Рішення № 139363520, 23.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/13688/25

Провадження № 2/204/1632/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Жеребцової В.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 20 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 10.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «партнер фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 91/329114332, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 4 000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. 28 грудня 2023 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 28122023. 17 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25. 25 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» та ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25. Згідно вищевказаного ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги включно і до відповідача за кредитним договором № 91/329114332 від 10.06.2021 року. Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед новим кредитором становить 33 200 грн., а саме: заборгованість за сумою позики 4 000 грн.; заборгованість за процентами 28 080 грн., заборгованість за комісією 1 120 грн. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звертається до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 10 лютого 2026 року.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 10.06.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 91/329114332. За умовами договору сума позики становить 4 000 грн. Мета отримання позики споживчі цілі. Строк на який надається позика 365 днів. Комісія за видачу позики складає 28 %, що становить 1 120 грн. Пунктом 2.1 договору позики визначено, що позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 2 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п. 1.4 та п. 2.2 договору, що у загальному розмірі становить 28 080 грн.

Договір позики № 91/329114332 від 10.06.2021 року, відповідачкою ОСОБА_1 підписано особисто.

Того ж дня, тобто 10.06.2021 року, ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту та анкету позичальника.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнерс фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 28122023, у відповідності до умов якого ТОВ «Партнерс фінанс» передало (відступає) ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» приймає належні ТОВ «Партнерс фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

17.04.2025 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Укрфінстандарт» укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» передало (відступає) ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» приймає належні ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

25.08.2025 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалтГруп Плюс» укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» передало (відступає) ТОВ ««ЮрКонсалтГруп Плюс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ЮрКонсалтГруп Плюс» приймає належні ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначено, що у відповідача наявний борг за кредитним договором № 91/329114332 в суму 33 200 грн., з яких: 4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28 080 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 120 грн. сума заборгованості за комісією.

Згідно з Витягом з реєстру боржників до ТОВ «ЮрКонсалтГруп Плюс» перейшло право вимоги за Договором позики № 91/329114332 від 10.06.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 . У вказаному Витягу з Реєстру боржників зазначено, що загальна сума заборгованості становить 33 200 грн., з яких: заборгованість за сумою основного боргу 4 000 грн.; 28 080 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 120 грн. сума заборгованості за комісією.

Вирішуючи дані позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмові формі. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору № 91/329114332 від 10.06.2021 року, який оформлено сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

На підставі вищезазначеного та враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, умов договору не виконав та не бажає у повному обсязі погасити заборгованість за цим договором у добровільному порядку, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним договором за основною сумою заборгованості у розмірі 4 000 грн. та за відсотками у розмірі 28 080 грн., що разом складає 32 080 грн.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, то суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5 договору № 91/329114332 зазначено, що за надання позики нараховується комісія у розмірі 28% від суми наданої позики, що у грошовому виразі складає 1 120 грн.

Оскільки позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог в даній частині.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження факту надання правничої допомоги до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № 45714110 від 10.12.2025 року, додаткову угоду № 3188803801 від 12.12.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер.

Однак, матеріали справи не містять перелік наданих послуг та доказів сплати позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. саме за надання правової допомоги по справі за позовом, зокрема, не надано відповідної квитанції або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.

Таким чином, судові витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд вважає, що у стягненні судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу, слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 512-514, 526, 610, 625, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (юридична адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Б, офіс 503, код ЄДРПОУ 45714110) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за тілом договору позики у розмірі 4 000 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 28 080 грн., судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього стягнути суму у розмірі 34 502 грн. 40 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська