Рішення № 139352931, 31.08.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

31 серпня 2026 року

Справа № 642/3626/26

Провадження № 2/642/1784/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31 серпня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 52 971,78 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 19 червня 2025 року о 15 год. 35 хв. в м. Харкові по вул. Малом`ясницькій неподалік від будинку АДРЕСА_1 , мала місце дорожньотранспортна пригода за участю електроскутера AIMA XIO MA UI LITE, який належить ТОВ «Сільпо Фуд» під керуванням ОСОБА_1 (далі Відповідач), та автомобіля «КІА» державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Основ`янського районного суду міста Харкова від 18.09.20250 року по справі №646/6820/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно із інформацією позивача, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим позивач сплатив на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 49 971,78 грн. Загальний розмір витрат позивача, з урахуванням витрат на збір документів, визначення розміру шкоди складає 52 971,78 грн. У зв`язку з тим, що відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача з приводу відшкодування завданої шкоди. На момент подачі позову відповідач так і не відшкодував завдані збитки.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного вирішення справи не заперечував.

Копію ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням за його останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду не отриманим.

Відповідач в судове засідання до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) -довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

В постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 вказано, що: «Аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав».

Аналогічна правова позиція викладена 05 лютого 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 128/240/20, провадження № 61-10183св24 (ЄДРСРУ № 125005548) та 24 березня 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 706/208/15-ц, провадження № 61-11296св23 (ЄДРСРУ № 126088362).

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Постановою Основ`янського районного суду міста Харкова від 18.09.2025 у справі № 646/6820/25, яка набрала законної сили 30.09.2025, встановлено, що 19.06.2025 о 15 год. 35 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по вулиці Малом`ясницькій неподалік від будинку №18 по провулку. Донецькому у м. Харкові, керуючи електроскутером AIMA XIO MA UI LIE, який належить ТОВ «Сільпо Фуд», не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, під час повороту ліворуч не впевнився безпеці маневру та не надав переваги у русі автомобілю KIA Sorento, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався зустрічному напрямку, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів, які зазнали механічних пошкоджень, що призвело до матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3.6 та 16.13 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Зазначеною постановою суд встановив, що дорожньо-транспортна пригода сталася через порушення відповідачем вимог п.п. 2.3 б, 16.3. Правил дорожнього руху України, а тому визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Власником транспортного засобу марки «КІА» державний номерний знак « НОМЕР_1 », відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 є ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу електроскутера AIMA XIO MA UI LIE, який належить ТОВ «Сільпо Фуд», на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

02.10.2025 власник автомобіля «КІА» державний номерний знак « НОМЕР_1 » ОСОБА_2 повідомив, Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 266/25 від 12.09.2025, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу KIA Sorento, реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 53 438 (П`ятдесят три тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 38 коп. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування).

На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 49 971 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн. 78 коп., що підтверджується платіжним дорученням №0036054 від 25.11.2025 року.

Окрім того, позивачем були понесені додаткові витрати на визначення розміру шкоди в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0035719 від 21.11.2025.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей.

Відповідно до положень п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 39.1. ст.39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом № 1961-IV, у разі її заподіяння, зокрема транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (підпункт "а" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 41.4. статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.

Згідно із положеннями ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Моторне (транспортне) страхове бюро України після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (підпункт 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV);

Отже, суб`єкт, до якого Моторне (транспортне) страхове бюро України може заявити регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, є чітко визначеним. Коли МТСБУ виплатило відшкодування через те, що шкоду заподіяв транспортний засіб, власник (водій) якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (тобто, коли зробило виплату на підставі підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV), воно набуває право на регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, бо саме він відповідальний за невиконання обов`язку зі страхування своєї цивільно-правової відповідальності.

Як роз`яснено у пунктах 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Такої ж правової позиції дотрималась Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 року у справі за № 6-2188цс16.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч.2 ст.1187 ЦК України встановлено, що шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем) відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє цим транспортним засобом.

Згідно з пунктом 40.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року № 5417, залучення представника МТСБУ для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБУ.

Згідно з пунктом 41.4. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

Тобто, у МТСБУ є всі наявні правові підстави для відшкодування понесених цитрат з винуватця, які були пов`язані з розглядом страхового випадку, що також підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, Постановою від 30.03.2020 року по справі № 619/156/20.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 52 971,78 грн, з яких: 49 971,78 грн - сума сплаченого відшкодування, пов`язаного з регламентною виплатою та 3000,00 грн - сума понесених витрат на встановлення розміру збитків, оскільки дана особа на момент дорожньо-транспортної пригоди не мала договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. А відтак, вимога позивача про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування є обґрунтованою та заснованою на законі, в зв`язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдані збитки в порядку регресу у загальному розмірі 52 971 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят одна) грн 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ідентифіційний код юридичної особи: 21647131, місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Головуючий суддя: В.Г. Пашнєв