Ухвала суду № 139355518, 28.08.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/349/26

Провадження № 1-кс/302/223/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

28 серпня 2026 року селище Міжгір`я

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника арештованого

майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання власника арештованого майна ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді надійшло клопотання представника власника арештованого майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058.

В обґрунтування клопотання представник власника посилається на те, що ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.06.2026 у справі № 302/349/26 накладено арешт на деревину породи «дуб» довжиною 3 метри, діаметром 26 см, класу якості D; довжиною 2,8 метра, діаметром 30 см, класу якості C; довжиною 3 метри, діаметром 28 см, класу якості C; довжиною 3 метри, діаметром 29 см, класу якості C; довжиною 2,8 метра, діаметром 35 см, класу якості C; довжиною 2,8 метра, діаметром 26 см, класу якості C; довжиною 3 метри, діаметром 27 см, класу якості C; довжиною 3,2 метри, діаметром 28 см, класу якості C; довжиною 3 метри, діаметром 26 см, класу якості C; довжиною 3 метри, діаметром 20 см, класу якості C; довжиною 3 метри, діаметром 26 см, класу якості C; довжиною 3 метри, діаметром 24 см, класу якості C; довжиною 3 метри, діаметром 57 см, класу якості C; довжиною 1,9 метрів, діаметром 28 см, класу якості С; довжиною 1,9 метрів, діаметром 39 см, класу якості С; довжиною 1,32 метрів, діаметром 27 см, класу якості С; довжиною 1,9 метрів, діаметром 35 см, класу якості С; довжиною 2,45 метрів, діаметром 38 см, класу якості С, а всього 18 штук різних діматерів, з яких довжиною 3,2 м 1 шт., 3 м 9 шт., 2,8 м 3 шт., 2,45 м 1 шт., 1,9 м 3 шт., 1,32 м 1 шт.

Відповідно до доводів представника власник арештованого майна ОСОБА_3 під час розгляду клопотання про арешт майна не був присутній у судовому засіданні, відтак вправі звернутись із клопотанням про його скасування. Окрім цього стверджує, що арешт майна слід скасувати оскільки такий накладено необґрунтовано, а також в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Адвокат ОСОБА_4 стверджує, що відсутні достатні докази того, що арештоване майно є предметом злочину, а отже і речовим доказом у цьому кримінальному провадженні. Зауважує, що власник майна є фізичною собою підприємцем та здійснює господарську діяльність, зокрема й за видами: 16.10 лісопильне та стругальне виробництво, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 02.20 лісозаготівлі й мав і має документи, які підтверджують законність походження арештованої деревини. Стверджував, що місце незаконної рубки й тяжкі наслідки заподіяні такою рубкою не встановлені, як і не встановлено походження арештованої деревини з вказаного місця, а відтак відсутній склад злочину за ч. 4 ст. 246 КК України. При цьому зберігання деревини без бирок електронного обліку деревини не утворює складу вказаного кримінального правопорушення. Зауважив, що Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019, а також Інструкція з ведення електронного обліку деревини, затверджена наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27.09.2021 № 621 не встановлюють для покупців деревини від постійних лісокористувачів зберігати на деревини «бирки» після її транспортування до своїх складів. Покупець вправі розпоряджатись вказаною деревиною на власний розсуд, а також переробляти її, зрізати «бирки» й здійснювати перепродаж та транспортування лісоматеріалів без наявності на ній вказаних «бирок». Заявляв, що арештоване майно не має ознак речових доказів. Стверджував, що слідчий суддя при постановленні ухвали 12.06.2026 не врахував: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу в кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням,наслідки арешту майна для підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Ствердив про наявність у власника товарно-транспортних накладних, які підтверджують законність придбання 488 штук колод «Дуба» різної довжини, що з надміром перекриває 18 колод, про незаконність походження яких нібито стверджує орган досудового розслідування. Окрім цього у власника майна наявні бирки, які під час обшуку з різних причин перебували не на деревини, а в приміщенні та на території земельної ділянки. Зауважує, що розбіжність у довжині й діаметрах деревини, яка арештована та відповідно до товарно-транспортних накладних можлива через обрізання країв деревини з метою надання їм товарного вигляду. Щодо факту затримання 12.03.2026 на блок-посту в с. Торунь Хустського району деревини породи «Дуб» в кількості 37 сортиментів загальною кубомасою 18 кбм., яка завантажувалась на території (земельній ділянці) ФОП ОСОБА_3 зауважив, що така перебувала у нього тільки на зберіганні на підставі відповідного договору з ТОВ «Тердвер».

На підставі наведеного просив витребувати з ВП № 2 Хустського РУП усі матеріали кримінального провадження, встановити наявність або відсутність у матеріалах провадження документів, що доводять факт незаконної рубки дерев породи «Дуб», місце та час рубки, розмір завданої шкоди й законність внесення відомостей до ЄРДР, встановити відповідність арештованої деревини статусу речового доказу й скасувати накладений арешт повністю.

В судовому засіданні представник власника арештованого майна адвокат ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання та наполягав на скасуванні арешту майна.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти скасування арешту майна. Ствердив, що майно було вилучено під час обшуку, який проводився органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді. Вилучені лісоматеріали не мали бирок, а тому мали ознаки незаконного походження й відтак були визнані речовими доказами в кримінальному провадженні. На даний час арештовані предмети не втратили ознак речових доказів, з ними планується проведення ряду слідчих дій, призначено проведення судової товарознавчої експертизи. Заявив, що потреби досудового розслідування й необхідність досягнення завдань кримінального провадження виправдовують подальше застосування такого заходу забезпечення як арешт майна.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Установлено, що слідчим відділенням ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.06.2026 у справі № 302/349/26 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на деревину породи «дуб» в кількості та за характеристиками, які зазначені вище.

Застосовуючи вказаний захід забезпечення кримінального провадження, за клопотанням слідчого про накладення арешту майна, слідчий суддя врахував, такі обставини.

Слідчим відділенням СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 13 березня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України. Зазначена деревина породи «Дуб» і «Бук» у відповідній кількості й за параметрами, була виявлена й вилучена під час проведення санкціонованого обшуку, згідно ухвали слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області, 09.06.2026 на земельній ділянці з кадастровим номером 2125382800:02:001:0015, що розташована за адресою: вул. Садова, с. Драгово, Хустський район Закарпатської області.

Постановою слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 10 червня 2026 року зазначені предмети щодо яких подано клопотання про скасування заходу забезпечення кримінального провадження, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026.

Клопотання про накладення арешту на майно розглядалось у судовому засіданні з участю власника майна ОСОБА_3 та його представника.

Ухвала слідчого судді в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржувалась і набрала законної сили.

Слідчий суддя зауважує, що майно, щодо якого було застосовано захід забезпечення у виді арешту, в межах кримінального провадження було вилучено в результаті проведеного органом досудового розслідування санкціонованого обшуку та в подальшому було визнано постановою слідчого речовими доказами. Відтак слідчий суддя відхиляє доводи представника власника майна щодо необґрунтованості застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Наявність у власника майна товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт придбання круглих лісоматеріалів у постійного лісокористувача та бирок не підтверджують їх прямий зв`язок із арештованими предметами та не спростовують належності останніх до речових доказів у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя бере до уваги доводи представника власника арештованого майна щодо не встановлення місця вчинення незаконної рубки, а також відсутності в кримінальному провадженні повідомлення про підозру. Водночас зауважує, що здійснення досудового розслідування, проведення слідчих (розшукових) дій для здобуття доказів та встановлення всіх обставин кримінального провадження, які підлягають доказуванню, відповідно до ст. 91 КПК України, зокрема й тих, на які вказує представник власника арештованого майна, а також прийняття відповідних процесуальних рішень, у порядку встановленому кримінальним процесуальним законодавством, належить до компетенції сторони обвинувачення. При цьому суд бере до уваги, що постановою слідчого від 27 серпня 2026 року в кримінальному провадженні призначено судову-товарознавчу експертизу метою якої є визначення ринкової вартості арештованої деревини.

Щодо клопотань представника власника арештованого майна про витребування з ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області всіх матеріалів кримінального провадження, з`ясування за вказаними матеріалами наявності документів, які доводять факт, місце, час незаконної рубки, розміру завданої шкоди й наявності підстав для внесення відомостей в ЄРДР, а також установлення наявності чи відсутності документів, що підтверджують факт незаконної рубки дерев породи «Дуб» в кількості, що відповідає арештованій, слідчий суддя зауважує про таке. Під час розгляду клопотання прокурором було надано можливість представнику власника майна ознайомитись з матеріалами досудового розслідування у тій частині, яка може бути розголошена. Збирання доказів з метою встановлення обставин кримінального провадження та доведення їх переконливості перед судом, з урахуванням принципу змагальності, належить до компетенції сторін кримінального провадження. Беручи до уваги межі розгляду клопотання про скасування арешту майна, а також наведені обставини, слідчий суддя доходить висновку про необґрунтованість клопотання в частині витребування матеріалів кримінального провадження та з`ясування вказаних фактів, у зв`язку з чим у цій частині в задоволенні клопотання належить відмовити.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя здійснює перевірку наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя переконався, що наявні докази дають підстави уважати, що було вчинено діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, а завдання кримінального провадження виправдовують забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Із змісту ч. 1 ст. 174 КПК України вбачається, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладені вимоги кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя висновує, що заявлене клопотання про скасування арешту майна є передчасним, оскільки зазначена деревина було визнана речовими доказами. Твердження власника майна про відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу не є тими безумовними обставинами, які свідчать про надмірність та неспівмірність застосованих заходів забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя висновує, що тимчасові обмеження, яких наразі зазнає власник майна, відповідають критеріям співмірності та розумності з огляду на завдання кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання з`ясовано, що досудове розслідування на теперішній час незавершене. При цьому доказів того, що на даній стадії досудового розслідування обраний захід забезпечення, як арешт майна, у повній мірі втратив свою актуальність та які б повністю спростували висновки, викладені в ухвалах слідчого судді щодо арешту майна, клопотання представника власника майна не містить.

Відтак слідчий суддя висновує, що доводи клопотання про скасування арешту майна не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, слідчий суддя не установив обставин, які б підтверджували, що в продовженні арешту майна відпала потреба, або ж, які б доводили необґрунтованість накладення арешту, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника власника арештованого майна ФОП ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно та апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали складено й проголошено 31.08.2026 о 16:15.

Слідчий суддяОСОБА_1