Ухвала суду № 139358691, 19.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8166/26

Провадження № 1-кс/202/6134/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026040000000382 від 08.08.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-B enz» номерний знак НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_4 та який був вилучений під час проведення обшуку за адресою м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 15а.

Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026040000000382 від 08.08.2026, в якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

Так, згідно з повідомленою підозрою ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з двома невстановленими слідством особами, 07 серпня 2026 року приблизно о 08:40 годині з метою незаконного заволодіння автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ), який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська», на своєму автомобілі марки «MERCEDES-BENZ G63» спільно з іншими співучасниками, що знаходилися в автомобілі марки «MITSUBISHI LANCER», прибув на територію підземного паркінгу торговельного центру «Млин» по вул. Калиновій у м. Дніпрі, де, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «MERCEDES-BENZ G 63», здійснив рух територією підземного паркінгу торговельного центру «Млин». Після чого дві невстановлені слідством особи вийшли з салонів автомобілів марки «MERCEDES-BENZ G 63» та марки «MITSUBISHI LANCER» для безпосереднього виконання кожною своєї відведеної ролі. Зокрема один зі співучасників підійшов до паркомісця № 32, де був припаркований автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 300», а інший невстановлений співучасник залишився на території паркінгу з метою спостереження за навколишньою обстановкою, забезпечення безпеки дій іншого співучасника та попередження про появу сторонніх осіб чи працівників поліції. При цьому ОСОБА_4 забезпечував готовність до швидкого залишення місця вчинення злочину.

Надалі перша невстановлена слідством особа, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ) з боку, який не потрапляв у зону огляду камер відеоспостереження паркінгу, та, застосувавши заздалегідь підготовлений невстановлений технічний пристрій для несанкціонованого відчинення замків, відімкнула двері зазначеного транспортного засобу. Одразу після цього друга невстановлена особа, яка до цього здійснювала спостереження за навколишньою обстановкою, підійшла до відчиненого автомобіля та зайняла місце водія з метою подальшого керування ним. Одночасно з цим ОСОБА_4 , діючи узгоджено зі своїми співучасниками, вийшов із салону автомобіля марки «MERCEDES-BENZ G 63», підійшов до вищевказаного автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» та зайняв у ньому переднє пасажирське сидіння для спільного викрадення та залишення місця злочину.

У цей час через службовий вхід на територію підземного паркінгу прибув охоронець торговельного центру «Млин» ОСОБА_6 , який помітив підозрілі дії біля транспортного засобу. Підійшовши до автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ), він звернувся до осіб, які перебували в його салоні ( ОСОБА_4 та невстановленого співучасника), з вимогою пояснити їхні дії та правомірність перебування в чужому автомобілі.

Надалі ОСОБА_4 , діючи умисно та реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на безперешкодне незаконне заволодіння транспортним засобом, вийшов із салону автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» та підійшов до охоронця ОСОБА_6 , якому представився працівником правоохоронного органу та пред`явив останньому службове посвідчення працівника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на своє ім`я.

При цьому ОСОБА_4 усно повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що вказані особи діють на виконання ухвали суду про вилучення зазначеного автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», на що охоронець ОСОБА_6 заявив, що вирішення питань щодо вилучення майна не належить до його службових повноважень та висунув законну вимогу ОСОБА_4 пройти до адміністратора торговельного центру «Млин» для перевірки наданих документів.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 спільно з охоронцем пройшов до службового кабінету адміністратора торговельного центру «Млин».

Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_4 з метою введення в оману адміністратора центру та безперешкодного заволодіння транспортним засобом під виглядом проведення законних процесуальних дій, пред`явив останньому службове посвідчення працівника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а також ухвалу суду про вилучення автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», д.н.з. НОМЕР_3 .

На законну вимогу адміністратора надати зазначену ухвалу суду для зняття фото- або ксерокопії, ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість викриття його злочинних дій, у категоричній формі відмовив. При цьому, з метою психологічного тиску на адміністрацію та уникнення подальшої перевірки документів, ОСОБА_4 заявив, що найближчим часом повернеться для вилучення транспортного засобу спільно з представниками органів прокуратури, після чого залишив службовий кабінет.

Надалі ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що їхні злочинні дії викриті охороною та адміністрацією торговельного центру, а подальше перебування на місці вчинення кримінального правопорушення створює загрозу їх затримання, спільно з іншими невстановленими слідством особами поспішно сів до салону автомобіля марки «MERCEDES-BENZ G 63» та залишив територію підземного паркінгу.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими особами, виконав усі дії, які вважав необхідними для незаконного заволодіння транспортним засобом, однак кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання без передбаченого законом дозволу бойових припасів, достовірно знаючи про те, що бойові припаси є предметами, обіг яких обмежено, в невстановлений час, але не пізніше 08.08.2026 року, розмістив під матрацом ліжка спальної кімнати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 тридцять предметів, зовні схожих на набої до автомата Калашникова, які незаконно придбав у невстановлений в ході досудового розслідування час, та став їх зберігати.

08.08.2026, за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі його заяви в період з 09:21 до 15:19 години проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено тридцять предметів, зовні схожих на набої до автомата Калашникова.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується показами представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_7 , який пояснив, що 07.08.2026 з території підземного паркінгу ТЦ «Млин» ОСОБА_4 разом з невстановленими особами намгався викрасти автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ), однак вчиненню вказаного кримінального правоорушення запобіг охоронець закладу; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, під час якого представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка намагалася викрасти автомобіль; показами свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що 07.08.2026 з території підземного паркінгу ТЦ «Млин» ОСОБА_4 разом з невстановленими особами намагався незаконно заволодіти автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ), при цьому ОСОБА_4 показав посвідчення та документ про вилучення вказаного автомобіля; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_6 , який впізнав ОСОБА_4 як особу, яка намагалася викрасти автомобіль та предявляла документи на його вилучення; показами свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що 07.08.2026 ОСОБА_4 показав їй посвідчення працівника поліції та ухвалу суду на вилучення автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ), з території підземного паркінгу ТЦ «Млин»; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 , яка впізнала ОСОБА_4 як особу, яка показувала їй посвідчення працівника поліції та ухвалу суду на вилучення автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ); протоколом огляду відео з камер відеоспостереження, на яких видно як ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими особами відкрили автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ) з метою незаконного заволодіння ним; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , під час якого виявлено та вилучено предмети, зовні схожі на автомат Калашникова та набої до нього.

Прокурор також зазначає, що 08.08.2026 на підставі заяви ОСОБА_4 проведено обшук автомобіля «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 15а та яким користується ОСОБА_4 .

Вказаний автомобіль був вилучений разом із ключами запалення.

Постановою слідчого цей автомобіль визнаний речовим доказом.

Згідно реєстраційної картки транспортних засобів власником автомобіля «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_4 є ОСОБА_9 .

Отже, з метою збереження автомобіля «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_4 як речового доказу та забезпечення конфіскацію цього майна, прокурор вважає за доцільне накласти на нього арешт, заборонивши відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 своє клопотання підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували, покликаючись на те, що він не є власником автомобіля. Власником автомобіля є ОСОБА_10 . Відтак вважали, що накладення арешту є непропорційним потребам досудового розслідування та покладатиме на власника надмірний тягар.

Тому просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, повернувши майно власнику або його представнику.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, оцінивши доводи сторін, доходить до висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» зазначено, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті; має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано.

Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії", при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Слідчий суддя враховує, що законом чітко визначені підстави для проведення обшуку, перелік майна, яке може бути тимчасово вилучене, а також мету і підстави арешту майна, який застосовується з урахуванням принципу пропорційності між потребами досудового розслідування та дотриманням прав і свобод людини і не повинен призводити до негативних наслідків, у тому числі обмеження прав інших осіб.

У своєму клопотанні прокурор просить накласти арешт на транспортний засіб автомобіль «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_4 .

Слідчий суддя вважає, що прокурором підстави для накладення арешту на це майно не доведені.

Так, слідчий суддя звертає увагу, що зазначений автомобіль «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_1 був вилучений 08.08.2026 під час проведення обшуку.

Ухвалою слідчого судді від 19 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про надання дозволу на проведення обшуку цього автомобіля.

Звертаючись із клопотанням про арешт зазначеного автомобіля, прокурор вказав, що накладення арешту необхідно з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна.

При цьому прокурором зазначено, що автомобіль, на який він просить накласти арешт, використовувався ОСОБА_4 як засіб вчинення кримінального правопорушення.

Між тим об`єктивних даних, що вказаний транспортний засіб використовувався підозрюваним для усунення перешкод, полегшення чи безпосереднього здійснення злочинного діяння, немає.

Слідчий суддя звертає увагу, що автомобіль «MERCEDES-BENZ G63» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на який прокурор просить накласти арешт, не містить слідів кримінального правопорушення.

Сам по собі той факт, що підозрюваний прибув на місце правопорушення на вказаному транспортному засобі не є достатньою підставою для застосування арешту цього майна.

Крім того, слід наголосити, що відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя бере до уваги, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «MERCEDES-BENZ G63» з державним номерним знаком НОМЕР_1 є ОСОБА_10 .

Жодних доказів належності цього майна підозрюваному прокурором до клопотання про арешт майна долучено не було та в судовому засіданні не надано.

Твердження сторони обвинувачення про належність автомобіля дружині підозрюваного ОСОБА_11 нічим не підтверджені.

Таким чином прокурором не доведено можливість застосування конфіскації цього майна у разі доведення підозри ОСОБА_4 та постановлення стосовно нього в майбутньому обвинувального вироку.

За таких обставин, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання в право власності як накладення арешту на вказане рухоме майно.

В даному випадку накладення арешту не відповідатиме засадам розумності та співмірності обмеження права власності та може порушувати справедливий баланс між інтересами досудового розслідування та правами конкретних осіб, які не є учасниками кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора про арешт автомобіля «MERCEDES-BENZ» з державним номерним знаком НОМЕР_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_12