Рішення № 139357556, 31.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3709/26

381/4980/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

за участю секретаря судових засідань Гапонюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Фастів Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про виділення частки із спільної часткової власності та припинення права спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача Фастівської міської ради Київської області про виділення частки із спільної часткової власності та припинення права спільної часткової власності. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі договору дарування частини жилого будинку від 16 лютого 1996 року, позивачу належить на праві спільної часткової власності 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Фастівської міської нотаріальної контори Новохатньою Т.П., та зареєстрований в реєстрі за №1-288 та зареєстрований Фастівським БТІ 20.02.1996 року про що записано в реєстраційну книгу №71 реєстр 2058.

Відповідно довідки Фастівського бюро технічної інвентаризації від 29 червня 2026 року № 816, згідно архівних даних КП ФМР «Фастівське БТІ», станом на 01.01.2013 року, житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано: 2/3 частини будинку на ім`я ОСОБА_1 , на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Фастівської міської нотаріальної контори Новохатньою Т.П., 16.02.1996 року.

На 1/3 частину будинку право власності погашено згідно рішення Виконавчого комітету Фастівської міської ради № 215 від 01.11.1988 року та переведено в господарську споруду (сарай «М»), яка належить іншому власнику за АДРЕСА_3 ОСОБА_2 .

На момент проведення технічної інвентаризації 04.06.2026 року, самовільного будівництва не виявлено. Загальна площа будинку в цілому становить 51.,1 кв.м., житлова 30.0 кв.м.

На земельній ділянці розташований житловий будинок «А» з прибудовою «а1», гараж «К», погріб «Д», трубопровід «№4», сарай «Е,Ж», вбиральня «З», огорожа «№1», ворота «№2», колодязь питний «1/2 №3».

Згідно архівний даних КП ФМР «Фастівське БТІ», станом на 01.01.2013 року, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно на житловий будинок АДРЕСА_1 (колишні АДРЕСА_4 КП «Фастівське БТІ» не видавалися та не реєструвалися.

Вказані обставини підтверджується технічним паспортом на житловий будинок яким зафіксовано, що 2/3 частини будинку, який належить позивачу є окремим об`єктом та інших співвласників немає.

Окрім того житловий будинок розташована на земельній ділянці площею 0.0766 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3211200000:01:001:0642, за адресою: АДРЕСА_1 яка перебуває у приватній власності позивача та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав.

Просить виділити із спільної часткової власності йому 2/3 (дві треті) частки житлового будинку загальною площею 51,1 м.кв., житловою площею 30,0 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право спільної часткової власності на 2/3 частки вказаного житлового будинку.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

31.08.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання де зазначено, що проти вимог позивача не заперечують, просять справу слухати за відсутності представника Фастівської міської ради.

У підготовче судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, надали заяву про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та просили їх задовольнити з підстав зазначених в позові. Проти прийняття рішення у підготовчому засіданні не заперечують.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився про час слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, через систему «Електронний суд» 31.08.2026 року надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти позовних вимог не заперечують.

Відповідно до ст. 200 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі Договору дарування, посвідченого Новохатньою Т.П., державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори 16.02.1996 року р.1-288, зареєстрованого Фастівським БТІ 20.02.1996 року в книзі № 71, р.2058.

Згідно Довідки КП Фастівського БТІ Фастівської міської ради № 816 від 29 червня 2026 року, станом на 01.01.2013 року житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано: 2/3 частини будинку на ім`я ОСОБА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого Новохатньою Т.П., державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори 16.02.1996 року р.1-288, зареєстрованого Фастівським БТІ 20.02.1996 року в книзі № 71, р.2058;

На 1/3 частини будинку право власності погашено згідно рішення Виконавчого комітету Фастівської міської ради № 215 від 01.11.1988 року та переведено у господарську споруду (сарай «М»), яка належить іншому власнику.

На момент проведення поточної технічної інвентаризації 04.06.2026 року самовільного будівництва не виявлено.

Загальна площа будинку в цілому становить 51,1 кв.м., житлова 30,0 кв.м.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 420976829 від 03.04.2025 року, реєстраційний номер о`єкта нерухомого майна: 3117332532112, земельна ділянка, кадастровий номер: 3211200000:01:001:0642, площею 0,0766, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на підставі рішення Фастівської міської ради про передачу земельної ділянки у власність, серія та номер 49 LXVIII-VIII,11.02.2025 року за ОСОБА_1 .

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним( частина 4 статті 41 Конституції України). Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до ч.1,2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно п.6.Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 04.10.91 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183,358,364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Визначальним для виділу частки будівлі в натурі, яка перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки нежитлової будівлі відповідно до часток співвласників.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16 (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкта нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу.

З такого ж висновку виходив Верховний Суд у постанові від 17 травня 2022 року у справі № 570/2438/19 (провадження № 61-11448св20).

Таким чином, виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, що, зокрема, встановлюється за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновку щодо технічної можливості такого виділу.

Згідно Рішення № 215 від 01 листопада 1988 року виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області право власності на 2/3 частини житлового будинку в АДРЕСА_1 погашено та переведено у господарську споруду.

Отже, виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта 2/3 частини житлового будинку, яка належить позивачу, відповідає умовам, що передбачені чинними будівельними нормами щодо технічної можливості такого виділу.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, враховуючи висновок експерта та за наявності доказів, що такий виділ є технічно можливий, та враховуючи уточнені позовні вимоги позивача, суд приходить до висновку, про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.ст.15,16,319,355,356,364,367 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер: НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до Фастівської міської ради Київської області, код ЄРДПОУ 04054926, юридична адреса: Київська область, м. Фастів, площа Соборна, 1, про виділення частки із спільної часткової власності та припинення права спільної часткової власності задовольнити.

Виділити із спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер: НОМЕР_1 2/3 частки житлового будинку, загальною площею 51,1 кв. м., житловою площею 30,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення повного тексту рішення.

Повний текст рішення проголошено 31.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей