Вирок № 139354554, 24.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10017/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді, який головує ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілих ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження в рамках кримінального провадження, внесеного 04.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026101110000003, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, яка має неповну загальну середню освіту, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. З 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України, який діє до теперішнього часу.

У невстановлений під час судового розгляду час, але не пізніше 01.11.2025, громадянка України ОСОБА_7 , використовуючи власний обліковий запис у месенджері Telegram, установлений на особистому мобільному телефоні марки iPhone, моделі 14 Plus, під час пошуку роботи почала спілкуватися з невстановленою особою, яка використовувала обліковий запис з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ідентифікатором профілю « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Указана особа запропонувала ОСОБА_7 за грошову винагороду виготовити саморобний вибуховий пристрій та за його допомогою вчинити терористичний акт, а саме - здійснити вибух, який створить небезпеку для життя та здоров`я людей і заподіє значну майнову шкоду з метою порушення громадської безпеки.

За виконання вказаного завдання невстановлена під час досудового розслідування особа, яка використовувала обліковий запис з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ідентифікатором профілю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », пообіцяла грошову винагороду та оплату витрат на придбання компонентів і виготовлення саморобного вибухового пристрою.

На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодилася.

У подальшому в месенджері Telegram між наведеною особою та ОСОБА_7 відбулося листування, під час якого остання отримала перелік необхідних компонентів для виготовлення саморобного вибухового пристрою, які в подальшому придбала на території Оболонського району м. Києва.

Надалі зазначена невстановлена особа, з метою продовження координації дій, надання інструкцій та контролю за їх виконанням щодо виготовлення саморобного вибухового пристрою шляхом здійснення аудіовикликів у месенджері Telegram надавала ОСОБА_7 детальні інструкції щодо поетапного виготовлення саморобного вибухового пристрою, який остання виготовляла за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , характеристики якого забезпечували можливість дистанційного приведення його в дію та спричинення вибуху у місці перебування громадян.

Після цього, діючи відповідно до узгодженого плану та вказівок наведеної невстановленої особи, 04.01.2026 приблизно о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 прибула до будинку за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 38-Г, де встановила мобільний телефон марки ZTE та зовнішній акумулятор для забезпечення дистанційного відеоспостереження за місцем майбутнього вибуху, після чого розмістила саморобний вибуховий пристрій під автомобілем марки Land Rover, з реєстраційним номером НОМЕР_1 .

У подальшому, 04.01.2026 близько 10 годині 20 хвилин, вказана невстановлена особа, дистанційно привела саморобний вибуховий пристрій у дію, унаслідок чого відбувся вибух у громадському місці, розташованому в густонаселеному районі міста Києва, який створив реальну небезпеку для життя та здоров`я невизначеного кола осіб та окрім того заподіяв тілесні ушкодження військовослужбовцю Національної гвардії України ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а також спричинив знищення транспортного засобу марки Land Rover, (VIN: НОМЕР_2 ), як і пошкодження транспортного засобу Daewoo (VIN: НОМЕР_3 ).

При цьому, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 усвідомлювала, що використання саморобного вибухового пристрою в житловому кварталі міста Києва об`єктивно створює загрозу життю, здоров`ю, заподіяння тілесних ушкоджень невизначеному колу осіб та завдання значної майнової шкоди, однак, незважаючи на це, виконала відведену їй роль у реалізації спільного злочинного плану.

Указаними діями ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, взяла безпосередню участь у вчиненні терористичного акту шляхом вибуху, який створив небезпеку для життя та здоров`я людини та спричинив значну майнову шкоду, з метою порушення громадської безпеки.

1.2. Указаними діями ОСОБА_7 учинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 258 Кримінального кодексу України, - а саме вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя, здоров`я людини та заподіяння значної майнової шкоди, з метою порушення громадської безпеки, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до заподіяння значної майнової шкоди.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції сторін захисту та обвинувачення.

2.1.1. Прокурор у судовому засіданні вважав, що в судовому засіданні достеменно встановлено, що інкримінований ОСОБА_7 злочин за ч. 2 ст. 258 КК України вчинено останньою, тому просить суд визнати ОСОБА_7 винуватою та призначити покарання в виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна. Обставинами, які пом`якшують покарання, на думку прокурора, є щире каяття та активне сприяння розкриття кримінального правопорушення. При цьому обставин, які обтяжують покарання, не встановлено. Питання цивільного позову прокурор просить вирішити на розсуд суду.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 258 КК України визнала повністю, у вчиненому каялась, бо дійсно в пошуках роботи в месенджері Телеграм натрапила на особу, яка запропонувала роботу, а саме створення вибухового пристрою та його розміщення на шо погодилась. Після чого, за наданими їй детальними інструкціями, виготовила вибуховий пристрій та розмістила його. Надалі, як їй стало відомо, указаний пристрій було приведено в дію особою, яка їй надавала інструкції та обіцяла грошову винагороду. Цивільний позов визнає повністю, щиро вибачається перед потерпілими та суспільством за свій вчинок, просить не призначати суворе покарання.

2.1.3. Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченої щодо повного визнання винуватості. Просив суд урахувати, що обвинувачений повністю визнає винуватість бо не оспорює обставин, та просить призначити мінімальне передбачене законом покарання, зокрема із застосуванням положень статей 69, 75 КК України.

Одночасно з цим, захисник підтримав позицію обвинуваченої щодо визнання цивільного позову.

2.1.4. Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні просили суд визнати обвинувачену винуватою та призначити покарання ураховуючи позицію прокурора. Між тим, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та їх представник ОСОБА_12 , просили призначити більш суворе покарання ніж просить прокурор.

При цьому потерпілий ОСОБА_9 просив задовольнити поданий ним цивільний позов в повному обсязі.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор, захисник та потерпілі не оспорювали фактичні обставини провадження (надані показання обвинуваченою), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченої. При цьому суд роз`яснив обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстав вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під тиском.

2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинувачену, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, а саме вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя, здоров`я людини та заподіяння значної майнової шкоди, з метою порушення громадської безпеки, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до заподіяння значної майнової шкоди.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, у вчиненому кається, засудила свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченою та її щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачена просила суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором та захисником у судовому засіданні.

При цьому, суд бере до уваги, що прокурором при складанні обвинувального акту зазначено, що обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриття кримінального правопорушення.

А судом було перевірені ці обставини, зокрема щодо активного сприяння, шляхом надання органу досудового розслідування усієї вичерпної інформації щодо особи, яка залучила ОСОБА_7 до вчинення терористичного акту.

3.2. У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриття кримінального правопорушення.

3.3. При цьому судом не було встановлено обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 .

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи покарання обвинуваченій, виходить із положень статей 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Під час визначення виду та розміру покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, форму вини, обставини його вчинення, наслідки, що настали, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення покарання.

Призначене покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як ним так і іншими особами нових тотожних кримінальних правопорушень.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність, спосіб вчинення - закладення вибухівки в громадському місці. Зокрема, указаний злочин спрямований проти громадської безпеки, життя і здоров`я людей, а також конституційного ладу. Його головна мета - залякування населення, провокування воєнних конфліктів або примус органів влади до прийняття незаконних рішень, під час дії саме воєнного стану.

Крім того, суд ураховує, що внаслідок вчинення злочину було знищено транспортний засіб Land Rover, (VIN: НОМЕР_2 ), пошкоджено транспортний засіб Daewoo (VIN: НОМЕР_3 ), а також спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , а також їх представника, щодо призначення більш суворого покарання ніж просить прокурор, посилаючись на шкоду, яку заподіяла та могла заподіяти своїми діями обвинувачена.

Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченої, яка має освіту але не працювала, учинила злочин в корисних цілях - отримання грошової винагороди, раніше не судима, завдану своїми діями шкоду - не відшкодувала.

4.3. За указаних обставин, підстави для призначення покарання в порядку статей 69, 69-1, 75 КК України - відсутні.

Бо суд звісно урахував, що захисник просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, між тим, суд не знайшов таких підстав, які би не лиш е були обставинами, що пом`якшують покарання, але й суттєво знижували ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

4.3. Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченої, а також обставини, що пом`якшують покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України у суду наявні підстави для призначення обвинуваченій основного покарання в виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією належного на праві власності майна.

4.4. Призначення обвинуваченій саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

5. Підстави для задоволення цивільного позову, відмови у ньому, залишення його без розгляду.

5.1. У рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_9 подано цивільний позов до відповідача ОСОБА_7 про стягнення в якості відшкодування матеріальної шкоди 111 330,75 грн та моральної шкоди 15 000 грн.

5.2. Ухвалою від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в судовому провадженні.

5.3. Як убачається з позовних вимог, підставою пред`явлення позову ґрунтуються є зміст обвинувачення, викладений в п. 1.1. вироку. Указані дії, на думку позивача, доводять заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди, яку у вказаних розмірах останній просить стягнути з відповідача.

5.4. В обґрунтування вимог позивач посилається на положення статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, статей 61, 127 - 129 КПК України.

5.5. Цивільний позивач ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що внаслідок теракту, який учинено відповідачем, було заподіяно шкоди належному йому майну - транспортному засобу, що підтверджується відповідними наданими ним доказами до позовної заяви, а через всі ці події він отримав стрес та тривалий час був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом.

5.6. Під час судового розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ст. 17 КПК України, тобто поза розумним сумнівом, було установлено, що ОСОБА_7 учинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 258 Кримінального кодексу України, - а саме вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя, здоров`я людини та заподіяння значної майнової шкоди, з метою порушення громадської безпеки, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до заподіяння значної майнової шкоди, тобто за обставин, наведених в п. 1.1. вироку.

Зокрема внаслідок таких дій відповідача було спричинено шкоду майну позивача - пошкоджено транспортний засіб Daewoo (VIN: НОМЕР_3 ), а вартість відновлювальних робіт складає 111 330,75 грн, які і просить стягнути позивача.

5.7. При цьому, висновки суду в кримінальному провадження, тим більше в цьому, є обов`язковими для врахування в порядку цивільної юрисдикції.

За цих обставин беззаперечним фактом є те, що ОСОБА_9 має право на звернення за відшкодуванням завданої йому діями ОСОБА_7 шкоди.

5.8. Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

5.9. Ураховуючи встановлені обставини заподіяння шкоди майну позивача, а також позицію відповідача - обвинуваченої ОСОБА_13 щодо їх визнання, на думку суду позовні вимоги ОСОБА_9 щодо стягнення з ОСОБА_7 матеріальної школи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

5.10. Питання відшкодування моральної шкоди регламентується Цивільним кодексом України, зокрема - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, але якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, і КПК України не врегульовані, застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, тобто на підставі положень Цивільного кодексу.

Згідно до 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

5.11. Оцінюючи вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід виходити з того, що в судовому засіданні було встановлено факт заподіяння обвинуваченою майну потерпілого шкоди. При цьому майном є транспортний засіб, який потерпілий через завдану шкоду не міг використовувати, а також через всі ці події отримав страждання (стрес).

Указані міркування суду, дають підстави вважати, що ОСОБА_9 безсумнівно отримав моральні страждання, які мають бути відшкодованими в порядку та розмірі встановленому законом.

5.12. Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У силу положень частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

5.13. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).

5.14. Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій шкоді.

Виходячи з наведених висновків, та розглядаючи заявлені потерпілим вимоги, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, майновий стан відповідачів, виходячи з принципу зваженості та справедливості, суд доходить висновку про те, що позивачу відповідно до вказаних міркувань щодо отриманих страждань, рівня втручання та вимушених змін, завдано шкоди, яка судом оцінюється в сумі 15 000 грн 00 коп., яка, на думку суду, є цілком рівнозначна та достатня, ураховуючи та співставляючи цю суму з прожитковим мінімумом для працездатної особи та мінімальною заробітною платою, тобто рівнем соціального захисту населення в Україні в 2026 році.

5.15. За вказаних підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 15 000 грн.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

6.1. Стосовно обвинуваченої було застосовано запобіжний захід в вигляді тримання під вартою, який ураховуючи положення ст. 377 КПК України, слід залишити до набуття вироком законної сили без змін.

6.2. Суд також урахував, що ОСОБА_7 була затримана в порядку ст. 208 КПК Україна та останній обирався запобіжний захід в виді тримання під вартою, а отже у порядку ст. 72 КК України слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення з 04.01.2026 до часу набуття вироком законної сили, виходячи з положень ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

При цьому, ураховуючи положення ст. 17 КПК України та ст. 1 ЗУ «Про попереднє ув`язнення», покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід рахувати з дня набуття вироком законної сили.

6.3. Під час досудового розслідування було накладено арешт, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2026 (провадження 760/127/26) на майно, яке вилучено під час огляду місця події. А отже, оскільки слід вирішувати питання речових доказів, вказаний арешт підлягає скасуванню.

6.4. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні: за проведення експертиз №СЕ-19/111-26/16819-АВ в розмірі 11 552,64 грн, № СЕ26-60/10 в розмірі 4813,60 грн, № СЕ26-63/10 в розмірі 3 850,88 грн - відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь держави в загальній сумі 20 217,12 грн.

6.5. Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України, зокрема:

- мобільний телефон ZTE IMEI 1: НОМЕР_4 та IMEI 2: НОМЕР_5 , все міститься сім-картка сім-картка із номером НОМЕР_6 ; зразок дорожнього покриття із вирви, конверт стартового пакету «НОМЕР_8», конверт стартового пакету «НОМЕР_10», конверт стартового пакету «НОМЕР_11», конверт стартового пакету «НОМЕР_9», фіскальний чек від 03.01.2026, фіскальний чек від 29.12.2025, коробка від павербанку «US-CD148», металева ложка, кавомолка «gorenje», банківська картка «Райффайзен банк» з номером НОМЕР_7 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУ СБ України, слід знищити;

- мобільний телефон марки iPhone, моделі 14 Plus, повербанк в коробці «gorenje», зарядний блок чорного кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУ СБ України, слід конфіскувати;

- транспортний засіб «Land Rover» з реєстраційним номером «НОМЕР_12» та VIN-кодом НОМЕР_2 , який перебуває на зберіганні на штраф майданчику ГУ НП у м. Києві за адресою м. Київ, вул. Пухівська, 3, повернути ОСОБА_11 ,

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128-129, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з конфіскацією належного на праві власності майна.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити без змін -тримання під вартою.

Строк відбуття покарання рахувати з дня набуття вироком законної сили, зарахував в якості відбутого за цим вироком покарання, строк попереднього ув`язнення, починаючи з 04.01.2026 до набуття вироком законної сили.

Цивільну позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в якості відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди - 111 330 (сто одинадцять тисяч триста тридцять) грн 75 коп., моральної шкоди - 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп., що разом 126 330 (сто двадцять шість тисяч триста тридцять) грн 75 коп.

Процесуальні витрати у провадженні, а саме - за проведення експертиз №СЕ-19/111-26/16819-АВ в розмірі 11 552,64 грн, № СЕ26-60/10 в розмірі 4813,60 грн, № СЕ26-63/10 в розмірі 3 850,88 грн - стягнути з ОСОБА_7 на користь держави в загальній сумі 20 217,12 грн.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2026 (провадження 760/127/26) на майно, яке вилучено під час огляду місця події.

Речові докази в кримінальному провадженні:

- мобільний телефон ZTE IMEI 1: НОМЕР_4 та IMEI 2: НОМЕР_5 , все міститься сім-картка сім-картка із номером НОМЕР_6 ,зразок дорожнього покриття із вирви, конверт стартового пакету «НОМЕР_8», конверт стартового пакету «НОМЕР_10»; конверт стартового пакету «НОМЕР_11», конверт стартового пакету «НОМЕР_9», фіскальний чек від 03.01.2026, фіскальний чек від 29.12.2025, коробка від павербанку «US-CD148», металева ложка, кавомолка «gorenje», банківська картка «Райффайзен банк» з номером НОМЕР_7 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУ СБ України, слід знищити;

- Мобільний телефон марки iPhone, моделі 14 Plus, повербанк в коробці «gorenje», зарядний блок чорного кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУ СБ України - конфіскувати;

- транспортний засіб «Land Rover» з реєстарційним номером НОМЕР_12, VIN НОМЕР_2 , який перебуває на зберіганні на штраф майданчику ГУ НП у м. Києві за адресою м. Київ, вул. Пухівська, 3 - повернути ОСОБА_11 ,

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а особами, які не були присутніми під час його оголошення - у той же строк та в тому ж порядку з моменту отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а також надіслати учасникам, які не були присутніми під час його проголошення.

Суддя, який головує ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2