Ухвала суду № 139352535, 26.08.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/12699/25

провадження № 1-кп/208/1516/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського в складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участі прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченої: ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

захисника: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

представника потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_1 : ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

представника ІНФОРМАЦІЯ_2 : ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ)

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду № 7 м.Кам`янське обвинувальний акт по кримінальному провадженні за №12024050000000258 від 11.04.2024 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

29.09.2025 з Донецької обласної прокуратури до Заводського районного суду міста Кам?янського надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12024050000000258 від 11.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.10.2025 призначено підготовче засідання на 13.10.2025 з перервами до 13.10.2025, 04.11.2025, 03.12.2025, 06.01.2026, 25.02.2026, 23.03.2026.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.03.2026 обвинувальний акт було повернуто прокурору.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.05.2026 ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 23.03.2026 було скасовано та повернуто до Заводського районного суду міста Кам`янського для продовження розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 призначено підготовче судове засідання на 18.06.2026 з перервами до 22.07.2026, 26.08.2028.

2. Короткий виклад позицій, клопотань та скарг учасників судового провадження.

2.1. В підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження в цілому не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Крім того, захисником ОСОБА_4 ОСОБА_5 було заявлено клопотання про доручення ІНФОРМАЦІЯ_5 скласти досудову доповідь, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.2017.

Учасники судового засідання не заперечували щодо задоволення вказаного клопотання.

2.2. Під час підготовчого судового провадження подано цивільний позов та пов`язані з цим такі клопотання:

06.02.2026 до Заводського районного суду міста Кам`янського надійшов цивільний позов Донецької обласної прокуратури в інтересах держави - ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 667 788, 71 грн.

15.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшло клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - ОСОБА_8 про повернення цивільного позову, яке аргументоване тим, що у даному кримінальному провадженні відсутня потерпіла сторона, та відповідно у прокурора відсутні права, повноваження та підстави для подання цивільного позову.

Крім того зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам п.2, ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві не зазначено обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, в заяві не зазначено відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету сторін

У судовому засіданні 26.08.2026 захисник ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_4 , представник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , та представник потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_7 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення вказаного клопотання, надавши пояснення аналогічні змісту заперечення, що міститься в матеріалах справи. Зокрема зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_8 є органом місцевого самоврядування, юридичною особою публічного права, однак будь-які заходи щодо захисту інтересів держави не прийняв, позов ані на стадії досудового провадження, ані під час підготовчого судового засідання не заявляв, що свідчить про бездіяльність вказаного органу. Відтак, необхідність втручання органів прокуратури виникла у зв`язку із метою забезпечення інтересів держави, оскільки відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист інтересів держави. Що стосується не відповідність позовної заяви вимогам ЦПК України, зазначив, що не зазначення місцезнаходження Донецької обласної прокуратури відбулось через технічний збій ЄСІТС, у зв`язку із чим просив вважати правильним юридичну адресу зазначену у запереченні на позов, а також про наявність електронного кабінету. Щодо розрахунку сум завданої шкоди, зазначив, що така визначена на підставі висновку судово-економічної експертизи.

2.3. Під час підготовчого судового провадження подані такі скарги і заперечення на підставі ч. 2 ст. 303, ст. 314 КПК України:

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 захисник ОСОБА_8 15.06.2026 подав скарги:

- на постанову органу досудового розслідування про визнання ІНФОРМАЦІЯ_9 потерпілою особою від 21.07.2025, в обґрунтування якої зазначив, що станом на день ухвалення оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_10 не надавала письмової згоди на визнання її потерпілою та залучення до провадження, відтак така ухвалена із порушенням вимог ч. 7 ст. 55 КПК України та підлягає скасуванню.

- на постанову органу досудового розслідування про визнання ІНФОРМАЦІЯ_6 потерпілою особою від 25.08.2025 в обґрунтування якої зазначив, що станом на день складання обвинувального акта ІНФОРМАЦІЯ_6 не набув статусу потерпілого, зокрема у матеріалах кримінального провадження відсутня будь-яка відповідь відділу освіту щодо визначення їх статусу, відтак така постанова суперечить ст. 55 КПК України та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_4 , представник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , та представник потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_7 підтримали вказані скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення вказаних скарг

2.4. Під час підготовчого судового провадження представником потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_6 було заявлено клопотання про їх виключення з обвинувального акту та кримінального провадження, оскільки вони не вважають себе потерпілими.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_4 , представник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , та представник потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_7 підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 щодо вказаного клопотання поклався на розсуд суду, оскільки це їх право.

2.5. Також, під час підготовчого судового провадження захисник ОСОБА_5 подано клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володіння ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », оскільки проаналізувавши відповіді ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10 , сторона захисту дійшла висновку про ідентичність у формулювань у відповідях, що може свідчити про узгоджену поведінку двох суб`єктів господарювання, яка могла викривити результати товарознавчої експертизи та зумовити недостовірність висновку за результатами проведення судової-товарознавчої експертизи. З огляду на наведене, просив надати тимчасовий доступ по абонентним номерам ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10 , у період часу з 01.06.2024 по 01.08.2024.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_4 , представник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , та представник потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_7 підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 щодо задоволення вказаного клопотання заперечив, зазначивши, що у разі задоволення вказаного клопотання будуть порушені права інших осіб.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Щодо можливості призначення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду, виходячи з такого.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4 8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення відсутні.

Кримінальне провадження підсудне Заводському районному суду міста Кам`янського, згідно з правилами підсудності, передбаченими ст.ст. 32, 33 КПК України.

Підстав для проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.

Визначено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

3.2. Щодо клопотання про складання досудової доповіді.

Так, згідно ч.1 ст.314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

З огляду на наведене, суд вважає, що складання органом пробації досудової доповіді у даному кримінальному провадженні буде відповідати інтересам обвинуваченої, відповідно до ч.5 ст.314 КПК України.

Враховуючи, що відповідно до ст.19 Закону України «Про пробацію» права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом, а тому складання досудової доповіді слід доручити ІНФОРМАЦІЯ_12 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 .

3.3. Щодо клопотань про повернення цивільного позову та питання прийняття цивільного позову до розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, …яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Згідно з ч. 2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння… Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) встановлено низку вимог до змісту позовної заяви, недотримання яких може бути підставою для залишення позовної заяви без руху або її повернення згідно із статтею 185 ЦПК.

Проте такі вимоги мають застосовуватися із урахуванням специфіки кримінального провадження та не суперечити засадам кримінального судочинства.

Одночасний розгляд судом обвинувального акту й цивільного позову, для мети доказування має ряд особливостей, які посилюють захист прав громадян та законних інтересів юридичних осіб, що зазнали шкоди від кримінального правопорушення, й сприяють більш швидкому та повному її відшкодуванню.

Головний обов`язок держави полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини, тому діяльність осіб, які здійснюють кримінальні провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення права і законних інтересів учасників цього провадження, і насамперед потерпілого (цивільного позивача).

Статтею 91 КПК визначено, що, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид та розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди є обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

На відміну від цивільного судочинства, в якому обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на неї (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), у кримінальному провадженні доказування зазначених обставин, у тому числі, особи, яка завдала шкоди кримінальним правопорушенням, її винуватості, виду завданої кримінальним правопорушенням шкоди (майнова, моральна, фізична) та її розміру (якщо шкода має або набула характеру майнової) покладається на слідчого та прокурора (ст. 92 КПК України), які наділені відповідними повноваженнями для його здійснення.

Відповідно, зазначені вище відомості містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, зібраних стороною обвинувачення, та відомі суду, який розглядає вказаний обвинувальний акт по суті.

Крім того, винуватість тієї чи іншої особи встановлюється за результатами розгляду обвинувального акту по суті у вироку суду і не завжди може бути достеменно відома потерпілому (цивільному позивачу) на момент звернення з цивільним позовом (але в будь-якому випадку до початку судового розгляду).

Викладене свідчить про формальний характер дотримання цивільним позивачем вимог щодо форми і змісту цивільного позову у кримінальному провадженні. Цивільний позивач наділений правом брати участь у доказуванні підстав та розміру цивільного позову за допомогою подання органові, що веде провадження, відповідних доказів, брати участь у слідчих (розшукових) діях, пов`язаних із встановленням характеру та розміру заподіяної шкоди, брати участь у безпосередній перевірці відповідних доказів тощо, оскільки він зацікавлений у відшкодуванні завданої йому кримінальним правопорушенням шкоди, що стимулює його брати активну участь у доказуванні підстав та розміру пред`явленого цивільного позову. Проте таке не є його обов`язком.

Тобто вимоги ст. 175 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви в кримінальному провадженні застосовуються в обмеженому вигляді з урахуванням перерозподілу тягаря доказування, змісту предметів доказування у кримінальному та цивільному провадженні за позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Правові наслідки недотримання вказаних вимог, передбачені ст.185 ЦПК України, у вигляді залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, можуть бути застосовані судом у кримінальному провадженні лише у разі, якщо такі недоліки унеможливлюють або суттєво перешкоджають розгляду цивільного позову по суті із прийняттям одного з рішень, передбачених статтею 129 КПК України. Відтак у задоволенні клопотання захисника щодо повернення позову ЦПК України слід відмовити.

Що стосується повноважень прокурора на пред`явлення позову у даному кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених ч. 4 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 2. ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Відповідно до ч. 3 ст. Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (в редакції до 03.12.2025).

Суд звертає увагу, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді, у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2025 від 03.12.2025.

Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027

Обираючи такий підхід, Конституційний Суд України врахував передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, й виходить із того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

Конституційний Суд України також вважав за доцільне не поширювати дію цього Рішення на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Відповідно, зазначені вище відомості містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, зібраних стороною обвинувачення, та відомі суду, який розглядає вказаний обвинувальний акт по суті.

Крім того, винуватість тієї чи іншої особи встановлюється за результатами розгляду обвинувального акту по суті у вироку суду і не завжди може бути достеменно відома потерпілому (цивільному позивачу) на момент звернення з цивільним позовом (але в будь-якому випадку до початку судового розгляду).

Відповідно до обвинувального акта діями ОСОБА_4 завдано збитки державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 667788,17 грн.

Потерпілим в обвинувальному акті визначено ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 року (справа № 668/5277/16-к), прокурор не позбавлений можливості пред`явити цивільний позов в інтересах держави, якщо захист інтересів не здійснює орган місцевого самоврядування.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення цивільного позову та вважає необхідним прийняти цивільний позов, поданий Донецькою обласною прокуратурою в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на суму 667788,17 грн.

3.4. Щодо поданих захисником скарг.

Підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, єдиною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК під час підготовчого судового провадження суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, необхідних виключно для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, наведений у ч. 1 ст. 303 КПК, а за ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Також частинами 1, 2 ст.і 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, а за ч. 3 ст. 309 КПК, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Наведені норми ч. 2 ст. 303 КПК України та ч. 3 ст. 309 КПК України не містять імперативних вимог щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг чи заперечень під час підготовчого провадження, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 КПК України, на що зокрема вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, «можуть бути подані», а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК.

Суд не вправі оцінювати на стадії підготовчого провадження процесуальні рішення, дії чи бездіяльність органу досудового розслідування та слідчого судді, оскільки відповідно до статей 314-316 КПК України з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на цій стадії та суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень і дій слідчих та прокурорів, слідчих суддів, підстави яких можуть бути досліджені лише під час судового розгляду.

Така правова позиція викладена як висновки щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №273/1053/17 та від 02.06.2020 в справі №369/9525/17, які враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції від 02.06.2016 та частини 6 статті 368 КПК.

Крім того, оцінка судом під час підготовчого судового провадження законності та обґрунтованості проведених підчас досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого чи прокурора, слідчого судді, виключно на підставі доводів однієї сторони може порушити принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зміст якого за ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України полягає у самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом, та рівних прав сторін кримінального провадження на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відтак суд вважає необхідним долучити до матеріалів даної справи скарги захисника на постанови органу досудового розслідування про визнання ІНФОРМАЦІЯ_9 та про визнання ІНФОРМАЦІЯ_6 потерпілими, оскільки оцінка наведених у них доводів можлива лише на стадії судового розгляду.

3.5. Щодо клопотання представника потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_6 про виключення з обвинувального акту та кримінального провадження.

Відповідно до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).

Частиною 5 ст. 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Згідно із ч.1 ст. 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Отже, виходячи з вимог статті 55 КПК України, права та обов`язки потерпілої виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження у відповідному процесуальному становищі, якщо тільки слідчим або прокурором не винесено вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим за наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що особі не завдано шкоди.

Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Як встановлено з обвинувального акту, діями ОСОБА_4 завдано збитки державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 667788,17 грн.

Потерпілим в обвинувальному акті визначено ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Суд звертає увагу, що положеннями КПК України не передбачено права потерпілого вимагати шляхом подання клопотання виключення певних відомостей з обвинувального акта чи кримінального провадження в цій частині на власний розсуд, оскільки повноваження щодо формування обвинувачення та підтримання державного обвинувачення належать виключно прокурору.

Отже, перевірка наявності чи відсутності фактичних і правових підстав для набуття особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні здійснюється судом відповідно до вимог КПК України під час судового розгляду.

Зокрема, відповідно до положень ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи ( відповідно до положень ст. 338, 339,340 КПК України.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється.

Крім того, суд враховує правозастосовну позицію Верховного Суду, яка зазначена в постанові від 21.04.2021 (справа № 712/48/15-к, провадження № 51-1872км18), відповідно до якої особа, яка визнана потерпілою в кримінальному провадженні, відповідно до приписів КПК набуває такого процесуального статусу протягом всього кримінального провадження і кримінальний процесуальний закон не містить підстав та порядку позбавлення такого процесуального статусу під час судового розгляду чи перегляду оскарженого вироку.

Відтак, у задоволенні клопотання представника потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 про виключення з обвинувального акту та кримінального провадження, яке заявлено у підготовчому судовому засіданні, слід відмовити.

3.6. Щодо клопотання захисника ОСОБА_5 про тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним з заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.

Згідно із ч. 1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Отримання даної інформації допускається лише за вмотивованою ухвалою судді, іншим способом, окрім як на підставі ухвали судді, отримати цю інформацію неможливо.

Відповідно до п.п. 6 ч.2 ст. 160 КПК України, у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів повинно бути зазначено можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Разом з тим, у клопотанні у клопотанні адвоката ОСОБА_5 не виконано вимог, передбачених п.п. 6 ч.2 ст. 160 КПК України.

Згідно частини 6 ст. 163 КПК України, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Стороною захисту, на думку суду, не було доведено можливості використання відомостей про можливі телефоні з`єднання, вхідні та вихідні смс-повідомлень, інтернет з`єднань, між по абонентним номерам ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10 , в якості доказу викривлення результатів товарознавчої експертизи та недостовірності висновку за результатами проведення судової-товарознавчої експертизи, в якості доказів у вказаному кримінальному провадженні та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Відтак, суд вважає зазначене клопотання передчасним.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає що клопотання захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 314-316, 369, 372, 532 КПК, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10:00 год. 09.09.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Ігнатія Ясюковича, 5 (кабінет 16).

Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.

Розгляд обвинувального акту провести за участю сторін кримінального провадження, повідомивши їх про час та дату судового розгляду.

Клопотання захисника ОСОБА_5 про складання досудової доповіді - задовольнити.

Доручити ІНФОРМАЦІЯ_12 скласти досудову доповідь відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , уродженки м. Красноармійськ Донецької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка повинна містити соціально-психологічну характеристику, оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, складених відповідно до Порядку складення досудової доповіді затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2017 №200/5.

Роз`яснити обвинуваченій, що їй надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді.

Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

Встановити строк представлення досудової доповіді до 07.09.2026.

Зобов`язати представника персоналу органу пробації невідкладно повідомляти суд про наявність або виникнення об`єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді.

Копію ухвали надіслати начальнику органу пробації для виконання.

Відмовити у задоволенні клопотання представника потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 про виключення з обвинувального акту та кримінального провадження.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення цивільного позову ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Прийняти до розгляду у даному кримінальному провадженні цивільний позов Донецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на суму 667788,17 грн.

Долучити до матеріалів даної справи скарги, подані на підставі ч. 2,3 ст. 303 КПК України, з оцінкою наведених в них доводів під час судового розгляду, а саме:

- скаргу захисника на постанову органу досудового розслідування про визнання ІНФОРМАЦІЯ_9 потерпілою особою від 21.07.2025

- скаргу захисника на постанову органу досудового розслідування про визнання ІНФОРМАЦІЯ_6 потерпілою особою від 25.08.2025.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про тимчасовий доступ до речей і документів.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 31.08.2026 о 16.50 год.

Суддя: ОСОБА_1