Рішення № 139355622, 01.09.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/149/26

Провадження № 2-о/317/121/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Ботушанської Є.В.

прокурора Запорізької окружної прокуратури

Запорізької області Ігнатченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, заінтересовані особи Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Запорізька районна державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадщини відумерлою, -

ВСТАНОВИВ:

Першим заступником керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області подано до суду заяву в інтересах Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту неправильності запису в актовому записі про смерть від 07.09.2023 № 513, складеного Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині запису прізвища померлого ОСОБА_1 « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_2 » та внесення виправлення в цей актовий запис, зазначивши правильно прізвище померлої особи як « ОСОБА_2 » та визнання відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до складу якої входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,1 кв.м, житловою площею 21,7 кв.м, та передати її у власність Широківської територіальної громади Запорізького району Запорізької області в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області Сакояна Д.І. від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату Запорізького районного суду Запорізької області № 775-к-2026 у зв`язку з тим, що указом Президента України № 460/2026 від 02.06.2026 суддю Сакояна Д.І. призначено на посаду судді Запорізького апеляційного суду, відповідно до п. 2.3.43, п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, протоколу зборів суддів № 6 від 03.06.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи ЄУН 317/149/26 (НП № 2-о/317/121/2026).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено головуючого суддю Качана А.В.

29.06.2026 ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області Качана А.В., прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор Запорізької окружної прокуратури Запорізької області Ігнатченко Ю.О. заяву підтримала та просила вимоги задовольнити з підстав викладених у заяві.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

30.07.2026 до суду від представника Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Заінтересовані особи - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Запорізька районна державна нотаріальна контора у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

31.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, у зв`язку з чим у справі оголошено перерву до 01.09.2026 до 10 год. 25 хв.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (стаття 2 «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», частина перша статті 49 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 49 ЦК України, актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлюють та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку.

Зміни до актових записів цивільного стану та порядок їх внесення регулюються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції № 709/5 від 10.05.2012 року та №11615 від 03.08.2012 року.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010, №2398-VI, пункту 2.5 розділу II Правил про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 14.01.2011 за № 55/18793 (зі змінами), визначено вичерпний перелік кола осіб, якими можуть подаватися заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану: «особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви».

Відповідно до п. п. 1.15, 2.16.7, 2.18 Правил відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку; на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду; зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану.

Пунктом 2.13.1 Правил підставою для внесення змін у актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

Згідно з п. 2.16.7. Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Відповідно до абз. 2 п. 3, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» від 07.07.1995 суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків). Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану. При цьому, неправильність в актовому записі не обов`язково має бути пов`язана з помилками власне при складенні актового запису чи помилками реєстратора, така неправильність може бути пов`язана з іншими чинниками, наприклад, неправильним перекладом в документі, на підставі якого вносились відомості до актового запису.

Судом встановлено, що до актового запису про смерть № 513 від 07.09.2023 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неправильно внесені відомості померлого, зокрема, його прізвище, а саме « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_2 ».

Так, в актовому записі про смерть ОСОБА_1 № 513 від 07.09.2023 зазначено, що паспорт померлого не здано, громадянство та місце народження документами не підтверджено, відомості внесено згідно з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 4399 виданого КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР зазначено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті не встановлена через гнилісні зміни.

Згідно з листом адміністрації КУ «Запорізьке бюро СМЕ» ЗОР від 07.11.2025 труп ОСОБА_1 тривалий час рідними не затребуваний та похований СКП «Запорізька ритуальна служба» 05.10.2023, при написанні лікарського свідоцтва про смерть було вказано прізвище « ОСОБА_2 » є неправильним, а в дійсності, відповідно до паспорту громадянина України, копія якого надійшла від Запорізької окружної прокуратури, вірним прізвищем є « ОСОБА_2 ».

Саме на підставі вищезазначених документів Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 07.09.2023 складено актовий запис № 513 про смерть ОСОБА_1 .

Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12023082230000484 встановлено, що 29.07.2023 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено труп громадянина ОСОБА_1 . Труп на стадії сильних гнильних змін, без видимих тілесних ушкоджень, що підтверджується відповідним протоколом огляду місця події від 29.07.2023 та протоколом допиту свідка.

Постановою від 31.07.2023 кримінальне провадження № 12023082230000484 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення оскільки підтверджено факт настання смерті в результаті нещасного випадку.

Таким чином, внесення відомостей в Державний реєстр актів цивільного стану здійснювалось лише на підставі даних зазначених у лікарському свідоцтві про смерть № 4399 виданого КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР, без пред`явлення копії паспорту померлого та без здачі його оригіналу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Привітне Запорізького району Запорізької області документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданим Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області 06.12.2005.

Згідно відповіді начальника відділу ДРАЦС у Запорізькій області управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.12.2025 № 5015/06.10-01-31 відсутні актові записи про народження, смерть, народження дітей та реєстрацію шлюбу щодо ОСОБА_1 в Державному реєстрі актів цивільного стану.

Отже внесення актового запису № 513 від 07.09.2023 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в Державний реєстр актів цивільного стану здійснювалось лише на підставі даних зазначених у лікарському свідоцтві про смерть № 4399 виданого КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР, без пред`явлення копії паспорту померлого, без здачі його оригіналу. В результаті чого до вказаного актового запису про смерть № 513 від 07.09.2023 неправильно внесені відомості щодо прізвища останнього, а саме ОСОБА_1 замість вірного ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.11.2025 № 1572/32.8-01-27 окружну прокуратуру повідомлено про те, що відповідно до п 2.5 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5 (далі - Правила) заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні, інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Пунктом 2.13. розділу II Правил передбачено підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема, постанова адміністративного суду.

Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не має правових підстав внести зміни до актового запису про смерть ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, судом встановлено юридичний факт, а саме факт неправильного зазначення в актовому записі про смерть № 513 від 07.09.2023, складеного Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомостей щодо прізвища останньої, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість вірного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та необхідність внесення змін до нього.

Стосовно вимог в частині визнання спадщини відумерлою суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

У Постанові Верховного Суду України від 14.02.2023 року у справі № 712/14171/21, провадження № 61-10639св22 зазначено: «Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

У пункті 8 частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

У зазначеному випадку, часом відкриття спадщини є ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме день смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З врахуванням положень ст. 1220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) часом відкриття спадщини є 19.07.2023, а зі змісту положень ст. 1221 ЦК України вбачається, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця за адресою: АДРЕСА_1 .

Відомості про право власності на житловий будинок за вказаною адресою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, а також за інформацією ТОВ «ЗМБТІ» від 28.08.2025 № 1433 інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (не заводилась), документи на зазначений об`єкт нерухомого майна в ТОВ «ЗМБТІ» відсутні.

З погосподарських книг на спірний житловий будинок вбачається, що будинок побудований у 1932 році.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Уперше державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/6445.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 28.06.2023 у справі № 303/1176/17 та у постанові від 02.04.2025 у справі № 932/4489/21.

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам і селищам міського типу, але до них не приєднані.

Таким чином, згідно з вимогами законодавства, що діяло до 5 серпня 1992 року, не передбачалося введення в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, по господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, розташованих у сільській місцевості, і вони не підлягали реєстрації в органах технічної інвентаризації. Документ, що містив вичерпну інформацію про об`єкт та його власника, була погосподарська книга, яка зберігалась у сільській раді.

За змістом записів у погосподарських книгах на спірний житловий будинок, у період з 1986 по 1990 роки головою домоволодіння за вказаною адресою значилась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а з 1991 року та по теперішній час головою домоволодіння зазначений її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично володів і користувався будинком.

Відповідно до архівної довідки Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 16.08.2023 № 4316 по погосподарській книзі № 2 за вказаною адресою у період з 01.01.1991 по 31.12.1995 були зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змістом ч. ч. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.

Як ч. 2 ст. 1220 ЦК України, так і ст. 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Отже, за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року, а у разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У ст. 527 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Порядок вчинення нотаріальних дій визначався Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5 (далі - Інструкція).

Пунктом 124 Інструкції встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу УРСР).

Доказом вступу в управління чи володіння майном може бути, зокрема, запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 529 ЦК Української РСР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як син померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто спадкоємець першої черги, який постійно проживав та був зареєстрований з померлою за вказаною адресою, за змістом ст. 549 ЦК Української РСР фактично вступив в управління та володіння спадковим майном - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , а отже прийняв спадщину у відповідності до чинного на час відкриття спадщини законодавства, проте за життя не оформив право власності на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тобто згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , увійшов до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа Запорізької районної державної нотаріальної контори від 26.08.2025 № б/н та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 26.08.2025 № 82323170 після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_1 відкрито спадкову справу № 18/2025 на вимогу (претензію) кредитора ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ», спадкоємці до нотаріальної контори не звертались.

Одночасно з цим, відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Крім того, з інформаційних довідок зі спадкового реєстру від 30.12.2025 № 83767796 та № 83767803 заповіти/спадкові договори, заповідачем в яких є Токовой чи ОСОБА_1 відсутні.

Зі змісту інформації Запорізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.03.2025 № ЕД 155/32.4- 01-30 та Управління державної реєстрації Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.12.2025 № 5015/06.10-01-31 вбачається, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по місту Запоріжжя та Запорізькій області відсутні відомості щодо членів сім`ї померлої особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 4324, складеного адміністратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.03.2006 по 16.08.2023 був зареєстрований лише ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змістом архівних довідок Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 16.08.2023 № 4317, № 4318, № 4319, № 4320, № 4321 по погосподарській книзі № 1 вбачається, що за вищевказаною адресою у період з 01.01.1996 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.12.2020 був зареєстрований лише ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У постанові від 13.06.2025 у справі № 692/852/24 КЦС Верховний Суд визначив, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Законодавець як у ст.1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості постановою Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо регулювання строку на прийняття спадщини.

Так, правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Отже ОСОБА_1 проживав один, відсутні спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За статтею 1276 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

З викладеного вбачається, що у померлого ОСОБА_1 відсутні будь-які спадкоємці, а отже наявні правові підстави для визнання відумерлою спадщиною житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Частиною 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, визнання спадщини відумерлою.

Отже норми статті 1277 ЦК України регламентують, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

З цієї норми випливає, що у разі наявності вказаних умов, на підставі рішення суду спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області за місцезнаходженням нерухомого майна.

До звернення з заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Паралельно з цим інтересом у територіальної громади існує обов`язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

З метою захисту цього законного інтересу законодавець передбачив положеннями ч. 5 ст. 1277 та ст. 1283 ЦК України, що спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах територіальної громади з метою його збереження.

Отже, вказаний охоронюваний законом інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є об`єктом судового захисту. Положення про перехід спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади за місцем її відкриття також закріплено у нормі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Отже, у спірних правовідносинах органом місцевого самоврядування, через який територіально громадою безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування, згідно з приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області.

Виходячи з правової природи відумерлості спадщини, підставою для проведення державної реєстрації права власності на спадкове майно є відповідне судове рішення, прийняте після спливу встановленого законом річного строку.

На момент звернення до суду із позовом, встановлений ч. 2 ст.1277 ЦК України річний строк з часу відкриття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 у вигляді житлового будинку, сплинув.

Аналіз статті 1277 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що для набуття майном статусу відумерлого, по-перше, необхідна відсутність спадкоємців, або ж їх відмова від прийняття спадщини. По-друге, звернення органу місцевого самоврядування до суду з відповідною заявою після спливу одного року з часу відкриття спадщини. І по-третє, статус відумерлого майна повинен бути встановлений відповідним судовим рішенням. Лише за наявності хоча б однієї з вказаних умов, відсутності прямих спадкоємців, орган місцевого самоврядування набуває права звертатися до суду та брати участь в спорах щодо спадкування. Враховуючи наведене, вказаний житловий будинок належить до об`єкта відумерлої спадщини, що є підставою для виконання Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області обов`язку звернення до суду з відповідною вимогою.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання відумерлою спадщини у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належної за життя на праві власності ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та передачі її у власність територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

З матеріалів справи вбачається, що листами Запорізької окружної прокуратури Запорізької області від 29.12.2025 № 54-10404ВИХ-25 та від 22.08.2025 № 54-7352ВИХ-25 повідомлено Широківську сільську раду про наявність житлового будинку, яка має ознаки відумерлої спадщини, про необхідність звернення до суду з заявою про визнання її відумерлою спадщиною та встановлення факту неправильності факту неправильності зазначення в актовому записі цивільного стану про смерть.

Листами Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області 29.08.2025 та від 06.11.2025 повідомлено окружну прокуратуру про те, що Широківська сільська рада не має можливості звернутися до суду із відповідними заявами у зв`язку із поданням інших позовів в порядку черговості та нестачею службовців в апараті ради.

Дані обставини свідчать про наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру та звернення до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою з метою захисту порушеного інтересу держави, який охоплює суспільний та економічний інтерес територіальної громади, у власність якої в разі визнання судом спадщини відумерлою перейде житловий будинок, тобто нерухоме майно, що стане частиною матеріальної основи місцевого самоврядування територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Верховний Суд при ухваленні постанови від 27.10.2021 року по справі № 641/2666/19 виходив з того, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як і інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За змістом статті 335 ЦПК України, у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якого входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має бути визнано відумерлою спадщиною та перейти у власність Широківської територіальної громади, оскільки інформація щодо спадкоємців, які вважаються такими, що прийняли спадщину відсутня.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 334-338, 1221, 1277 суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, заінтересовані особи Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Запорізька районна державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадщини відумерлою - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт неправильності запису в актовому записі про смерть від 07.09.2023 № 513, складеному Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в частині запису прізвища померлої особи, зазначеної як ОСОБА_1 , замість вірного ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести виправлення в цей актовий запис, зазначивши правильно прізвище померлої особи як « ОСОБА_2 ».

Визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до складу якої входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею 21.7 кв.м., та передати житловий будинок у власність Широківської територіальної громади Запорізького району Запорізької області в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 26013402).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Заявник: Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 26013402, місцезнаходження: 70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Центральна, б. 1,

в особі: першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області Головка О.Є., адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17,

представник, який приймав участь у судовому засіданні: прокурор Запорізької окружної прокуратури Запорізької області Ігнатченко Юлія Олегівна, адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17.

Заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 040530950, адреса: 69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Петра Ребра, буд. 9-А.

Заінтересована особа: Запорізька районна державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02884167, адреса: 69089, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Абрагама Коопа, буд. 4.

Суддя А.В. Качан