Рішення № 139354822, 13.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41584/25

Провадження № 2/761/4540/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості.

В позовній заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 93 165,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло та водопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, яку постачає позивач. Разом з тим, відповідач в повному обсязі не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась зазначена вище сума заборгованості, а тому позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2025 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою суду від 15.10.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.02.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також додаткові пояснення по справі.

19.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що індивідуальний договір на надання житлово-комунальних послуг відповідачем укладено не було. Заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги становить 32 407,63 грн, а борг в сумі 60 758,33 грн не підлягає задоволенню з підстав пропущення позивачем строку позовної давності як загальної так і спеціальної. Також відповідач вказав про те, що заявлені позивачем штрафні санкції не підлягають стягненню з відповідача посилаючись на мораторій на стягнення штрафних санкцій в період дії в Україні військового стану. На підставі зазначеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині вимог на суму 60 758,33 грн.

23.03.2026 та 13.07.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та відсутність заперечень представника позивача проти розгляду справи без його участі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представника позивача та відповідача, які будучи своєчасно повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021 у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:

- договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від № 34 (5085) (надалі - Договір);

- щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло та водопостачання, про що свідчать надані позивачем докази.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 .

Відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлявся (не відключався).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між позивачем та відповідачем підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість.

Правовідносини у сфері наданих послуг з ЦО/ЦПГВ регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 №630 (далі - Правила 630).

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, Постановою КМУ від 11.12.2019 №1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019№ 1182) та Постановою КМУ від 21.08.2019 №830 «Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830).

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» (далі - Закон) передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Станом на дату подання позовної заяви письмовий договір між позивачем та відповідачем не укладено.

Однак, відсутність укладеного договору не звільняє споживача від сплати за фактично надані послуги.

Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 18.09.2019 у справі № 369/3682/16-ц, від 07.02.2024 року у справі № 372/2236/21).

У період з 01.05.2018 по 31.07.2025 позивачем належним чином здійснювалось постачання теплової енергії та гарячої води до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується корінцями нарядів, які наявні в матеріалах справи, та не спростовується відповідачем.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

Як вбачається із розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за період з 01.05.2018 по 31.07.2025 складає 57 751,17 грн, з яких: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 13 415,47 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 5 443,22 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 27 258,57 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 9 349,06 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання щодо оплати за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого за період з 01.05.2018 по 31.07.2025 виникла заборгованість у загальному розмірі 57 751,17 грн

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Згідно з ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуг з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача також існує наступна заборгованість: за період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 454,75 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води в розмірі 830,10 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, складеним та завіреним позивачем.

Заборгованість за надані відповідачу комунальні послуги за період з 01.05.2018 по 31.07.2025 у розмірі 57 751,17 грн, а також заборгованість за період з 01.11.2021 з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 454,75 грн та заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води в розмірі 830,10 грн залишається непогашеною, у зв`язку з чим суд вважає можливим стягнути її в примусовому порядку з відповідача.

Також, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідачів 3% річних, інфляції та пені, що унормовано положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України.

Розмір штрафних санкцій підтверджується розрахунком заборгованості, складеним та завіреним позивачем. Наведений стороною позивача розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону.

Кабінет Міністрів України своєю Постановою №1405 від 29.12.2023 скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості з населення за житлово-комунальні послуги, яку запровадив ще 05.03.2022.

Такий мораторій, на відключення комунальних послуг та нарахування штрафів та пені продовжує діяти лише на окупованих територіях і там, де ведуться бойові дії, згідно з переліком Мінреінтеграції, до якого м. Київ не відноситься.

Таким чином, у даній справі нарахування інфляційної складової, 3% річних та пені за спірні періоди не охоплює мораторій нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Пунктом 10 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача пені, яка утворилася у зв`язку із непогашенням заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, є такою, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позивач звернувся 11.09.2025.

В період з 12.03.2020 по 30.07.2023 на території України встановлено і діяв карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зупинення строків (зокрема, позовної давності) через карантинні обмеження у зв`язку з COVID-19 в Україні почалося 02.04.2020 з набранням чинності Закону України №540-ІХ і тривало до 30.06.2023 включно (до відміни карантину).

24.02.2022 із введенням воєнного стану зупинення строків позовної давності продовжилося на основі спеціальних норм Цивільного кодексу України.

14.05.2025 Верховна Рада ухвалила Закон України №4434-ІХ, який набрав чинності 04.09.2025, який скасував це зупинення, і перебіг усіх строків позовної давності відновився.

З огляду на наведене, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено позов в межах трирічного строку позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України, тому суд не вбачає підстав застосування наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача.

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 69 768,02 грн, яка складається із: заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 13 415,47 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 2 294,05 грн, три відсотки річних у розмірі 603,14 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 443,22 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 930,79 грн, три відсотки річних у розмірі 244,72 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27 258,57 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 3 776,60 грн, три відсотки річних у розмірі 995,23 грн, пеня у розмірі 1210,86 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 349,06 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 1241,75 грн, три відсотки річних у розмірі 324,68 грн, пеня у розмірі 395,03 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 454,75 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 830,10 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача спожитих до 01.05.2018 послуг з центрального опалення та з централізованого постачання гарячої води суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Згідно додатків №1 та №2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, позивач набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з центрального опалення у розмірі 14 106,77 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 135,61 грн.

Водночас, посилаючись на загальний додаток до договору про відступлення права вимоги № 602-18 від 11.10.2018, позивач не довів обґрунтованість кожного нарахування.

В матеріалах справи відсутні відомостей за який період була нарахована вказана заборгованість. Також матеріали справи не містять відомостей щодо обсягу спожитих до 01.05.2018 відповідачем послуг, а також відсутній розрахунок заборгованості по особовому рахунку відповідача за вказаний період часу, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість нарахувань за вказаний період часу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача боргу за спожиті до 01.05.2018 послуги з центрального опалення та з централізованого постачання гарячої води слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині.

В порядку ст. 141 ЦПК України суд вважає на необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір за звернення до суду з даним позовом у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 69 768,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 3028,00 грн судового збору, сплаченого за подання позову.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, ЄДРПОУ 40538421;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.В. Аббасова