Рішення № 139357534, 31.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2455/26

381/2766/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря судових засідань Гапонюк І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача Русанівської Д.Д.,

за участі представника Третьої особи Крушинської А.Є.,

за участі прокурора Фастівської окружної прокуратури Чемерис О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2026 року через систему «Електронний суд» звернулася адвокат Русанівська Д.Д. в інтересах позивача ОСОБА_1 до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 є бабусею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками малолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

З 2016 року батьки ОСОБА_4 проживали в не зареєстрованому шлюбі разом з Позивачем в її будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після народження сина ОСОБА_4 в 2023 році ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали шлюб.

В зв`язку з аморальною поведінкою ОСОБА_2 , не одноразовими скандалами, вчиненням домашнього насильства та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , була змушена виселити батьків ОСОБА_4 зі свого будинку із виключенням з ОСОБА_6 реєстру відмітки про зареєстроване місце проживання. Малолітній ОСОБА_4 переїхав на нове місце проживання разом з батьками.

На початку вересня 2025 року син позивача ОСОБА_5 , який є батьком ОСОБА_4 повернувся проживати до Позивача в зв`язку з тим, що його дружина ОСОБА_2 продовжувала вести аморальний спосіб життя та вживати алкогольні напої, за орендоване житло не сплачувала кошти, кошти на оренду житла витрачала на власні потреби.

Малолітній ОСОБА_4 залишився проживати з матір`ю.

В кінці вересня 2025 року ОСОБА_5 мобілізувався. З 19 березня 2026 року ОСОБА_5 , рахується зниклим безвісти в ході бойових дій у Донецькій області.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 неодноразово вчиняла відносно Позивача домашнє насилля ОСОБА_1 не хотіла втручатися в життя невістки та спілкуватися з нею, однак односельчани почали розповідати їй, що малолітній ОСОБА_4 цілими днями в будь-яку погоду ходить сам на вулиці до темної пори доби, навчання в школі погіршилося, дитиною ніхто не займається.

Позивач почала забирати дитину до себе на ночівлю, доглядати та годувати дитину, робити з ним домашні завдання в школу, а з жовтня 2025 року ОСОБА_4 почав проживати з позивачем постійно.

Спілкуючись з ОСОБА_4 позивач дізналася, що мати хлопчика неодноразово ображала його, обманювала, не хотіла проводити з ним час та займатися його навчанням, не готувала їжу та не купувала продукти харчування, постійно залякувала дитину, що з його батьком трапиться щось погане і цим травмує дитячу психіку. Малолітній ОСОБА_4 сам не хоче повертатися до неї та проживати разом з нею.

Враховуючи довготривалу аморальну поведінку матері малолітнього ОСОБА_4 , факт її самоусунення від виховання, спілкування та матеріального забезпечення малолітнього сина позивач звернулася до Служби у справах дітей виконавчого комітету Фастівської міської ради, де їй було рекомендовано звернутися до суду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

13.05.2025 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області витребувано у Органу опіки та піклування ВК Фастівської міської ради висновок щодо доцільності (недоцільності) позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 та доцільності призначення позивача опікуном малолітнього ОСОБА_4 .

06.07.2026 року надійшов Висновок органу опіки та піклування ВК Фастівської міської ради щодо доцільності (недоцільності) позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 та доцільності призначення позивача опікуном малолітнього ОСОБА_4 .

06.07.2026 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

12.08.2026 року до справи залучено прокурора Фастівської окружної прокуратури.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явилася про час слухання справи повідомлена вчасно та належним чином клопотань, заяв не надходило.

Представник Органу опіки та піклування позовні вимоги позивача підтримала та не заперечувала проти їх задоволення. Зазначила, що ними проводилася перевірка по вказаних фактах, які були підтвердженні в ході перевірки.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, яке містяться в матеріалах справи.

Батько дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був прийнятий на військову службу 25 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 19.03.2026 року в Донецькій області, в ході ведення бойових дій.

Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

З Листа Мотивілівського старостинського округу Фастівської міської ради № 16 від 09.04.2026 року ОСОБА_7 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 01.10.2015 року. За місцем проживання характеризується посередньо, помічена за розпиттям спиртних напоїв, має репутацію конфліктної та ненадійної особи.

Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає поруч з бабусею. Зі слів вчителів дитину з навчання забирає бабуся або дідусь.

ОСОБА_8 постійних доходів не має, іноді підробляє по місцю що і є її джерелом доходу.

Згідно Характеристики ОСОБА_3 є учнем 3 класу Мотовилівської гімназії Фастівської міської ради Київської області. Учень постійно приходить на навчання, пропусків без поважних причин немає, завжди охайно одягнений, причесений. Вихованням, навчанням та забезпеченням всім необхідним для життя і навчання займається дідусь ОСОБА_9 та бабуся ОСОБА_1 , учень з 1 жовтня 2025 року проживає з бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Житлово-побутові умови проживання задовільні. Для навчання та всебічного розвитку має все необхідне.

Згідно Постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2023 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Згідно Постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2023 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , вчинила домашнє насильство відносно своєї свекрухи ОСОБА_1 .

Згідно Постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, а саме ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення проти позбавлення особи батьківських прав також може свідчити про її інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

З Висновку органу опіки та піклування вбачаються обставини, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, та ухилення від їх виконання.

При розгляді справи, суд враховує якнайкращих інтереси дитини забезпечення його розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду із заявою про поновлення батьківських прав.

В силу ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України).

Відповідно до ч. 3-4 ст. 167 СК України дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Згідно із ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно правовими актами.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).

Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч.3 ст. 60 ЦК України)

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 зазначила, що батько дитини, який є її сином, зник безвісти в ході бойових дій в Донецькій області. Мати дитини ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків. Малолітній ОСОБА_4 з жовтня 2025 року проживає з нею, дитина відвідує навчальний заклад за місцем проживання, забезпечена усім необхідним, ОСОБА_4 зростає у тихому спокійному середовищі, де його люблять і підтримують та надають допомогу. Вважає, що призначення її опікуном малолітнього ОСОБА_3 буде відповідати найкращим інтересам дитини.

В ході розгляду справи було підтверджено факт, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства або насильства за ознаками статі не притягувалася, адміністративні протоколи відносно неї не складалися (відповідні документи додані до матеріалів позовної заяви).

Згідно даних АСВП виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 22.04.2026 року відсутні.

Висновком про стан здоров`я від 10.04.2026 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 вад здоров`я не має, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, може бути опікуном/піклувальником.

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом онуком ОСОБА_3 . Будинок в якому проживає Позивач з онуком належить позивачу на праві власності.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Фастівському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області, отримує пенсію за віком, дохід Позивача за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року склав 20 340,00 грн.

Також, у відповідності зі ст.180 Сімейного Кодексу України та роз`яснення п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частиною третьою ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини батьків, дочки, сина.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268,280-282 ЦПК України, на підставі ст.164-166,180-182 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідент.номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент.номер: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, ЄДРПОУ 04054926, юридична адреса: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент.номер: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідент.номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 05.05.2026 року.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , судові витрати на користь держави в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення проголошення 31.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Г.В. Соловей