Рішення № 139362804, 25.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2026 року Справа № 903/414/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом: Луцької міської ради

до відповідача: Приватного підприємства Азимутбудвест

про стягнення 1911114 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Іщик В.А., довіреність у порядку передоручення від 24.04.2026;

від відповідача: Самчук А.М., адвокат, ордер серії АС №1174458 від 13.07.2026.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС,

установив:

30.04.2026 до Господарського суду Волинської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Луцької міської ради до Приватного підприємства Азимутбудвест про стягнення для зарахування в дохід місцевого бюджету коштів в сумі 1911114 грн, з них 1563174,94 грн кошти пайової участі за будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (II. III. IV черга будівництва. Коригування) (ІІІ черга)), 272942,47 грн інфляційних втрат та 74 996,59 грн 3% річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання замовником будівництва свого обов`язку з перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).

Ухвалою суду від 05.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.05.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзив та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю Приватне підприємство Азимутбудвест зареєструвати Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та ознайомитися з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

14.05.2026 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. Дана заява долучена до матеріалів справи.

21.05.2026 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому зазначає, що розрахунок пайової участі є необгрунтованим, багатоквартирний житловий будинок з вбудовано прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (ІІ. ІІІ. ІV черга будівництва. Коригування) (ІІІ черга) був введений в експлуатацію після набрання чинності змін до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, відповідно дана норма закону не може бути застосовано до взаємовідносин, котрі виникли між сторонами в справі. ПП Азимутбудвест договір про сплату пайової участі до 1 січня 2020 року з Луцькою міською радою, чи будь-яким іншим органом не укладало. Обов`язок на укладення зазначеного договору був відсутній у ПП Азимутбудвест, оскільки у відповідності до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер витягу: ВЛ112192000261-2) вбачається, що первинно дозвіл на будівельні роботи: Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області видавався ФОП Бадко Тетянs Андріївнs 19.07.2019 року. При цьому, ФОП Бадко Тетяна Андріївна вказаного будівництва не здійснювала та її дозвіл фактично залишився не реалізованим. ПП Азимутбудвест не являється правонаступником ФОП Бадко Т.А., обов`язок по сплаті коштів пайової участі у нього не виникло. ПП Азимутбудвест самостійно розпочало і завершило будівництво згідно сертифікату від 04.03.2024 ІУ122240220408 у період, коли пайова участь не сплачувалась. Даний відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

21.05.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у якому просить суд позов задовольнити повністю. Зокрема зазначають, що розрахунок пайової участі проведено на підставі положень Закону №132-ІХ, наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 31.07.2024 № 764 Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 липня 2024 року), постанови Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, а саме п. 8.55 та даних сертифікату від 20.09.2024 №ІУ122240906814. Для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. ПП Азимутбудвест не отримувало новий дозвіл на виконання будівельних робіт, а внесло зміни в існуючий від 19.07.2019 №ВЛ112192000261, а тому говорити про те, що вказаний дозвіл залишився не реалізованим не має жодних правових підстав, адже саме на підставі цього дозволу ПП Азимутбудвест здійснювало будівництво, що підтверджується тим же витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 09.08.2021, яке долучає представник відповідача до відзиву. Після внесення змін до дозволу від ФОП Бадко Т.А. перейшли всі права та обов`язки замовника будівництва до ПП Азимутбудвест, а оскільки обв`язок сплати коштів пайової участі зберігається і після введення в експлуатацію, то відповідно він перейшов до ПП Азимутбудвест, яке таке введення і здійснило. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

28.05.2026 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява у якій просить суд відкласти підготовче засідання, у зв`язку з необхідністю взяти участь у іншій справі, що розглядається в Любомльському районному суді. Дана заява долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.05.2026 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 16.06.2026.

11.06.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшла заяву про розгляд справи без участі у якій просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. Дана заява долучена до матеріалів справи.

16.06.2026 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання, у яких просить суд долучити до матеріалів справи: витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про проектну документацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у відповідності до котрого ПП Азимутбудвест замовником будівництва по трьом чергам, рік початку будівництва 2021 рік, рік завершення 2023 рік; договір про виконання робіт № 1606/21 від 16.06.2021 року, укладений між ПП Азимутбудвест та ТОВ Архітектурне Бюро Спецпроект, у відповідності до котрого ПП Азимутбудвест доручило ТОВ Архітектурне Бюро Спецпроект розробити проектну документацію Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (ІІ. ІІІ. ІV черга будівництва. Коригування та завдання на проектування; договір про виконання робіт № 11 від 21.06.2021 року, укладений між ПП Азимутбудвест та ФОП Єлісеєва Крістіна Євгенівна, у відповідності до котрого ПП Азимутбудвест доручило ФОП Єлісеєвій Крістіні Євгенівні розробити проектну документацію Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (ІІ. ІІІ. ІV черга будівництва. Коригування та завдання на проектування; витяг з реєстру будівельної діяльності ПП Азимутбудвест, у якому зазначено номер витягу ВЛ- 112192000261-2; відповідь на адвокатський запит ПП Буд-Експрес від 10.06.2026 року та договір генпідряду №1/09082021 від 09.08.2021 року, наказ №1/б від 09.08.2021 року; відповідь на адвокатський запит ФОП Філіпченко О.Б. від 10 червня 2026 року та Договір №1-08/21 від 02.08.2021 року щодо здійснення технагляду за виконанням робіт; наказ №1/0821 від 02.08.2021 р. Про призначення відповідального за здійснення технічного нагляду; відповідь на адвокатський запит ТОВ Архітектурне Бюро Спецпроект від 11.06.2026 року, договір про виконання робіт №1606/21 щодо розробки проектної документації та наказ №3 від 25 червня 2021 року щодо призначення відповідальною особою за проведення авторського нагляду. Відповідач зазначає, що вказані документи засвідчують, що початок будівництва вказаної черги будівництва розпочалось у 2021 році, рік побудови вказаного об`єкту - 2021- 2023 роки.

16.06.2026 представник позивача не прибув у судове засідання, хоча належно був повідомлений про час та місце розгляду справи.

16.06.2026 у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку на подання вищезазначених доказів, оскільки після відкриття провадження у даній справі останнім було скеровано адвокатські запити для отримання відповідних доказів. Разом з тим, відповіді на запити з доказами, що ними долучаються було отримано 10.06.2026 та 11.06.2026. Додатково повідомив, що зазначені докази на його переконання мають істотне значення для вирішення справи.

У судовому засіданні 16.06.2026 судом постановлено на місці клопотання представника Приватного підприємства Азимутбудвест про поновлення строку на долучення доказів задовольнити, поновлено Приватному підприємству Азимутбудвест пропущений процесуальний строк для подання доказів, що долучені до клопотання від 16.06.2026.

Крім того, суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи та надання представником відповідача нових доказів, постановив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 08.07.2026.

Ухвалою суду від 16.06.2026 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 08.07.2026.

02.07.2026 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання у якому просить суд поновити процесуальний строк на подання письмових доказів як пропущений з поважних причин та долучити до матеріалів справи копію відповіді на адвокатський запит від ФОП Бадко Т.А. з долученою копією дозволу на початок виконання будівельних робіт. У клопотанні також зазначив, що вказаний доказ має значення для розгляду даної справи щодо того, що замовником яких об`єктів будівництва була Бадко Т.А., які об`єкти будівництва вона будувала на стадії такого будівництва.

Ухвалою суду від 08.07.2026 постановлено клопотання представника Приватного підприємства Азимутбудвест про поновлення строку на долучення доказів задовольнити, поновити Приватному підприємству Азимутбудвест пропущений процесуальний строк для подання доказів, що долучені до клопотання від 02.07.2026, повідомити сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 06 серпня 2026 року об 11:30 год. в приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр-т Волі,54а, м. Луцьк, в залі судових засідань № 208.

06.08.2026 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

06.08.2026 у судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні 06.08.2026, судом відповідно до положення ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву до 25.08.2026 до 11:30 год.

25.08.2026 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

25.08.2026 у судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

у період із 19.07.2019 по 25.02.2021 фізичною особою-підприємцем Бадко Т.А. згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 19.07.2019 № ВЛ 112192000261, було здійснено будівництво об`єкта: «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованоприбудованими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_1 (1 черга)».

У подальшому, Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано ФОП Бадко Т.А. сертифікат від 13.05.2021 № ІУ 122210225480, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації по І черзі будівництва.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі №903/419/24 затверджено мирову угоду від 31.07.2024, укладену між Луцькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Бадко Тетяною Андріївною, про те, що ФОП Бадко Тетяна Андріївна визнає зобов`язання щодо сплати на користь Луцької міської ради безпідставно збережених грошових коштів пайової участі в розмірі 497 923,41 грн за І чергу будівництва, які вона у подальшому, як стверджує позивач виплатила.

17.05.2021 Бадко Тетяна Андріївна прийняла рішення №1 про створення ПП Азимутбудвест(далі - відповідач), яким серед іншого передала до статутного капіталу підприємства земельну ділянку з кадастровим номером 0722881000:03:001:5234 (рішення засновника від 17.05.2021 №1, акт приймання-передачі майна в рахунок частки у статутному капіталі ПП "Азимутбудвест" від 19.05.2021, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.04.2026 №474873739).

23.07.2021 було внесено зміни до дозволу №ВЛ112192000261, якими змінено замовника на Приватне підприємство "Азимутбудвест".

Позивач зазначає, що ПП "Азимутбудвест" не отримувало новий дозвіл на будівництво, а продовжував будувати відповідно до того ж дозволу від 19.07.2019 №ВЛ112192000261 та був замовником будівництва станом на момент введення в експлуатацію, а тому повинен був сплатити пайову участь за ІІІ чергу будівництва.

Одночасно позивач стверджує, що у період із 19.07.2019 по 24.07.2024 Приватним підприємством "Азимутбудвест" було здійснено будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (II. III. IV черга будівництва. Коригування) (ІІІ черга).

Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано відповідачу сертифікат від 20.09.2024 №ІУ122240906814, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта та підтверджено його готовність до експлуатації.

Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд: 1122.1 Будинки багатоквартирні масової забудови.

Як вбачається із акта готовності об`єкта до експлуатації, пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі пункт 13 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-IX).

Позивач зазначає, що Приватним підприємством "Азимутбудвест" не сплачувались кошти пайової участі до бюджету Луцької міської територіальної громади.

Луцькою міською радою в рамках досудового врегулювання спору, було надіслано лист №1.1-34/915/2026 від 13.02.2026 про необхідність сплати коштів.

Відповідач надав свої пояснення листом №1/2303 від 23.03.2026, відповідно до якого останній повідомив про те, що не погоджується з обов`язком сплати пайової участі, оскільки не укладав договір про пайову участь, а первинно дозвіл на будівництво було отримано ФОП Бадко Т.А., а не ПП Азимутбудвест.

Проте позивач зазначає, що ініціювання відповідачем питання щодо набуття статусу замовника будівництва у 2021 році шляхом подання відповідних змін, ніяким чином не впливає на визначений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язок замовників будівництва на земельній ділянці об`єктів, будівництво яких розпочате до 2021 року у населеному пункті перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, адже цей обов`язок зберігається до введення об`єкта в експлуатацію замовником будівництва, який є актуальним на момент такого введення.

Позивач стверджує, оскільки будівництво об`єкту розпочате до 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. У випадку, якщо замовником об`єкта будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між Луцькою міською радою та Приватним підприємством Азимутбудвест договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до місцевого бюджету, відповідачем не сплачувалися.

Відтак, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача грошові кошти по оплаті пайової участі у сумі 1 563 174,94 грн для зарахування в дохід місцевого бюджету Луцької міської територіальної громади, а також стягнути з відповідача 272 942,47 грн інфляційних втрат та 74 996,59 грн 3% річних за період з 21.09.2024 по 27.04.2026 включно.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Предметом позовних вимог є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регламентовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на дату отримання дозволу на виконання будівельних робіт) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла до 31.12.2019) закріплювався обов`язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою 4 цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договору пайової участі за вказаною статтею Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Отже, зі змісту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачалося, якщо об`єкт будівництва не відносився до переліку об`єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов`язковим через пряму вказівку закону.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 19.02.2025 у справі № 903/468/24.

З 01.01.2020 року набули чинності зміни до законодавства, що суттєво вплинули на інститут пайової участі в будівництві. У результаті цих змін було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка раніше встановлювала порядок залучення коштів замовників на розвиток інфраструктури населеного пункту. Відповідно, обов`язок укладати договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту для нових будівництв припинив існування. Зміни також стосувалися порядку видачі дозволів на виконання будівельних робіт, і нові документи надаються без вимоги щодо пайового внеску, що стало важливою зміною в практиці будівництва, особливо для нових об`єктів, які реалізуються після травня 2020 року.

Як зазначено в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України № 132-IX, дія цих змін поширювалася на 2020 рік, де було встановлено спеціальний правовий режим, що охоплював лише ті договори, що були укладені до 01.01.2020 року, а також випадки будівництва, розпочатого до або в 2020 році.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 132-ІХ встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 та від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника.

У постанові від 04.04.2024 № 923/1306/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Відтак, норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21).

Згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.10.2024 у справі № 911/2871/23 зазначив, зокрема, що відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Якщо правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12.08.2021 року у справі № 910/17567/19).

У випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

Згідно Акту прийому-передачі ОСОБА_1 передала земельну ділянку з кадастровим номером 0722881000:03:001:5234 до статутного капіталу Приватного підприємство "Азимутбудвест", справжність підписів засвідчено 19.05.2021 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С.В. та зареєстровано в реєстрі за №№1371,1372.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.04.2026 № 474873739 державним реєстратором приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С.В. на підставі Акта прийому-передачі, виданого 19.05.2021, посвідченого Веремчуком С.В., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу, рішення №1 від 17.05.2021, здійснено 19.05.2021 державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722881000:03:001:5234, що знаходяться за адресою: Волинська обл., Луцький район, с.Тарасове, за Приватним підприємством "Азимутбудвест".

З огляду на вимоги частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 317, 328, 331 ЦК України право власності на вказане нерухоме майно виникло у відповідача 19.05.2021, тобто з моменту його державної реєстрації. З наведеної дати відповідачу як власнику зазначеного нерухомого майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися цим нерухомим майном.

Натомість, у відповідності до положень статей 1, 34, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" у Приватного підприємство "Азимутбудвест" одночасно з набуттям права власності на вказане нерухоме майно не виникло статусу замовника будівництва, оскільки для цього необхідне вчинення останнім дій, підтверджуючих його намір на здійснення будівельних робіт (у спірних правовідносинах - подання до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяви-повідомлення з відповідними копіями документів про зміну замовника будівництва).

Судом встановлено, що 23.07.2021 було внесено зміни до дозволу №ВЛ112192000261, що надавався Батко Т.А.(замовник), якими змінено замовника на Приватне підприємство "Азимутбудвест".

Отже, як вбачається з матеріалів справи відповідач - Приватне підприємство "Азимутбудвест" став замовником будівництва лише 23.07.2021.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Як свідчить Витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером ВЛ112192000261-2 (далі - Витяг) відповідач подав 23.07.2021 заяву про зміну замовника будівництва по даному об`єкту на земельній ділянці з кадастровим номером 0722881000:03:001:5234.

На підставі заяви від 23.07.2021 №40-30/2307-4 посадовою особою відповідного органу ДАБІ України зареєстровано 23.07.2021 зміни щодо замовника будівництва Приватного підприємства "Азимутбудвест" та створено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва Витяг про прийняття рішення щодо зміни - прийняття запиту.

Відповідно до частини 1 статті 22-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Реєстр будівельної діяльності є компонентом електронної системи, який забезпечує створення збирання, накопичення, обробку, захист облік такої інформації, зокрема: про об`єкти будівництва та закінчені будівництвом об`єкти, у тому числі: документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт; ідентифікатори об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів; документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

За приписами пунктів 9, 10 частини 2 статті 22-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з використанням Реєстру будівельної діяльності створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю) та здійснюються такі дії: дозвіл на виконання будівельних робіт, зміни до нього, повідомлення про відмову в його наданні та анулювання дозволу, внесення відомостей про припинення права на виконання підготовчих та будівельних робіт; сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, повідомлення про відмову в його наданні.

При цьому суд бере до уваги принципи, за якими створюється та функціонує електронна система, передбачені частиною 5 статті 22-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зокрема: обов`язковості внесення до електронної системи інформації (даних), визначеної частиною 1 статті 22-2 цього Закону, змін до неї; презумпції достовірності інформації (даних), яка міститься в електронній системі.

Положеннями частини 11 зазначеної статті Закону також передбачено, якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, внесені до неї, така інформація та документи вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, враховуючи приписи вказаних норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та встановлені у даній справі обставини щодо внесення до Реєстру будівельної діяльності, який є складовою Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 23.07.2021 інформації про зміну засновника будівництва у документі на підставі поданої відповідачем заяви від 23.07.2021 №40-30/2307-4, яка є достовірною, суд дійшов висновку, що Приватне підприємство "Азимутбудвест" набуло статусу замовника будівництва 23.07.2021.

Суд критично оцінює доводи позивача, що саме із 19.07.2019 Приватним підприємством "Азимутбудвест" було здійснено будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (II. III. IV черга будівництва. Коригування) (ІІІ черга), оскільки у період із 19.07.2019 по 25.02.2021 фізичною особою-підприємцем Бадко Т.А. згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 19.07.2019 № ВЛ 112192000261 та сертифікату від 13.05.2021 № ІУ 122210225480, було здійснено будівництво об`єкта: «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованоприбудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (1 черга)», тобто на переконання суду будівництво ІІІ черги багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області, не могло ропочатися у період з 19.07.2019 по 25.02.2021, а замовник Батко Т.А. сплатила кошти пайової участі за І чергу будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудованоприбудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області. Подальше будівництво(ІІІ черга) здійснювалося вже відповідачем на підставі внесеної 23.07.2021 до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформації, коли інститут пайової участі був остаточно скасований.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень, саме замовник будівництва протягом визначених строків зобов`язаний звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайові участі, то беручи до уваги те, що відповідача як юридичну особу було створено лише 18.05.2021, суд приходить до висновку, що Приватного підприємства "Азимутбудвест" навіть не було зареєстровано, коли існував інститут пайової участі(скасований з 01.01.2021), тому на відповідача не може покладатись обов`язок зі сплати пайового внеску за ІІІ чергу будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області.

Отже, з огляду на встановлені обставини, відповідач не є особою, на яку може бути покладено обов`язок щодо сплати коштів пайової участі, визначеної у розмірі та порядку відповідним органом місцевого самоврядування, за приписами абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ, який існував протягом 2020 року щодо об`єктів, будівництво яких розпочато впродовж цього періоду.

Поряд з цим, суд враховує вимоги статей 34, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за якими забороняється продовження виконання будівельних робіт без повідомлення про зміну замовника будівництва, а виконання будівельних робіт без відповідного дозвільного документа вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Крім того, досліджуючи наявний в матеріалах справи сертифікат готовності від 20.09.2024 №ІУ122240906814(а.с.48-56), якими засвідчено введення в експлуатацію ПП "Азимутбудвест", встановлено, що у розділі "Терміни будівництва" цього сертифікату містяться відомості про дату початку будівництва - 19.07.2019, завершення будівництва 24.07.2024, а у розділах "Пайова участь" вказано про звільнення від сплати пайової участі на підставі пункту 13 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ.

З огляду на встановлені обставини щодо внесеної до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформації, яка є достовірною та може використовуватися у спорах з третіми особами, суд дійшов висновку, що ПП "Азимутбудвест" набуло статусу замовника будівництва спірного об`єкта нерухомого майна лише 23.07.2021 та, відповідно, отримало з указаної дати право на виконання будівництва зазначено об`єкта, тобто датою початку будівництва для відповідача є саме 23.07.2021 - дата створення та реєстрації Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо прийнятого рішення про зміну замовника будівництва з ФОП Бадко Т.А. на ПП "Азимутбудвест".

Враховуючи, що дозвіл на виконання будівельних робіт було видано у липні 2019 року ФОП Бадко Тетяні Андріївні (первісному замовнику), саме ця особа фактично розпочала будівництво в 2019 році(сплатила кошти пайової участі за І чергу будівництва) та відповідно до сертифікату від 13.05.2021 № ІУ 122210225480 закінчила, засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації по І черзі будівництва.

У свою чергу, новий замовник, який набув права на об`єкт 23.07.2021 та завершив будівництво вже у 2024 році, діяв у правовому полі, коли інститут пайової участі був повністю скасований, не може вважатися таким, що розпочав будівництво ІІІ черги -19.07.2019.

Зобов`язання щодо пайової участі виникають у момент подання заяви до органу місцевого самоврядування, яка повинна була бути подана протягом 10 робочих днів після початку будівництва, тільки за умови, що дозвіл на виконання будівельних робіт був виданий до 01.01.2020 року або у 2020 році.

Законодавство не передбачає, щоб новий замовник, який розпочав будівництво ІІІ черги після скасування інституту пайової участі та завершив будівництво в 2024 році, мав обов`язок щодо сплати пайового внеску, оскільки цей обов`язок був прив`язаний до періоду дії старої редакції закону і до первісного замовника. Таким чином, будь-які вимоги щодо пайового внеску до нового замовника не можуть бути обґрунтовані, оскільки вони суперечать нормам, які були встановлені після скасування інституту пайової участі.

Оскільки з огляду на досліджені у справі докази та встановлені обставини у кореспонденції з вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача у відповідності до абзацу 2 пункту розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ обов`язку про перерахування до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту), тому позов щодо стягнення з відповідача нарахованого позивачем розміру пайового внеску відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно збережених грошових коштів пайової участі є таким, що не підлягає задоволенню через безпідставність.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, такі задоволенню не підлягають з огляду на їх похідний характер та висновок суду про відмову в задоволенні стягнення пайового внеску з відповідача.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Судом враховується, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях. з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України. № 63566/00, § 23. ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки з огляду на досліджені у справі докази та встановлені обставини у кореспонденції з вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача у відповідності до абзацу 2 пункту розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ обов`язку про перерахування до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту), тому позов щодо стягнення з відповідача нарахованого позивачем розміру пайового внеску відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно збережених грошових коштів пайової участі та інфляційних втрат, 3% річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно приписів щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, що передбачені ст.129 ГПК України, судовий збір сплачений за подання позову та витрати позивача на правничу допомогу, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 01.09.2026.

Суддя А. С. Вороняк