Рішення № 139352114, 25.08.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9340/24

провадження №2/216/817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

25 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого, судді Чирського Г.М.

за участю: секретаря судового засідання Смолдирева М.Є., позивача ОСОБА_1 , представників позивача адвоката Кисилевича С.Ф., Воронкової Л.Т., представника відповідача адвоката Бордунової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Криворізької міської ради, про встановлення порядку користування та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю, на підставі ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.11.2024 року, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Криворізької міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, в якій позивач просить суд встановити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:08:271:0026, що розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до розміру частки у праві спільної часткової власності, у такому порядку: ОСОБА_1 0,0500 га частки земельною ділянки, відповідачу ОСОБА_2 0,0500 га частки земельної ділянки, що відповідає схемі можливого порядку користування земельною ділянкою відповідно до технічного звіту ДП «ЦДЗК» за 2023 рік, де частка земельної ділянки ОСОБА_1 зазначена зеленими рисками, а частка земельної ділянки ОСОБА_2 - червоними рисками; стягнути з відповідача понесені судові витрати. (а.с. 2-3).

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.04.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: встановлено порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:08:271:0026, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до розміру частки в праві спільної часткової власності, в наступному порядку: ОСОБА_1 - 0,0500 га частки земельної ділянки, ОСОБА_2 - 0,0500 га частки земельної ділянки, що відповідає схемі можливого порядку користування земельної ділянки технічного звіту Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за 2023 рік, де частка земельної ділянки ОСОБА_1 позначена зеленими лініями, частка земельної ділянки ОСОБА_2 позначена червоними лініями. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн. (а.с. 47-51).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, 26.06.2025 року адвокат Бордунова Ірина Олегівна звернулася до суду від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 з відповідною заявою про перегляд заочного рішення суду від 21 квітня 2025 року у справі №216/9340/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Криворізької міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Крім того, прохала поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. (а.с. 53-54).

Ухвалою суду від 27.06.2025 року поновлено відповідачу ОСОБА_2 процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Прийнято до розгляду заяву. (а.с. 60).

11.08.2025 року ухвалою суду постановлено скасувати заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року у цивільній справі №214/9340/24.Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, призначивши судове засідання. (а.с. 72-74).

19.08.2025 року від представника відповідача, адвоката Бордунової І.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання прохала винести ухвалу про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що 11.12.2023 року ОСОБА_3 звернувся до Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про розподіл меж користування земельної ділянки. За результатами розгляду вищевказаного позову Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі № 216/8326/23 було прийнято заочне рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Рішення не скасовано, не оскаржено та набуло чинності. Представник відповідача зазначає, що позов (предмет та підстави) цивільної справи N? 216/8326/23 за змістом та суттю аналогічний до позову, який розглядається у цивільній справі № 214/9340/24. Схема можливого поділу земельної ділянки в межах кадастрового номера 1211000000:08:271:0026 Технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних робіт (топографічна зйомка М 1:500), була предметом розгляду у цивільній справі № 216/8326/23 Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Отже, постановлене раніше рішення у цивільній справі N? 216/8326/23 є преюдиційним, а позивачем при поданні позову, який є предметом розгляду даної справи введено в оману суд та підтверджує безпринципну поведінку власне позивача. (а.с. 83-86).

10.09.2025 року позивач подав суду уточнену позовну заяву, в якій просить суд: Постановити рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою загальної площі 0.1000га, кадастровий номер 1211000000:08:271:0026, яка розташована у АДРЕСА_1 відповідно до розміру частки в праві спільної часткової власності, в наступному порядку:

- Позивачу ОСОБА_1 - 0,0500га. частки земельної ділянки, Відповідачу ОСОБА_2 - 0,0500га. частки земельної ділянки, що відповідає схемі можливого порядку користування земельної ділянки технічного звіту ДП «ЦДЗК» за 2023р., де частка земельної ділянки ОСОБА_1 зазначена зеленими рисками, а частка земельної ділянки ОСОБА_2 зазначена червоними рисками;

- Зобов?язати Відповідача ОСОБА_2 на протязі трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили перенести вбиральню «Е», літній душ та сарай на свою частку спірної земельної ділянки, яка на запропонованій схемі встановлення можливого порядку користування частки спірної земельної ділянки зазначена червоними рисками. А в разі не перенесення вбиральні «Е», літнього душу та сараю на свою частку спірної земельної ділянки у встановлений термін Позивач ОСОБА_1 вправі ці будови розібрати та матеріли від них скласти на земельній ділянці ОСОБА_2

- Стягнути з Відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 21.06.2019 року уклали Договір про конкретне користування, який був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчуром С.М., реєстровий №1140.

Згідно Договору про конкретне користування від 21.06.2019 р., ОСОБА_3 та ОСОБА_5 домовились та визначили порядок користування та володіння належного їм на праві спільної часткової власності житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- ОСОБА_6 належить 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 41,7кв.м. (51.67% від житлового будинку), житловою площею частки 23,1 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого Першою криворізькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області нотаріусом Мільченко Т.М. 03.07.1969 року за реєстровим N?2-1591, реєстровий номер об?єкта нерухомості: 1560666712110. ОСОБА_6 переходить у користування: гараж Г; сарай Д; водоколонка І; вимощення ІІ; ворота №5; паркан №1, №4 (п.4 і п.5.2 договору користування);

- ОСОБА_5 належить 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 39,0кв.м. (48.33% від житлового будинку, житловою площею частки 13,6кв.м., з господарчими будівлями та спорудами на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 24.05.2018 року, реєстровий номер об?єкта нерухомості: 1560666712110. ОСОБА_5 переходить у користування: сарай Б; вбиральна Е; паркан 2; хвіртка №3 (п.3 і п.5.1 договору користування, далі - 1/2 частка спірного домоволодіння).

Співвласник спірного житлового будинку ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надалі відповідачка ОСОБА_2 19.09.2025 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_4 . Між співвласниками виникли взаємовідносини, які виключають можливість порозумітись щодо порядку користування спірною земельною ділянкою, оскільки Відповідачка ОСОБА_2 не бажає цей порядок встановити - порядок користування спірною земельною ділянкою у рівних частках цієї площі. І як результат із-за невирішення питання щодо порядку користування спірною земельною ділянкою між позивачем ОСОБА_1 та колишнім співвласником спірного жилого будинку (садиби) та відповідачкою ОСОБА_2 постійно виникають непорозуміння, доказом чого являється заява ОСОБА_7 до райвідділу поліції від 15.05.2020 р.

3 метою забезпечення належних підстав щодо встановлення порядку користування спірної земельної ділянки позивач в 2023 році звернувся з відповідною заявою до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - ДІ «ЦЗК»), який на підставі топографічних робіт підготував технічний звіт щодо встановлення можливого варіанту користування земельною ділянкою. Цим технічним звітом запропоновано схему встановлення можливого порядку користування частками спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_1 зеленими рисками зазначена частина спірної земельної ділянки площею 0,0500га, та червоними рисками зазначена частина спірної земельної ділянки площею 0,0500га користувачу ОСОБА_2 . Тобто кожному користувачу належить по 50% площі спірної земельної ділянки, що відповідає частці спірного домоволодіння, яка належить позивачу (1/2 частка) та відповідачці (1/2 частка). Позивач зазначає, що на запропонованій схемі встановлення можливого порядку користування частки спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (яка зазначена зеленими рисками) відповідно схематичного плану земельної ділянки (яка долучена до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виконаного 15.05.2018 р. суб?єктом підприємницької діяльності ОСОБА_9 зазначено під літерою «Е» вбиральня, якою користується Відповідачка ОСОБА_2 . Зазначена вбиральня була побудована без згоди позивача в порушення ст.88 3К України.

Також, позивав зазначає, що після постанови судом заочного рішення суду 21.04.2025 у справі №216/9340/25 родичі Відповідачки, грубо порушуючи вимоги ст.88 ЗК України (володіння, користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників) без його згоди побудували на його спірній частині земельної ділянки біля вбиральні «Е» літній душ, а також дерев?яний сарай біля дерева, які не зазначені на схематичному плані земельної ділянки, виконаного 15.05.2018 р. суб?єктом підприємницької діяльності ОСОБА_9 . На думку позивача, зазначена вбиральна «Е», яка побудована без його згоди, при встановлені порядку користування спірними частками земельної ділянки буде заважати йому належно користуватись земельною ділянкою. Також зазначає, що на час набуття позивачем власності на половину спірного житлового будинку територія нерухомого майна була розподілена порівну, одна половина житлового будинку належала ОСОБА_4 , а друга половина житлового будинку належала мені позивачу.

Також позивач вказує, що доказом того, що спірна земельна ділянка не розподілена між співвласником Позивачем ОСОБА_3 та колишнім співвласником ОСОБА_4 являється схема кадастрового номера:1211000000:08:271:0026 (лист 9 технічної документації землеустрою від 15.05.2018, виконана СПД ОСОБА_9 ), де зазначена схема спірної земельної ділянки та вказано:

- земельна ділянка від А до Б АДРЕСА_2 ОСОБА_10 ; - земельна ділянка від Б до В землі загального користування, АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка від В до Г АДРЕСА_3 , ОСОБА_11 ;- земельна ділянка від Г до А АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:271:0026, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві володіння та користування належить Позивачу ОСОБА_3 та Відповідачу ОСОБА_2 .

Крім того, позивач зазначає, між ним та колишнім співвласником частки житлового будинку ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_2 взагалі не було укладено жодних угод щодо порядку користування спірною земельною ділянкою. Доказом чого являється його заява 15.05.2000р., та талон повідомлення єдиного обліку №27326 від 09.11.2021 р., який свідчить про моє звернення до поліції із-за того, що сусіди Набутовські вирвали на землі дерева.

Також позивачем на заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, зазначено, що позов про розподіл меж користування земельною ділянкою та позов про встановлення порядку користування земельною ділянкою це різні предмети судового спору, які регулюються різними нормами матеріального права. Так у справі №216/8326/23 про розподіл меж користування земельною ділянкою - предмет судового спору регулюють ст.ст.56,118 та 122 3К України, а по справі №216/9340/24 про встановлення порядку користування земельної ділянки - предмет судового спору регулюють ст.ст.86,88 ЗК України та ст.ст.355,356 ЦК України. Викладені обставини свідчать, що ст.255 ЦПК України (закриття провадження у справі) в даному випадку не може бути застосована, так як зазначені позови містять різний предмет судового спору, який відповідно регулюється різними нормами матеріального права. (а.с. 113-115).

Ухвалою суду від 26.09.2025 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Криворізької міської ради, про встановлення порядку користування та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі. (а.с. 147-149).

06.10.2025 року представником позивача, адвокатом Кисилевич С.Ф., через «Електронний суд» надіслано до суду заяву на виконання ухвали суду про залишення уточненої позовної заяви без руху. (а.с. 151-152).

У судовому засіданні, 22.12.2025 року, протокольною ухвалою суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву позивача. (а.с. 160).

08.01.2026 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву (уточнену та доповнену), в якому, не погоджуючись із позовними вимогами позивача, зазначила, що визначення складу нерухомого майна, належного сторонам на праві спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , узгоджено сторонами та знайшло своє відображення в укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договорі про конкретне користування, посвідченим 21.06.2019 року Нянчуром С.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, за реєстровим № 1140.

З боку позивача не ініціювалося його розірвання, договір не визнано недійсним у встановленому законом порядку, а реєстрацію речового права власності за померлим батьком відповідачки не оспорено та не скасовано, отже спір щодо його предмету та наслідків відсутні.

Відповідачка набула право власності після смерті батька, ОСОБА_4 , в межах обумовленого відповідно до закону нотаріально посвідченою угодою сторонами порядку користування нерухомістю, що належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності. Між позивачем та попередніми власниками частки житлової нерухомості, яка була прийнята у спадщину відповідачкою, за усною домовленістю було встановлено порядок та межі користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності, на якій розташована спільна нерухомість сторін, що підтверджується встановленим власне позивачем розділяючим між ділянками парканом (належить останньому на праві власності, позначений в техпаспорту № 4) та підтверджується висновком судового експерта з питань будівельно-технічної експертизи щодо визначення технічної можливості поділу будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за номером 91-25.

Узгоджений порядок користування та розміщення споруд існував понад сорок років, за час володіння попередніх власників (бабусею і батьком відповідачки) та позивача. Даний факт не спростовано стороною позивача. Заперечення позивача щодо належності відповідачці вбиральні «літ. Е» та відповідному її розташуванні є неспроможнім, оскільки у кожної із сторін є власні вбиральні, які відповідно розташовані на частині землі, яка використовується, що підтверджується технічними паспортами, виконаними станом на 29.01.1984 року, станом на 15.05.2018 року, станом на 15.07.2025 року, в яких вбиральня позивача позначена «літ. Ж». Позивач при укладені договору про конкретне користування, посвідченого 21.06.2019 року Нянчуром С.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, не скористався правом щодо визначення цієї споруди по не залежним від сторони обставинам.

Технічний звіт щодо виконання топографо-геодезичних робіт (топографічна зйомка М 1:500), виконаний Криворізьким міськрайонним виробничим відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ", з відповідною схемою можливого поділу земельної ділянки в межах кадастрового номера 1211000000:08:271:0026, було виконано на замовлення та з урахуванням побажань саме ОСОБА_1 та без з`ясування позиції ОСОБА_2 . Сторона відповідача вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції щодо необхідності змін установленого порядку користування земельною ділянкою, які фактично існують понад 40 років, не підтверджено неправомірні дії ОСОБА_2 та наявність перешкод, які ніби чинить відповідачка позивачу, та які відповідно треба усунути. (а.с. 164-174).

13.01.2026 року представник позивача через «Електронний суд» надіслав відповідь на відзив, в якому зазначив, що представник відповідача не зазначила у відзиві доказів наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Просить суд прийняти до уваги та відповідно надати правову оцінку тим обставинам, що колишній власник ОСОБА_12 у якого ОСОБА_1 03.07.1969р. придбав 1/2 частку спірного житлового будинку повідомив позивача, що порядок користування спірною земельною ділянкою не встановлений і кожний співвласник користується земельною ділянкою на свій розсуд. Також позивачем не було укладено жодного договору із колишнім співвласником спірного житлового будинку ОСОБА_4 щодо порядку користування спірною земельною ділянкою . В зв`язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з позовом для захисту порушеного права на користування земельною ділянкою. Також являється необґрунтованим твердження представника відповідача, що сарай «З» (див.схематичний план технічного паспорту від 15.07.2025 року та у кресленні до висновку судової будівельно-технічної експертизи, які надала у відзиві предст.відповідача (а.с. ) не потребує погодження позивача та жодним чином не зачіпає його інтереси і не перешкоджає останньому будь-яким чином використовувати належне йому майно та земельну ділянку. В уточненому позові (п.8) позивачем було зазначено, що після постанови судом заочного рішення суду 21.04.2025 по цій справі №216/9340/25 родичі Відповідачки, грубо порушуючи вимоги ст.88 ЗК України (володіння, користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників ) без згоди позивача побудували на його спірній частині земельної ділянки біля вбиральні «Е» літній душ (фото №1), а також дерев`яний сарай, що зазначений у відзиві літерою «З» біля дерева (фото №2), які не зазначені на схематичному плані земельної ділянки, виконаного 15.05.2018р. суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_9 . Сторона позивача вважає, що зазначена вбиральна «Е», літній душ (фото №1) та дерев`яний сарай «З» (фото №2) які побудовані без згоди позивача, при встановлені порядку користування спірними частками земельної ділянки будуть заважати йому належно користуватись земельною ділянкою за своїм розсудом. Представник відповідача зазначає, що твердження у відзиві про те, що на спірну земельну ділянку був технічно присвоєний кадастровий номер 1211000000:08:271:0026 і тому він не спростовує установлені відносини сторін щодо порядку користування земельною ділянкою суперечать фактичним обставинам справи та матеріальному праву. Так згідно ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-VI кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Слід також зазначити, що згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-0003867352019 від 08.10.2019 р. земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:271:0026 розташована по АДРЕСА_1 , площа якої становить 0.1 га, форма власності комунальна. Викладені обставини (докази) свідчать, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться житловий будинок А-1 у якого є два співвласника: позивач ОСОБА_1 та відповідно відповідачка ОСОБА_13 , яким відповідно по 1/2 частки кожному належить цей житловий будинок. Щодо порядку користування сторонами по справі спірної земельної ділянки то цей порядок на цей час не встановлений, а також відсутній договір щодо порядку користування земельною ділянкою. Також сторона позивача просить прийняти до уваги, що спірний житловий будинок поділений на частки по 1/2 частки кожному співвласнику тобто будинок поділений в натурі. В даному випадку у спірного житлового будинку одна адреса: АДРЕСА_1 та відповідно позивач та відповідач являються співвласниками спірного житлового будинку по 1/ 2 частки кожному, що в свою чергу підтверджує правомірність застосування ст.88 ЗК України. (а.с. 223-233).

У судовому засідання позивач та його представники підтримали позовну заяву з урахуванням уточнень та запреречень на відзив представника відповідача. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням усіх наданих доказів та висловленої позиції під час судового розгляду.

Представник відповідача просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з урахуванням відзиву та пояснень під ча с судового розгляду.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у їхню відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступні промови та пояснення учасників справи, перевіривши доводи сторін доказами, наявними у справі, дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 21.06.2019 року уклали Договір про конкретне користування, який був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчуром С.М., реєстровий №1140. (а.с. 5, 101), що не заперечувалося сторонами.

Метою даного договору сторони обумовили: встановлення порядку володіння та користування належного сторонам на праві спільної частковоївласності житлового будинку «А-1», загальною площею 80,7 кв.м., житлового площею 36,7 кв.м, з господарчими спорудами та будівлями: сарай «Б», гараж «Г», сарай «Д», вбиральня «Е», водоколонка І, вимощенім II, паркан № 1, паркан № 2. хвіртка № 3, паркан № 4, ворота № 5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 3 Договору користування, ОСОБА_4 належить 1/2 (одна друга) частка житлового будинку, загальною площею частки 39,0 кв.м., житловою площею частки 13,6 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданою Першою криворізькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 24.05.2018 за реєстровим №2-356, та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2018, реєстраційний номері об`єкта нерухомого майна: 1560666712110.

Згідно п. 4 Договору, ОСОБА_1 належить 1/2 (одна друга) частка житлового будинку, загальною площею частки 41,7 кв.м., житловою площею частки 23,1 кв.м, з господарчими будівлями та спорудами на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Мільченко Т.М. 03.07.1969 за реєстровим №2-1591(копія додається)., та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.12.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомої майна: 1560666712110.

За умовами договору сторони встановили порядок користування вищевказаним житловим будинком з господарчими будівлями та спорудами наступним чином:

ОСОБА_4 перейшов в користування: сарай «Б», вбиральня «Е», паркан №2, хвіртка №3; ОСОБА_1 перейшов у користування: гараж «Г», сарай «Д», водоколонка І, вимощення II, ворота №5, паркан №1, №4.

Право власності за ОСОБА_4 було зареєстровано на вказану частку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 171258286 від 21.06.2019 року. Підставами виникнення права власності вказано: Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 24.05.2018 року Шабліян Є.М. Державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, за реєстровим № 2-356. Договір про конкретне користування, посвідчений 21.06.2019 року Нянчуром С.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, за реєстровим № 1140.

З паояснень сторін та з наданих ними доказів вбачається, що Договір про конкретне користування не розірвано, не оскаржено та не визнано недійсним у встановленому законом порядку, а реєстрацію речового права власності за померлим батьком відповідачки не оспорено та не скасовано, отже спір щодо його предмету та наслідків відсутні.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.10.2019 року спірна земельна ділянка, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер 1211000000:08:271:0026, цільове призначення 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Відповідно експлікації земельних угідь та технічного звіту Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», спірна земельна ділянка має цільове призначення: 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія землі: землі житлової та громадської забудівлі: форма власності: комунальна власність: загальна площа 0.1000 га, з якої земля під забудову складає - 0.0335га, а під сільськогосподарські угіддя (сади) - 0,0665га.

Згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 11.02.2020 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. була заведена спадкова справа №14-2020.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 отримала його донька - ОСОБА_2 , яка 19.09.2025 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке посвідчено Кучман І.І., приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрованим в реєстрі за № 6730. (а.с. 175-176).

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається: з (однієї другої) частки у праві власності на житловий будинок, що позначений на плані літ. «А-1» загальною площею 80,7 кв.м. житлового площею 36,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаному свідоцтві про право на спадщину за законом йдеться про належність відповідачці господарських будівель та споруд, що перейшли у її конкретне користування після смерті її батька, а саме: сарай «Б», вбиральня «Е», паркан № 2, хвіртка № 3.

Право власності на частку житлового будинку з господарчими побудовами (спільна часткова власність) зареєстровано за відповідачкою, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав від 19.09.2025 року, індексний номер витягу: 444269730.

Право власності за померлим батьком відповідачки на частку житлового будинку було зареєстровано на вищевказану частку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 125156885 від 24.05.2018 року. Підставами виникнення права власності вказано: Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 24.05.2018 року ОСОБА_14 . Державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, за реєстровим № 2-356.

Як вказує сторона відповідача, за час спільного володіння ОСОБА_1 та померлим батьком відповідачки питань та спору щодо порядку користування земельною ділянкою не виникало, змін та пропозицій з боку співвласників не лунало, кількість та місце розташування споруд не змінювалося.

Відповідно до частин першої, другої статті 90 Земельного кодексу Української РСР 1970 року (в редакції, чинній на час набуття права особистої власності на частину будинку позивачем (далі -ЗК УРСР 1970 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

За приписами статті 91 ЗК УРСР особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов`язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

За правилами ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття права власності на частку будинку з господарськими спорудами відповідачем) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача

Відповідно до вимог ст 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Зазначені норми ЦК України, ЗК УРСР 1970 року та ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, при цьому передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Такий перехід відбувається відповідно до законодавства незалежно від волі інших осіб. Принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

20 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіз позовом до ОСОБА_2 про розподіл меж користування земельної ділянки.

За результатами розгляду вищевказаного позову Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі № 216/8326/23 було прийнято заочне рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Рішення не скасовано, не оскаржено та набуло чинності.

Як вважає позивач між співвласниками виникли взаємовідносини, які виключають можливість порозумітись щодо порядку користування спірною земельною ділянкою.

Стороною відповідача у відзиві було зазначено, що уся житлова та нежитлова нерухомість, що належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності, розташована саме у тому порядку, на тому місці, як було з часу її забудови. Первинна забудова домоволодіння була здійснена пращурами відповідачки у 1939 році та підтверджується роком забудови будинку у характеристиці будинку, господарських будівель та споруд технічного паспорту від 15.05. 2018 року.

ОСОБА_1 набув право власності на частку житлового будинку з господарськими спорудами 06.08.1970 року (копія Реєстраційного посвідчення Криворізького міського бюро технічної інвентаризації від 06.08.1970 року). До нього даною часткою володіла інша особа, яка використовувала земельну ділянку в порядку, отже позивач набув право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача.

Згідно поточних вимірів, відображених у схематичному плані техпаспорту станом на 29.01.1984 року конфігурація порядку користування між ОСОБА_1 , який побудував гараж «Г», сарай «Д» та вбиральню «Ж», та ОСОБА_15 (бабусею відповідачки), яка побудувала вбиральню «Е», має таку ж конфігурацію та межі, що були до набуття цими співвласниками права власності, але з часу будування позивачем паркану даний порядок користування підтвердився роздільною нерухомістю.

Батько відповідачки ОСОБА_4 одразу фактично вступив у спадщину з 06.05.1985 року після смерті матері, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , постійно користувався належною йому часткою у спільному майні та оформив свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку домоволодіння з господарськими будівлями 24.05.2018 року.

Згідно технічного паспорту, виконаного станом на 15.05.2018 року конфігурація порядку використання земельної ділянки повністю відповідає даним поточного обміру домоволодіння станом на 1984 рік.

Згідно роз`яснень абз. першого п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2007 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (зі змінами, внесеними постановою Верховного Суду України №2 (v0002700) від 19.03.2010), у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

Відповідно до висновку судового експерта з питань будівельно-технічної експертизи щодо визначення технічної можливості поділу будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за номером 91-25, яка замовлена відповідачкою для іншого судового провадження, судовим експертом відповідно до матеріалів та безпосереднього огляду зовні домоволодіння, що перебуває у володінні співвласників встановлено, що на частині земельної ділянки, яка огороджена по периметру та ізольована від іншого Співвласника ( ОСОБА_1 ), було встановлено розташування наступних будівель та споруд: частка житлового будинку літ. «А-1»; Літ. Б сарай; Літ. Е вбиральня; літ З сарай (тимчасовий), №2 паркан; №3 хвіртка.

Поділ, запропонований експертом, враховує правовстановлюючу документацію та усталений порядок користування між співвласниками, легке та зручне користування в подальшому своєю власністю (можливість оформлення прилежної земельної ділянки, відокремлене господарювання).

Для виділу не передбачається ніяких переобладнань, в зв`язку з тим, що кожен зі співвласників користується своїми частинами житлового будинку літ. «А-1» та спорудами ізольовано один від одного. Кожен зі співвласників має свій окремий вхід до частини об`єкту житлової нерухомості. Можливість ведення господарства ізольовано існує. (а.с. 193-212).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 та померлий батько відповідачки, ОСОБА_4 зверталися із заявою до ТОВ «ЮРІСТЕК ГРУП» про виконання робіт зі складання технічної документації із землеустрою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При виконанні вказаної послуги спеціалізованою організацією був технічно присвоєний кадастровий номер 1211000000:08:271:0026.

Технічна документація складалася для затвердження та надання землекористувачам для спільного безоплатного набуття права власності шляхом приватизації.

Сторони у справі не зверталися до Криворізької міської ради з відповідною заявою, отже Технічна документація не затверджена відповідним рішенням розпорядника землі та не несе будь-яких юридичних наслідків.

Аркуш 9 Технічної документації, наразі на який посилається позивач, містить інформацію про суміжних землекористувачів, про перелік угідь, про цільове використання землі, координати та позначення, що на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , засаджено багаторічними рослинами.

Посилаючись на аркуш 9 Технічної документації позивач помилково називає цей документ свідченням належності сторонам права володіння та користування земельною ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:271:0026. Цей документ спрямований на фактичне відображення цільового використання земельної ділянки та координат зовнішньої прив`язки на місцевості і жодним чином не доводить та не спростовує установлені відносини сторін щодо порядку користування земельною ділянкою.

Разом з тим, на вказаному аркуші не зазначені усі нежитлові споруди, що належать сторонам у справі на праві співвласності, що не є необхідним з огляду за мету складання такого документу. (а.с. 213-219).

За змістом відповіді ГУ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ у Дніпропетровській області вбачається, що відомості щодо зареєстрованого у встановленому законодавством порядку права власності/користування на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012, відсутні. (а.с. 222)

Суд звертає увагу на те, що з 01.01.2013 відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається із Технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних робіт (топографічна зйомка М 1:500), виконаний Криворізьким міськрайонним виробничим відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ", з відповідною схемою можливого поділу земельної ділянки в межах кадастрового номера 1211000000:08:271:0026, який було виконано на замовлення ОСОБА_1 , у єдиному варіанті схеми поділу відсутні вбиральня «Е» так і сарай «Б», які були побудовані станом ще на 1984 рік та є об`єктами нерухомого майна, на які набуте у законному порядку право власності і які не можна перенести в інше місце розташування, не порушуючи їх конструкцій.

У пояснювальній записці до вище вказаного звіту зазначено, що «Поділ земельної ділянки в Державному земельному кадастрі можливий після реєстрації права власності на вищезгадану земельну ділянку та відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій», за змістом якої технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок. (а.с. 6-7).

При цьому, у вказаному Технічному звіті не відображені обставини та не взято до уваги при його складанні, що станом на рік його складання, тобто 2023 р., відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ... на праві спільної часткової власності житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 80,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- ОСОБА_6 належить 1/2 частки житлового будинку, згідно Договору про конкретне користування від 21.06.2019 р. ОСОБА_6 переходить у користування: гараж Г; сарай Д; водоколонка І; вимощення ІІ; ворота №5; паркан №1, №4 , що відповідає п.4 і п.5.2 Договору про конкретне користування;

- ОСОБА_5 належить 1/2 частки житлового будинку, згідно Договору про конкретне користування від 21.06.2019 р.. ОСОБА_5 переходить у користування: сарай Б; вбиральна Е; паркан 2; хвіртка №3, що відповідає п.3 і п.5.1 Договору про конкретне користування. (а.с. 8,9).

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Позивачем не надно висновок судової земельно-технічної експертиз, клопотань про призначення експертизи судом не заявлено.

Разом з тим, виконавець Технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних робіт Криворізький міськрайонний виробничий відділ Дніпропетровської регіональної філії ДП "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ" не наділений відповідними повноваженнями.

Отже, оскільки Технічний звіт щодо виконання топографо-геодезичних робіт складений без врахування фактичних правовідносин, які склалися між сторонами щодо користування суміжними земельними ділянками, без врахування нотаріально посвідченого Договору про конкретне користування, укладений 21.06.2019 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , суд не приймає зазначений Технічний звіт в якості належного та допустимого доказа, який з достатністю підтверджував би право позивача на необхідність збільшення земельної ділянки з негативними наслідками для відповідача.

Суд не бере до уваги посилання сторони позивача на норми ч.1 ст. 88 Земельного кодексу України, за змістом якої права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні ст. 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

Дана правова позиція неодноразово проголошувалася Верховним Судом та закріплена у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі №523/10906/17.

Житловий будинок «А-1», загальною площею 80,7 кв.м., житлового площею 36,7 кв.м, з господарчими спорудами та будівлями,сарай «Б», гараж «Г», сарай «Д», вбиральня «Е», водоколонка І, вимощення II, паркан № 1, паркан № 2. хвіртка № 3, паркан № 4, ворота № 5 належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності.

На час розгляду даної справи право спільної часткової власності не припинено, не виділено в натурі по частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, не визнано права особистої приватної власності на окремо визначені об`єкти нерухомого майна, про що відсутні дані в наданих доказах про реєстрацію речового права сторін, тому не можливе застосування норм ст.88 ЗК України.

В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначив про те, що відповідач не бажає розподілити порівну спільну земельну ділянку, пропозицію позивача з варіантом поділу відповідач не отримала та проігнорувала, тому, на думку позивача, земельна ділянка підлягає поділу у судовому порядку.

У судовому засіданні позивач пояснив, що спірна земельна ділянка не приватизована, тобто, в установленому законом порядку право власності на земельну ділянку не оформлювалось.

Отже, з урахуванням дійсних обставин справи, суд приходить до висновку, що доводи позивача не містять жодного обґрунтування негативного впливу на жодні конкретні реальні індивідуально виражені цивільні права чи інтереси.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі комунальної власності належать на праві власності територіальним громадам. У комунальній власності перебувають, зокрема усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно норм ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень міських рад належать, зокрема: вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;

Криворізька міська рада є розпорядником земель територіальної громади міста Кривого Рогу.

Відповідно до п. 1.2.4.1 рішення Криворізької міської ради «Про обсяг та межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» № 381 від 31.03.2016 року, зі змінами, розпорядник земель комунальної власності міста делегував наразі виконкому Центрально-Міській у місті ради розглядати земельні спори власників і користувачів індивідуальної забудови. Вирішувати питання відносно меж земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян. Створювати комісію з вирішення земельних спорів тощо.

Зважаючи на зазначене, вбачається, що позивач не скористався наданим вищевказаним локальним нормативним актом правом звернення до відповідного органу за вирішенням спірного, на його думку, питання та не реалізуваа право врегулювати його у досудовому порядку.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 358 ЦК України передбачено, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлено, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель і споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо.

За ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження позиції щодо необхідності встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до Технічного звіту ДП «ЦДЗК» за 2023 рік, де частка земельної ділянки ОСОБА_1 зазначена зеленими рисками, а частка земельної ділянки ОСОБА_2 - червоними рисками.Отже, позовні вимоги є необгрунтованими, тому, не підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 5-8, 10,11, 12,13,81,141, 263-265,280-282, 259 ч.6 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Криворізької міської ради, про встановлення порядку користування та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повний текст рішення складено 31.08.2026 року

Суддя Г.М. Чирський