2 до договору про споживчий кредит №2238740 від 04 січня 2021 року (а. с. 12).

Крім того, в матеріалах справи є довідка ТОВ «Мілоан» вих. №б/н віл 12 червня 2025 року про підписання позичальником ОСОБА_1 акцепт (договір) із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R35632 та анкета-заява на кредит №2238740 від 04 січня 2021 року на загальну суму кредиту 17 520 грн., в якій зазначено анкетні дані відповідача (а. с. 13).

Також відповідно до платіжного доручення №36935234 від 04 січня 2021 року, платником ТОВ «Мілоан» було перераховано суму у розмірі 15 000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , отримувачу ОСОБА_1 із призначенням платежу «кошти згідно договору 2238740» (а. с. 13).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №2238740 від 04 січня 2021 року станом на дату подання позовної заяви 23 червня 2025 року заборгованість за кредитним договором №2238740 від 04 січня 2021 року не погашена та складає разом 18 893,53 грн., з яких: прострочене тіло 7 120 грн.; прострочені відсотки 11 278,53 грн.; заборгованість за комісіями 495 грн. (а. с. 14).

Матеріалами справи підтверджено, що 23 липня 2021 року року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №74-МЛ, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги, в тому числі і за вищевказаним кредитним договором, а сума заборгованості становить 18 893,53 грн., з яких: залишок по тілу 7 120 грн., залишок по відсотках 11 278,53 грн., залишок за комісією 495 грн. (а.с.15-19).

Крім того, з платіжної інструкції судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перераховано відповідно до договору відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23 липня 2021 року ТОВ «Мілоан» суму у розмірі 5 502 472 грн. (а. с. 19).

Також матеріали справи містять претензію ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про повідомлення, що уразі невиконання вимог, справу буде передано до суду, з покладеним на неї обов`язком оплати судового збору та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді (а. с. 19).

Судом встановлено, що відповідач не виконала свого зобов`язання та після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, не було здійснено жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та на рахунки попереднього кредитора - ТОВ «Мілоан».

Отже судом встановлено, що з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося жодних нарахувань, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками заборгованості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено факт укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 вищевказаного договору про споживчий кредит і отримання відповідачем грошових коштів за його умовами, а також непогашення відповідачем заборгованості за вказаним у справі кредитним договором, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позову щодо стягнення суми заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Також відповідно до матеріалів справи, заява-анкета клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Мілоан», яка заповнена на ім`я ОСОБА_1 , містить внесенні анкетні данні відповідача у кредитному договорі №2238740 від 04 січня 2021 року.

Разом з цим, відповідачем жодного разу не було заявлено, що зазначена заява була заповнена іншою особо, та вона зверталась до кіберполіції через незаконне використання ї персональних даних під час оформлення кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦПК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №2238740 від 04 січня 2021 року. Зазначений договір недійсним не визнано.

Враховуючи зазначене, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву судомне приймаються, оскільки зводяться лише до суб`єктивної оцінки норм матеріального права і їх трактування на власну користь, та не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а також мають формальний характер і спрямовані на ухилення від сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором та не бажання настання негативних наслідків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2238740 від 04 січня 2021 року, представником позивача надано копію договору відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23 липня 2021 року, копію витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №74-МЛ, копію акту приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23 липня 2021 року та копію платіжної інструкції про оплату купівельної ціни до відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23 липня 2021 року.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло законного право грошової вимоги до відповідача на підставі договору відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23 липня 2021 року, і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України.

Відповідач, всупереч положенням ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних доказів чи власного розрахунку заборгованості, які б спростовували факт існування вказаної заборгованості чи її розмір.

Так, посилання відповідача на те, що довідка про заборгованість не є первинним бухгалтерським документом, сама по собі не свідчить про відсутність заборгованості, суд не приймає до уваги та зазначає, що розрахунок заборгованості є належним письмовим доказом у розумінні ЦПК України і підлягає оцінці судом як доказу у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Зазначена норма передбачає, що для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, довідка про заборгованість є зведеним обліковим документом, яка складається на підставі первинних бухгалтерських документів, систематизує та відображає у хронологічному й аналітичному порядку: суми наданого кредиту; періоди та розмір нарахованих процентів, комісій, пені, штрафних санкцій; фактичні платежі, здійснені на виконання зобов`язання; залишок невиконаного грошового зобов`язання на конкретну дату.

Крім того, довідка про заборгованість є належним письмовим доказом, який відображає стан бухгалтерського обліку кредитора щодо конкретної господарської операції або зобов`язання, та відсутність «первинності» документу не позбавляє його процесуальної та доказової сили, оскільки цей документ містить у собі всі необхідні вихідні відомості для подальшого дослідження як доказу у суді.

При цьому суд зауважує, що виписка, яка міститься в матеріалах справи є належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року № 753/16762/15-ц викладено правовий висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Також Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц наголошено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються: договором №0605 про надання правової (правничої) допомоги від 06 травня 2025 року, який укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатськім об`єднанням «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І., який діє на підставі статуту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії № 2093 від 29 вересня 2022 року, ордеру на надання правничої допомоги серії ВС №1370094 від 06 травня 2025 року; детальним описом робіт (наданих послуг) від 23 червня 2025 року; актом № 937 від 23 червня 2025 року наданих послуг правової (правничої) допомоги щодо ОСОБА_1 на загальну суму 7 000 грн. (а. с. 20-21).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 7 000 грн. не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, сторони до суду не з`являлися, а отже вона не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується заперечення відповідача щодо недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і тому необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №2238740 від 04 січня 2021 року в розмірі 18 893,53 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 7 120 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 11 278,53 грн., прострочена заборгованість за комісією 495 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко