Рішення № 139363430, 24.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/568/26

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Піпар А.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, код ЄДРПОУ 21602826, місцезнаходження 03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековейт», код ЄДРПОУ 38268268, місцезнаходження 88006, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Гранітна, будинок 12,

про стягнення пені,

за участі представників сторін:

від позивача Запара А.В., у порядку самопредставництва, в режимі ВКЗ,

від відповідача не з`явився,

В С Т А Н О В И В :

Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі позивач) через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою №60-02/5465е від 20.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/607/26 від 22.05.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековейт» (далі відповідач) про стягнення 68000,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та прийняття Антимонопольним комітетом України рішення від 17.04.2025 №60/52-р/к, відповідно до якого на відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку штраф не сплатив, такі обставини є підставою для нарахування позивачем пені у ро/змірі 68000,00 грн у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», про стягнення якої з відповідача Антимонопольний комітет України звернувся у суд з позовною заявою.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026.

Процесуальні дії по справі

Згідно з ухвалою від 27.05.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 24.06.2026 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

16.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 16.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/5896/26).

Згідно з ухвалою від 17.06.2026 суд задовольнив заяву Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 16.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/5896/26 від 16.06.2026).

Згідно з ухвалою від 24.06.2026 суд відклав підготовче засідання на 22.07.2026 на 09:40, враховуючи першу неявку представника відповідача в підготовче засідання.

20.07.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло клопотання без участі від 17.07.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/7068/26), згідно з яким позивач просить провести підготовче засідання у справі призначене на 22.07.2026 без участі його представника позивача та призначити справу до судового розгляду.

Згідно з ухвалою від 22.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 24.08.2026 на 15:45.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 27.05.2026, 12.06.2026, 17.06.2026, 24.06.2026, 22.08.2026 у справі №907/568/26 (суддя Сисин С.В.) були надіслані позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Означені документи доставлено до електронних кабінетів учасників справи 29.05.2026 о 10:29, 12.06.2026 о 21:20, 17.06.2026 о 20:30, 25.06.2026 о 12:04, 22.07.2026 о 21:10.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання по розгляду справи по суті, призначеного на 24.08.2026.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням приписів ГПК України щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомлений судом про розгляд справи, про дату, час і місце судових засідань, у строк, встановлений ч. 1 ст. 178 ГПК України відзиву на позов не подав і не забезпечив явку свого представника в судові засідання, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами на участь у розгляді справи.

24.08.2026 в судовому засіданні по розгляду справи суті, з`ясувавши думку представника позивача щодо можливості проведення розгляду справи по суті без участі відповідача, врахувавши приписи частин 1 та 3 ст. 202 ГПК України; беручи до уваги повторні неявки представника відповідача у судові засідання, враховуючи його неявку у підготовчі засідання; враховуючи, що явка учасників справи не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення питань, які вирішуються у судовому засіданні; суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: здійснювати розгляд справи по суті за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання та від якого не надходило заяв і клопотань щодо причин неявки чи про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 24.08.2026 під час розгляду справи по суті суд заслухав вступне слово представника позивача, відповідно до ст.210 ГПК України дослідив докази, заслухав виступ з промовою (заключним словом) представника позивача, після чого відповідно до ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення 24.08.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд ухвалив рішення, вступна та резолютивна частини якого були проголошені 24.08.2026 у повідомлений судом 24.08.2026 у судовому засіданні час.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суть спору за позицією позивача

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2025 №60/52-р/к у справі №514/60/220-рп/к.24, яким його дії визнано порушенням, передбаченим п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, в частині сплати в двомісячний строк накладеного означеним рішенням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековейт» штрафу в сумі 68000,00 грн.

Оскільки у встановлений законом строк відповідач суму штрафу не сплатив, позивач просить стягнути в судовому порядку нараховану в порядку ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пеню за кожний день прострочення сплати штрафу, яка в силу приписів ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, а відтак, за обрахований позивачем період з 31.07.2025 по 14.05.2026, складає 68000,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів виконання своїх зобов`язань за договором не представив.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст.165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2025 №60/52-р/к у справі №514/60/220-рп/к.24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековейт» накладено штраф у розмірі 68000,00 грн за порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Супровідний лист від 18.04.2025 № 60-02/3216e разом із копією зазначеного рішення надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ековейт» за його юридичною адресою згідно рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення №0601137351670. Проте зазначене поштове відправлення №0601137351670 повернуто відправнику без вручення його адресату (відповідачу в справі) із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою» (довідка ф. 20 від 24.04.2025), у зв`язку з чим інформацію про прийняте рішення було опубліковано відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в офіційному друкованому органі - газеті «Урядовий кур`єр» від 20.05.2025 №101 (8026). Відтак, рішення вважається врученим відповідачу 30.05.2025, так як відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

За позицією позивача, у встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» двомісячний строк, тобто до 30.07.2025 включно, відповідач накладений на нього штраф не сплатив, рішення від 17.04.2025 №60/52-р/к у судовому порядку не оскаржив, а також воно не перебувало на перевірці чи перегляду в органах Антимонопольного комітету України.

У зв`язку з цим Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України:

- в порядку ч.ч. 8, 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» головою територіального відділення 08.08.2025 видано наказ №60/150-Ю-60/52-р/к-1 про примусове виконання рішення про стягнення з відповідача 68000,00 грн штрафу, який пред`явлено до органів державної виконавчої служби;

- в порядку ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за період з 31.07.2025 по 14.05.2026 (за 288 днів) нараховано пеню в розмірі 293760,00 грн.

При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо обмеження максимального розміру пені розміром накладеного штрафу, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 68000,00 грн пені, яку відповідно до ч.ч. 7, 14 ст. 56 даного Закону просить зарахувати в дохід Державного бюджету України.

Правове обґрунтування та оцінка суду

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено суб`єкти відповідальності, види порушень та розмір штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які накладаються органами Антимонопольного комітету України.

При цьому, частинами 3, 13 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» регламентовано, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

За встановленими у справі обставинами рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2025 №60/52-р/к у справі №514/60/220-рп/к.24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековейт» вчинило порушення, передбачене п. 1 ст. 50, що кваліфікується за п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у зв`язку з чим за вчинене порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековейт» накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Згідно з положеннями частини 1 статті 56 «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 56 «Про захист економічної конкуренції» у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

З урахуванням викладеного, з огляду на повернення позивачу без вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ековейт» рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2025 №60/52-р/к у справі №514/60/220-рп/к.24 (довідка ф. 20 від 24.04.2025), яке направлялося відповідачу згідно з рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення №0601137351670, відтак інформація про прийняте 17.04.2025 адміністративною колегією позивача рішення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековейт» була надрукована в газеті «Урядовий кур`єр» від 20 травня 2025 року №101 (8026), у зв`язку з чим суд висновує, що таке рішення вважається вручене відповідачу 30 травня 2025 року.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання, а частиною третьою означеної статті Закону встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

При цьому, частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено право заявника, відповідача, третьої особи повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Частинами 8 та 9 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.

Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред`являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.

За встановленими у справі обставинами, у визначений законодавцем двомісячний строк, тобто до 30.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековейт» не скористалося правом оскаржити рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2025 №60/52-р/к у справі №514/60/220-рп/к.24, як і не сплатило у вказаний строк всупереч наведених вище вимог чинного законодавства накладений позивачем штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в сумі 68000,00 грн, у зв`язку з чим головою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 08.08.2025 видано наказ за №60/150-Ю-60/52-р/к-1 про примусове виконання рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2025 №60/52-р/к у справі №514/60/220-рп/к.24 про стягнення з відповідача 68000,00 грн штрафу, який пред`явлений до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

При цьому, частиною 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2025 №60/52-р/к у справі №514/60/220-рп/к.24 у сумі 68000,00 грн, відповідачем не сплачений (так як доказів про сплату штрафу сторонами у справі суду не надано), у зв`язку з чим позивачем за період з 31.07.2025 по 14.05.2026 включно правомірно нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ековейт» пеню в розмірі 68000,00 грн.

При цьому, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, то з врахуванням вищенаведених норм та обмежень, - позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача 68000,00 грн пені.

Приписами ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

Отже, оскільки судом встановлений факт порушеного права позивача щодо повної та своєчасної сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Ековейт» штрафу за порушення антимонопольного законодавства суб`єктом, на якого такі санкції покладені рішенням органу Антимонопольного комітету України, а тому в зв`язку з несплатою у встановлений законом строк накладеного рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2025 №60/52-р/к у справі № 514/60/220-рп/к.24 штрафу, правомірними слід вважати вимоги позивача про стягнення з відповідача 68000,00 грн пені. Відтак вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжної інструкції №267 (внутрішній номер 509460068) від 19.05.2026 при подачі позову через систему «Електронний суд ЄСІТС» про стягнення пені у загальному розмірі 68000,00 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековейт» (код ЄДРПОУ 38268268, місцезнаходження 88006, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Гранітна, будинок 12) у дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», на р/р (ІВАN): UA198999980313050106000007493, код ЄДРПОУ 37975895, отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області пеню у розмірі 68000,00 грн (шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековейт» (код ЄДРПОУ 38268268, місцезнаходження 88006, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Гранітна, будинок 12) на користь Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21602826, місцезнаходження 03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45) 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене і підписане 01.09.2026.

Суддя С.В. Сисин