Ухвала суду № 139358654, 25.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8536/25

Провадження № 1-кс/202/6260/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №42025040000000335, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, яке погоджено прокурором відділу обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №42025040000000335, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

В обґрунтування свого клопотання посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що починаючи з 2025 року, однак не пізніше вересня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи організаторські здібності та лідерські якості, з метою вчинення особливо тяжких корисливих кримінальних правопорушень, пов`язаних із заволодінням грошовими коштами осіб похилого віку з числа громадян Держави Ізраїль, шляхом обману з використанням електронно-обчислювальної техніки, прийняла рішення про створення організованої групи.

Розробивши план вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 , не пізніше вересня 2025 року, перебуваючи у місті Кам`янському Дніпропетровської області, ОСОБА_6 ознайомила ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі своїм злочинним планом, довівши до їх відома його зміст, способи реалізації та розподіл функцій між учасниками, які надали добровільну згоду на участь кримінальних правопорушень, та у свою чергу підшукали та запропонували ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 увійти до складу організованої групи та виконувати визначені їм функції і доручення керівників, спрямовані на безпосереднє вчинення шахрайських дій.

Крім того, як організатори розгалуженої мережі «call-центрів» на території України, діяльність яких направлена на шахрайській дії відносно громадян Держави Ізраїлю, встановлені ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , які відповідають за пересилання, конвертування грошових коштів з Держави Ізраїль до України, забезпечують наявність баз даних з анкетними даними та контактними номерами осіб похилого віку з числа громадян Держави Ізраїль, які розуміють російську мову, забезпечують безпеку учасників організованої групи, розподіляють грошові кошти, отримані злочинним шляхом між «call-центрами».

Так, у період із вересня 2025 року до моменту припинення злочинної діяльності працівниками поліції зазначені особи, діючи у складі злочинної організації, вчинили не менше 5 встановлених кримінальних правопорушень.

11.08.2026 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190 КК України.

11.08.2026 слідчим у кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 . У ході обшуку виявлено та вилучено: wi-Fi роутер марки Tp-Link AC1200; навушники марки «steelseries arctis 9»; три мережевих кабелі чорного кольору; три кабелі; мережевий адаптер марки «tp-link 5-port Gigabit»; грошові кошти, номіналом 100 грн, загальною сумою 40,700 тис. грн; грошові кошти, номіналом 200 грн, загальною сумою 53,800 тис. грн., грошові кошти, номіналом 500 грн, загальною сумою 69,500 тис. грн; грошові кошти, номіналом 1000 грн, загальною сумою 29,000 тис. грн.

Постановою слідчого від 11.08.2026 вказані речі визнані речовими доказами, а томувиникає необхідність у дотриманні п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме мети забезпечення збереження речових доказів.

Зазначав також, що вилучені під час обшуку техніка та грошові кошти ОСОБА_12 можуть підлягати конфіскації, тому виникає необхідність у дотриманні п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме мети забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Окрім того, вказана техніка та грошові кошти підпадає під критерії можливої подальшої спеціальної конфіскації, в порядку ст.96-2 КПК України.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на п. 1, п. 2, п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України та зазначає, що накладання арешту на визначене в клопотанні майно, є необхідним для цілей кримінального провадження, зокрема запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчий клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_22 надав письмові заперечення в яких зазначав, що слідчим пропущено строк звернення з клопотанням, відсутні повноваження для звернення з клопотання у слідчого та повноваження прокурора на погодження клопотання. Наголошував, що вказані грошові кошти не є такими, що отриманні злочинним шляхом та належать матері ОСОБА_12 ОСОБА_23 , які вона позичала в 2022 році на лікування. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до таких висновків.

У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025040000000335 01.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 27.07.2026 надано слідчим групи слідчих, а також прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42025040000000335 від 01.09.2025 року, із залученням працівників оперативних підрозділів органів Національної поліції, визначених слідчим відповідним дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України, спеціалістів для надання безпосередньої технічної допомоги, дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна належить на праві власності ОСОБА_23 , з метою виявлення та фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення, від шукання та вилучення знаряддя кримінального правопорушення, та речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: засоби комп`ютерної техніки та електронні носії інформації (системні блоки, моноблоки, ноутбуки, планшети, мобільні телефони, із подоланням системи логічного захисту, серверне обладнання, зовнішні жорсткі диски, флеш накопичувачі та карти пам`яті, SIM-картки); засоби зв`язку (роутери, Wi-Fi маршрутизатори, модеми, комутатори, мережеве обладнання, IP-телефони, SIP-шлюзи, VoIP-обладнання, GSM-шлюзи, гарнітури, навушники, вебкамери, обладнання Starlink); банківські та фінансові документи (банківські картки, договори відкриття рахунків, IBAN-реквізити, чеки, квитанції, готівкові кошти, здобуті злочинними шляхом, ключі для входу до криптогаманців, QR-коди криптогаманців, бухгалтерські документи, чорнова бухгалтерія, книги обліку, відомості розподілу прибутку, записи про "зарплату", звіти керівників груп); документи щодо діяльності «call-центру» (штатні розписи, графіки роботи, списки працівників, договори оренди приміщень, чорнові записи, блокноти, записники, документи щодо реєстрації ФОП або юридичних осіб); документи щодо потерпілих (бази персональних даних, списки клієнтів, бази телефонних номерів, бази електронних адрес, таблиці з помітками про результати діяльності працівників «call-центру»), інструкції щодо шахрайської діяльності (скрипти розмов, "спічі", методички, інструкції операторів, алгоритми переконання, сценарії дзвінків тощо); документи щодо придбання мобільних телефонів, обладнання та комп`ютерної техніки для роботи «call-центру»; хромакей та LED-панелі; однострій державних органів Держави Ізраїль; ключі від офісних приміщень та будь-які інші речі та документи, які можуть містити відомості про організацію, функціонування, фінансування, координацію діяльності злочинної групи, вчинення шахрайств, рух грошових коштів, встановлення кола співучасників, потерпілих та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження.

11.08.2026 слідчим у кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 . У ході обшуку виявлено та вилучено: wi-Fi роутер марки Tp-Link AC1200; навушники марки «steelseries arctis 9»; три мережевих кабелі чорного кольору; три кабелі; мережевий адаптер марки «tp-link 5-port Gigabit»; грошові кошти, номіналом 100 грн, загальною сумою 40,700 тис. грн; грошові кошти, номіналом 200 грн, загальною сумою 53,800 тис. грн., грошові кошти, номіналом 500 грн, загальною сумою 69,500 тис. грн; грошові кошти, номіналом 1000 грн, загальною сумою 29,000 тис. грн.

Постановою слідчого від 11.08.2026 вказані речі та грошові кошти визнані речовими доказами, а томувиникає необхідність у дотриманні п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме мети забезпечення збереження речових доказів.

11.08.2026 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190 КК України.

Щодо доводів представника власника майна про порушення строків звернення із клопотанням про арешт майна.

Слідчим 13.08.2026 засобами поштового зв`язку були направлені клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42025040000000335, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, що підтверджується трекінгом № 4905123773885.

На адресу Індустріального районного суду м. Дніпра засобами поштового зв`язку надійшло 19.08.2026 клопотання слідчого, яке погоджено прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42025040000000335, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи, слідчому судді передано 19.08.2026.

Окрім зазначеного, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Слідчий суддя зазначає, що зазначена вище норма закону, виходячи з її змісту, не передбачає неможливості розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна в разі порушення строків звернення з таким клопотанням до суду, а лише регулює дії слідчого та прокурора у випадку недотримання ними зазначеної норми закону.

За умови доведеності слідчим, прокурором передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту, факт порушення встановленого законом строку звернення з клопотанням до суду сам по собі не являється достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «протягом 48 годин після вилучення майна» (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України) для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись з приналежністю майна, наявністю достатніх підстав для його арешту та підготувати відповідне мотивоване клопотання з одного боку, та встановлено такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, нереалізації обов`язку звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом для досягнення завдань кримінального провадження.

Таким чином, положення ч. 5 ст. 171 КПК України у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 169 КПК України визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора).

Таким чином, вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи є підстави, визначені КПК України для накладання арешту на майно.

Доводи представника власника майна, що підставою для відмови у задоволенні клопотання є порушення встановлених КПК України строків звернення із клопотанням про арешт майна, самі по собі не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна за формою та змістом повністю відповідає вимогам, визначеним частиною 2 статті 171 КПК України.

Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (визначено ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 1 ст. 96-2 КК України передбачає випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема, вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

Також, у ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов`язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2)вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя вважає доведеним, що ОСОБА_12 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255 та частиною 5 статті 190 КК України, санкціями яких передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Отже, в разі доведеності підозри ОСОБА_12 до нього може бути застосовано судом додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, тому накладення арешту на належне останньому майно з метою забезпечення виконання вказаного покарання ґрунтується на кримінальному процесуальному законі.

Отже, є достатні підстави вважати, що грошові кошти, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення (заволодіння коштами громадян з Держави Ізраїль), оскільки стороною захисту не надано доказів наявності у ОСОБА_12 достатніх законних джерел доходу, а надана захисником розписка, яка складена чотири роки тому гр. ОСОБА_23 не спростовує доводи сторони обвинувачення.

Тож слідчий суддя вважає доведеним, що в разі не накладення арешту на належні ОСОБА_12 грошові кошти, існує ризик їх відчуження, приховування, так як він та його близькі особи є заінтересованими в результатах цього кримінального провадження, що унеможливить або ускладнить конфіскацію цього майна у випадку постановлення в майбутньому стосовно нього обвинувального вироку.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права ОСОБА_12 як накладення арешту на його майно, оскільки внаслідок вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, заподіяно матеріальну шкоду громадянам Держави Ізраїль, яка на цей час не відшкодована.

При цьому накладенням арешту на вищевказане майно нікому не буде завдано збитків або інших негативних наслідків, зокрема не буде покладено індивідуальний і надмірний тягар, так як арешт носить тимчасовий характер.

Отже, підстав вважати, що можливість застосування в майбутньому конфіскації майна як виду покарання або спеціальної конфіскації на цьому етапі досудового розслідування є непропорційною обмеженню прав підозрюваного, в тому числі щодо користування майном, та порушуватиме справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, немає.

Стандарт доказування під час розгляду слідчим суддею питання про арешт майна з метою збереження речових доказів є меншими ніж для повідомлення особі про підозру, висунення обвинувачення і тим більше доведеності обвинувачення в суді. Мета арешту майна є забезпечення дієвості кримінального провадження та полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для вилучення майна та його арешту.

На даному етапі досудового розслідування слідчий не зобов`язаний мати докази, достатні для повідомлення про підозру або пред`явлення обвинувачення, оскільки це завдання наступних етапів досудового розслідування.

Водночас, у випадку, якщо наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в значенні ст. 28 КПК, не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин і прийняття рішення відповідно до ст. 283 КПК, власники або законні володільці цього майна наділені правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК, питання про скасування накладеного арешту.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказане в клопотанні слідчого майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються у даному кримінальному провадженні, може містити інформацію щодо розслідуваного злочину, існує необхідність проведення низки слідчих та інших процесуальних дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, слідчий суддя доходить висновку, що стороною обвинувачення доведена необхідність накладання арешту на: wi-Fi роутер марки Tp-Link AC1200; навушники марки «steelseries arctis 9»; три мережевих кабелі чорного кольору; три кабелі; мережевий адаптер марки «tp-link 5-port Gigabit»; грошові кошти, номіналом 100 грн, загальною сумою 40,700 тис. грн; грошові кошти, номіналом 200 грн, загальною сумою 53,800 тис. грн., грошові кошти, номіналом 500 грн, загальною сумою 69,500 тис. грн; грошові кошти, номіналом 1000 грн, загальною сумою 29,000 тис. грн., на підставі п. 1, п. 2, п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №42025040000000335, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України задовольнити.

Накласти арешт на: wi-Fi роутер марки Tp-Link AC1200; навушники марки «steelseries arctis 9»; три мережевих кабелі чорного кольору; три кабелі; мережевий адаптер марки «tp-link 5-port Gigabit»; грошові кошти, номіналом 100 грн, загальною сумою 40,700 тис. грн; грошові кошти, номіналом 200 грн, загальною сумою 53,800 тис. грн., грошові кошти, номіналом 500 грн, загальною сумою 69,500 тис. грн; грошові кошти, номіналом 1000 грн, загальною сумою 29,000 тис. грн., які вилучені за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити, що відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1