Рішення № 139357052, 27.08.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3705/26

2/296/3118/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2026 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Маслак В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту №186413, що укладений 04.06.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та відповідачем.

При укладенні кредитного договору між учасниками узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування.

На виконання умов договору кредитодавцем ініційовано переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку.

У позові зазначено, що 10.10.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» і ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого позивачем отримано право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Однак, внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за договором кредиту утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду з позовом становить 37851,39 грн. та включає: 18750,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 14700,39 грн. - заборгованість по відсотках, 801,00 грн. - комісія, 3600,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Посилаючись на відповідні обставини позивач просить стягнути суму заборгованості в розмірі 34252,39 грн. (тіло кредиту, відсотки та комісію), відшкодувати судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн., витрат на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подав. Ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті суду.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.06.2025 між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 186413.

Відповідно до п.2.2.1 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 18750.00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 00 коп.), який надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 7478.88 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №179945 від 21.04.2025, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 7521.12 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3750.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Кредит надається строком на 126 днів на період з 04.06.2025 по 08.10.2025. (п.2.6). Договором також передбачено періодичність платежів зі сплати процентів - 1 раз на два тижні. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних; комісія за надання кредиту 3750,00 грн., яка нараховується та сплачується одноразов в день укладення договору. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (пункти 2.3, 2.4., 2.5 договору).

Для підписання договору №186413 від 04.06.2025 ОСОБА_1 було використано електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 8bf08adc відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

ТОВ "ФК "Кредіплюс" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі шляхом успішного перерахування частини коштів на платіжну картку клієнта № 5375-52XX-XXXX-7379 в сумі 7521,12 гривень, що підтверджується інформацією, наданою на запит суду АТ "ЮНЕКС БАНК" №1519-5Т від 19.05.2026.

Іншою частиною суми кредиту за договором в розмірі 7478,88 гривень погашено заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №179945 від 21.04.2025.

10.10.2025 між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу №10102025, яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №186413 від 04.06.2025 в розмірі 37851,39 гривень (витяг з додатку №1 до договору факторингу).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, договору №186413 від 04.06.2025 з ТОВ "ФК "Кредіплюс" на умовах визначених кредитодавцем.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором ТОВ "ФК "Кредіплюс" виконало своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором.

Згідно виписки з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором №186413 становить 37851,39 грн. та включає: 18750,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 14700,39 грн. - заборгованість по відсотках, 801,00 грн. - комісія, 3600,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідачем ОСОБА_1 відповідно до статті 81 ЦПК України будь-яких заперечень на позовні вимоги станом на час розгляду справи не подано, як і не подано доказів, що свідчать про неправильність наданих позивачем розрахунків суми кредитної заборгованості.

Таким чином, зважаючи, що відповідач свої зобов`язання перед кредитором не виконав (докази протилежного суду не надано), а позивач, у встановленому законом порядку, набув право грошової вимоги до останнього, то позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту - 18750,00 грн. та відсотках - 14700,39 грн. , а разом - 33450,39грн.

На предмет стягнення з відповідача комісії суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Проаналізувавши зміст пункту 2.4 кредитного договору щодо сплати комісії по 100грн. за управління та обслуговування кредиту, який не містить конкретного переліку відповідних послуг, суд приходить до висновку, що відповідні умови про сплату комісії є нікчемними, відповідно вимоги позивача про сплату комісії у сумі 801 грн. задоволені бути не можуть.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «ЮНІОН КАПІТАЛ» та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" укладено Договір про надання правової допомоги від 20.01.2026р. №20/01/26-02 та 21.01.2026 укладено додаткову угоду №25771397983 до даного договору, за умовами якої Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №186413 від 04.06.2025.

Відповідно до акту прийому передачі наданих послуг від 20.02.2026, загальна вартість за послуги з надання правової допомоги, наданої адвокатом під час підготовки на направлення позову про стягнення заборгованості становить 7000грн.

За змістом частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Письмового або усного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у зв`язку з їх неспівмірністю від відповідача або її представника не надходило.

Згідно з частинами 1, 2, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2600,14 грн. судового збору та 6836,30 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 263-268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №186413 від 04.06.2025 в розмірі 33450,39грн. (тридцять три тисячі чотириста пятдесят) гивень 39 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 14 копійок в рахунок відшкодування судового збору та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 6836 (шість тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В. П. Маслак