Постанова № 139352775, 31.08.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3513/26

Провадження № 3/345/403/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 м. Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сирко Й.Й., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківської області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

07.06.2026 о 17:47 в с. Вістова Калуського району Івано-Франківської області під час вигулу належна ОСОБА_1 собака породи «Малінуа», яка вибігла без намордника з території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , вкусила малолітнього ОСОБА_2 , заподіявши шкоду здоров`ю потерпілого. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене, ч. 3 ст.154 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що її собака за кличкою «Ран» близько 18:00 07.06.2026 дійсно вибіг з території домоволодіння та був відсутній деякий час. Собака не мав намордника, проте він не є агресивним. Припустила, що діти могли дразнити собаку, що й спричинило викладені у складеному протоколі наслідки. Зрештою, їй не відомо, чи вкусила собака ОСОБА_2 , але вона й не заперечує цього факту. Просить її суворо не карати.

Залучений матір`ю малолітнього ОСОБА_3 - адвокат Михайлюк Н.М. в судовому засіданні підтвердив обставини, що викладені у складеному протоколі про адміністративне правопорушення. Просив долучити до матеріалів справи фотографії, на яких міститься інформація щодо фактів нібито неодноразових укусів раніше собакою ОСОБА_1 дітей. Зазначає, що собака вільно вибіг із території домоволодіння свого господаря, що вказує на залишення тварини, яка в основному використовується в службовій діяльності правоохоронних структур, установ виконання покарань тощо, без контролю.

Вирішуючи зазначену справу суддя доходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 статті 154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною 1 цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Частиною 1 статті 154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 154 КУпАП (ч. 1 ст. 218 КУпАП), а судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП (ст. 221 КУпАП), а от підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 154 КУпАП даним Кодексом не передбачена.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

При цьому з комплексного та системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Крім того, санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП, окрім штрафу, передбачає конфіскацію тварин. Згідно ст. 41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

За такого суддя вважає, що дана справа підвідомча саме суду і розгляд такої справи має проводитися саме судом.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього письмові докази, доходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, підтверджується обставинами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 738894 від 08.06.2026, за змістом якого ОСОБА_1 не заперечувала факт раптового вибігання собаки породи «Малінуа» з території домоволодіння;

- даними письмових заяви та пояснення ОСОБА_3 від 08.06.2026, які узгоджуються із протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 2,4); матір малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила, що 07.06.2026 близько 17:50 на власному подвірі`ї її дитину вкусила собака, що належить ОСОБА_1 . В минулому собака кусала й інших дітей, не уточнюючи коли саме мали місце зазначені обставини. Надалі в поясненні від 10.06.2026 ОСОБА_3 додатково пояснила, що собака породи «Малінуа» часто забігає на територію належного їй домоволодіння по АДРЕСА_2 ; собака загалом вільно пересувається на дорозі, бігає без повідка і намордника. Крім того, собака проявляє агресію та часто «кидається» на перехожих

- довідкою Калуської ЦРЛ № 503 від 08.6.2026, відповідно до якої на тілі малолітнього ОСОБА_2 виявлено кусані рани (а.с.7);

- фотографіями із зображеннями тілесних ушкоджень на правій нозі та в ділянці лівого бедра малолітнього ОСОБА_2 , які зовні схожі на укуси тварини (а.с. 8-12).

При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Суб`єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб`єктивної сторони. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Відсутність хоча б одного з них виключає склад правопорушення в цілому.

Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Статтю 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

Відповідно до положень ст.9 цього Закону дозволяється утримувати домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій території, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Ст. 12 Закону визначено особливості права власності та інших речових прав на тварин, зокрема передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Таким чином, ОСОБА_1 , як власник собаки, що є джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язана була не допустити її самовигулу, стежити за тим, щоб собака не спричинила шкоди здоров`ю та майну інших осіб.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Враховуючи наведене, доходжу до висновку, що ОСОБА_1 допустила порушення правил утримання домашніх тварин, не забезпечила утримання собаки на ізольованій території, допустила її самовільний вигул без супроводу та нагляду господаря, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини, а тому в її діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Враховуючи ступінь вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обставини скоєного ОСОБА_1 правопорушення, в результаті якого постраждала малолітня дитина, вважаю, що необхідним та достатнім для виправлення особи буде застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді штрафу максимального розміру, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП, у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи питання щодо застосування конфіскації тварини, як передбачено санкцією ч.3 ст. 154 КУпАП, виходжу з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Статтею 265-5 КУпАП встановлено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.

До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

При цьому відповідно до «Порядку тимчасового вилучення тварин у справах про адміністративні правопорушення», затвердженого Постановою КМУ від 08.09.2023 № 1010, тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.

Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.

Проте органом, який складав протокол про адміністративне правопорушення, ані в самому протоколі про адміністративне правопорушення, ані в окремому протоколі про тимчасове вилучення тварини (який зовсім не складався), не вказано біологічний вид, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини, зазначено лише породу «Малінуа», що в свою чергу позбавляє можливості правильно ідентифікувати таку тварину з-поміж інших тварин даної породи, та відповідно застосувати такий вид покарання, як конфіскація, а також в подальшому унеможливлює виконання такого рішення суду. Відсутність цих відомостей позбавляє суд можливості вирішити питання щодо конфіскації тварини.

Додана до складеного протоколу виготовлена невідомою особою 16.04.2026 роздрукована фотографія собаки (а.с.13) викликає обґрунтований сумнів щодо її походження та дійсності.

З урахуванням вищевказаного, порушнику необхідно призначити адміністративне стягнення у виді штрафу без конфіскації тварини.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.221,280, 294 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400,00 грн (Отримувач ГУК в Івано-Франківській області/ТГ м.Калуш 21081100, код отримувача ЄДРПОУ 37951998. Банк отримувача казначейство України. Номер рахунку (IBAN) UA 628999980313060106000009614, код класифікації доходів бюджету 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету Адміністративні штрафи та інші санкції Наявність відомчої ознаки: «00» Без деталізації за відомчою ознакою).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , на користь держави 665,60 грн судового збору (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя