Рішення № 139361712, 01.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4484/26

Провадження № 2/487/3131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 року представник ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача борг за спожиту електричну енергію в сумі 23347,92 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Станом на 01.05.2026 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 існує заборгованість в сумі 23347,92 грн. за період лютий 2022 року - березень 2026 року включно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного державного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до інформації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Мірошниченко зареєстрована за вказаною адресою.

Посилаючись на вищенаведене, представник позивача просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за спожиту електричну енергію, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 12.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

01.07.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року та іншими забороняється стягнення заборгованості за послуги електропостачання. Під час воєнного стану Миколаївська міська територіальна громада є територією можливих бойових дій, на якій діє пряма заборона на судове/виконавче провадження щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка виникла після 24.02.2022 року. Позивач має право лише на фіксацію частини розміру заборгованості, по якій позовна давність не спливла.

Окрім прямої заборони стягнення суму позову у розмірі 23347,92 грн. відповідач не визнає, оскільки вона підлягає зменшенню на 3768,24 грн. (за лютий 2022 року травень 2023 року) через сплив позовної давності. Також просить додатково зменшити суму боргу на 14690,16 грн. у зв`язку із рецидивуючим зловживанням позивачем процесуальними правами (ст..44 ЦПК України), як захід процесуальної відповідальності. Товариство свідомо не надало свого часу суду в наказному провадженні ї вимоги від 10.04.2024 року, 09.07.2024 року, 06.09.2024 року, 13.11.2024 року, 07.01.2025 року, 06.03.2025 року, 08.05.2025 року, повідомлення від 30.05.2025 року під час звернення до суду 07.07.2025 року про видачу судового наказу (цивільна справа №487/4652/25) про стягнення з неї боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 18458,40 та 242,24 грн. судового збору. Судовий наказ згодом було скасовано 04.09.2025 року.

Вважає, що заборона стягнення заборгованості діє як єдиний механізм, що унеможливлює як стягнення боргу в судому порядку, так і його виконання виконавчою службою, у зв`язку із чи провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1. ст.255 ЦПК України.

09.07.2026 року до суду від представника ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що твердження відповідача про пропуск позивачем позовної давності є безпідставними, оскільки перебіг цього строку тривалий час був зупинений на підставі прямої дії закону спочатку в період дії карантину, а згодом в період воєнного стану, та лише з 03.09.2025 року відбулося поновлення перебігу позовної давності. За такого період з 02.04.2020 року по 03.09.2025 року не враховується при обчислені позовної давності. У зв`язку із цим трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений.

Зазначає, що певними тимчасовими змінами в законодавстві, на постачальників електричної енергії покладено додаткові обов`язки та обмеження, в першу чергу, щодо можливостей вжиття заходів по збору дебіторської заборгованості та виконанню судових рішень. При цьому, Кабінетом міністрів України 29.12.2023 року було ухвалено постанову №1405, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.20-22 року №206 «Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану» 23та скасовано мораторій на припинення постачання електричної енергії. Згідно зазначених змін, заборона на припинення електропостачання побутовим споживачам та колективним побутовим споживачам, за наявності заборгованості за особовим рахунком, продовжує діяти для тих територіальних громад, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або територіях, тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309 (зі змінами). Товариство суворо дотримується вимог чинного законодавства України та не ініціює дії щодо обмеження/припинення електроживлення електроустановок споживачів за несплату рахунків за адресами, які розташовані в територіальних громадах, які увійшли до зазначеного переліку. Разом з тим жоден із чинних нормативно-правових актів не забороняє постачальникам комунальних послуг повідомляти своїх споживачів про наявну заборгованість та звертатися до суду за захистом своїх майнових прав.

10.07.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивач не спростував жодним чином численних фактів процесуальних порушень зі свого боку, які факти вона ретельно задокументувала та додала до справи. Позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, усвідомлюючи, що діє протиправно не маючи право на наказне провадження, порушив принцип добросовісності. Також позивач не намагався аналізувати наведені нею доводи стосовно заборони стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Представник позивача до судового засідання не з`явилась. Надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору про користування електричної енергією є споживачем послуг, які постачаються ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з реєстру права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаціє. Про зареєстроване/задеклароване місце проживання/зняття із зареєстрованого/задекларованого місця проживання особи ОСОБА_2 з 24.05.2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати спожитої електроенергії, станом на 01.05.2026 року згідно з розрахунком позивача утворилася заборгованість в розмірі 23347,92 грн. за період лютий 2022 березень 2026 року.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання та розподілу електричної енергії зобов`язаний постачати споживачеві електричну енергію відповідно до умов укладеного договору про постачання з дотриманням встановлених показників якості послуг.

Обов`язки енергопостачальників або інших суб`єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії.

Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Виходячи із зазначених норм Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України визначено, що у разі встановлення у зобов`язанні строку (терміну) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.610 та ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Миколаївська міська територіальна громада віднесена до території можливих бойових дій з 11.11.2022 року по теперішній час.

Оскільки Миколаївська міська територіальна громада з 11.11.2022 року віднесена до території можливих бойових дій, з часу набрання чинності цією редакцією постанови, а саме з 30.12.2023 року забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання, але за умови надання ними підтверджуючих документів виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі.

Між тим, з поданих відповідачем до суду відзиву та відповіді на заперечення не вбачається, що вона є особою, яка покинула своє місце проживання та що вона зверталася з відповідною заявою до позивача, та доказів протилежного нею до суду не надано. Більше того, з поданих документів вбачається, що заперечень щодо факту користування електроенергією відповідач не надає.

За такого, посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 є безпідставними.

Також відсутні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», оскільки доводи відповідача зводяться до помилкового тлумачення норм вищевказаного законодавства.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом 09.06.2026 року, позовні вимоги заявлені щодо стягнення заборгованості за період з лютого 2022 року по березень 2026 року включно.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.

Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п.19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023 року) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Також слід враховувати, що згідно з Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX, з Цивільного Кодексу України було виключено Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Закон набув чинності 04.09.2025 року.

Отже, строк визначений статтею 257 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року і до 03.09.2025 року.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 02 квітня 2017 року.

Позовна давність за вимогами, що виникли з 02 квітня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.

Отже, позовна давність стосовно заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за період з лютого 2022 року по березень 2026 року включно позивачем на дату звернення із даним позовом не пропущена.

З урахуванням вищезазначеного, позов ТОВ «Миколаївської електропостачальної компанії» про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію за період лютий 2022 року - березень 2026 року у розмірі 23347,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», ЄДРПОУ 42129888, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул.Погранична, 39/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк