Рішення № 139359258, 25.08.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3525/26

Провадження № 2/345/2595/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

25.08.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

15.06.2026 ТОВ «Деал Фінанс Груп» (далі Товариство, позивач) звернулося з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.01.2022 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 18 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором № 74284473 від 31.01.2022 надано строком на 30 днів. Кінцева дата повернення позики з процентами 02.03.2022. Проте відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 28 207,70 грн., яка є документально підтвердженою та включає борг за основною сумою (тілом) позики та нарахованими, але не сплаченими процентами. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач як новий кредитор у зобов`язанні просить позов задовольнити.

Розгляд справи Товариство просить здійснювати за відсутності його представника, не заперечуючи щодо можливості ухвалення судом заочного рішення.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав, тому відповідно до приписів ч. 5 ст. 279 ЦПК України судом за згодою Товариства ухвалюється заочне рішення.

Надісланий відповідачу судовий виклик про розгляд справи останній проігнорував.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 статті 207 Цивільного ЦК України відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір позики (на умовах повернення позики в кінці її строку) № 74284473 від 31.01.2022 із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, вираженого у алфавітно-цифровій послідовності WpUQPBA2VP. Грошові кошти в сумі 18 000,00 грн перераховані на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів письмовою інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 19.08.2026 № 20.1.0.0.0/7-260811/79046-БТ про успішний переказ кредитних коштів із зазначенням номера платежу. Позикові кошти надано строком на 30 днів. Кінцева дата повернення позики 02.03.2022.

Відповідно до п.2.3. договору за користування грошовими коштами позичальник сплачує проценти за базовою процентною ставкою в розмірі 1,99%; згідно з програмою лояльності позикодавця проценти можуть нараховуватися за зниженою процентною ставкою 0,796% за один день користування коштами; проценти за понадстрокове користування позикою 2,70% від суми позики за кожен день, однак відповідна умова не застосовується під час дії карантину.

Згідно з 5.5. договору позичальник розуміє та погоджується, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за договором позикодавець має право залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, відступити право вимоги за договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості.

Суд відзначає, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що передбачено ст. 610 ЦК України.

Згідно з розрахунком первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у період з 31.01.2022 до 24.02.2022 позичальнику ОСОБА_1 нараховані проценти за зниженою процентною ставкою 0,796% від залишку неповернутої суми позики в розмірі 143,28 грн щоденно. Впродовж 25.04.2022 до 31.05.2022 нарахування процентів здійснено позикодавцем за ставкою 2,70% за один день від залишку неповернутої суми, що становило 179,10 грн. З невідомих для суду причин з 25.02.2022 до закінчення строку повернення позики 02.03.2022 первісний кредитор процентів не нараховував, позовних вимог до суду щодо їх стягнення з відповідачем також не заявлено. Будь-яких грошових коштів для виконання взятих на себе грошових зобов`язань позичальник не здійснював ані на користь первісного кредитора, ані Товариству.

Отже, відповідачем умови договору позики позичальником не виконувалися, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, що дає суду підстави для задоволення позову в частині стягнення неповернутої основної суми (тіла) кредиту і нарахованих процентів, хоча й не в повному обсязі.

Проте суд вважає, що нарахування відповідачу процентів за понадстрокове користування позикою є протиправним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т.ч. графіком платежів та умовами договору, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа №1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи спір між сторонами у цій справі суд зазначає, що відповідно до п.16-17 договору, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 цього договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування»; у разі, якщо сума позики перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування.

Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

У частині третій ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. У такому разі, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Із наданих Товариством до матеріалів справи копій Правил надання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів в позику у редакції від 12.08.2021 (п.6.5.,6.8.), у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) позикодавець має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування; сторони домовились, що у разі, якщо після спливу строку позики позичальником не було подовжено строк користування позикою/строк такого подовження закінчився та/або автоматичне подовження строку позики припинилось (відповідно до умов розділу 7 Правил), але позичальник продовжує користуватися позикою (її частиною), позикодавець має право нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) у порядку, визначеному цими Правилами та Договором позики.

Згідно з п.5.2. договору позики, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

З огляду на викладене, суд висновує, що нараховані ОСОБА_1 проценти за понадстрокове користування позикою в період з 25.04.2022 до 31.05.2022 є платою за правомірне використання позичальником грошових коштів після закінчення строку повернення цієї позики з нарахованими процентами.

Незважаючи на викладене, суд не може погодитися із позицією Товариства про необхідність стягнення з відповідача процентів за понадстрокове користування позикою, адже п.2.3. договору прямо зазначає, що відповідна процентна ставка не застосовується у розрахунках між сторонами під час дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України вперше установлено карантин з 12 березня 2020 року. Установлений карантин неодноразово продовжувався та безперервно діяв до його відміни постановою Кабінету Міністрів України 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відтак, за результати розгляду справи з відповідача на користь Товариства необхідно стягнути 18 000,00 грн неповернутої суми позики та 3 582,00 грн нарахованих первісним кредитором процентів за період 31.01.2022 до 24.02.2022 (143,28грнх25 к.д.), а разом 21582,00 грн.

Питання правомірності відступлення первісним кредитором своїх прав за договором позики від 31.01.2022 на користь ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" і Товариства згідно укладеними договорами факторингу від 29.09.2022 та 05.12.2025 відовідно, суд не оцінює, зважаючи на закірпілену у ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності цих правочинів.

Ррозподіл судових витрат провести згідно з вимогами ст.141 ЦПК України, врахувавши необхідність стягнення з відповідача частини боргу (76,50%).

Керуючись ст.263-265,268,280-284,354 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3) заборгованість за договором позики № 74284473 в розмірі 21 582,00 грн., з яких 18 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою позики та 3 582,00 грн. борг за нарахованими, але несплаченими процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір у розмірі 2 036,73 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 442,50 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2026.

Суддя