Ухвала суду № 139361006, 01.09.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1361/25

Провадження № 2-др/131/7/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області у складі голУУовуючого судді Олексієнка О.Ю., за участі секретаря судового засідання Демчишиної О.В., розглянувши заяву представника відповідача Іщенка Дениса Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 18.06.2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту у розмірі 3110,00 грн., судовий збір у сумі 1 106,31 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3196,90 грн.

22 червня 2026 до суду надійшла заява представника відповідача Іщенка Д.М. про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник зазначив, що при ухваленні рішення судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу, хоча відповідна вимога була заявлена у відзиві до позовної заяви та на підтвердження понесення таких витрат до матеріалів справи були подані відповідні докази.

Заявник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн., а також перерахувати судовий збір та відмовити в стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3196,90 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою від 26 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в цивільній справі № 131/1361/25 - задоволено.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 18.06.2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» заборгованість за договором заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 3631501694/256575 від 03.03.2020 у розмірі 3110,00 грн., а саме: 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1110,00 грн. - нараховані проценти. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» судовий збір у сумі 1 106,31 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3196,90 грн.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Іщенком Д.М., було заявлено вимогу про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. , пов`язану з підготовкою та розглядом справи та судовий збір, сплачений за подання заяви про перегляд заочного рішення.

Окрім цього, адвокатом було повідомлено, що докази про надання правової допомоги будуть надані в найкоротші строки.

30.01.2026 представником відповідача до суду надано клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до якого додано Договір про надання правової допомоги від 26 листопада 2025 року; Договір на оплату адвокатських послуг до договору про надання правової допомоги від 26 листопада 2025 року; Акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 30 січня 2026 року; Ордер на надання правничої допомоги від 26 листопада 2025 року № 1352748.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи вимоги сторони відповідача про ухвалення судом додаткового рішення у справі, суд виходить з наступного.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною відповідача надані:

- копія договору про надання правової допомоги від 26.11.2025 р.;

- копія про оплату адвокатських послуг до договору про надання правової допомоги від 26.11.2025;

- копія акту виконаних робіт від 30.01.2026р. до договору про надання правової допомоги від 26.11.2025;

- Ордер про надання правничої (правової) допомоги від 26.11.2025 р., , що посвідчує повноваження адвоката Іщенка Д.М. на надання правової допомоги Кучеру А.М.;

- копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.07.2017 р.

У пункті 48 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 роз`яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Так, з заяви сторони відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що він просить стягнути з позивача 20000 грн. за надання юридичних послуг, які включають в себе послуги згідно акту виконаних робіт, а саме: надання консультаційних послуг, складання, оформлення заяви про долученим представника відповідача до ЄСІТС (Електронний суд) та направлення документів по справі 131/1361/25 з подальшим направленням до суду; ознайомлення з матеріалами справи № 131/1361/25 в Електронному суді; роз`яснення ОСОБА_1 наслідків, перспектив розгляду пред`явленого до нього позову, моніторинг судової практики; сплата судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення по справі 131/1361/25; складання, оформлення заяви про перегляд заочного рішення з подальшим направленням до суду та іншим учасникам провадження; складання, оформлення заяви про розгляд заяви про перегляд заочного рішення по справі № 131/1361/25 без участі відповідача та його представника з подальшим направленням до суду Вінницької області та іншим учасникам провадження; ознайомлення зі вступною та резолютивною частиною ухвали по справі № 13 1/1361/25 про скасування заочного рішення; ознайомлення з повного частиною ухвали по справі № 131/1361/25 про скасування заочного рішення; складання, оформлення відзиву на позовну заяву з подальшим направленням до суду; ознайомлення з відповіддю на відзив, складання, оформлення заперечення на відповідь на відзив суду та іншим учасникам провадження; складання, оформлення додаткових заперечень до вимоги про стягнення витрат на правову допомогу з подальшим направленням до суду Вінницької області та іншим учасникам провадження; складання, оформлення клопотання про застосування пільги при стягненні судового збору з відповідача з подальшим направленням до суду та іншим учасникам провадження; складання, оформлення клопотання про витребування доказів по справі № 131/1361/25 з подальшим направленням до суду та іншим учасникам провадження; складення, оформлення заяви про долучення документів по цивільній справі № 131/1361/25 на підтвердження витрат на правову допомогу з подальшим направленням до суду.

Суд не погоджується з заявленою адвокатом сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. та її розрахунком, вважає її завищеною, необґрунтованою, не співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 5000 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Також, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, участь представника відповідача в судових засіданнях, їх кількість та час, доводи сторони позивача, що викладені у запереченнях про стягнення витрат на правову допомогу, які спростовуються матеріалами справи, а тому вважає, що вимоги сторони відповідача підлягають частковому задоволенню на суму 5000 грн. На думку суду, такий розмір витрат є співмірним із заявленими вимогами, складністю справи та проведеною адвокатом роботою.

Враховуючи те, що при винесенні рішення судом не було вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення та часткове задоволення вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача судового збору, який сплачений за подання заяви про перегляд заочного рішення, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 484,48 грн. за подачу заяви про перегляд заочного рішення, що підтверджується квитанцією № 0847-0371-2577-7144 від 02.12.2025р.

Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу заяви про перегляд заочного рішення пропорційно до розміру задоволених вимог (45,67%, 100-45,67=54,33%), що становить 263,22 грн.

Крім того, представник відповідача просить суд перерахувати судовий збір та відмовити в стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3196,90грн.

При цьому, під час ухвалення рішення суд вирішив питання щодо стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача та зазначив, що враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір з 10500 грн до 7000 грн. Між тим, з огляду на часткове задоволення вимог позовної заяви, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених останнім у суді, пропорційно до розміру задоволених вимог (45,67%), що становить 3196,90 грн, а також стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за подання позовної заяви у розмірі 1 106,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Наведений перелік підстав, за яких може бути постановлене додаткове рішення, є вичерпним.

Таким чином, ЦПК України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Зазначені вимоги фактично змінюють зміст ухваленого рішення, що виходить за межі інституту додаткового рішення та суперечить положенням процесуального закону.

Таким чином, в рішенні від 18.06.2026 року судом було вирішено питання про судові витрати позивача, тому у задоволенні решти вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача Іщенка Дениса Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 263,22 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене повністю або частково в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олександр ОЛЕКСІЄНКО