Рішення № 139356235, 07.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/666/26

Провадження № 2/589/1719/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого судді Сидорчука О.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Спіріної А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Середино-Будської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання факту права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2026 року до суду надійшов вищевказаний позов з вимогою про визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,1 кв.м.

В обґрунтуванні позову позивач вказує, що за відсутністюналежним чином оформлених правовстановлюючих документів на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , їй було відмовлено у прийнятті заяви на отримання компенсації за знищене майно.

Ухвалою суду від 13.02.2026 відкрито провадження та справа призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача надав до суду заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву в якій справу просить розглядати без його участі, позов просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Середино Будської міської ради просить розглядати справу за його відсутності, не заперечує проти задоволення заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи таке.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 20.09.1993 будинок в с. Нововолодимирівка набули на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.06.1997 спадкоємцями ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Позивач та ОСОБА_3 зареєстрували право власності по 1/3 частини кожному на житловий будинок в с. Нововолодимирівка, Шосткинського району, Сумської області, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав.

Відповідач ОСОБА_2 своє право власності на 1/3 частину житлового будинку в с. Нововолодимирівка, Шосткинського району, Сумської області не зареєстрував.

Технічним паспортом № НОМЕР_2 , виданим ОСОБА_1 , визначено склад та опис майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що він виконує обов`язки старости старостинського округу. Власниками будинку є ОСОБА_1 та її сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але фактично даним будинком користується ОСОБА_1 . Повідомив, що ОСОБА_2 вже протягом досить тривалого часу не приїздить додому та не перебуває в будинку, відомо, що на даний час знаходиться за межами державного кордону. Облаштуванням будинку займалася лише ОСОБА_1 та лише вона сплачувала всі комунальні послуги. Також повідомив, що на даний час будинок зруйновано через обстріли з боку рф.

Свідок ОСОБА_6 зазначила що фактично одноосібно ОСОБА_1 утримувала дім та була його домогосподарем. На даний час будинку вже немає, бо він згорів через обстріл.

З відповіді головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 27.05.2026 вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.01.2021 по 22.05.2026 не виявлено. В той же час, позивач, третя особа та свідки стверджують, що ОСОБА_2 тривалий час перебуває за кордоном. Надаючи оцінку цим доказам, суд приходить до висновку, що відповідач, принаймні, не виявляє жодного інтересу відносно вищевказаного житлового будинку. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, згідно ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. З сукупності досліджених доказів вбачається, що відповідач участі в утриманні будинку за адресою АДРЕСА_1 не брав, а ризики знищення майна (факт чого вже відбувся) повністю лягли на позивача ОСОБА_1 як на особу, яка реально користувалась вищевказаним будинком.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює право кожного на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, граничний час, з якого потрібно починати відлік набувальної давності на чуже майно, 01 січня 2001 року. На день звернення до суду з даним позовом (10.02.2026) умови, викладені у ч. 1 ст. 334 та п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивачем дотримано.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як встановлено в судовому засіданні, будинок, яким володіля та користувалась ОСОБА_1 знищено внаслідок збройної агресії російської федерації. Наразі постає питання про виплату компенсації за знищене житло.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також з вищевказаної частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Враховуючи те, що позивач добросовісно, заволоділа майном - житловим будинком (1/3 його частиною) понад двадцять дев`ять років відкрито, безперервно ним володіла, суд за встановлення обставин знищення будинку внаслідок збройної агресії рф, приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту у спосіб встановлення факту належності позивачу 1/3 частини будинку, право власності на яку не було зареєстровано та якою, вона користувалась як і часткою, яка належала їй на праві власності.

Керуючись ст. 2, 4, 263 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,на праві власності за набувальною давністю 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,1 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Суддя О.М. Сидорчук